Постанова від 27.05.2025 по справі 520/22719/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 р.Справа № 520/22719/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22719/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" (далі позивач, ТОВ "АГРІУС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі ДПС України), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" №1840 від 12.07.2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" платником податку на додану вартість з 12.07.2023 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 433924020308, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення №1840 від 12.07.2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/22719/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" №1840 від 12.07.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" (код ЄДРПОУ 43392404) платником податку на додану вартість з 12.07.2023 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 433924020308, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення №1840 від 12.07.2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Головне управління ДПС у Харківській області, Державна податкова служба України не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/22719/24 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІУС", зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як суб`єкт господарювання - юридична особа (код 43392404).

Видами діяльності за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.01.2020 року, індивідуальний податковий номер - 433924020308.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у Харківській області від 12.07.2023 №1840, відповідно до п.п."г" п.184.1 ст.184 Податкового Кодексу України, анулювано реєстрацію платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС".

Підставою для прийняття спірного рішення вказано:

1) платник протягом 12 послідовних податкових місяці не подає позивачем контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що підтверджено довідкою від 06.07.2023 №1599/20-40-04-0418;

2) платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з червня 2022 по травень 2023 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяці обсяги оподаткування операцій 0 гривень.

Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість безпідставним та незаконним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контролюючий орган обмежився лише встановленим і засвідченим у своїй довідці фактом неподання ТОВ "АГРІУС" декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців без з`ясування причин такого неподання, а тому оскаржене рішення від 12.07.2023 №1840 прийнято відповідачем не з урахуванням усіх обставин та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, яке відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд, незалежно від підстав, наведених у позові, зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вище вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються ПК України.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є:

1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Статтею 181 ПК України окреслено вимоги, які передбачені Кодексом щодо реєстрації осіб як платників податку.

Згідно з пунктом 181.1 вказано статті у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 182.1 статті 182 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Підстави анулювання реєстрації платника податку визначено у підпунктах «а» - «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Так, згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пункту 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233; далі Положення № 1130).

Згідно з пунктом 5.2 Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до пункту 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України.

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами, серед іншого, є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 пункту 5.5 Положення № 1130).

Згідно з пунктом 5.6 Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5.6 Положення № 1130, за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі. Один примірник рішення зберігається в контролюючому органі, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Аналіз наведених норм права у їх сукупності дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є нездійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою неподання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

У той же час, слід врахувати, що конструкція підпункту «г» пункту184.1 статті 184 Податкового кодексу Українипередбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.11.2022 по справі № 380/8687/20, від 19.10.2022 по справі № 380/8769/20.

Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту184.1 статті 184 ПК Україниможливе за таких умов: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постановах від 05.11.2018 у справі №820/2294/16, від 16.04.2020 у справі № 826/876/17.

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість стало те, що платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов?язання чи податкового кредиту, що підтверджується довідкою від 06.07.2023 №1599/20-40-04-0418.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5.2 Положення № 1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно із підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Отже, для анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним є факт подання декларацій за останні 12 послідовних податкових місяців, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що склад наведеного правопорушення передбачає встановлення факту відсутності здійснення позивачем як суб`єктом господарювання господарської діяльності, а саме постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ податковий орган виходив виключно з встановленого факту не подання декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту протягом 12 послідовних податкових місяців.

У той же час, слід врахувати, що конструкція підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ФІРМА "ТРАНЗІТ АГРО ЛТД" (Орендодавець) та ТОВ "АГРІУС" (Орендар) укладено договір оренди №2 від 15.02.2022.

Згідно п.1 Договору оренди №2 від 15.02.2022 орендодавець передає, а орендодавець бере у тимчасове платне використання наступне нерухоме майно, обладнання та послуги з електричної енергії кімнату під офіс загальною площею -31,6 м2, яка знаходиться за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н., с. Коробочкине, вул. Миру, 132Г.

Пунктом 1.3 вказаного Договору передбачено, що орендар використовує ці приміщення під офіс.

Також, ТОВ ФІРМА "ТРАНЗІТ АГРО ЛТД" (Орендодавець) на підставі договору оренди №1 від 03.01.2022 надавало в оренду СК "ВІТЯЗЬ" (Орендар) нерухоме майно, обладнання та послуги з електричної енергії: кімнату під кабінет директора площею - 17,3 кв.м.; кімнату під приймальню площею - 13,5 кв.м.; кімнату під бухгалтерію площею -20 кв.м. Загальна площа орендованих приміщень становить 50.3 кв.м, які знаходяться за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" здійснювало свою господарську діяльність за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, Чкалівська селищна територіальна громада, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України та діє до цього часу.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.

Відповідно до вказаного Переліку Чкалівська селищна територіальна громада, Чугуївського району з 24.02.2022 по 11.09.2022 входила до території можливих бойових дій.

31.03.2022 року наказом №б/н ТОВ "АГРІУС" було оголошено простій.

Актом про пожежу від 16.05.2022 підтверджено, що 16.05.2022 року відбулася пожежа в адміністративній будівлі СК "ВІТЯЗЬ" за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г. (а.с.19 т.1)

Згідно вказаного акту встановлено, що пожежею знищено адміністративну будівлю на площі близько 150 кв.м.

Крім того, 07.11.2022 за результатами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г та належить на праві власності ТОВ фірма "ТРАНЗІТ АГРО, ЛТД", Чугуївською районною військовою адміністрацією складено акт №III-74.

Згідно до висновку вказаного акту комісією встановлено, що об?єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об?єкта (зруйновані об?єкти) та рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об?єкта.

Отже, внаслідок знищення адміністративної будівлі за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г, де позивачем орендувалось офісне приміщення у ТОВ «АГРІУС» була відсутня можливість подати відповідну звітність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що систематичні ракетні обстріли Харківської області є загальновідомим фактом та висвітлювалися у численних ЗМІ, в тому числі і у періоді, за який не подавав податкову звітність, а тому згідно із приписами ч. 3 ст. 78 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що внаслідок існування форс-мажорних обставин, не пов`язаних з волею позивача (зруйнування офісної будівлі та знищення майна позивача), у товариства була відсутня можливість подати податкову звітність за спірний період.

Разом з тим згідно з вимогами та у порядку, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок №225), що набрав чинності 06 вересня 2022 року.

Цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (пункт 1 розділу І).

У силу пункту 1 розділу ІІ Порядку №225 (у первісній редакції) підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є, зокрема: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації; (...) 7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

За змістом пункту 5 розділу ІІ Порядку №225 платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, щодо яких контролюючим органом прийнято рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, та у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, зобов`язані повідомити, контролюючий орган про відновлення можливості виконання платником податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, податкового обов`язку не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків, шляхом подання повідомлення довільної форми у порядку, передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Аналізуючи зазначені вищі норми на предмет того, чи є підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України самостійною підставою для звільнення від відповідальності або законодавчо пов`язаний зі спеціальним порядком підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 14.01.2025 року у справі №440/17191/23 дійшла таких висновків.

Підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України є самостійною підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України встановлює загальне правило, яке діє незалежно від наявності воєнного стану в Україні.

Обставини непереборної сили (форс-мажору) можуть (але не обов`язково повинні) бути дослідженими в межах спеціального порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану.

Оскільки категорія «обставини непереборної сили» безпосередньо пов`язана з «відсутністю у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок», враховуючи використання у Порядку №225 поняття «обставин непереборної сили», введення порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану слід розглядати з врахуванням наступного: (1) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок» є окремим та нормативно вужчим поняттям відносно «обставин непереборної сили», (2) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок» має вужчий предмет доказування, (3) спеціальний порядок підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану введений для нівелювання факторів війні та практично не може охопити загальні (не спричинені війною) обставини дії непереборної сили, хоча Порядок № 225 й містить невиключний перелік фактичних підстав які унеможливлюють виконання податкового обов`язку, (4) спеціальний порядок слід тлумачити виходячи з ключових задач для яких його було введено: запобігти зловживанню повноваженнями контролюючим органом, ввести чітку процедуру підтвердження факторів, які унеможливили виконання податкових зобов`язань платником податків, ввести певний рівень юридичної визначеності та передбачуваності для платника податків в умовах війни.

Колегія суддів вважає, що наявність форс-мажорних обставин може бути досліджено на загальних умовах та в порядку процедури, встановленої Порядком № 225 під час дії воєнного стану. Процедура, встановлена Порядком № 225 не відображає всі можливі форс-мажорні обставини. Порядком № 225 розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а не статті 112 цього кодексу. Вибір яку процедуру та підставу обрати (загальну чи спеціальну на період дії воєнного стану) є правом платника податків.

Запровадження окремого механізму для відтермінування виконання податкових обов`язків під час дії воєнного стану не може позбавляти платника податків права на дотримання умов, установлених загальними правилами притягнення до відповідальності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 року у справі №440/17191/23.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 112.2 статті 112 ПК України визначено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься акт про пожежу від 16.05.2022, акт за результатами комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації №III-74 від 07.11.2022, якими підтверджено руйнування адміністративної будівля за адресою Харківська область, Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г, де позивачем орендувалось офісне приміщення у зв`язку з чим у ТОВ «АГРІУС» була відсутня можливість подати відповідну звітність.

Вказане, підтверджує те, що у позивача була відсутня пасивна поведінка, а відповідачем не доведено наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Відповідач посилається в своїх додаткових поясненнях, що згідно даних ЄРПН по за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 ТОВ «АГРІУС» не здійснював реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування щодо постачання товарів(послуг).

Водночас в ЄРПН зареєстровано 27 ПН/РК щодо операцій з придбання ТОВ «АГРІУС» товарів(послуг) за вказаний період на суму ПДВ 16 315,37 гривень (докази додаються).

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов?язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об?єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого тодатку, платником якого він є. дно до абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу нарахування податкового ійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди користовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначає відповідач, факти складання постачальниками ТОВ «АГРУС» податкових накладних у звітних(податкових) періодах з 01.06.2022 до 31.05.2023, щодо постачання товарів(послуг), які зареєстровані постачальниками в ЄРПН свідчать, що ТОВ «АГРІУС» протягом податкових періодів з 01.06.2022 до 31.05.2023 здійснював діяльність. На підставі ведення окремого обліку операцій з придбання ТОВ «АГРІУС» послуг згідно з пунктом 201.14 статті 201 Кодексу, зведені результати такого обліку відповідно до пункту 201.15 статті 201 Кодексу повинні бути відображені ТОВ «АГРІУС» в податкових деклараціях з ПДВ.

При цьому, колегія суддів погоджується, що податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача свідчать про здійснення позивачем своєї діяльності, що свідчить про відсутність пасивної поведінки, однак, вказане не спростовує обставини неможливості подання декларації у зв`язку з пожежою за адресою Харківська область, Чугуївський район, с.Коробочкине, вул.Миру, 132Г, де позивачем орендувалось офісне приміщення та з активними бойовими діями на вказаній території.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем були надані додаткові пояснення від 21.05.2025 згідно яких станом на 24.02.2022р. ТОВ «Агріус» (у якості Поклаждавця) мало в наявності товарні (зернові) залишки на елеваторах, в т.ч. в зерносховищах ТОВ «АПК «Новаагро» на підставі існуючих правовідносин в межах договору складського зберігання зерна №16.07-KЕ/21 від 09.07.2021р. За послуги зберігання ТОВ «АГРІУС» отримував рахунки, які було сплачено в межах грошових залишків на банківському рахунку підприємства.

Також на 24.02.2024р. у ТОВ «АГРІУС» був договір з лізинговою компанією ТОВ «АЛЬФА-ЛІЗІНГ» (у якості лізингодавця) №1066-ХР-МСБ-Ф-224 від 12.10.2021р. на поетапну оплату предмета лізингу, планові платежі також здійснювались розрахункового рахунку компанії. Користування банківським рахунком здійснювалось ТОВ «Агріус» за допомогою віддаленого інтернет-банкінгу.

При цьому, як зазначає позивач для здійснення господарських операцій ТОВ «АГРІУС» було придбано комп`ютерне обладнання, яке фактично знаходилось у офісному приміщенні. На комп`ютерному обладненні зберігались КЕП підприємства та програми для подачі податкової звітності, однак, у зв`язку з тим, що офісне приміщення знаходилось на якій території активних бойових дій, з 24.02.2022р, можливості добратись до офісу та вивести будь-які речі та обладнання взагалі не було. 16.05.2022р. відбулася пожежа адміністративної будівлі СК «ВІТЯЗЬ» на площі 150 кв.м. за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, с. Коробочкине, вул.Миру, 132Г, про що складено акт про пожежу про знищення даної будівлі. Всі первинні документи та техніка ТОВ «АГРІУС», що знаходилось в офісі за вищевказаною адресою були знищені внаслідок пожежі.

Таким чином, у позивача була відсутня можливість доступу до офісного приміщення в якому знаходились, зокрема, комп`ютерне обладнення та первинна документація, оскільки з початку війни вказане приміщення знаходилось на території активних бойових дій, а в подальшому було знищено у зв`язку з пожежою.

За таких обставин суд доходить до висновку, що з урахуванням наведених вище обставин, які підтверджено належними доказами, у вказаний період позивач був позбавлений можливості подати податкову звітність через збройну військовою агресією РФ та запровадженням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, розташуванням офісу та об`єктів здійснення діяльності підприємства на території, де проводились активні бойові дії та пошкодження будівлі в якому знаходилось майно та документи позивача.

Отже, наведені обставини виключають підстави для застосування до позивача, передбачених пп. «г» п.184.1 ст. 184 ПК Українинегативних наслідків за несвоєчасне виконання зобов`язань із подання податкової звітності, як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" №1840 від 12.07.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" платником податку на додану вартість з 12.07.2023 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 433924020308, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення №1840 від 12.07.2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1ст. 2 КАС Українипередбачено, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2ст. 5 КАС Українисудовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2статті 6 КАС Українивстановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року(далі - Конвенція), передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Доктрина позитивних зобов`язань Держави передбачає, що Держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не лишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але іfacto.

Більше того, норма ч. 4ст. 245 КАС Українивказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні у справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладених нормКАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до пункту 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 569(в подальшомуПорядок № 569).

Пунктом 3 Порядку № 569 встановлено , що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДПС та Казначейством.

Згідно із п. 5 Порядку № 569, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Казначейство відповідно до вимогст. 69 ПК України, надсилає ДПС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДПС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 Порядку № 569).

У разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається (пункт 7 Порядку № 569).

У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок (пункт 8 Порядку № 569).

Згідно із п. 13 Порядку № 569 платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Відповідно до п.200-1.3ст. 201-1 ПК України, у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, еНакл (сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом184.1 статті 184цьогоКодексу.

Пунктом200-1.8 статті 200-1 ПК Українивстановлено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за загальним правилом скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ в судовому порядку має наслідком відсутність будь-яких правових наслідків останнього та виникнення саме у контролюючого органу обов`язку із повернення платника податку у первинне правове становище, що охоплює собою не тільки вчинення дій із поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ, але, в тому числі, і відновлення даних рахунку в СЕА ПДВ з поверненням на рахунок коштів. Такі дії повинні бути вчинені контролюючим органом самостійно за наслідками отримання судового рішення про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, без окремого звернення платника податків.

На виконання судового рішення щодо скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ контролюючий орган зобов`язаний самостійно вчинити дії із повернення платника податків у становище, що існувало до винесення протиправного акта індивідуальної дії, що включає в себе поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ; поновлення (або відкриття нового) електронного рахунка в СЕА ПДВ; відображення на такому рахунку реєстраційної суми (УНакл), яка має бути перерахована за формулою, наведеною в пункті200-1.3статті 201-1 ПК України, з урахуванням обставин використання наданого платнику податків права із повернення з бюджету коштів, що перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань, та наявності підстав для сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 26.06.2024 р. у справі № 640/18588/19, від 25.02.2025 р. у справі № 400/10114/23.

З урахуванням того, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" №1840 від 12.07.2023 року визнане протиправним та скасоване, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Державну податкову службу України поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" (код ЄДРПОУ 43392404) платником податку на додану вартість з 12.07.2023 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 433924020308, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІУС" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення №1840 від 12.07.2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 по справі № 520/22719/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 02.06.2025 року