Рішення від 26.05.2025 по справі 292/1487/24

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1487/24

Провадження № 2/292/43/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Лотуги В.Ф.

при секретарі судового засідання Ридановій Г.В.

з участю:

представника позивачки Руднєвої І.С.

представника відповідача Юхмана Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Руднєвої Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Руднєва І.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, Україна, з матір"ю - ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який мешкає разом із матір`ю.

Відповідач з моменту народження сина не забезпечував родину, оскільки не працював з 2018 року, участі у його вихованні не приймав. Коли дитині виповнилося 4 місяці, позивачка завершила відпустку по догляду за дитиною, оскільки потрібні були кошти для забезпечення дитини.

Після початку російського вторгнення в Україну, позивачка покинула місце свого проживання та разом з дитиною виїхали до Німеччини до сестри відповідача, яка проживає з чоловіком та двома дітьми. Через місяць до них приєднався ОСОБА_2 , який незаконно виїхав з країни.

Під час проживання у Німеччині стосунки з батьком дитини суттєво погіршились. Позивачка пропонувала переїхати до Польщі, де простіше було б влаштуватись на роботу та винаймати житло, оскільки у квартирі сестри відповідача не було належних умов для проживання такої кількості людей. Батько дитини на переїзд не погоджувався, мотивуючи це тим, що у Польщі не будуть платити таку соціальну допомогу і доведеться працювати за низьку зарплатню.

Роз`їхатися можливості не було через складну ситуацію з житлом у регіоні проживання (Баварія, околиці Мюнхена), а тому продовжували проживати в одній квартирі разом з родичами відповідача. В Україну повернутись батько дитини не дозволяв, як і був проти переїзду в іншу країну, оскільки вирішив залишатися в Німеччині. Усі аргументи про несприятливі умови для проживання дитини, відповідачем ігнорувалися. У дитини не було власного ліжка, власного куточка, навіть місця за столом окремого не було, діти сестри могли вигнати його з дитячої кімнати, вдарити. Крім того, у однієї дитини не було ніяких щеплень (крім кору), що також несло загрозу для здоров`я дитини.

З часом ситуація тільки погіршувалась. Почалися відверті образи з боку відповідача в сторону позивачки, звинувачення у неіснуючій зраді, моральний тиск, що відповідач відбере дитину у позивачки, використовуючи соціальні служби в Німеччині та в Україні. Також був епізод крадіжки у позивачки ОСОБА_2 коштів у сумі 700 євро. Крім цього, були два епізоди фізичного насильства з боку відповідача по відношенню до позивачки, один з яких був зафіксований позивачкою на фото. Це все відбувалося на очах у дитини. Останній епізод фізичного насилля над позивачкою та спільним сином з боку відповідача відбувався у травні 2024 року, після чого позивачкою було прийнято рішення виїхати з сином з Німеччини в Україну на постійне місце проживання.

У липні 2024 року позивачка разом із сином повернулися в Україну і перебували там майже 2 місяці. Ще до їх від`їзду із Німеччини, під час одного з конфліктів, батько дитини відібрав у позивачки ключі від квартири, у якій вони мешкали до війни (по документах це квартира відповідача), і коли позивачка з сином приїхали в Україну - відповідач не дозволив їм з дитиною проживати у цій квартирі.

Протягом усього часу перебування в Україні позивачка намагалась знайти компромісне рішення, щоб батько дитини міг все-таки бачитися з дитиною і брати участь у його вихованні, оскільки позивачка розуміла, що до України він не приїде. Зрештою сторони домовились, що позивачка спробує влаштуватися на роботу в іноземні компанії, щоб переїхати туди. До війни позивачка працювала в авіакомпанії, тому у неї є така можливість. Після цієї домовленості позивачка з дитиною повернулися до Німеччини і вже там ОСОБА_1 отримала дві пропозиції (від польської та латвійської авіакомпаній) та обрала Польщу, але відповідач повідомив, що позивачка може їхати працювати, а дитина лишається в Німеччині з ним, а на аргументи позивачки, про їх домовленість відповів, що погодився тільки для того, щоб ОСОБА_1 з сином повернулися в Німеччину.

Відповідач змушував дитину ходити до садочку, хоча для нього це було стресово, тому що він не міг адаптуватись до звичаїв та правил німецького садочку, не міг вчити та сприймати німецьку мову. Батько дитини погрожував позивачці, що якщо дитина не ходитиме до садка, то він напише на неї заяву в соціальні служби і в неї відберуть дитину, розповідав вихователям і керівництву німецького садочка, що вона викрадала дитину, коли попередньо приїжджала в Україну. Відповідач навіть самій дитині погрожував, що його заберуть соціальні служби Німеччини і він більше ніколи не побачить свою маму. Відповідач примушував позивачку зранку, коли ще дитина спала, йти з дому, щоб йому було простіше відвести дитину в садок. Також виганяв позивачку з квартири в Німеччині, щоб вона шукала окреме житло і приходила провідувати дитину, бо дитину він позивачці не віддасть. Щоденні провокації конфліктів, образи, нецензурна лайка на адресу позивачки з боку ОСОБА_2 у присутності дитини порушували гармонійний та нормальний розвиток дитини. Усі прохання позивачки не провокувати конфлікти при дитині батьком дитини ігнорувалися.

В результаті цих всіх дій у дитини розвинулась підвищена тривожність і син відмовлявся відпускати матір та залишатись без неї з будь - ким іншим з причини постійного страху втратити маму, відмовлявся йти гуляти разом з батьком, просив, щоб мати йшла з ними разом. У дитини з`явилася аутоагресія: коли він злився, то починав бити себе по голові.

ОСОБА_2 перебуває за кордоном у Німеччині та повертатись в Україну не збирається. Хоче відібрати дитину у позивачки, бо вважає, що він краще виховує сина, а проживання в Україні є небезпечним як для відповідача, так і для сина. Позивачка зверталась із заявою до поліції Німеччини щодо ймовірного викрадення дитини її батьком, щодо психічного та фізичного насилля батьком дитини по відношенню до позивачки та сина. Однак, в поліції Німеччини позивачці повідомили, що без рішення суду про визначення місця проживання дитини із матір`ю або рішення суду про позбавлення батьківських прав, вони не можуть захистити права малолітньої дитини, порекомендували звернутись до суду в Україні, щоб визначити місце проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Відповідач почав погрожувати позивачці, що викраде дитину та поїде із нею до будь -якої країни світу та позивачка не побачить дитину, якщо не буде підкорюватись. Тому позивачка, вирішила повернутись разом із сином в Україну, щоб убезпечити викрадення малолітньої дитини батьком та вирішити в судому порядку питання про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Син для позивачки є найдорожчою людиною у світі, а відповідачу син не потрібен, так як є лише засобом маніпулювання ОСОБА_1 .

Таким чином, проживання сина разом із позивачкою повністю відповідає його інтересам. Мати забезпечила дитині належні умови проживання, повною мірою займається вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, позивачка не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із сином і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через суперечки батьків не була позбавлена піклування батька.

Спиртними напоями позивачка не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризуюся позитивно, має добре ставлення до сина, надає дитині освіту і добробут, син хоче жити із мамою.

Ухвалою від 23.12.2024 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

11.02.2025 у справі замінено третю особу - орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - службу у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою суду від 20.05.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

27 січня 2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з часу народження сина відповідач постійно приймав участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні. Твердження позивачки про самостійне виховання дитини, піклування про неї, матеріальне забезпечення всім необхідним, є неправдивими, оскільки з часу народження сина сторони проживали разом в квартирі відповідача, який піклувався про позивачку з дитиною. З початком повномасштабного вторгнення виїхали до родичів відповідача в Німеччину, де разом проживали. Відповідач постійно піклувався про сім"ю, займався вихованням дитини, проводив з ним час. Жодних проблем щодо виховання та утримання сина в сторін не виникало. Позивачка у квітні-травні 2024 року та на початку вересня 2024 року їздила в Україну, а син залишався з ним, про якого піклувався та забезпечував. Відповідач любить сина, хоче забезпечити йому безпечне та найкраще життя. Спору щодо місця проживання дитини ніколи між сторонами не виникало, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази про це. Також, доказів того, що відповідач вимагає зміни місця проживання дитини, позивачем суду не надано. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Позивачка та відповідач у судове засідання не з"явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Зазначила, що позивачка офіційно працює, проживає разом з сином, піклується про нього, влаштувала у приватний садочок та забезпечує матеріально. Відповідач ухиляється від мобілізації, незаконно перетнув кордон України і виїхав до Німеччини, де не працює, а живе на допомогу, яку йому виплачують. Матеріальної допомоги в добровільному порядку позивачці не надає. Під час спільного проживання в Німеччині, відповідач застосовував до позивачки та сина фізичне та психічне насильство, закривав двері у будинку, до якого позивачка не могла потрапити, погрожував позивачці, що забере дитину. Позивачка не перешкоджає відповідачу бачитись з дитиною і сприяє цьому щовечора, забезпечуючи відеозв`язок дитини з батьком. Зазначила, що позивачка в Україні із заявою на протиправні дії відповідача під час спільного проживання в Німеччині до правоохоронних органів не зверталась, а у Німеччині від неї заяву не прийняли.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що між позивачкою та відповідачем відсутній спір про право, оскільки батько не заперечує, щоб дитина проживала з матір`ю, а тому права позивача не порушені. Відповідач з лютого 2022 року виїхав з України у Німеччину і більше не повертався, сплачує згідно судового наказу аліменти на сина. Представник відповідача зазначив, що йому не відомо чи є відповідач військовозобов`язаним і як перетнув кордон України в лютому 2022 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з`явився, надали суду письмову заяву, в якій просять розглядати справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.10.2020 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно довідки № 223 від 03 грудня 2024 року, виданої ЖБК "УНАВА", ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований, але дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

На фотознімках за 02.06.2024 наданих до позовної заяви, зображена ОСОБА_1 на передпліччі та плечі правої руки якої є плями темного кольору, схожі на синці (а.с.16-18).

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку №1 "Теремок" Фастівської міської ради Київської області №71 від 13.12.2024, ОСОБА_3 , 22.09.2020, зарахований до них з 10.12.2024 (а.с.14).

З договору найму житла від 15.01.2025, вбачається, що ОСОБА_1 винаймає житло за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.73-80).

Відповідно до договору №02/25 від 21.01.2025 про надання послуг, укладеного між ОСОБА_1 та дитячим центром розвитку "Mr.Leader City", з 22.01.2025 центр надає ОСОБА_1 послугу з денного догляду за дитиною ОСОБА_3 , які надаються за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.81-83).

Згідно рішення № 282/2 та висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.04.2025 виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, під час обстеження умов проживання матері ОСОБА_1 встановлено, що вона з сином ОСОБА_3 проживають в 1 кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . В квартирі чисто, затишно, дотримуються санітарно-гігієнічні норми. Для дитини, яка всім забезпечена, створені необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання. Дитина відвідує дитячий центр розвитку куди її приводить та забирає мати. З січня 2025 року ОСОБА_1 працює на посаді менеджера з ціноутворення відділу з розвитку продажів та доходів комерційного департаменту в ТОВ "Авіакомпанія скайап". Батько ОСОБА_2 проживає окремо в Федеральній Республіці Німеччина. На комісії з питань захисту прав дитини 17.04.2025 були присутні мати та батько за допомогою месенджера ватцап. ОСОБА_1 повідомила, що існує спір щодо визначення місця проживання дитини. Коли разом проживали в ФР Німеччина з батьком дитини відбувалися постійні конфлікти. Наразі вона планує проживати в Україні та бажає визначити місце проживання дитини з собою. Жодним чином не перешкоджає батьку брати участь у вихованні дитини. ОСОБА_2 повідомив, що вважає, що спір щодо визначення місця проживання дитини відсутній, хотів би щоб дитина проживала з ним в ФР Німеччина, адже там спокійно і безпечно, а в Україні постійні тривоги та обстріли. Враховуючи інтереси дитини орган опіки та піклування Борщагівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На фотознімках наданих до відзиву на позовну заяву за 26.08.2024, 30-31.08.2024, 25.09.2024, 30.09.2024, 12.10.2024, а також інших, які без дати, зображений відповідач з сином під час спільного проведення часу.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України "Проохорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статтей 18, 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип "найкращих інтересів дитини" є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

У справівстановлено,що сторониє батькамималолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після повернення в грудні 2024 року з позивачкою в Україну, постійно проживає з матір`ю ОСОБА_1 та відвідує з 22.01.2025 в с.Святопетрівське Бучаснського району дитячий центр розвитку "Mr.Leader City".

Наявні усправі доказисвідчать проте,позивачка працює,має стабільнийзаробіток,проживає разомз дитиною, повною міроюзаймається вихованнямсина, забезпечує відвідування сином дитячого центру розвитку, створила всі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку дитини.

Відповідач після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, у кінці лютого 2022 року виїхав з країни у спосіб, який суду не відомий та постійно проживає на території ФР Німеччини у родичів, де не працює, а живе за рахунок допомоги, сплачує аліменти на сина згідно судового рішення, регулярно спілкується з дитиною по відеозв`язку. Під час проживання сина з батьками у Німеччині, відповідач займався вихованням сина та спільно проводив з ним час.

З урахуванням наведених у висновку органу опіки даних про те, що відповідач хоче щоб син проживав з ним, а також з викладених у позовній заяві та відзиві на неї доводів щодо взаємних звинувачень один одного позивачкою та відповідачем, суд приходить до висновку про наявність все ж таки між сторонами спору щодо місця проживання малолітньої дитини. Крім того, у позивачки є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач після повернення в Україну, захоче змінити місце проживання дитини.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги доводи викладені у позовній заяві щодо протиправних дій відповідача до позивачки та дитини під час спільного проживання у ФР Німеччині, оскільки вони не підтверджені належними на допустимими доказами. Самі по собі фотозображення із можливими синцями на руці потерпілої, спричинення яких заперечує відповідач, без підтвердження іншими доказами, не можуть свідчити про протиправність дій відповідача.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що дитина має більш міцний психологічний зв`язок з матір`ю, а тому виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини задля збереження сімейного оточення і підтримання відносин, що склалися між дитиною та матір`ю, з якою вона постійно проживає та яка продемонструвала спроможність турбуватися про сина особисто, піклуватися про нього, слідкувати за його здоров`ям, забезпечувати щоденні потреби дитини, суд прийшов до переконання про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачки про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір"ю ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволено повністю, тому сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., суд стягує з відповідача.

Керуючись ст.ст. 259,263-265,268,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Руднєвої Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, Україна, з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , а проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживаюча по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Третя особа: служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, знаходиться за адресою: 08131, пров.Шкільний, 5, с.Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, ЄДРПОУ - 45031835.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року.

Суддя В. Ф. Лотуга