Ухвала від 22.05.2025 по справі 766/1110/23

Справа №766/1110/23

н/п 1-кп/766/872/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2025 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12023231020000373від20.03.2023року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, а саме 15.10.2015 Суворовським районним судом м. Херсону за ч. 1 ст. 186, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 29.09.2017 з Бердянської виправної колонії Запорізької області №77 у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_5

УСТАНОВИВ:

В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12023231020000373 від 20.03.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження стосовно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що встановлені раніше судом ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли та продовжують існувати.

Сторона захисту щодо задоволення клопотання прокурора заперечувала з огляду на те що обвинувачений знаходиться більше двох років під вартою, а проведення експертизи не є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила обрати більш м`який запобіжний засіб у вигляді цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши доводи клопотання та перевіривши його наявними в розпорядженні суду доказами, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 3ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно ч. 3ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених уст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так,в провадженніХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті,на стадіїсудового слідстваперебуває обвинувальнийакт укримінальному провадженні№12023231020000373від 20.03.2023,за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1ст.3КПКУкраїни обвинуваченняце твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_3 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при розгляді клопотання про обрання чи продовження строку запобіжного заходу.

Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 187 КК України, які є умисними, та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема проти здоров`я потерпілого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому суд враховує те, що по справі наразі призначено експертизу щодо можливих обставин смерті потерпілого ОСОБА_6 , та їх можливого взаємозв`язку із інкримінованим обвинуваченому епізодом щодо завдання цьому ж потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, матеріали справи направлено експертній установі.

За таких обставин, вважаю, що стороною обвинувачення доведено про не зменшення ризиків, передбачених п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України.

Окрім цього на переконання суду, із урахуванням особи ОСОБА_3 , який, хоча і вважається таким, що раніше не судимий, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення зокрема тяжких умисних злочинів проти власності, до затримання офіційно не був працевлаштований, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, на який вказував прокурор у своєму клопотанні.

Таким чином, ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 наразі не зменшились до такого ступеню, який би вказував на їх зникнення та, відповідно, продовжують існувати.

При цьому, на переконання суду, на даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним вище, встановленим судом ризикам, передбаченимст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених судом ризиків, а тому підстав відмови у задоволенні клопотання прокурора та, як наслідок, обрання більш м`якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, наразі судом не встановлені.

При таких обставинах, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченому має бути продовжений строк тримання під вартою, з огляду на що підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання, наслідком чого є зокрема застосування більш м`якого запобіжного заходу, на чому наполдягала сторона захисту, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.331,371,372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.07.2025рокувключно що не більше ніж 60 днів з моменту прийняття рішення.

Ухвала припиняє свою дію 19.07.2025 року.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та направити у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" (для виконання та вручення обвинуваченому).

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

СуддяОСОБА_1