Постанова від 29.05.2025 по справі 591/9100/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м.Суми

Справа №591/9100/24

Номер провадження 22-ц/816/667/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

заявник - Військова частина НОМЕР_1 ,

заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року, в складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 23 вересня 2024 року,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або АТО

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_4 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, з 04.11.2022 р. зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 він виконував бойове завдання поблизу АДРЕСА_1 та не повернувся з бою. Наказом від 24.01.2023 р. зарахований у розпорядження командира військової частини, у зв`язку зі зникненням безвісти. За результатами проведеного службового розслідування було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 отримав поранення, яке було несумісне з життям. Даний факт підтвердили та засвідчили військовослужбовці, які безпосередньо перебували разом із ОСОБА_4 13.03.2023 р., було складено акт про смерть, тому факт смерті ОСОБА_4 є доведеним. Заявник звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті ОСОБА_4 , йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує факт смерті. Встановлення факту смерті ОСОБА_4 є необхідним для реєстрації смерті органами ДРАЦС та видачі наказу про виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу, що, в свою чергу, породжує інші правові наслідки для членів сім`ї ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, військова частина НОМЕР_1 просила встановити факт смерті старшого водія аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала о 14 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту смерті старшого водія аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала о 14 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 відмовлено, у зв`язку з необґрунтованістю.

Не погоджуючись з судовим рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необ`єктивність, необґрунтованість судового рішення, що судом першої інстанції не досліджено належним чином докази, не надано їм оцінку в сукупності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що військовою частиною надано матеріали службового розслідування, пояснення свідків, акт про настання смерті, тобто, на думку апелянта, за наявності таких доказів припущення про смерть ОСОБА_4 , є констатацією високого ступеня ймовірності смерті, адже підтверджена безпосередніми свідками події, а недолік пояснень щодо відсутності часу події, не може слугувати для відмови в задоволенні заяви.

Представником заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокатом Мазуровою К. Д., подано до апеляційного суду пояснення по справі, в якому вона зазначає, що заявником було передчасно подано заяву про встановлення факту смерті військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.11.2022 р. молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини (а.с. 7 зв.)

Наказом від 24.01.2023 р. ОСОБА_4 зараховано у розпорядження командира військової частини у зв`язку із перебуванням як безвісно відсутній (а.с. 8).

13.03.2023 р. командиром ВЧ НОМЕР_1 , старшими солдатами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт про настання смерті, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14:30 під час виконання бойового завдання неподалік АДРЕСА_1 штурмова бригада потрапила у засідку. Внаслідок бойового зіткнення з групою противника старший солдат ОСОБА_4 отримав вогнепальне поранення в голову, несумісне з життям. Станом на 24.02.2023 р. тіло загиблого знаходиться на місці події, евакуація є неможливою через щільний вогонь з боку противника (а.с. 8 зв.).

Відповідно до доповіді командира ВЧ НОМЕР_2 (без дати) по факту безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14:30 під час виконання бойового завдання в лісополосі поряд із автошляхом АДРЕСА_1 не повернувся після бою військовослужбовець ОСОБА_4 . По списках поранених і полонених не проходить. Місцезнаходження військовослужбовця невідомо. На телефонні дзвінки не відповідає. Інформації щодо відкриття кримінального провадження за даним фактом до військової частини не надходило. (а.с. 16).

Відповідно до пояснень від 16.02.2023, які були відібрані від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вони у складі відділення з семи чоловік виїхали на позицію для проведення розвідувально-штурмових дій. Близько ___ год. ___ хв (так у поясненнях) вирушили з позиції у сторону лісосмуги, яку необхідно було перевірити на наявність ворожої позиції. Розійшлися на дві групи, потрапили у ворожу засідку. Він з ОСОБА_4 були в одній парі і коли відстрілювались, з ним перемовлялися. В один момент, не почувши відповіді, глянув на нього і побачив, що ОСОБА_4 застиг у позі для стрільби з коліна і не рухається. При огляді більш детально побачив, що у ОСОБА_4 з лівого виска та лівого ока тече кров, при перевірці пульсу його не виявив. Крикнув старшому групи ОСОБА_7 що ОСОБА_4 загинув. Після чого ОСОБА_7 підбіг і також засвідчився, що у ОСОБА_4 немає пульсу. Після цього одразу сам отримав осколочне поранення, їм по рації наказали відступати. Забрати тіло ОСОБА_4 не змогли, оскільки був щільний вогонь.

Відповідно до пояснень, які були відібрані від ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 вони у складі відділення з семи чоловік виїхали на позицію для проведення розвідувально-штурмових дій. Близько ___ год. ___ хв (так у поясненнях) висунулися до лісосмуги, яку необхідно було перевірити та зайняти оборону. Рухалися, розділившись на дві групи. Першою керував він, до неї входили ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та один із саперів. Коли доходили до кінця лісосмуги, потрапили у засідку, зав`язався бій. В ході бою його до себе покликав ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_8 без ознак життя. Наблизившись до ОСОБА_8 , оглянув його, перевірив пульс та зрозумів, що ОСОБА_8 вже мертвий. Коли оглянув ОСОБА_8 ,сам був поранений. Про це повідомив по рації і отримав наказ на відступ. Тіло ОСОБА_8 не змогли забрати через щільний вогонь противника та поранених. Про загибель ОСОБА_9 одразу повідомив по рації керівництво (а.с. 19).

Відповідно до акту проведення службового розслідування за фактом визнання зниклого безвісти загиблим військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_4 (дата складання не зазначена) визнано, що загибель ОСОБА_4 відбулася під час виконання бойового завдання та пов`язана з виконанням службових обов`язків під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції ВЧ НОМЕР_2 датою надходження акта до військової частини є 09.04.2023 р.) (а.с. 6).

05.04.2023р. командиром ВЧ НОМЕР_2 видано наказ №1107, яким визнано загибель ОСОБА_4 таким, що відбулась під час виконання бойового завдання та пов`язана з виконанням службових обов`язків у ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Визнано статус загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 у зв`язку із виконанням бойового завдання під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (а.с. 24-25).

У серпні 2024 року ВЧ НОМЕР_1 зверталась до Відділу ДРАЦС у м. Суми та відділу ДРАЦС по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про реєстрацію смерті ОСОБА_8 , (а.с. 20,21).

Листом від 09.09.2024 р. відділ ДРАЦС по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив про залишення без виконання заяви, у зв`язку з відсутністю документу, який є підставою для реєстрації смерті згідно з законодавством (а.с. 22).

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення приписів чинного законодавства, заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_8 , проте що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.

Главою 4 розділу IV ЦПК України врегульовується розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Так, оголошення фізичної особи померлою слід відрізняти від встановлення факту смерті у певний час (п.5 ч.2 ст.293, пп. 8,9 ч.1 ст.315 ЦПК) та встановлення факту реєстрації смерті. Встановлення факту смерті у певний час здійснюється судом у разі неможливості реєстрації органом РАЦС факту смерті.

На необхідність чіткого розмежування вказаних категорій справ звертається увага й у Постанові ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Вказані справи, хоча і розглядаються судом в порядку окремого провадження, тобто, процесуально схожі, однак відрізняються за предметом доказування в межах певної категорії.

При встановленні факту смерті час і місце смерті особи достовірно відомі, однак реєстрація смерті у відповідних органах не здійснена, документи, як підтверджують цю подію, втрачені, відповідно, унеможливлена державна реєстрація факту смерті. Доведенню підлягають й ті обставини, що смерть не була і не може бути зареєстрована у зв`язку із відсутністю відповідних документів.

Істотно відрізняється коло обставин, які підлягають встановленню при оголошенні особи померлою. При розгляді справ даної категорії суд виходить не з факту смерті, а лише з її припущення. Відповідно, до предмета доказування входить не факт смерті фізичної особи, а обставини, вичерпно зазначені у ст.46 ЦК України - відсутність відомостей про місце перебування особи протягом встановленого часу тощо.

Виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

За таких обставин факт смерті старшого водія аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 достовірно не встановлений, отже, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для встановлення факту смерті останнього за наявними у справі письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги копії письмових пояснень свідків не є підставою для скасування судового рішення, оскільки вказані пояснення не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Решта доказів та обставин, на які посилається військова частина в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З урахуванням зазначеного, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина