Ухвала від 03.06.2025 по справі 521/5436/25

Справа № 521/5436/25

Номер провадження № 2-др/521/62/25

ДОДАТКОВА УХВАЛА

03 червня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.

за участю секретаря судового засідання: Жекової А.О.

від учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 не з`явилася;

від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» - не з`явився;

від Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився.

розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката ВасильєваЮрія Юрійовича від 19.05.2025року (вх.32099)про ухваленнядодаткового рішенняу справіза скаргою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10А, ЄДРПОУ:41405463), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 19017842)

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №521/5436/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк».

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13.05.2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» задоволено; визнано протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та заборони на його відчуження, накладених в рамках виконавчого провадження № 36529656 за постановою ВДВС від 04.09.2013 року; зобов`язано уповноважених осіб Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 та зняти заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 36529656, накладених за постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 04.09.2013 року.

19.05.2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката ВасильєваЮрія Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №32099), у якій заявниця просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, заявниця наголосила, що питання щодо стягнення із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судових витрат у суді першої інстанції під час постановлення ухвали від 13.05.2025 року у справі №521/5436/25, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. вирішено не було, а тому, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, заявниця вважає, що на її користь з відділу ДВС належить стягнути витрати на правничу допомогу адвоката.

Окрім цього, заявниця зауважила, що у тексті та прохальній частині скарги, адвокатом Васильєвим Юрієм Юрійовичем, в інтересах ОСОБА_1 , було зазначено про понесення судових витрат, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн., у відповідності до договору про надання правничої допомоги, тобто вимоги про необхідність зазначення попереднього розміру судових витрат було виконано.

На підтвердження викладеної у заяві правової позиції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, заявницею суду було надано копії наступних документів: ордер на надання правничої допомоги ВН №1475067; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Васильєвим Юрієм Юрійовичем ОД №002897; договір про надання правничої допомоги від 28.03.2025 року №28-03/2025, укладений між АБ «Юрія Васильєва» та ОСОБА_1 ; Акт щодо прийняття правничої допомоги за договором від 28.03.2025 року №28-03/2025.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.05.2025 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 адвоката ВасильєваЮрія Юрійовича від 19.05.2025 року (вх.32099) про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк».

Будь-яких письмових заперечень або клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката від відділу ВДВС до суду не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення у справі №521/5436/25 додаткового рішення були повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник заявниці 03.06.2025 року надав суду заяву про розгляд заяви без його участі, яка розглянута судом та задоволена.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви судом було направлено до електронних кабінетів представників сторін у підсистемі «Електронний суд», суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності заявника та інших учасників у даній справі.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Юрія Юрійовича від 19.05.2025 року (вх.32099) про ухвалення додаткового рішення у справі №521/5436/25, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 3, 4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у даній справі судом встановлено, що у квітні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Васильєв Ю.Ю. звернувся через підсистему «Електронний суд» до Малиновського районного суду міста Одеси, зі скаргою на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк», у якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у скасуванні арешту накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 36529656 за постановою від 04 вересня 2013 року; зобов`язати посадових осіб Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 36529656 за постановою від 04 вересня 2013 року; вирішити питання про відшкодування заявнику судових витрат за рахунок Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що складають 5000 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 13.05.2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» задоволено; визнано протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та заборони на його відчуження, накладених в рамках виконавчого провадження № 36529656 за постановою ВДВС від 04.09.2013 року; зобов`язано уповноважених осіб Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 та зняти заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 36529656, накладених за постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 04.09.2013 року.

19.05.2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Юрія Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №32099), у якій заявниця просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.

На підтвердження викладеної у заяві правової позиції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, заявницею суду було надано копії наступних документів: ордер на надання правничої допомоги ВН №1475067, відповідно до якого представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював Васильєв Ю.Ю.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Васильєвим Юрієм Юрійовичем ОД №002897; договір про надання правничої допомоги від 28.03.2025 року №28-03/2025, укладений між АБ «Юрія Васильєва» та ОСОБА_1 , за умовами якого замовник доручила, а виконавець взяв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по захисту в суді її прав щодо оскарження бездіяльності Хаджибейського ВДВС щодо відмови у скасуванні арешту за виконавчим провадженням №36529656 (п. 1.1. договору), ціна договору складає 5000 грн. (п. 4.1. договору); Акт щодо прийняття правничої допомоги за договором від 28.03.2025 року №28-03/2025, за яким сторони також узгодили фіксований гонорар адвоката у розмірі 5000 грн.

Письмових заперечень, клопотань про зменшення розміру правничої допомоги від ВДВС до суду не надійшло, що не перешкоджає суду розглянути заяву про ухвалення у даній справі додаткового рішення за наявними у ній матеріалами.

Частинами 4, 5 ст. 137 ЦПК України законодавець визначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В розумінні умов ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України унормовано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказані висновки викладено у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 ).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 357/8277/19.

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Надаючи оцінку наданим представником заявника доказам на підтвердженням понесених нею витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи та позицій при її розгляді сторін, суд приходить до того, що виконання адвокатом вказаних у договорі про надання правничої допомоги послуг здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав скаржника. Та такі послуги здійснено адвокатом у повному обсязі та загальна сума таких судових витрат не перевищує попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат, зазначених у скарзі.

Відтак, враховуючи відсутність клопотання ВДВС про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката заявниці, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи (складення скарги та участь представника заявниці в одному судовому засіданні), приймаючи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи із спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь заявниці витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., оскільки такий розмір є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене,вимога представникаскаржника ОСОБА_1 адвокатаВасильєва Ю.Ю.про стягненнясудових витратна правничудопомогу потребуєзадоволення татакі витратислід стягнутиіз Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі ст. 452 ЦПК України.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 257, 258, 270, 452 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Юрія Юрійовича від 19.05.2025 року (вх.32099) про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на дії/бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10А, ЄДРПОУ:41405463), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 19017842) задовольнити.

Стягнути із Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10А, ЄДРПОУ:41405463) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Додаткова ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 03.06.2025 року.

Суддя: Н.О. Шевчук