Постанова

від 03.06.2025 по справі 906/1367/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року Справа № 906/1367/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 (повний текст складено 10 березня 2025 року, суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про стягнення 4404,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 задоволено позов Житомирського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення 4404,84 грн.

Присуджено до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь Житомирського обласного центру зайнятості (10001, м. Житомир, вул. Київська, 83, код ЄДРПОУ 03491398) 4404,84 грн. майнової шкоди та 3028,00 грн. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. У даній справі встановлено, що правопопередник відповідача не виконав своїх договірних зобов`язань у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості. Суд врахував преюдиціальність встановлених раніше обставин у справі № 902/962/24, які не підлягають повторному доведенню, та правові наслідки порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України. Відповідно, позивач має право на стягнення не лише основної суми боргу, але й інфляційних нарахувань та 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №240/5271/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 серпня 2024 року №СП 064250006713 яким безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 .. Тобто, своїми неправомірними діями Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області завдало позивачу матеріальну шкоду в розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 4404,84 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відсутні підстави для повернення Управлінням коштів в сумі 4404,84 грн, оскільки в його діях не вбачається наявності всіх елементів, необхідних для відшкодування збитків, як-то відсутня протиправна поведінка та причинний зв`язок між дією та виникненням збитків.

Апелянт стверджує що місцевим господарським судом також не досліджено саме факт виплати допомоги по безробіттю, позивачем, та не надано на підтвердження виплати коштів документи, витяги з відомостей (списків) про перерахування (фактичну виплату), відривні талони від відомостей на зарахування на карткові рахунки в банках або інші докази понесення витрат.

Листом №906/1367/24 від 26 березня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

08 квітня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1367/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24.

Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

25 квітня 2025 року від представника Житомирського обласного центру зайнятості надійшла відповідь на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, та вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю /а.с.4/.

Наказами Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 03 грудня 2024 року №НТ240429 та від 30 квітня 2024 року №НТ240430 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю /витяг з наказів а.с.7/.

27.09.2024р. ОСОБА_1 повідомила Коростенську філію Житомирського обласного центру зайнятості, що відмовляється від їх послуг та просила зняти її з реєстрації як безробітню (а.с.6).

Наказом Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 27 вересня 2024 року №НТ240927 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №240/5271/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 серпня 2024 року №СП 064250006713 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22 липня 1983 року по 26 червня 1986 року, з 16 липня 1986 року по 22 березня 1989 року, починаючи з 20 березня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ГУ ПФУ в Житомирській області від 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 з 20 березня 2023 року перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком (згідно рішення суду) /а.с.9/.

За результатами розслідування обґрунтованості проведення виплат матеріального забезпечення Коростенською філією Житомирського обласного центру зайнятості складено акт №146 від 30 вересня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2024 року по 28 липня 2024 року безпідставно виплачено 4404,84 грн. допомоги по безробіттю /а.с.13/.

Згідно довідки позивача ОСОБА_1 за період з 30 квітня 2024 року по 28 липня 2024 року безпідставно виплачено 4404,84 грн. допомоги по безробіттю /а.с.8/.

10 жовтня 2024 року Коростенська філія Житомирського обласного центру зайнятості направила лист №1583 ГУ ПФУ в Житомирській області щодо повернення коштів в сумі 4404,84 грн. /а.с.12/.

ГУ ПФУ в Житомирській області у відповіді на вказаний лист №0600-0502-8/136578 від 28 жовтня 2024 року відмовилось відшкодовувати кошти, виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю /а.с.14/.

За вказаних обставин, Житомирський обласний центр зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості вимушене було звернувся до суду з позовом про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 4404,84 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч.1 ст.107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

За змістом п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності у розумінні ст.1173 ЦК України.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №240/5271/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 серпня 2024 року №СП 064250006713 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22 липня 1983 року по 26 червня 1986 року, з 16 липня 1986 року по 22 березня 1989 року, починаючи з 20 березня 2023 року.

Тобто, під час розгляду справи №240/5271/24 судом було встановлено незаконність рішення Головного управління Пенсійного фонду Українив Житомирській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Частинами 1, 2 ст. 8 та п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд загальнообов`язкового державного-соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів; виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2018 року у справі № 916/336/17, де, між іншим, вказано на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суб`єктами відповідальності, відповідно до положень ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №915/282/17 від 13 лютого 2018 року, де, зокрема, вказано на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою.

При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Слід зазначити, що протиправна поведінка ГУ ПФУ в Житомирській області виявляється у неправомірній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії, а причинним зв`язком між протиправною поведінкою та збитками є звернення ОСОБА_1 до Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю, що спричинило збитки Центру зайнятості.

Отже, господарський суд першої інстанції правильно виснував, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалась позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.

За таких обставин, аргументи апелянта про те, що в діях Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області не вбачається наявності всіх елементів необхідних для відшкодування збитків (відсутні протиправна поведінка та причинний зв`язок між діями та виникненням збитків), що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, судом до уваги не беруться.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що своїми діями відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди в розмірі отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 4404,84 грн та обгрунтовано стягнув цю суму з відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував щодо розміру здійснених позивачем виплат допомоги по безробіттю в сумі 4404,84 грн., що підтверджені довідкою Житомирського обласного центру зайнятості від 18 листопада 2024 року /а.с.8/, як не ставив під сумнів доказ, наданий позивачем. Отже, відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час перегляду справи в апеляційній інстанції (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №909/1054/19, від 13 березня 2025 року у справі №910/1954/23, від 30 жовтня 2024 року у справі №916/4921/23).

Тобто, доводи апелянта про недослідження судом першої інстанції факту виплати допомоги по безробіттю є безпідставними.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву скаржник вказує, що заявлена до сплати сума сплачена позивачем добровільно ( виплачена як допомога по безробіттю у зв`язку з наданням статусу безробітного), що свідчить про визнання відповідачем факту оплати. А тому така поведінка відповідача суперечить принципу добросовісності.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 10 березня 2025 року у справі №906/1367/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/1367/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "03" червня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.