Рішення від 03.06.2025 по справі 904/34/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2025м. ДніпроСправа № 904/34/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Тавлеєв О.О.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Бруштець С.А.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) та в особі Слов`янської сільської ради (с. Слов`янка Синельниківського району Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграта" (смт. Слобожанське (з) Дніпровського району Дніпропетровської області),

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпро)

та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м.Дніпро)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач-1) та в особі Слов`янської сільської ради (далі - позивач-2) з позовною заявою, в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га № 71/ДО-21 від 21.04.2021, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта";

- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, проведену за ТОВ "Аграта", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18.05.2021 (номер запису про право 42066187);

- усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, шляхом зобов`язання ТОВ "Аграта" повернути вказану земельну ділянку державі в особі Слов`янської сільської ради із незаконного користування.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду "Балка Скелька", розташований у Межівському районі Дніпропетровської області. Рішенням Дніпропетровської обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 № 179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади. Проєкт створення ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" розроблено Дніпропетровським національним університетом на замовлення управління промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначений проєкт містить картографічні матеріали і визначає, зокрема, місце розташування заказника, його ландшафтну характеристику, а також режим його використання. До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника "Балка Скелька" становить 507,1 гектара. Ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" розташований у Межівському районі (у його південній частині) Дніпропетровської області в басейні р. Бик у межах балки Скелька (правого притоку р. Бик) з її відрогами та ділянки заплави р. Бик (у місці, де впадає балка). На території заказника "Балка Скелька" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану та суперечить меті та завданням заказника, у тому числі: меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника, розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, рельєфу і геологічних відслонень; розорювання земель, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж. Разом з тим, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.02.2021 №56-Т затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на неї на земельних торгах, для ведення сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, загальною площею 32,5592 га, в тому числі 32,5592 га пасовища. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.03.2021 № 101-Т земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та вирішено продати право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено стартову ціну лоту в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (стартовий розмір річної орендної плати) та крок аукціону у розмірі 0,5 % від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками. На виконання вимог частини 1 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України ТОВ "Земля і право" 21.04.2021 проведено аукціон із продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га (лот № 65263). За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта" з остаточною пропозицією ставки річної орендної плати 22 828 грн. 39 коп., що вбачається з оформленого ТОВ "Земля і право" протоколу про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 21.04.2021 № 4. За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта" 21.04.2021, в день проведення торгів, укладено договір оренди землі № 71/ДО-21, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.1 якого в оренду товариству строком на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області. Відповідне речове право 18.05.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 42066187. Прокурор зазначає, що вказаний договір оренди землі є незаконним та підлягає визнанню недійсними, оскільки згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Природно-заповідний кадастр", до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, вказана земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених топографо-геодезичних робіт. Як убачається з технічного звіту інженера геодезиста Нікітіна Д.М. від 28.10.2024, за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт встановлено, що накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га, яка наразі зареєстрована на праві користування за ТОВ "Аграта", на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" складає 96%. Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображення накладення площі земельної ділянки та меж території заказника "Балка Скелька", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 32,5592 га з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, яка набута у користування ТОВ "Аграта", входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду;

- прокурор наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 наразі зареєстрована на праві власності за ГУ ДГК у Дніпропетровській області та передана в оренду ТОВ "Аграта", проте, з огляду на положення законодавства, вона не може перебувати у державній власності з передачею останньої в оренду для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ГУ ДГК у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта" повернути ділянку площею 32,5592 га з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 у комунальну власність. Також, прокурор зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 56-Т від 18.02.2021 та № 101-Т від 04.03.2021 є незаконними та такими, що прийнято неуповноваженим органом. Тому вони не створюють правових наслідків, на які були спрямовані, а отже підлягають скасуванню. Крім того, державна реєстрація права власності та оренди земельної ділянки 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: при наявності загрози інтересам держави та нездійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення № 275). Дніпропетровською обласною прокуратурою 07.11.2023 направлено запит №12-637вих-23 до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо вжитих заходів стосовно перевірки дотримання вимог законодавства про природно-заповідний фонд відносно законності використання вищевказаної земельної ділянки, розташованої у межах ландшафтного заказника "Балка Скелька", а також щодо проведеної претензійно-позовної роботи стосовно усунення зазначених порушень. Згідно з листом Держекоінспекції Придніпровського округу від 06.12.2023 № 3-9041-10 проведення заходів державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства припинено. Заходи на захист державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька" не здійснювалися. Також, у відповіді зазначено, що Держекоінспекція Придніпровського округу не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька". Дніпропетровською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 30.10.2024 № 12-852вих-24, поінформовано Слов`янську сільську раду про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду. Однак Слов`янська сільська рада до суду з позовом про повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки до цього часу не звернулася. Крім того, Слов`янська сільська рада не заперечує аби прокурор здійснював процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави (Слов`янської сільської ради), у випадках та порядку, встановлених законом, а саме вирішення питання незаконної передачі в оренду вище вказаної земельної ділянки. Також прокуратуру поінформовано, що з 26.05.2021 по 15.11.2024 дана земельна ділянка використовувалась ТОВ "Аграта" з порушенням вимог законодавства. Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Слов`янською сільською радою заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави. Ураховуючи те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, яка перебуває під особливою охороною держави, невжиття Слов`янською сільською радою протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду. Отже, прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу та Слов`янська об`єднана територіальна громада в особі Слов`янської сільської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2025. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. суду № 3035/25 від 22.01.2025), в якій вона просить суд поновити строк для подачі письмових пояснень та надсилання їх учасникам справи, посилаючись на те, що департамент бере участь у великій кількості судових проваджень, які наразі відкриті в межах Дніпропетровської області.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду № 3046/25 від 22.01.2025), в яких третя особа зазначає про таке:

- рішенням Дніпропетровської обласної ради від 25.03.2011 № 89-5/VI "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" (далі - Заказник) загальною площею 507,1 га на землях сільськогосподарського та лісогосподарського призначення. Наказом департаменту від 19.01.2022 № 4 затверджено Положення про Заказник та відповідно до частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Заказник передано під охорону та дотримання встановленого режиму Слов`янській сільській раді згідно з охоронним зобов`язанням від 19.01.2022 № 142/22-м. Відповідно до Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Межі земельних ділянок, що включені до території Заказника встановлюються в натурі (на місцевості), оформляються відповідними охоронними знаками та інформаційними аншлагами в порядку, визначеному законодавством, наносяться на планово-картографічні матеріали. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються у схемі планування території, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До встановлення меж Заказника в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту його створення. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку. Інформація про вищевказані рішення до департаменту не надходила;

- відповідно до статті 461 Земельного кодексу України особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом, а частиною четвертою статей 83, 84 Земельного кодексу України встановлено заборону на передачу у приватну власність земель під об`єктами ПЗФ. Згідно з частиною 3 статті 1861 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 27.05.2021) проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта ПЗФ, підлягав поданню на погодження із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. За даними системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ", що застосовується в департаменті для реєстрації документів, та в межах можливостей критеріїв пошуку, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказників на розгляді департаменту не ідентифіковано.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 3134/25 від 22.01.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- за результатом проведення земельних торів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, лот № 65263, ТОВ "Аграта" було визнано переможцем, про що організатором торів складено та опубліковано протокол (на сайті Держгеокадастру у Дніпропетровській області з відеозаписом фіксації проведення аукціону). За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта" з остаточною пропозицією ставки річної орендної плати 22 828 грн. 39 коп., що вбачається з оформленого ТОВ "Земля і право" протоколу про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 21.04.2021 № 4. За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта" 21.04.2021, в день проведення торгів, укладено договір оренди землі № 71/ДО-2. Відповідач зазначає, що питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення регулюється Земельним кодексом України та законами України. Зокрема, передача земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад відбувається відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та встановлено перехідний період у передачі земель до громад. Зокрема, на сайті Держгеокадастру України опубліковано дати та перелік земель, переданих громадам за земельною реформою, а пунктом 15-1 Земельного кодексу України визначено (у редакції на дату укладання договору оренди), що Держгеокадастр є розпорядником земель сільськогосподарського призначення до їх передачі до громад. Також, відповідач зауважує, що згідно зі статтями 770, 814 Цивільного кодексу України при відчуженні орендованого майна до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця. Закон України "Про оренду землі" передбачає збереження орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку. Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі, що прямо передбачено нормами закону. Таким чином, в договорі оренди може бути замінено як орендаря так і орендодавця. При відчуженні орендованої земельної ділянки відбувається зміна орендодавця. Тобто, коли попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник зобов`язаний і має право стати орендодавцем за договором оренди. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду землі", до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Відповідно до наведеного, будь-які твердження або доводи позивачів щодо компетенції Держгеокадастру щодо проведення земельних аукціонів, зокрема, і щодо земельної ділянки, щодо якої виник спір, є безпідставними та такими, що не відповідають законодавству, що діяло на момент виникнення договірних правовідносини. Більш того, згідно з діловими звичаями, нормами Цивільного кодексу України перехід права розпорядження, користування земельними ділянками не може скасовувати право оренди (розпорядження) раніше наданими у користування, що є аксіомою у законодавстві. Щодо правомірності користування земельною ділянкою, відповідач також зазначає, що протягом 2021-2024 років, орендар в особі ТОВ "Аграта" своєчасно та сумлінно сплачував орендну плату, визначену договором оренди, у тому числі з урахування індексації (пункти 4.1.- 4.2 договору оренди);

- щодо усунення перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 71/ДО-21 від 21.04.2021, відповідач зазначає, що вказана позовна вимога суперечить чинному законодавству України, адже повноваження Держгеокадастру щодо укладання договору оренди та проведення аукціону є безперечні та доведені. Чинним законом України "Про оренду землі", а саме статтею 32 вказаного закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/ або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи;

- аналіз змісту частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. В той же час, підстави для припинення договору оренди визначенні Земельним кодексом та законом України "Про оренди землі", а саме: систематична несплата орендної плати; одностороння відмова від виконання договору; нецільове використання земельної ділянки та інші. У позовній заяві відсутнє біль-яке посилання на підстави для припинення договірних відносин, але при цьому представники позивача вважають договір недійсним, чим суперечать усім твердженням, викладеними у позовній заяві. Тобто вістуні будь-які докази щодо обставин справи, які вказують на недійсність договору у момент його укладання, але по суті позовної заяви йдеться про істотні умови договору, що тягнуть його припинення (розірвання), які також не доведені. Тобто позивачем, на думку відповідача, обрано невірний спосіб захисту. Також, відповідач зазначає, що йому не зрозуміло, які саме права Слов`янської громади щодо розпорядження, користування, власності на спірну земельну ділянку порушені. На сьогодні громада є власником та розпорядником зазначених земель, жодних спорів з цього питання з громадою не було. Договір оренди виконується належним чином, орендна плата сплачується вчасно;

- щодо усунення перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539, відповідач посилається на положення Закону України "Про землеустрій" та зазначає, що земельна ділянка сформована відповідно до статті 50 вказаного закону, в проєкті наявні перелік обмежень щодо земельної ділянки, у тому числі відсутні інформація про площу напроти об`єктів природоохоронного призначення, обмеження щодо них не вказані. Проєкт пройшов погодження та кадастрову реєстрацію без зауважень. Тобто на момент відведення жодних обмежень у користуванні не було. В той же час, рішенням Дніпропетровської обласної ради від 06.04.2011 № 89-5/VI створено об`єкт ПЗФ - "Балка Скелька", розташований у Межівському районі Дніпропетровської області, при цьому ані точну площу, ані координати, ані межі зазначеного об`єкту ПЗФ не визначені. Відповідач звертає увагу на те, що законодавством визначено окремий вид документації із землеустрою щодо формування об`єктів ПЗФ, а саме статтею 47 Закону України "Про землеустрій". Зазначеним проєктом визначаються точні координати об`єкта ПЗФ, його межі, обмеження тощо. Жодного факту прив`язки земельної ділянки за кадастром номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га до "Балка Скелька" не надано, наявна лише особиста думка у технічному звіті інженера-геодезиста Нікітіна Д.М., що не прив`язано до меж ПЗФ, які ніколи не встановлювалися. Відповідно до статті 46 Земельного кодексу України, межі земель природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. Наявність цих знаків геодезистом не зазначена, бо вони відсутні і ніколи не встановлювалися. Також, відповідач звертає увагу, що Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" на території Слов`янської сільської ради за межами населеного пункту було затверджено вже після укладання договору оренди з ТОВ "Аграта", а саме: рішенням сесії Слов`янської сільської ради від 16.11.2021 №331-9/VIІI. З урахування наведеного, відповідач вказує на те, що з наданих позивачем доводів та доказів неможливо встановити факт недійсності договору, порушення права та інтересів сторін, оскільки права та інтереси Слов`янської сільської ради не порушено.

Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №3225/25 від 23.01.2025), в якій він просить суд провести судове засідання, призначене на 23.01.2025, без участі його представника.

У підготовче засідання 23.01.2025 з`явилися прокурор та представник третьої особи, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому судом врахована наявність заяви позивача-1 про проведення судового засідання без участі його представника, яка була задоволена судом, а також поданий відповідачем відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній повідомлений про розгляд справи судом.

Позивач-2 повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 08.01.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 08.01.2025 доставлена до Електронного кабінету позивача-2 - 08.01.2025 (а.с. 123).

У вказаному засіданні судом було відзначено, що з урахуванням подачі відзиву на позовну заяву 22.01.2025, строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 13.02.2025.

Від прокуратури надійшла відповідь на відзив на відзив на позовну заяву (вх. суду №3820/25 від 27.01.2025), в якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано "для ведення фермерського господарства", ця обставина не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території. Спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Як зазначено у позовній заяві, ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" створено рішенням Дніпропетровської обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 № 179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області. Саме з моменту створення зазначеного об`єкта природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось. Жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021 на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміни їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством передбачено не було. Прокурор зазначає, що на теперішній час земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад. Ландшафтний заказник місцевого значення "Урочище Приорільське" є юридично створеним з 21.10.2011 і включає 507,1 га. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались. Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації № 2-4495/0/261-23 від 09.11.2023, отриманої на запит прокурора, заяви та проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказника на розгляд та погодження до департаменту не надходили, що свідчить про набуття ТОВ "Аграта" права оренди на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства. Таким чином, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення в межах заказника Департаментом екології та природних ресурсів не затверджувався, а тому зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, відбулася незаконно. Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, передана в оренду неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення в оренду не приймав. Територію природно-заповідного фонду заказника надано для здійснення підприємницької та іншої діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало жодних прав щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, в тому числі в питанні передачі її в оренду з порушенням цільового призначення. На підставі спірного договору оренди земельної ділянки відповідач отримав в користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, тобто для розорювання, засівання та вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить її призначенню як об`єкта природно-заповідного фонду;

- відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18). Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою;

- щодо відсутності фактів прив`язки земельної ділянки за кадастром номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га до "Балка Скелька", прокурор зазначає, що в матеріалах справи наявні копія проєкту створення ландшафтного заказника "Балка Скелька" з картографічним матеріалом; довідка сертифікованого інженера геодезиста з картографічним матеріалом, копія листування з Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, якими підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька";

- стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га № 71/ДО-21 від 21.04.2021, який укладений між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта", прокурор заважує, що договір оренди спірної земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за статтями 317, 319 Цивільного кодексу України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння), відтак наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, земельною ділянкою шляхом визнання договору оренди від 21.04.2021 та усіх додаткових угод до нього недійсними.

Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 6460/25 від 13.02.2025), в яких він повідомляє про те, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі, та водночас вважає за необхідне викласти власну позицію стосовно твердження прокурора про бездіяльність позивача-1, яка полягає у тому, що інспекція звертається до суду з позовом за наявності порушення, встановленого у спосіб визначений законом та зафіксований відповідним актом перевірки. Інспекція зазначає, що в даному випадку вона заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду, ландшафтного заказника місцевого значення "Балка-Скелька", не здійснювала. Вказане виключило можливість встановлення порушень, які стали підставою для звернення прокурором до суду.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. суду № 6461 від 13.02.2025), в яких він вказує на те, що доводи позивача, наведені ним факти та надані докази є недопустимими та недоведеними, посилаючись на таке:

- законодавством визначено конкретний вид документації щодо формування земельної ділянки під землями природно-заповідного фонду, а саме: статтею 47 Закону України "Про землеустрій" ( у тому числі у редакції на 2008 рік) визначено, що Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій. Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, включають: а) завдання на складання проєкту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості); і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок. Позивачем до позовної заяви надано "Проєкт ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" у межах Межівського району Дніпропетровської області", розроблений у 2008 році Дніпропетровським національним університетом. Відповідач звертає увагу, що заначений проєкт повністю не відповідає за своїм складом та змістом Закону України "Про землеустрій", не має жодних координат та матеріалів геодезичних вишукувань, вістуні будь-які його погодження, визначені статтями 186 та 186-1 Земельного кодексу України. Тобто наданий доказ має лише загальноосвітній характер та не встановлює правовий режим цього об`єкту, тобто є недопустимим;

- позивачем до обмірів земельної ділянки було задіяно ФОП Нікітіна Д.М., яким в свою чергу складено технічний звіт з топографогеодезичного знімання на 6-ти аркушах. Разом з тим, законодавством встановлені вимоги та критерії для здійснення і топографо-геодезичного знімання. Зокрема, надано незрозумілого походження документ у масштабі 1:10000, де зазначено земельну ділянку 1222683300:01:004:0539, але не зрозуміло, ані координат цієї ділянки, ані тієї земельної ділянки, яка виділена кольором, відсутній каталог координат, кроки, проміри, як результат топографічного знімання та прив`язка до пунктів ДГМ обох контурів, що визначені малюнком. Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) визначені вимоги до проведення топографо-геодезичних робіт, визначено критерії знімання та результати будь-якого топографо-геодезичного знімання, але результати таких робіт позивачем не надано, у зв`язку з чим цей доказ є недостатнім (об`єкт до якого можна пов`язати об`єкт дослідження).

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 6475/25 від 13.02.2025), в якому він просить суд витребувати у Головного управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області наступну інформацію та документи:

1) Чи встановлювалися межі в натурі (на місцевості) ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька"?

2) Чи погоджувалась з Держгеокадстром у Дніпропетровської області документація щодо ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" в порядку, визначеному Земельним кодексом України?

3) Чи розроблялась документація із землеустрою щодо ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" в порядку статті 47 Закону України "Про землеустрій"?

Також відповідач додатково зазначає про необхідність направлення до Держгеокадастру у Дніпропетровській області технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту 1222683300:01:004:0539, та з урахуванням повноважень територіального органу Держгеокадастру надати оцінку зазначеному звіту щодо його повноти, відповідності та достовірності даних.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на необхідність визначення меж ландшафтного заказнику місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади, а також наявністю мети всебічного та повного розгляду справи.

У підготовче засідання 13.02.2025 з`явилися прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 23.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 23.01.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та третьої особи - 25.01.2025 (а.с. 163,-164,166).

У вказаному засіданні судом було відзначено, що відповідачем подані додаткові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів лише 13.02.2025, тому для надання часу на ознайомлення із вказаними документами, суд вбачав підстави для відкладення розгляду клопотання відповідача про витребування доказів до наступного судового засідання та відкладення підготовчого засідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.02.2025 підготовче засідання було відкладено на 04.03.2025.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення письмових доказів (вх. суду № 8934/25 від 03.03.2025), в якому він повідомляє про таке:

- з метою всебічного та повного розгляду справи та з метою визначення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади відповідачем було подано до суду клопотання про витребування доказів у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а також, направлено запит до Держгеокадастру України в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 24.02.2025 № 4 про надання інформації, яка була викладена у вказаному клопотанні про витребування доказів;

- на вказаний запит Держгеокадастром України було надано відповідь від 27.02.2024 вих. № ПІ-83/0-0.133-128/69-25, в якій повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що запит віднесено до звернень громадян, а не до Закону України "Про доступ до публічної інформації", його направлено до розгляду до Держгеокадастру у Дніпропетровській області для опрацювання відповіді по суті, вказано, що про відповідь буде повідомлено додатково з урахуванням строків, визначених Законом України "Про звернення громадян". Окрім цього, зазначено, що інформаційний шар "Природно-заповідний фонд" містить відомості, які надходять до Державного земельного кадастру відповідно до договору про інформаційне співробітництво між Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.10.2024 №2/587/3-24 між Державним земельним кадастром та Державним кадастром територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до пункту 123 Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 483, відповідальність за об`єктивність, достовірність та повноту даних інших кадастрів та інформаційних систем, розміщених на картографічній основі Державного земельного кадастру у вигляді інформаційних шарів та атрибутів, покладається на держателів таких кадастрів та інформаційних систем. З урахуванням викладеного, інформаційний шар "Природно-заповідний фонд" не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру і має інформаційний характер;

- відповідач зауважує, що з урахуванням понять допустимості та належності доказів, та самого поняття доказу у господарському процесі, у тому числі доказів та документів наданих позивачами, можна стверджувати, що усі докази сторони позивача не обґрунтовані та посилаються на інформаційний шар Держгеокадастру, а не на фактичні дані та межі земель під природно-заповідним фондом. Як з`ясовано з відповіді Держгеокадастру України, інформація, яка визначена Публічною кадастровою картою щодо земель Природно-заповідного фонду має виключно інформаційний характер. З наданих доказів позивача не можливо встановити або обґрунтувати належність земель за кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 до меж природно-заповідного фонду, а саме ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька".

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 8937/25 від 03.03.2025), в якому він просить суд відкласти розгляд справи з метою надання часу для отримання відповіді на поданий запит від Держгеокадастру України, який у відповіді від 27.02.2024 повідомив про те, що запит відповідача було направлено для розгляду до Держгеокадастру у Дніпропетровській області..

Від позивача-1 надійшла заява (вх. суду № 9108/25 від 04.03.2025), в якій він просить суд провести підготовче засідання 04.03.2025 без участі його представника.

У підготовче засідання 04.03.2025 з`явилися прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 13.02.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та третьої особи - 14.02.2025 (а.с. 210-211, 213). Крім того, судом враховано наявність клопотання позивача-1 про проведення судового засідання без участі його представника, яке було задоволено судом.

У вказаному засіданні розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Також, судом було відзначено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 10.03.2025, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.03.2025 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 09.04.2025 включно; підготовче засідання було відкладено на 02.04.2025.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх. суду № 13539/25 від 31.03.2025), в якому вона просить суд провести підготовче засідання 02.04.2025 без участі її представника.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх. суду № 14059/25 від 02.04.2025), в якому він просить суд визнати поважними причини неподання відповідачем доказів у встановлений законом строк та залучити в якості доказів по справі: копію листа Держгеокадастру України від 27.02.2025 вих. № ПІ-83/0-0.133-128/69-25 та копію листа від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.03.2025 вих. № ПІ-20/0-21/0/63-25. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що наприкінці березня 2025 року ним на електронну пошту було отримано відповідь від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.03.2025 вих. № ПІ-20/0-21/0/63-25 (далі - відповідь), яке за дорученням Держгеокадастру розглянуло лист відповідача від 24.02.2025 № 4. В зазначеній відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомляє, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області відсутня інформація про розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів стосовно ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", а також відсутня інформація про встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" в натурі. Також у відповіді зазначено, що відомості стосовно ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" та відомості про будь-які обмеження з вказаного питання до Державного земельного кадастру не вносились і повідомити чи може бути розташована зазначена у листі земельна ділянка з кадастровим номером 122683300:01:004:0539 в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" - не вбачається можливим, оскільки фактично об`єкт природно-заповідного та іншого природоохоронного при значення відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій" до Державного земельного кадастру не внесено. Таким чином, відповідач зазначає, що зазначена відповідь спростовує доводи Дніпропетровської обласної прокуратури про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 122683300:01:004:0539 знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Також відповідач зазначає, що відповідно до листа Держгеокадастру України від 27.02.2025 вих. № ПІ-83/0-0.133-128/69-25 інформаційний шар "Природно-заповідний фонд" не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру і має інформаційний характер. Зазначену відповідь ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та лист Держгеокадастру України від 27.02.2025 вих. № ПІ-83/0-0.133-128/69-25 відповідач не міг подати разом з відзивом на позовну заяву, оскільки на момент подання відзиву він не мав їх у наявності та отримав значно пізніше.

У підготовче засідання 02.04.2025 з`явилися прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 04.03.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 04.03.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та третьої особи - 05.03.2025 (а.с. 247-248, 250). Крім того, судом враховано наявність клопотання третьої особи про проведення судового засідання без участі представника, яке було задоволено судом.

У вказаному засіданні прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з долученими відповідачем 02.04.2025 новими доказами по справі; прокурор та представник відповідача не заперечували проти відкладення підготовчого засідання в межах розумного строку. Клопотання прокурора було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.04.2025 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 15.04.2025.

Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення щодо доводів і міркувань відповідача (вх. суду № 15024/25 від 09.04.2025), в яких прокурор не погоджується з висновками відповідача, викладеними ним у клопотанні про долучення доказів від 02.04.2025, посилаючись на таке:

- у своїх відповідях ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає про відсутність інформації про розробку проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж в натурі ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Також у відповіді зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не може повідомити, чи розташована земельна ділянка з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", а лише повідомляє, що цей об`єкт природно-заповідного фонду не внесено до Державного земельного кадастру. Крім того, у своїй відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області цитує пункт 84 Постанови Верховного Суду від 29.11.2024 (справа № 260/1681/23), а саме, що: винесенню меж певного об`єкта природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проєкту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Посилання у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області лише на пункт 84 вищезазначеної Постанови Верховного Суду є безпідставним, оскільки є цитуванням поза контекстом, спотворюючи його дійсне значення;

- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, 02.04.2024, розглянувши касаційну скаргу ФОП Терещенка В.Л. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 904/917/23 за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави виклав наступну позицію: відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. У вказаній позиції колегія суддів звертає увагу, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18. Отже, незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази (у тому числі проєкт створення об`єкту), був достатній, зважаючи і на приписи статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд", для визначення факту чи розташована спірна земельна ділянка в межах заказника. З урахуванням наявних у матеріалах справи: Проєкту створення та картографічних схем ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", даних НКС, технічному звіту з топографо-геодезичних робіт, прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, знаходиться в межах території ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення та в жодному разі не може перебувати у оренді для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. У свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, не мало жодних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення комунальної власності.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним (вх. суду № 15788/25 від 14.04.2025), в якому він просить суд виключити з числа доказів у даній справі Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Слов`янська сільська рада (1222383000:01:004:0539), виготовлений інженером-геодезистом Нікітіним Денисом Михайловичем, який надано Дніпропетровською обласною прокуратурою разом з позовною заявою та визнати цей Технічний звіт неналежним та недостовірним доказом. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що одним з доказів, який був наданий Дніпропетровською обласною прокуратурою разом з позовною заявою, є Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Слов`янська сільська рада (1222383000:01:004:0539), що виготовлений інженером-геодезистом Нікітіним Денисом Михайловичем (далі Технічний звіт). Відповідач вважає зазначений Технічний звіт неналежним та недостовірним доказом в даній справі, оскільки в Технічному звіті не зазначено ані точну площу, ані координати, ані межі ландшафтного заказника місцевого значення "Балка "Скелька", адже законодавством визначено окремий вид документації із землеустрою щодо формування об`єктів ПЗФ, а саме статтею 47 Закону України "Про землеустрій". Зазначеним проєктом визначаються точні координати об`єкта ПЗФ, його межі, обмеження тощо. Жодного факту прив`язки меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га до меж ландшафтного заказника місцевого значення "Балка "Скелька" в Технічному звіті не надано, що свідчить про те, що існуюче нібито "накладання меж" є лише особистою думкою інженера-геодезиста Нікітіна Д.М. та не підтверджено технічно координатами до меж об`єкту природно-заповідного фонду, які ніколи належним чином не встановлювалися. Також відповідач зазначає, що на підставі Технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Слов`янська сільська рада (1222383000:01:004:0539) неможливо встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування (а саме: чи накладаються межі орендованої відповідачем земельної ділянки на межі ландшафтного заказника місцевого значення "Балка "Скелька"), а отже такий Технічний звіт не повинен прийматися до уваги при вирішенні справи. Крім того зазначений доказ містить сумніви в його достовірності, оскільки, складаючи Технічний звіт, інженер-геодезист не міг не розуміти, що необхідним для висновку про накладення меж є визначення на місцевості меж об`єкту ПЗФ - ландшафтного заказника місцевого значення "Балка "Скелька", але у своєму технічному звіті про це не зазначив і, відповідно, межі об`єкту ПЗФ не встановив та не визначив. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що цей доказ створений за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а отже є недостовірним.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору (вх. суду № 15792/25 від 14.04.2025), в якому він просить суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що даний спір стосується по суті повноважень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на розпорядження земельною ділянкою, права оренди якої були придбані відповідачем на електронних торгах, відтак, враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є стороною оспорюваного позивачами договору оренди, відповідач вважає, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 15791/25 від 14.04.2025), в якому вона просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.

У підготовче засідання 15.04.2025 з`явилися прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 02.04.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 02.04.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та третьої особи - 03.04.2025 (а.с. 30-31, 33). Крім того, судом враховано наявність клопотання третьої особи про проведення судового засідання без участі її представника, яке було задоволено судом.

У вказаному засіданні розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Так, судом було відзначено, що відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Розглянувши клопотання, судом відзначено, що з огляду на наведені у клопотанні відповідача обставини, які судом були визнані обгрунтованими, суд вважав за необхідне залучити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.04.2025 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; підготовче засідання було відкладено на 20.05.2025.

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення (вх. суду № 16876/25 від 21.04.2025), в яких вона зазначає про таке:

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заперечує проти задоволення заявлених у справі позовних вимог, вважаючи їх недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами у цій справі, невідповідаючими критеріям співмірності втручання у мирне володіння майном, гарантоване Протоколом № 1 до Конвенції, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав таким, що не є ефективним та не відповідає усталеній судовій практиці та висновкам Верховного Суду, застосованим в аналогічних за змістом та характером правовідносинах щодо відновлення порушених прав на земельні ділянки природно - заповідного фонду;

- третя особа-2 зазначає, що до них не надходили відомості та матеріали про розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів відповідно до статті 47 Закону України "Про землеустрій" стосовно Ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". У Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області також відсутня інформація про розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів стосовно ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", а також відсутня інформація про встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" в натурі. Відомості щодо ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" та відомості про будь-які обмеження з вказаного питання до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились. Тобто, до теперішнього часу Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не отримало рішень про створення об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", проєктів його створення, положень про такі об`єкти, а також відповідну документацію із землеустрою. Відтак, до теперішнього часу фактично не вирішено питання за рахунок яких земель заплановано створити території та об`єкти природно-заповідного фонду Дніпропетровської області. Згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 № 65 "Про затвердження Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду" охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України", землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають. Оформлення охоронних зобов`язань здійснюється у місячний строк після затвердження положень про відповідні території чи об`єкти природно-заповідного фонду. Відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. До Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не надходили оформлені охоронні зобов`язання стосовно ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька";

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зауважує, що відповідними органами охорони навколишнього середовища, в порушення вимог статей 56 та 59 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", не організовано належного ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що призводить до неможливості створення об`єктів природно-заповідного фонду. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.02.2021 №56-Т затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на неї на земельних торгах, для ведення сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, загальною площею 32,5592 га, в тому числі 32,5592 га пасовища. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.03.2021 № 101-Т земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та вирішено продати право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено стартову ціну лоту в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (стартовий розмір річної орендної плати) та крок аукціону у розмірі 0,5 % від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками. На виконання вимог частини 1 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України ТОВ "Земля і право" 21.04.2021 проведено аукціон із продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га (лот № 65263). За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта" з остаточною пропозицією ставки річної орендної плати 22 828 грн. 39 коп., що вбачається з оформленого ТОВ "Земля і право" протоколу про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 21.04.2021 № 4. За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Аграта" 21.04.2021 в день проведення торгів, укладено договір оренди землі № 71/ДО-21, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 3.1 якого в оренду товариству строком на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області. Відповідне речове право 18.05.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 42066187. Таким чином, дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо формування та внесення до Державного земельного кадастру спірної земельної ділянки та визначення її цільового призначення землями сільськогосподарського призначення, передачі спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду вчинялись відповідно до вимог чинного законодавства, згідно з не оскарженим та не скасованим в судовому порядку цільовим призначенням земельної ділянки та на підставі і в межах наданих повноважень;

- щодо наведених прокурором доказів, на підтвердження обставин перебування спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вважає, що вказані обставини є недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами у даній справі, оскільки без встановлення меж земельних ділянок природно-заповідного фонду в натурі та формування їх меж в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої, погодженої та затвердженої в установленому чинним законодавством порядку технічної документації з землеустрою, твердження про перебування визначеного об`єкту цивільних прав земельної ділянки, межі якої винесено в натурі на місцевості є передчасним. З цього приводу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області вважає доцільним звернути увагу суду на висновки Верховного суду, які нещодавно були зроблені колегією суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1681/23 (провадження № К/990/5230/24), викладені у постанові від 29.11.2024. Суть публічно-правового спору у цій справі, розглянутій Верховним Судом, полягає в зверненні до суду Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Філії "Великобичківське ЛМГ" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", третя особа - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, з позовними вимогами: визнати протиправною бездіяльність Філії "Великобичківське ЛМГ" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення "Діброва" загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язання Філії "Великобичківське ЛМГ" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення "Діброва" загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості). Позов обґрунтовувався прокуратурою бездіяльністю філії ДП "Великобичківське ЛМГ", яка полягає у невжитті заходів по винесенню меж об`єкта природно-заповідного фонду ЛЗ "Діброва" та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), протиправною та такою, що за переконанням прокурора створює передумови для нецільового використання земель природно-заповідного фонду (пункт 14 Постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23). Одним з питань, яке досліджувалось Верховним Судом у цій справі є питання про режим території (об`єкту) природно-заповідного фонду та режим земельної ділянки природно-заповідного фонду і їх взаємозв`язок (пункт 60 постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №260/1681/23). Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у цій справі вважає, що забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що покладається природоохоронним законодавством та охоронним зобов`язанням на землекористувача, може належно ним здійснюватися за умови наявності меж таких територій та об`єктів на місцевості. Однак, вбачається, що положення "забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду" не передбачає автоматичного покладення на землекористувача тих обов`язків чи повноважень, які, безумовно, є важливими у процесі забезпечення ним особливого режиму охорони, відтворення й використання таких об`єктів, але безпосередньо не передбачені правовими нормами для нього. Тим більше, що згаданий режим охорони та збереження встановлюється правовими нормами у законодавстві, а не створюється конкретним землекористувачем щодо певного об`єкту природно-заповідного фонду. Також встановлення в натурі меж, зокрема заказника, є окремим видом діяльності, яка потребує відповідних підстав та засобів (наприклад, виготовлення державних знаків, підготовка інформаційних матеріалів, нанесення відповідних позначок на планово-картографічні матеріали тощо), якими землекористувач скоріш за все не володіє (пункт 59 Постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23 ). Дослідивши характер спірних правовідносин Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 по справі № 260/1681/23 звернув увагу на те, що встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов`язкових за чинним законодавством заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони (пункт 77). Підсумовуючи викладене, Верховний Суд виснував, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проєктів землеустрою. Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проєкту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природно-заповідного фонду) проводиться в обов`язковому порядку (пункт 84 Постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23). Наведені висновки Верховного Суду безпосередньо впливають на справу № 175/17072/24, оскільки підставами позову у цій справі є саме набуття спірною земельною ділянки статусу земель природно-заповідного фонду, що зазначає прокурор у заявленому позові, посилаючись при цьому на встановлення меж охоронюваних законодавством земель природно-заповідного фонду виключно на картографічні матеріали заказника. Разом з тим, межі земель природно-заповідного фонду згідно з фактичними обставинами у цій справі не встановлювались в натурі (на місцевості), технічна документація щодо вставлення меж заказника не розроблялась, не затверджувалась, до Державного земельного кадастру не вносилась;

- ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області посилається на висновки Верховного Суду у справі № 260/1681/23 (пункт 75 постанови від 29.11.2024), відповідно до яких рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру. Тобто, за обставинами справи № 904/34/25 в умовах відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду - відсутнє й прийняте у законний спосіб рішення про встановлення меж території заказника "Балка Скелька". Таким чином, без фактичного встановлення в натурі (на місцевості) меж заказника місцевого значення "Балка Скелька", без розроблення, погодження та внесення до Державного земельного кадастру технічної документації з землеустрою земельної ділянки природно-заповідного фонду (заказника) юридичний факт перебування спірної у цій справі земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду (взаємозв`язок між землями природно заповідного фонду та земельною ділянкою природно заповідного фонду) - не є встановленим та доведеним відповідно до змісту висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.11.2024 по справі № 260/1681/23. В сукупності зазначені обставини вказують також на відсутність підстав для задоволення позову судом як через недоведеність прокуратурою належними та допустимими доказами порушення прав позивача в частині належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, так і свідчать про неефективність обраного прокуратурою способу захисту порушених прав, що відповідно до усталеної судової практики та правової позиції Верховного суду та Європейського суду з прав людини, є самостійною підставою для відмови у позові;

- ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області зауважує, що належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. І такі вимоги позивачем пред`явлені (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Прокуратурою заявлено позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до статті 391 Цивільного Кодексу України, які прокуратура вважає негаторним позовом. Головне управління Держгеокадастру не погоджується з цими доводами прокуратури та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного суду щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, належності та ефективності способу захисту порушених прав у подібних справах. Так, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду (пункт 56 постанови Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021, справа № 359/3373/16-ц) підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного Кодексу України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7.11.2018 у справі 3 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4). Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі №372/1684/14-ц). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.072019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12- 234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 70). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (пункт 63 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021, справа № 359/3373/16-ц). Разом з тим, Велика Палата Верховного суду також зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. А отже, в умовах наявності зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, застосування статті 391 Цивільного Кодексу України в зазначеному випадку не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду України та є неналежним способом захисту порушеного права;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає, що Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.02.2024 року по справі № 175/3002/21 (провадження 61-11535св23), підтвердив свої висновки про неефективність заявлення негаторного позову у справах, де предметом спору є земельні ділянки лісового фонду, а набувачем земельних ділянок вказаної категорії оформлено та зареєстровано право власності на неї. В зазначеній справі, Верховним Судом було відмовлено в задоволенні касаційної скарги прокуратури Дніпропетровської області саме з підстав обрання неналежного способу захисту порушених прав шляхом заявлення негаторного позову щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення, правова позиція щодо ефективності способу захисту якої є аналогічною земельним ділянкам природно заповідного-фонду. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає, що відповідно до усталеної судової практики та правової позиції Верховного Суду, критеріями розмежування ефективного способу захисту заявленням віндикаційного або негаторного позову є саме виникнення права власності згідно з положеннями чинного законодавства на земельну ділянку природоохоронного призначення. Оскільки положення чинного законодавства України передбачають перебування земельних ділянок як лісового, так і природно заповідного-фонду в державній, також і в комунальній або приватній власності, ефективному захисту відповідає саме заявлення віндикаційного позову про витребування земельної ділянки в порядку статей 387, 388 Цивільного Кодексу України, що забезпечить відновлення порушених прав введенням власника у володіння належним йому майном, яке протиправно вибуло з його володіння та зареєстроване за іншим (титульним) володільцем. Натомість, відносно земельних ділянок водного фонду законодавство України не передбачає виникнення права приватної власності, тобто ефективному способу захисту таких земельних ділянок відповідає саме заявлення негаторного позову в порядку статті 391 Цивільного Кодексу України, спрямованого на відновлення порушених прав, не пов`язаних з втратою власником володіння майном. Отже, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, ефективному способу захисту відповідає заявлення саме віндикаційного позову, а не негаторного, у зв`язку з чим заявлені прокуратурою позовні вимоги негаторного характеру не підлягають задоволенню судом, як неефективні;

- щодо неефективності обраного способу захисту порушених прав у даній справі, третя особа-2 також звертаємо увагу на те, що в справі № 904/34/25 підставами позову зазначалось про порушення прав позивача в частині фактично зміненого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в порушення вимог статті 20 Земельного Кодексу України, цільового призначення спірної земельної ділянки та віднесення її до категорії земель сільськогосподарського призначення всупереч обставинам, що вказана земельна ділянка має природно-заповідне призначення. Вказані обставини є підставами позову у справі, а отже мають бути враховані позовними вимогами про відновлення порушеного права під час заявлення позову. Тож, заявлені позовні вимоги у цій справі також не відновлюють порушене право позивача щодо зміненого цільового призначення спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, оскільки не впливають та не змінюють внесені до Державного земельного кадастру відомості про її цільове призначення, не скасовують дії чи рішення уповноваженого органу щодо визначення цільового призначення земельної ділянки землями сільськогосподарського призначення, не містять зобов`язальних приписів щодо приведення у відповідність відомостей Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку в частині її віднесення до категорії земель природно-заповідного фонду. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетрвоській області зазначає, що в разі задоволення судом позовних вимог у даній справі в наведеному формулюванні без коригування цільового призначення земельної ділянки, сільська рада поверне спірну земельну ділянку з цільовим призначенням земель сільськогосподарського призначення, що унеможливить в подальшому розпорядження вказаною земельною ділянкою та самостійну зміну в подальшому позивачем цільового призначення цієї земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду, що фактично вказує на невідновлення прав позивача щодо охоронних земель, які останній вважає порушеними. Також, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звертає увагу на те, що заявлені у даній справі позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки такими, що не відповідають критеріям пропорційності втручання у мирне володіння майном, гарантоване Протоколом №1 Конвенції. Згідно з Висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 по справі № 554/10517/16-ц, набувачі земельних ділянок природно-заповідного фонду не могли не знати про те, що земельна ділянка знаходиться у межах об`єкту природно заповідного-фонду (парку "Перемога"), а тому їх дії є недобросовісними. Щодо інших аргументів та доказів, наведених в позовній заяві Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області також вважає доцільним звернути увагу на факти перекручування прокурором обставин у справі, з метою досягнення в судовому порядку мети заявленого позову, та відсутність доказового значення окремих доказів у справі, а саме: заявлення прокурором негаторного позову в порядку статті 391 Цивільного Кодексу України є способом ухилитись від додержання вимог цивільного процесуального законодавства щодо доведення в суді підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду з віндикаційним позовом, строки якого обмежені трирічним терміном та сплили; посилання прокурора в обґрунтування належності та ефективності способу захисту заявленням негаторного позову на правові висновки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц є безпідставним. Так, прокурор зазначає, що в зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного Кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження №14- 364цс19, пункт 96); від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункти 51-52). Верховний суд у цій справі розглянув позовні вимоги про витребування земельної ділянки (віндикаційного характеру) за правилами негаторного позову, щодо земельної ділянки природно-заповідного фонду (парку), які були приватизовані. Висновки Верховного Суду у цій справі полягають в наступному: землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи зарахуванням земельних ділянок, що належать фізичним або юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду з комунальної власності, зокрема, для будівництва житла було можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України; зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням законодавства потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку; за таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Верховний Суд у цій справі дійшов висновків про ефективність негаторного змісту позовних вимог щодо земельної ділянки природно-заповідного фонду виходячи з фактичних обставин у цій справі щодо приватизованих земельних ділянок, які раніше перебували у комунальній власності та розташовані в межах парку "Перемога", а не ботанічного заказника місцевого значення. Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу України № 2768-III до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). У той же час, правовий статус парків та ботанічних заказників місцевого значення є відмінним з огляду на механізми їх створення, набуття статусу земель природоохоронного призначення та порядку розпорядження вказаним землями. Висновки Верховного Суду щодо належності способу захисту порушеного права щодо земельної ділянки природно-заповідного фонду виходили з неможливості виникнення прав власності на вказаний об`єкт природно-заповідного фонду (земельну ділянку в межах парку), з урахування конкретних обставин у цій справі, а отже є відмінним за змістом спірних правовідносин у справі № 904/34/25, а наведені прокурором висновки Верховного Суду не є правозастосовними до цієї справи, предметом спору в якій є земельна ділянка природно-заповідного фонду іншого виду - ландшафтного заказника місцевого значення.

Від третьої особи - 2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №16881/25 від 22.04.2025), в якій вона просить суд надати можливість представнику третьої особи-2 прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.04.2025 заяву Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду (вх. суду № 17361/25 від 23.04.2025), в якій прокурор просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками на адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Від третьої особи-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 19590/25 від 07.05.2025), в якому вона просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. суду № 21213/25 від 16.05.2025), в якій він просить здійснювати розгляд справи 20.05.2025 без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 20.05.2025 з`явилися прокурор та представник третьої особи-2, представники позивачів-1,2, відповідача та третьої особи-1 у вказане засідання не з`явились, при цьому позивачі-1,2 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 15.04.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 15.04.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 - 16.04.2025 (а.с. 69-70 у томі 2). Крім того, судом враховано наявність клопотань відповідача та третьої особи-1 про проведення судового засідання без участі їх представників, які були задоволені судом.

У вказаному засіданні судом було відзначено, що після звернення відповідача із клопотанням про витребування доказів від 13.02.2025, відповідачем були вжиті заходи щодо самостійного отримання зазначених у клопотанні доказів. Отже, під час подачі вказаного клопотання відповідачем не було дотримано вимоги статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не вжиті заходи для отримання цього доказу самостійно та не доведено неможливість самостійного отримання доказів та інформації, зазначених у клопотанні від 13.02.2025. Судом також враховано, що у подальшому відповідачем були залучені отримані ним відповіді, після чого відповідач не звертався до суду із клопотанням про витребування додаткових доказів, з чого суд приходить до висновку, що відповідачем було отримано всі необхідні докази та інформація.

У підготовчому засіданні 20.05.2025 прокурор та представник третьої особи-2 зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим прокурор та представник третьої особи-2 підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник третьої особи-2 заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 20.05.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.05.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2025.

Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на пояснення третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вх. суду № 21846/25 від 21.05.2025), в якій прокуратура вказує на те, що викладені в поясненнях третьої особи-2 обставини, міркування та зроблені висновки - не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства та висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, посилаючись на таке:

- відповідно до статей 43, 44 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ландшафтні заказники місцевого значення є об`єктами природно-заповідного фонду України, а земля під ними - землею природно-заповідного фонду. Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус. Установлене цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу створення у 2008 році заказника "Балка Скелька" ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта. Прокурор зауважує, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною. Тобто, відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. За змістом частини 3 статті 93 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природнозаповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом;

- в своїх поясненнях ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області цитує окремі пункти Постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23, зазначивши при цьому, що висновки Верховного Суду безпосередньо впливають на справу № 175/17072/24. У даному випадку у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/34/25, а не про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Безумовно, висновки Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 29.11.2023 у справі № 260/1681/23, впливають на справу № 904/34/25, підтверджуючи доводи, викладені у позовній заяві прокурора. Зокрема, у пунктах 65 та 66 цієї постанови зазначено про те, що частина 1 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

- твердження представника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відсутність підстав для задоволення позову судом через неефективність обраного прокуратурою способу захисту порушених прав, з посиланням на судову практику та правової позиції Верховного суду, є помилковими, оскільки взагалі не стосуються подібних правовідносин. Так, у своїх поясненнях ГУ Держгеокадастру помилково ототожнює землі лісового та природно-заповідного фонду, та вважає, що правова позиція щодо ефективності способу захисту яких є аналогічними. Верховним Судом під час вирішення справ, які стосуються земель із особливим правовим статусом, запроваджено юридичну конструкцію, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння. Так, Верховним Судом застосовано зазначений підхід під час визначення режиму земель природно-заповідного фонду (постанови від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 у справі № 752/3093/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц). Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 по справі № 554/10517/16-ц фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями Земельного кодексу України, Закону "Про природно-заповідний фонд України" та інших нормативно-правових актів України заборонено. Також у постанові зазначено, що, зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Прокурор посилається на пункт 8.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 911/2325/18, в якому зазначено про те, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов`язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення. Прокурор виснує, що з урахуванням наявних у матеріалах справи Проєкту створення та картографічних схем ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", технічного звіту з топографо-геодезичних робіт, інформації отриманої від Слов`янської сільської ради, є доведеним, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га знаходиться в межах території ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька", тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення та не може перебувати у оренді для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. У свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України не мало повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення комунальної власності.

Від третьої особи-1 надійшов лист (вх. суду № 23812/25 від 03.06.2025), якому вона просить суд розглянути справу без участі її представника, у зв`язку з перебуванням такого представника на лікарняному.

У судове засідання 03.06.2025 з`явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2 та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому всі учасники справи були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 20.05.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 20.05.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та третіх осіб-1,2 - 22.05.2025 о 08:29, отже завчасно (а.с. 148-149, 151-152). Також судом врахована наявність заяви третьої особи-1 про проведення судового засідання без участі її представника, яка була задоволена судом.

Слід відзначити, що відповідно до ухвали суду від 20.05.2025 представник третьої особи-2 мав прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, але засобами телефонного зв`язку представник третьої особи-2 повідомив, що не має технічної можливості підключитися, через відсутність електропостачання.

У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У судовому засіданні 03.06.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у вказаному засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.06.2025 судом було оголошено зміст письмових пояснень. поданих у підготовчому провадженні позивачем-1, третьою особою-1 та третьою особою-2.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 03.06.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом: визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути із незаконного користування вказану земельну ділянку.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Статтею 1311 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із статтями 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірні земельні ділянки, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже і інших органів державної влади.

При цьому відповідно до пунктів 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як зазначає прокурор, необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) якої заборонено законом.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Цей режим може бути уніфікованим (єдиним для всієї території, встановлюється для природних заповідників, заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва) і диференційованим (різним залежно від функціонального призначення відповідних зон або інших форм диференціації території, передбачається для біосферних заповідників, національних природних парків та зоологічних парків).

Поширення на територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження й охорони цих земель. Проте внаслідок людської діяльності, зокрема розорювання земель заповідний режим не завжди дотримується, що особливо негативно відображається на екосистемі об`єктів природно-заповідного фонду, їх флорі та фауні, вплив розорювання цілинних ділянок є практично незворотнім і невиправним.

У позовній заяві зазначено, що позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у статті 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання щодо його захисту та впливу екологічних факторів на людину дедалі частіше стають предметом розгляду Європейським судом з прав людини, у тому числі у справах проти України.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірної земельної ділянки, яка входить у межі ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 наголосив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Відповідно до положень статей 5, 10 та 246 Господарського кодексу України забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Отже, індивідуальне конституційне право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який полягає в дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне довкілля, що закріплено у статті 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21.

Згідно зі статтями 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Принципами земельного законодавства є: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; пріоритет вимог екологічної безпеки.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Ураховуючи викладене, прокурор зазначає про те, що подання позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

У випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Менчинська проти Російської Федерації", "Бацаніна проти Росії").

Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України, пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

З огляду на викладене, прокурор вказує на те, що наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.

Прокурор наводить наступні доводи щодо бездіяльності уповноважених органів, а також додержання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади АРК з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення № 275).

Основними завданнями Держекоінспекції, серед іншого, є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду (підпункт 2 пункту 3 Положення № 275).

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (підпункт 2 пункту 4 Положення № 275), звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5 Положення №275), вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 9 Положення №275).

Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується (пункт 1 Положення).

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункт 3 Положення), зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні (підпункт 2 пункту 2 Положення), додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду (підпункт 15 пункту 2 Положення). З метою виконання своїх завдань міжрегіональні територіальні органи Держекоінспеції звертаються до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 6 Положення).

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженим Наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 № 40, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

Цим положенням закріплені аналогічні повноваження, що визначені Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, в тому числі щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні та право звернення з цією метою з позовом до суду.

Дніпропетровською обласною прокуратурою 07.11.2023 направлено запит № 12-637вих-23 до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо вжитих заходів стосовно перевірки дотримання вимог законодавства про природно-заповідний фонд відносно законності використання вищевказаної земельної ділянки, розташованої у межах ландшафтного заказника "Балка Скелька", а також щодо проведеної претензійно-позовної роботи стосовно усунення зазначених порушень.

Згідно з листом Держекоінспекції Придніпровського округу від 06.12.2023 № 3-9041-10 проведення заходів державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства припинено. Заходи на захист державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька" не здійснювалися. Також у відповіді зазначено, що Держекоінспекція Придніпровського округу не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист об`єкту природно-заповідного фонду "Балка Скелька".

Відповідно до статей 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Слов`янська сільська рада яка має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної форми власності за межами населених пунктів для всіх потреб, однак заходів для усунення порушень законодавства не вжила.

Дніпропетровською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 30.10.2024 №12-852вих-24 поінформовано Слов`янську сільську раду про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду.

Однак Слов`янська сільська рада до суду з позовом про повернення у комунальну власність спірної земельної ділянки не зверталася.

Згідно з відповіддю Слов`янської сільської ради за № 1148/0/2-24 від 18.11.2024, земельна ділянка з кадастровим номером кадастровим номером 1222383000:01:004:0539, площею 32,5592 га не переводилась з державної у комунальну власність. Через військову агресію Російської Федерації, кошти сільської ради направлені на захищені статті бюджету (енергоносії, тверде паливо, зарплата та інше), а також через те, що в штаті Слов`янської сільської ради відсутній юрист з потрібним досвідом для представництва сільської ради в суді з земельних питань, сільська рада не має можливості для повноцінного захисту своїх інтересів з відповідним позовом до суду. Також прокуратуру поінформовано, що з 26.05.2021 по 15.11.2024 дана земельна ділянка використовувалась ТОВ "Аграта" з порушенням вимог законодавства. Верхній шар грунту станом на 15.11.2024 порушено.

Тобто, прокурор зазначає, що, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Слов`янською сільською радою заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Прокурор також зазначає, що з урахуванням того, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, яка перебуває під особливою охороною держави, невжиття Слов`янською сільською радою протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.

Більше того, як зазначено в пункті 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що узгоджується з нормами національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини.

Ураховуючи викладене, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для пред`явлення позову Дніпропетровською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу та Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду "Балка Скелька", розташований у Межівському районі Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради "Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" від 21.10.2011 № 179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька", який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади.

Проєкт створення ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" розроблено Дніпропетровським національним університетом на замовлення управління промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначений проєкт містить картографічні матеріали і визначає, зокрема, місце розташування заказника, його ландшафтну характеристику, а також режим його використання.

До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника "Балка Скелька" становить 507,1 гектара.

Ландшафтний заказник місцевого значення "Балка Скелька" розташований у Межівському районі (у його південній частині) Дніпропетровської області в басейні р. Бик у межах балки Скелька (правого притоку р. Бик) з її відрогами та ділянки заплави р. Бик (у місці, де впадає балка).

На території заказника "Балка Скелька" забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану та суперечить меті та завданням заказника, у тому числі: меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника, розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, рельєфу і геологічних відслонень; розорювання земель - за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж.

Разом з тим, встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.02.2021 № 56-Т затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на неї на земельних торгах, для ведення сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, загальною площею 32,5592 га, в тому числі 32,5592 га пасовища.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.03.2021 № 101-Т земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та вирішено продати право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено стартову ціну лоту в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (стартовий розмір річної орендної плати) та крок аукціону у розмірі 0,5 % від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками.

На виконання вимог частини 1 статті 134, частини 1 статті 135 Земельного кодексу України ТОВ "Земля і право" 21.04.2021 проведено аукціон із продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га (лот №65263).

За наслідками проведення земельного аукціону переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта" з остаточною пропозицією ставки річної орендної плати 22 828 грн. 39 коп., що вбачається з оформленого ТОВ "Земля і право" протоколу про проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 21.04.2021 № 4.

За результатами проведення земельних торгів між ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта" 21.04.2021 (в день проведення торгів) укладено договір оренди землі № 71/ДО-21, згідно з пунктами 1.1., 2.1., 3.1. якого в оренду товариству строком на 7 років передано земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Слов`янської (Зорянської) сільської ради Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області.

Відповідне речове право 18.05.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 42066187.

Прокурор зазначає, що вказаний договір оренди землі є незаконним та підлягає визнанню недійсними, оскільки згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Природно-заповідний кадастр", до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, вказана земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька". Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених топографо-геодезичних робіт. Як убачається з технічного звіту інженера геодезиста Нікітіна Д.М. від 28.10.2024, за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт встановлено, що накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 площею 32,5592 га, яка наразі зареєстрована на праві користування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграта", на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Балка Скелька" складає 96%. Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображення накладення площі земельної ділянки та меж території заказника "Балка Скелька", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 32,5592 га з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539, яка набута у користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграта", входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Прокурор у позовній заяві (а.с.6 в томі 1) наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 наразі зареєстрована на праві власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграта", проте, з огляду на положення законодавства, вона не може перебувати у державній власності з передачею останньої в оренду для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграта" повернути ділянку площею 32,5592 га з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 у комунальну власність.

Також, у позовній заяві (а.с. 7 на звороті в томі 1) прокурор зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 56-Т від 18.02.2021 та № 101-Т від 04.03.2021 є незаконними та такими, що прийнято неуповноваженим органом. Тому вони не створюють правових наслідків, на які були спрямовані, а отже підлягають скасуванню. Крім того, державна реєстрація права власності та оренди земельної ділянки 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У той же час, прокурор визначив відповідачем у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта"; Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час розгляду справи приймало участь у статусі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 також зазначила, що позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається. Водночас, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Треті особи - це учасники справи, які не є суб`єктом спору і вступають у розпочатий між сторонами процес від свого імені і для захисту власних інтересів, оскільки рішення суду у спорі між сторонами може вплинути на їхні права або інтереси в майбутньому.

Водночас, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Залучення відповідача/співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача/співвідповідача. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22).

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22).

Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 зазначила, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Водночас у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статей 4, 45, 50 Господарського процесуального кодексу України: "Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача... Щодо ж до доводів касаційної скарги про те, що ТОВ "Маяк" і АПОП "Великообухівське" були залучені місцевим господарським судом до участі у цій справі третіми особами, слід вказати, що ці доводи наведених висновків жодним чином не спростовують, позаяк такі дії місцевого господарського суду не нівелюють обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаних осіб за відсутності у них необхідного процесуального статусу відповідачів у справі.

Верховний Суд відмічає, що у розумінні статті 50 Господарського процесуального кодексу України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18)".

Як було зазначено вище, прокурор заявив вимогу про усунення перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539 площею 32,5592 га № 71/ДО-21 від 21.04.2021, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району.

Судом встановлено, що договір оренди землі № 71/ДО-21 від 21.04.2021, який просить визнати недійсним прокурор, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграта" (як орендарем), отже належними відповідачами за вказаною позовною вимогою є обидві сторони договору, а саме: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта".

При цьому прокурор визначив у якості відповідача у даній справі лише одну сторону оспорюваного правочину - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграта".

Суд приходить до висновку, що залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність для господарського суду надавати оцінку правомірності позовних вимог прокурора (схожі за змістом висновки сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 та в пункті 59 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 5015/3683/11 відповідно).

Враховуючи вказане, суд відзначає, що під час розгляду позовних вимог про визнання договору оренди землі № 71/ДО-21 від 21.04.2021 недійним судом встановлено, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто судом встановлено неналежний суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог про визнання договору оренди землі № 71/ДО-21 від 21.04.2021 недійним.

Також суд відзначає, що прокурор просить суд усунути перешкоди власнику, - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, проведену за ТОВ "Аграта", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18.05.2021 (номер запису про право 42066187).

Слід відзначити, що у позовній заяві прокурор посилається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 наразі зареєстрована на праві власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграта", проте, з огляду на положення законодавства, вона не може перебувати у державній власності з передачею останньої в оренду для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграта" повернути ділянку площею 32,5592 га з кадастровим номером 1222683300:01:004:0539 у комунальну власність.

Також, у позовній заяві (а.с. 7 на звороті в томі 1) прокурор зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 56-Т від 18.02.2021 та № 101-Т від 04.03.2021 є незаконними та такими, що прийнято неуповноваженим органом. Тому вони не створюють правових наслідків, на які були спрямовані, а отже підлягають скасуванню. Крім того, державна реєстрація права власності та оренди земельної ділянки 1222683300:01:004:0539, площею 32,5592 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином з приводу вказаної вимоги слід відзначити, що підстави позову та предмет позову мають певну неузгодженість.

У той же час, суд відзначає, що під час розгляду позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки судом встановлено, що вказана вимога є похідною від вимоги прокурора про визнання договору оренди землі недійсним (яка є основною вимогою у даній справі). Отже, оскільки в задоволенні вказаної (основної) вимоги судом було відмовлено, в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки слід також відмовити.

Враховуючи вказане, в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки слід також відмовити.

Вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграта" повернути земельну ділянку також є похідною від основної вимоги, у задоволенні якої судом було відмовлено, отже також не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача. В даному випадку, у зв`язку із прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати прокурора, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) та в особі Слов`янської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграта" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 03.06.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко