Ухвала від 29.05.2025 по справі 916/5751/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5751/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від прокуратури: Щербань Г.Д.,

від третьої особи: не з`явився,

від відповідача-1: адвокат Байло А.А.,

від відповідача-2: адвокат Мурашко І.С.,

розглядаючи справу № 916/5751/24

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Садова, № 5, смт. Сарата, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68200)

до відповідачів: 1) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Вернера Крістіана, № 84, с-ще Сарата, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 68200);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1 , в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення VIII скликання Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.03.2021 № 176-VIII «Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою» та «Про затвердження умов продажу об`єктів малої приватизації», визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 13.08.2021 між Саратською селищною радою та ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на комплекс будівель та споруд, дитячий садок 1-А (теперішня назва «громадська будівля»), загальною площею 202,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні комунальним майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади селища Сарата в особі Саратської селищної ради нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, дитячий садочок (теперішня назва «громадська будівля»), що має площу забудови 202,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146604165124.

20.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 5899/24 від 30.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5751/24. Постановлено справу № 916/5751/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "13" лютого 2025 року о 12:40 год. Даною ухвалою суду також залучено Саратський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

18.03.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5751/24 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5751/24 до судового розгляду по суті.

08.05.2025 у судовому засіданні по справі № 916/5751/24 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "13" травня 2025 року о 14:40 год.

З огляду на обставини, що потребують вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче провадження у справі № 916/5751/24, у зв`язку з чим судом 13.05.2025 постановлено протокольну ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.

Між тим, у підготовчому засіданні 13.05.2025 суд поставив на вирішення питання щодо зупинення провадження у справі № 923/1424/20 до розгляду Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3727/19.

Окрім того, 13.05.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5751/24 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "20" травня 2025 року о 15:00 год.

13.05.2025 прокурор надав до суду клопотання (вх. № 15279/25), яким також просив зупинити провадження у справі № 916/5751/24 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/3727/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

20.05.2025 від представника Райнова І.С. надійшли до суду заперечення (вх. № 15996/25) щодо зупинення провадження, де відповідач-2 зазначив, що обставини цієї справи та справи № 922/3727/19 значно відрізняються, оскільки в зазначеній справі не ставиться питання щодо належності спірного майна до майна закладу освіти (комунального чи державного), не ставиться питання щодо добросовісності набувача, а в тій справі спірне приміщення було набуте позаконкурсний спосіб, в той же час як в спірних правовідносинах майно відчужувалось на аукціоні. Окрім того, в тій справі у набувача до набуття права власності спірне майно було в оренді, а в спірних же правовідносинах не було. Відтак, відповідач вважає, що зупинення провадження не є доцільним та спричинить лише затягування розгляду справи.

21.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5751/24 призначено на "29" травня 2025 року о 14:20 год.

Присутній в підготовчому засіданні 29.05.2025 представник відповідача-1 залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду, представник відповідача-2 заперечував щодо зупинення провадження у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).

З представленої суду позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовує свої вимоги про зобов`язання Райнова Івана Семеновича повернути на користь територіальної громади селища Сарата в особі Саратської селищної ради нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, дитячий садочок (теперішня назва «громадська будівля»), що має площу забудови 202,2 кв.м. за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, смт. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 146604165124), зокрема, тим, що спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, так як не підлягає приватизації відповідно до ЗУ «Про освіту», а правочин з продажу вказаного об`єкту за договором від 13.08.2021 суперечить ЗУ «Про освіту» і ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» та згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства.

Згідно з ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Під час вивчення матеріалів справи № 916/5751/24 та підготовки справи до розгляду, із відкритого державного реєстру судових рішень суд виявив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2025 передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/3727/19 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи підприємця Плотнікова Костянтина Сергійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.02.2017 № 5449-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Плотніковим К. С., а також зобов`язання Плотнікова Костянтина Сергійовича повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 10, 11, 14-:-17, 20-:-34 площею 302,3 кв.м та 96/100 частин приміщень № 12, 13 площею 16.1 кв.м, загальною площею 318,4 кв.м в житловому будинку та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення.

Підставою передачі справи №922/3727/19 на розгляд палати Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених при розгляді аналогічних справ №922/2934/19, №922/1030/20, №922/243/22, №922/1782/21, №922/787/20, №922/1970/19, №922/2932/19, №922/3562/21, №922/801/21, №922/2008/21, №922/2932/19, №922/3834/19, №922/979/21, №922/1398/20, №922/4006/19, №922/1822/20, №922/4361/19, №922/1172/20, №922/2246/19, №922/984/20, №922/787/20, №922/3960/19 про те, що належним способом захисту цивільного права Харківської міської ради в частині повернення територіальній громаді володіння спірним нерухомим майном є позовна вимога прокурора про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним і зобов`язання боржника вчинити дії (повернути це майно)

Зокрема, Касаційний господарський суд України, передаючи справу № 922/3727/19 на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначив наступне, зокрема.

У справі, що переглядається, прагнення прокурора в частині повернення територіальній громаді володіння спірним нерухомим майном (враховуючи сукупність заявлених ним вимог) не викликає сумніву, а позовна вимога прокурора зобов`язати ФОП Плотнікова К.С. повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення може бути витлумачена у відповідності до належного способу захисту прав.

Тому, на переконання колегії суддів, позовні вимоги у цій справі про зобов`язання ФОП Плотнікова К.С. повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення слід задовольнити шляхом витребування від ФОП Плотнікова К. С. на користь територіальної громади м. Харкова спірних нежитлових приміщень.

Таке судове рішення і буде підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Харкова права власності на витребуване нерухоме майно, забезпечуючи ефективність відновлення прав громади.

Водночас, на противагу наведеному, Верховним Судом приймалися судові рішення, у яких фактично підтримувалася позиція щодо того, що належним способом захисту цивільного права є визнання договору купівлі-продажу майна недійсним і зобов`язання повернути це майно (постанови Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/1970/19, від 17.09.2024 у справі № 922/984/20, від 17.09.2024 у справі № 922/3960/19, від 30.11.2021 у справі № 922/2761/19, від 24.09.2024 у справі № 922/1172/20 тощо), оскільки Верховним Судом підтримувалися судові рішення попередніх інстанцій, які за результатами розгляду справи по суті спору задовольняли зазначені позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що зазначена вище правова позиція колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за якої відновлення порушеного права володіння відбувається шляхом зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, не відповідає наведеним вище правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 щодо надання судом позовним вимогам належної інтерпретації без буквального їх тлумачення, а також позиції колегії суддів у цій справі про те, що позовна вимога про зобов`язання повернути нерухоме майно опосередковується позовною вимогою про витребування майна.

Адже інше тлумачення такої позовної вимоги призводить до нерозумних результатів, зокрема до того, що відновлення порушеного права продавця за договором купівлі-продажу нерухомого майна буде стосуватися повернення йому фізичного, а не юридичного володіння спірним майном.

Окремо колегія суддів зазначила, що здійснивши аналіз даних з бази Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необхідне також для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.

Ухвалою від 19.03.2025 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду прийняв до розгляду справу №922/3727/19 за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та призначив їх до розгляду.

Таким чином, за висновком суду, вирішення Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3727/19 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 916/5751/24 з урахуванням єдності та сталості судової практики з означених питань.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Виходячи зі змісту вказаних положень Кодексу, зупинення провадження у справі обумовлено саме необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

При цьому, суд звертає увагу відповідача-2, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Забезпечення єдності судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді «Верховенство права», схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).

Суд приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/3727/19.

При цьому, судом враховано, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Завданням підготовчого провадження з-поміж іншого є вчинення інших дій з метою забезпечення правильного розгляду справи по суті (пункт 6 ч. 1 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Так, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, предмет доказування у даній справі, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, відсутність станом на день прийняття даної ухвали остаточного судового рішення у справі № 922/3727/19, а також оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3727/19 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи № 916/5751/24 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи № 922/3727/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, оскільки висновок, наданий вказаною судовою палатою може вплинути на оцінку правомірності звернення позивача (прокурора) з позовом у цій справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі № 916/5751/24 до закінчення розгляду Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3727/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду зупинити.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 29.05.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення (підписання).

Повна ухвала складена 03.06.2025.

Суддя О.В. Цісельський