Рішення від 02.06.2025 по справі 916/636/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/636/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/445/25

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє

про стягнення 37 671,76 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 37 671,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо повернення об`єкту оренди.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 26.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/636/25, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.03.2025 до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

У встановлений судом строк відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.

Так, з урахуванням відсутності у відповідача електронного кабінету, ухвалу про відкриття провадження у цій справі надіслано засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення (№0610236134639) на адресу відповідача: 65111, м.Одеса, пр-т. Князя Володимира Великого, буд.153, кв. 136. Однак відправлення було повернуто до суду із зазначенням, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду на викладене відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Водночас відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом подання відзиву на позов не скористався, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

УСТАНОВИВ:

21.03.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадським рухом Жінки Одещини за майбутнє (Орендар) укладено договір № 27/1 оренди нежилого приміщення (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Орендар приймав в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 38,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Катеринська, 6. Договір діє з 21.03.2008 по 20.03.2009 (пункт 1.3 Договору).

За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 450,00 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (пункт 2.2 Договору).

За повідомленням Орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішенням міської ради з дня їх вступу у законну силу (пункт 2.5 Договору).

Умовами п. 4.1 Договору встановлено, що приміщення передано виключно для використання під розміщення громадської організації.

Після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7 Договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 5.1 Договору).

Питання не врегульовані цим Договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством (пункт 7.1 Договору).

Згідно з п. 7.11. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковим погодженням від 12.08.2008 №1 внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 12.01.2009 №2 на підставі Свідоцтва про право власності від 22.08.2008 серії САС N2 189022 внесено зміни до договору оренди у частинні збільшення площі об`єкта оренди з 38,1 КВ.М на 41,4 кв.м та внесено зміни у розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 15.09.2009 №3 продовжено термін дії Договору до 15.11.2011 та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 11.02.2010 №4 на підставі рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 № 5370-V, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 15.09.2009 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим погодженням від 06.01.2012 №5 продовжено термін дії Договору до 31.12.2012, змінено назву Орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та на підставі рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 №1664-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 23.12.2011 по 31.12.2012 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 14.01.2013 №6 продовжено термін дії Договору до 31.12.2013 та на підставі рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 №2572-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2013 по 31.12.2013 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 25.01.2014 №7 продовжено термін дії Договору до 31.12.2014 та на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4273-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2014 по 31.12.2014 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 11.12.2014 №8 продовжено термін дії Договору до 31.12.2015 та на підставі рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 №5668-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 15.01.2016 №9 продовжено термін дії Договору з 01.01.2016 по 31.12.2016 та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 №70- VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 20.02.2017 №10 продовжено термін дії Договору з 01.01.2017 по 31.12.2017 та на підставі рішення Одеської міської ради від 08.02.2017 №1654- VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 по 31.12.2017 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 04.02.2017 №11 продовжено термін дії Договору з 01.01.2018 по 31.12.2018 та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 14.06.2018 №12 на підставі рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 №3356-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 18.02.2019 №13 продовжено термін дії Договору з 01.01.2019 по 31.12.2019 та на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4255-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 609,07 грн в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.02.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 11.03.2020 №14 продовжено термін дії Договору з 01.01.2020 по 31.12.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 06.02.2020 №5697-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) а з 01.01.2021 у розмірі 627,94 грн в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.02.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/3636/23 виселено Громадський рух Жінки Одещини за майбутнє з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 41.4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, 6, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 30 035,33 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4920,67 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 12.11.2024 голова Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє здала, а уповноважена особа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийняла нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 41.4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, 6.

Згідно з розрахунком позивача, який доданий до заяви, розмір нарахованої відповідачу неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди з 01.08.2023 по 12.11.2024 становить 37671,76 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 4.7. укладеного між сторонами договору оренди встановлено зобов`язання відповідача після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

Приписами ст. 785 ЦК України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/3636/23 виселено Громадський рух Жінки Одещини за майбутнє з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 41.4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, 6, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 30 035,33 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4920,67 грн.

При цьому у рішенні Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі №916/3636/23 суд установив обґрунтованість вимог позивача про припинення договору оренди та стягнення з відповідача неустойки у період з 01.03.2022 по 31.07.2023 у розмірі 30 035,33 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (аналогічна правова позиція викладена у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23).

Отже, факт розірвання договору та наявності у відповідача обов`язку щодо повернення об`єкта оренди позивачу після цього не підлягають доказуванню у цій справі.

У ч. 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 виснував, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якого колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи № 910/20370/17.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 виснувала, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 549 ЦК України в сукупності з ч. 2 ст. 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 230 ГК України у сукупності з ч. 4 ст. 231 зазначеного Кодексу).

Отже, санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою ( згідно постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

У випадку якщо орендар прострочив виконання обов`язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Така неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, може бути зменшена судом за правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У цій справі суд установив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 у справі № 916/3636/23 відповідач виселений з орендованого приміщення та з відповідача за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 стягнуто неустойку за прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 30 035,33 грн. Рішення набрало законної сили 07.03.2024.

Водночас орендоване приміщення за Актом прийому-передачі передано позивачу лише 12.11.2024.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ, водночас індексацію ставки орендної плати здійснено правомірно.

Суд здійснив перерахунок неустойки за неповернення майна після розірвання дії договору, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає правильним, із застосуванням подвійної орендної плати, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за визначений період.

З урахуванням усіх наведених обставин, сума неустойки становить 31 393,13 грн.

Доказів та обґрунтованих пояснень причин несвоєчасного повернення майна відповідач суду не надав.

Беручи до уваги наведене господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 01.08.2023 по 12.11.2024 у розмірі 31 393,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє про стягнення 37 671,76 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадського руху Жінки Одещини за майбутнє (65111, м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 153, кв. 136; ЄДРПОУ 26111145) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 31 393 (тридцять одна тисяча триста девяносто три ) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 523 (дві тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 23 коп.

3. У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.І. Демченко