Рішення від 02.06.2025 по справі 916/568/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/568/25Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/568/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФТРАНССЕРВІС"

2. ОСОБА_1

про солідарне стягнення 420 373,15 грн

за участю представників:

від позивача: Стародуб І. В. ордер серія АІ № 1835638 від 01.01.2025;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФТРАНССЕРВІС", ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № CR-SME21-011/73_1 (далі кредитний договір) у розмірі 420 373,15 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 338 617,08 грн; заборгованість за відсотками 817 56,07 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 5 044,48 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.03.2025, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.

14.03.2025 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх№.6779/25 від 28.02.2025 у справі № 916/568/25.

У підготовчому засіданні 24.03.2025 за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 14.04.2025 о 09:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання, яке постановлено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.

14.04.2025 за вх.№12018/25 господарський суд одержав заяву позивача про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 14.04.2025 за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 12.05.2025 о 09:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання, яке постановлено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

12.05.2025 у підготовчому засіданні, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2025 10:30 год., із викликом учасників справи у судове засідання, яке постановлено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.

Відповідачі як у підготовчі засідання, так і у судові засідання не з`явилися, при цьому про судові засідання повідомлялися належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДР та Єдиного державного демографічного реєстру, які повернуто до суду органами поштового зв`язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився».

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Додатково відповідача про розгляд даної справи повідомлено шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачам реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача

АТ «ОТП БАНК» уклало з ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС» кредитний договір шляхом підписання Договору про надання банківських послуг № CR-SME21-011/73_1 від 13.10.2021 (далі Договір про надання банківських послуг) та видало відповідачу 1 кредит в сумі 432 740,50 грн.

13.10.2021 року АТ «ОТП БАНК» з відповідачем 2 уклало Договір поруки № SR-SME 21- 009/73 (далі договір поруки) щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач 1 не повернув кошти у встановлений кредитним договором строк.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 16/11/23 (далі - договір відступлення) АТ «ОТП БАНК» відступлено право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

16.11.2023 позивач, який набув права грошової вимоги на адресу відповідача-1 та відповідача-2 направив повідомлення про відступлення права вимоги вих. № CR-SME21-011/73_1 від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

19.02.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено досудові вимоги щодо виконання зобов`язань на адресу відповідачів.

Не дивлячись на вчинені дії, відповідачі заборгованість не сплатили, що обумовило звернення позивача до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Між ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС» (Клієнт) та АТ «ОТП БАНК» (Банк) укладено кредитний договір шляхом підписання Договору про надання банківських послуг.

Доданою випискою з особового рахунку АТ «ОТП БАНК» за період з 13.10.2021 по 16.11.2023 підтверджується видача кредитних коштів та розрахунки за кредитними операціями.

Відповідно до п. 21.1.1. кредитного договору видом Банківської послуги є Кредит.

Згідно з п. 21.1.2. кредитного договору ліміт Банківської послуги становить 432 740,50 грн.

Цільовим призначенням Банківської послуги є рефінансування (погашення) суми заборгованості Клієнта за Договором про надання банківських послуг № CR 21-280/400-2 від "08" квітня 2021 року, в тому числі строкового та простроченого до повернення тіла (за наявності), нарахованих та прострочених відсотків (за наявності) по Кредиту, за виключенням пені, наданого клієнту Банком відповідно до Кредитного договору (п. 21.1.4. кредитного договору).

Відповідно до п. 21.1.6. кредитного договору датою припинення чинності користування лімітом Банківської послуги є 13 жовтня 2022 (включно), за умови, що Заява про надання Банківської послуги передбачає надання Клієнту Банківської послуги не пізніше « 13» жовтня 2021 року (включно).

Згідно з п. 21.1.6.1. кредитного договору сума Кредиту підлягає поверненню Клієнтом Банку щомісячними платежами, починаючи з листопада 2021 року, згідно з графіком повернення Кредиту (надалі - «Графік»), зазначеним в пункті 21.1.16 Договору.

Відповідно до п. 21.1.8., п. 21.1.9. - 21.1.10. кредитного договору стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH: 13.90 % річних, підвищений розмір процентної ставки в валюті UAH: стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH + 2% річних. Підставою застосування підвищеного розміру процентної ставки в валюті UAH є порушення Клієнтом будь якого з зобов`язань, передбачених пунктами 12.26.

Згідно з п. 21.1.11. кредитного договору порядок оплати процентів - згідно з пунктом 6 Договору.

Відповідно до Розділу 5 кредитного договору строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутнє невиконання умов кредитного договору. За обставини наявності невиконання умов кредитного договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання Клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі.

Відповідно до Розділу 17 кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину цього Договору), і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору в повному обсязі.

12 січня 2022 року між ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС» та АТ «ОТП БАНК» укладено Договір про зміну № 1 до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якого викладено у новій редакції п. 18, 21, 27: Ліміт Банківської послуги встановлено у розмірі 360 617,08 грн; дата припинення чинності Ліміту Банківської послуги: 13 січня 2023 року (включно).

13.10.2021 року між АТ «ОТП БАНК» (Банк) та відповідачем 2 (Поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Клієнтом Боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов`язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення Договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії Боргових зобов`язань (Розділ 3 Договору поруки). Клієнт та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, що і Клієнт. Банк має право вимагати виконання Боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та Поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (Розділ 4 договору поруки). 12 січня 2022 року між позивачем та відповідачем 2 укладено Договір про зміну № 1 до договору поруки, відповідно до якого викладено у новій редакції п. 21 договору поруки.

Відповідно до умов п. 2.1. договору відступлення, первісний кредитор передає (відступає) у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі вимог, наведеному у Додатку 1 до цього договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме: первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов`язань, які виникли за кредитними договорами в розмірах, зазначених в реєстрі вимог (згідно додатку 1 до цього договору), та які можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога) за кредитними договорами, право вимоги виконання всіх інших обов`язків та зобов`язань боржників/поручителів/майнових поручителів, передбачених кредитними договорами та договорами забезпечення, за суму, встановлену в п. 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору відступлення з цього договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Пунктом 2.5. Договору відступлення, сторони визначили, що право вимоги за кредитними договорами переходять до нового кредитора з моменту виконання зобов`язання щодо сплати всіх платежів, в обсязі та в порядку визначених в п. 3 цього договору.

Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов`язання за цим договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги без згоди первісного кредитора (п. 2.6. договору). Згідно з п. 2.7. договору відступлення, передача прав вимоги здійснюється сторонами на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі Реєстру вимог. Укладення цього договору не тягне за собою будь-яких змін умов кредитних договорів та здійснюється без згоди боржників. Відповідно до п. 3.1. договору відступлення, сторони домовились, що сума, за яку здійснюється відступлення права вимоги, згідно цього договору зазначена в додатку 4 до цього договору. Пунктом 3.2. договору визначено, що новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору суму, вказану в п. 3.1. цього договору, до 14 години дня в день підписання Акту прийому-передачі реєстру вимог шляхом перерахування коштів на рахунок первісного кредитора, призначення платежу: «Оплата згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р».

На підтвердження зарахування коштів щодо купівлі вимог згідно договору про відступлення позивач надав копію платіжної інструкції № 5586 від « 16» листопада 2023.

Позивач зауважив, що при внесенні інформації «Призначення платежу» було допущено описку: замість «№ 16/11/23 від 16 листопада 2023 р.» помилково вказано «№ 14/11/23 від 14 листопада 2023р.», у зв`язку із чим на підтвердження зарахування коштів за платіжною інструкцією № 5586 від « 16» листопада 2023 р. саме за договором про відступлення позивач надав копію повідомлення № 73-5-2-1212 від 25.07.2024 р., згідно з яким АТ «ОТП БАНК» підтвердив, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснено повний розрахунок за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р. згідно п.3.2. згаданого договору відступлення.

У зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості за Кредитом позивач, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 направив повідомлення про відступлення права вимоги вих. № CR-SME21-011/73_1 від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

19.02.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено досудову вимогу щодо виконання зобов`язань за кредитним договором за адресою місцезнаходження відповідача-1: 73000, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Леніна, будинок, 12, яка записана в кредитному договорі та яка є аналогічною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 19.02.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направлено досудову вимогу щодо виконання зобов`язань за кредитним договором за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача-2 (поручителя): 73486, Херсонська обл., м. Херсон, сел. Антонівка, вул. Спортивна, буд.36, зазначену у договорі поруки.

Незважаючи на вчинені дії, відповідачі заборгованості не сплатили.

Станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості відсутні.

Висновки суду

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін врегульовані кредитними договорами, укладеними в межах Генерального договору та договором поруки.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 350 ГК України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією із таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Належне набуття права вимоги до відповідачів підтверджується платіжними інструкціями про сплату коштів за відступлення права вимоги.

Суд установив, що позивач на виконання умов кредитного договору надав Кредит в розмірі 432 740,50 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з матеріалами справи, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заборгованість за кредитним договором становить:

-за тілом кредиту 338 617,08 грн;

-за відсотками 82 529,79 грн;

-за комісійними винагородами 0 грн;

-за пенею 0 грн.

ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС» та ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору, договору поруки, договору відступлення, з урахуванням норм законодавства, є солідарними боржниками.

Матеріали справи містять докази видачі кредитних коштів ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС», натомість докази погашення спірної заборгованості відсутні.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з ТОВ «СКІФТРАНССЕРВІС» та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі: за тілом кредиту 338 617,08 грн; за відсотками 82 529,79 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Беручи до уваги наведене, господарський суд повністю задовольняє позов.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів у повному обсязі та у рівних частинах.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в сумі 20 000 грн, господарський суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивач надав суду:

1) свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю;

2) договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, який укладений між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (Клієнт) та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, (Адвокат), згідно з яким «КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами. Відповідно до п. 2.3. договору АДВОКАТ має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою АДВОКАТ укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, АДВОКАТ залишається відповідальним у повному обсязі перед КЛІЄНТОМ за порушення умов даного Договору. Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного Договору. Відповідно до п. 4.4. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТОМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надається КЛІЄНТУ особисто або надсилається АДВОКАТОМ факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в Договорі.

3) додаткову угоду № 39563381 від 01.01.2025 укладену між сторонами до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, якою п. 1.2. доповнено зокрема, Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ТОВ "СКІФТРАНССЕРВІС".

4) акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.01.2025, який підписаний між сторонами, та згідно з яким Сторони підтверджують, що АДВОКАТ надав КЛІЄНТ прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 20 000 грн.

5) детальний опис робіт (наданих послуг) (наданих послуг), виконаних адвокатом БІЛЕЦЬКИМ Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" щодо стягнення кредитної заборгованості.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Господарський суд наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №911/1610/22).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність клопотання відповідачів про зменшення розміру судових витрат позивача, оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, господарський суд вважає, що відповідні витрати позивача пов`язані із розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, а відтак, заява позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФТРАНССЕРВІС" (73000, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Леніна, будинок, 12, ідентифікаційний код 39563381), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 42649746) заборгованість за Кредитним договором № CR-SME21-011/73_1 у розмірі 420 373,15 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 338 617,08 грн; заборгованість за відсотками 81 756,07 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФТРАНССЕРВІС" (73000, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Леніна, будинок, 12, ідентифікаційний код 39563381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 42649746) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 522, 24 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 42649746) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 522, 24 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 04 червня 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач