Рішення від 29.05.2025 по справі 757/36334/16-ц

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36334/16-ц

пр. 2-459/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань Романенко Ю.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», ОСОБА_2

третя особа - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», ОСОБА_2 , третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна», в якому просив: визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , як Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» на Інтернет сторінці зa aдpecoю: ІНФОРМАЦІЯ_2, a саме: ·«Ha cчeтy ОСОБА_1 не только корпоративные дефолты.» «Еще один актив, который опосредованно связан с ОСОБА_1 через «Артаинвестиционные партнеры» - ООO «Киев Грин Енерджи», предприятие- поставщик тепловой энергии.» «Впрочем, в обход законодательства Хромаев все равно продолжает владеть активами как в Украине, так и в офшорах.» «Еще один актив, связанный с ОСОБА_1 - группа «Укртеплоинвест» «Но лишь в том случае, когда сам чиновник, который намерен бороться «Oтмыванием» денег, не скрывает собственные доходы и непричастен к нарушениям законодательства»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» протягом 10 днів з дня прийняття рішення по справі спростувати інформацію шляхом публікації на головній сторінці Iнтернет - сторінки Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» за адpecoю: https://www.rbc.ua / рeзолютивної частини рішення без будь-яких комeнтapiв тим же шрифтом, що й оскаржувана інформація під заголовком «Спростування»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1,00 (одна) гривня 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 27 травня 2016 року на Інтернет сторінці https://www.rbc.ua/, власником якої є Tовариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» була розміщена стаття (дослівно мовою оригіналу): «ЗА СЕМЬЮ МОРЯМИ: КАK ГЛАВА НКЦБФР БОРЕТСЯ С OTТОКОМ СРЕДСТВ В ОФШОРЫ».

Bідповідно до інформації, викладеної на Інтернет сторінці, автором статті є журналіст ОСОБА_2. Пocилання нa Iнтepнeт сторiнкy, на якiй рoзмiщeнa стаття: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вкaзaнa стаття присвячена діяльності ОСОБА_1, як Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація зазначена в статті не відповідає дійсності, а подібні твердження принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Посилаючись на викладене, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 29 липня 2016 року у даній справі відкрито провадження.

06 серпня 2016 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній заперечив з приводу позову вказавши, що інформація, викладена в статті є оціночними судженнями автора статті. Окрім того, позивачем не надано доказів розміщення спірної інформації в мережі Інтернет на сайті https://www.rbcua.com та доказів, які б підтверджували причетність відповідача до веб сайту https://www.rbcua.com.

08 лютого 2017 року від представника позивача до суду надійшла заява про залучення в якості третьої особи - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

30 березня 2017 року від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останнім було зазначено співвідповідача журналіста ОСОБА_2 .

01 вересня 2017 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, що ідентичні запереченням від 06 серпня 2016 року.

14 березня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08 жовтня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, вказавши, що інформація вказана в статті не є оціночними судженнями автора, а викладена останнім, як встановлені факти. Окрім того, автор статті в супереч п. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про засоби масової інформації» не перевірив достовірність отриманої інформації та допустив опублікування відомостей які не відповідають дійсності та заподіюють шкоди діловій репутації позивача, принижують його честь та гідність, дискредитуючи його в очах населення.

13 травня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

31 липня 2019 року до суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року замінено неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна», ОСОБА_2 , третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа».

18 червня 2020 року від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа» до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року під головуванням судді Підпалого В.В. у справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

08 травня 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату від 08 травня 2025 року, у зв`язку з перебуванням судді Підпалого В.В. на довготривалому лікуванні здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено суддю для розгляду справи та передано згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 12 травня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа» в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що 27 травня 2016 року на Інтернет сторінці https://www.rbc.ua/, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа» була розміщена стаття (дослівно мовою оригіналу): ««ЗА СЕМЬЮ МОРЯМИ: КАK ГЛАВА НКЦБФР БОРЕТСЯ С OTТОКОМ СРЕДСТВ В ОФШОРЫ». Відповідно до інформації, викладеної на Інтернет сторінці, автором статті є журналіст ОСОБА_2 . Посилання на Інтернет сторінку, на якій розміщена стаття: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Серед іншого у вказаній статті було поширено наступну інформацію, про стростування якої позивачем пред`явлено вимоги, а саме: ·«Ha cчeтy ОСОБА_1 не только корпоративные дефолты.» «Еще один актив, который опосредованно связан с ОСОБА_1 через «Артаинвестиционные партнеры» - ООO «Киев Грин Енерджи», предприятие- поставщик тепловой энергии.» «Впрочем, в обход законодательства Хромаев все равно продолжает владеть активами как в Украине, так и в офшорах.» «Еще один актив, связанный с ОСОБА_1 - группа «Укртеплоинвест» «Но лишь в том случае, когда сам чиновник, который намерен бороться «Oтмыванием» денег, не скрывает собственные доходы и непричастен к нарушениям законодательства»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» протягом 10 днів з дня прийняття рішення по справі спростувати інформацію шляхом публікації на головній сторінці Iнтернет - сторінки Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Україна» за адpecoю: https://www.rbc.ua / рeзолютивної частини рішення без будь-яких комeнтapiв тим же шрифтом, що й оскаржувана інформація під заголовком «Спростування».

Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами копіями роздруківок з Інтернет сайту, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі. Крім того, факт поширення інформації даного змісту та у вказаний спосіб не заперечується самим відповідачем.

Як встановлено судом, поширення відповідачем недостовірної інформації, яка викладена, підтверджується фактом розміщення вказаної статті на Інтернет сторінці https://www.rbc.ua/ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 власником якої є відповідач. У зв`язку з тим, що Інтернет сторінка https://www.rbc.ua/ є відкритою для доступу будь-якого користувача мережею Інтернет, зміст статті було доведено до відома необмеженої кількості осіб.

Суд не приймає твердження представника відповідача про те, що належним відповідачем у справі є ТОВ «Українські Бізнес Технології» (код ЄДРПОУ: 32551914), а не ТОВ «РБК-Медіа», оскільки як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року «з вищенаведених доказів вбачається, що власником веб-сайту «РБК-Україна» є реєстратор доменного імені rbc.ua та rbk.ua - ТОВ «УБТ», яке використовує торгівельну марку «РБК» та доменне ім`я rbc.ua та rbk.ua на підставі ліцензійного договору № 11/12/2017 на використання торговельної марки від 11 грудня 2017 року», проте оспорювана публікація була розміщена 27 травня 2016 року, а отже в той час коли ліцензійний договір № 11/12/2017 на використання торговельної марки від 11 грудня 2017 року не діяв.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, порочить його честь і гідність та підриває його авторитет в суспільстві. Зокрема позивач зазначив, що твердження викладені в статті є такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, як посадової особи та державного службовця, оскільки позивачем не було порушено вимог чинного законодавства України, під час здійснення повноваження Голови НКЦПФР, а так само виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції». В той же час, незважаючи на зазначені вище положення, у опублікованій статті, міститься викладення конкретних -актів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 , як Голови НКЦПФР, порушень чинного законодавства України. Враховуючи стилістику викладення інформації у зазначеній статті, вона дозволяє читачеві здійснити неоднозначне трактування її змісту, направлена на дискредитацію іміджу ОСОБА_1 , як державного службовця та створення у читача хибного уявлення про його персону та діяльність, що принижує його честь та гідність, заподіює шкоду його діловій репутації. Таким чином, інформація, викладена у вищевказаній статті містить в собі ганебні, з точки зору людської моралі, неправдиві висловлювання, намагання спотворити в суспільстві думку та уявлення про людські та професійні якості й здібності позивача. Крім того, позивач вважає очевидним, що автор статті перевищив межі допустимої критики та порушив особисті немайнові права позивача. Інформація про вищенаведене, безсумнівно, є завідомо негативною та направленою проти позивача його дискредитації, формування негативного образу, направленого на недовіру в майбутньому, у зв`язку з чим поширення вказаної неправдивої інформації щодо позивача вочевидь порочить його ділову репутацію.

Відповідно до змісту ч.1 ст.277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Крім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.5 постанови від 27.02.2009 №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації , яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача Комуністичної партії України до відповідача з огляду на наступне.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Оцінюючи зміст оспорюваної позивачем інформації та враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інформація про спростування якої пред`явлено вимоги є оціночним судженням, а тому відсутні підстави вважати, що дана інформація є недостовірною.

Зазначені фрази, які позивач вважає недостовірними твердженнями, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, і відповідно не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на частину 3 статті 277 ЦК України, відповідно до якої вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Однак ч. 3 ст. 277 ЦК України була виключена з Цивільного кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 27.03.2014 № 1170-VII, який набрав чинності 19.04.2014. Таким чином враховуючи викладені вище зміни в законодавстві, сама по собі негативна інформація про особу наперед не може вважається недостовірною інформацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням зазначеного, позивач має не лише довести факт поширення інформації відповідачем і порушення його особистих немайнових прав, але і довести, що поширена інформація є недостовірною.

Судом з`ясовано, що позивач є публічною особою, та на момент публікації інформації обіймав посаду Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, спірна публікація, яку позивач у даному позові просить визнати недостовірною інформацією є нічим іншим, як оціночними судженнями щодо публічної особи, а саме Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_1 , без втручання у його приватне життя, а відтак, згідно зі статтею 30 Закону України «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

В абзаці 6 п. З Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10.04.2003 № 8рп/2003 визначено, що проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997), що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи наведену статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини, Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Наводячи конкретну практику Європейського суду з прав людини по застосуванню статті 10 Конвенції, можна відзначити такі справи як «Лінгенс проти Австрії» (1986р.); «Обершлік проти Австрії» (1991) у яких йшлось про публічну критику політиків.

Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.

У справі «Єрусалим проти Австрії» суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Відповідно до ст. 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженності правосуддя.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що межа допустимої критики з використанням оціночних суджень під час публічних виступів, інтерв`ю, публікаціях в мережі Інтернет, відповідачем була дотримана, а відтак відсутні і підстави вважати таку інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв`язку з чим, не підлягають задоволенню як похідні вимоги щодо спростування інформації, яку позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та вимога про стягнення з відповідача грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі та керуючись п. 15, п.18, п.19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.34 Конституції України, ст.ст.16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 223, 224-226, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», ОСОБА_2 , третя особа: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 червня 2025 року.

Суддя О.Л. Бусик