Рішення від 03.06.2025 по справі 380/919/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2025 рокусправа № 380/919/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ярген Груп» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ярген Груп» (90556, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Буштино, вул. Гірська, буд 16, код ЄДРПОУ 43625815, далі ТзОВ «Ярген Груп», позивач) до Львівської митниці (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т. буд. 1; код ЄДРПОУ 43971343, далі також - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митну декларацію. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суддя від 27.01.2025 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

14.03.2025 за вх. № 21788 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.05.2023 року між позивачем ТзОВ «Ярген Груп» (Україна, «покупець») та компанією «QINHUANGDAO TONGYU BULDING MATERIAL CO LTD» (Китай, «продавець») укладений Контракт на поставку №ТВ-CFN/01 (надалі «контракт»), за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах контракту.

За даним контрактом продавцем був поставлений товар, який надійшов на митну територію України в асортименті: товар №1 «вироби із скловолокна, механічно зв`язані прозорі тканини завширшки більше як 30 см. Сітка будівельна з скловолокна, використовується в якості армуючого матеріалу для штукатурки та малярних робіт, в рулонах (ширина 1 м довжиною 50 м., розмір комірки 4*4 мм), жовтого кольору, щільність 165г/м2. Упакована в поліетиленову плівку», вагою нетто 3696,00 кг, товар №2 «клейка стрічка зі скловолокна, розмір комірки 8*8 мм, щільність 65г/м2», вагою нетто 15,60 кг.

З метою митного оформлення даного товару декларантом позивача ФОП ОСОБА_1 (м. Полтава) була подана електронна митна декларація №24UA209170065241U0.

До митної декларації позивачем були надані документи, які вимагаються від декларанта за положеннями ст. 53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості товарі:

- Контракт на поставку №ТВ-CFN/01 від 26.05.2023;

- Рахунок-проформа (proforma invoice) 24TY019 від 12.04.2024;

- Рахунок-фактура (commercial invoice) 23TY019 від 14.05.2024;

- Специфікація №1 від 30.07.2024;

- Платіжна інструкція в іноземній валюті №150 від 18.04.2024;

- Платіжна інструкція в іноземній валюті №155 від 16.05.2024;

- Експортна декларація країни відправлення товару КНР 021720240000114451;

- Рахунок-фактура на оплату послуг з експедирування № LS-4578175 від 06.08.2024 від ТОВ «Ламан Шипінг»;

- Довідка про транспортні витрати №64 від 06.08.2024 ПП ОСОБА_2 ;

- Експертний висновок Львівської ТПП №19-09/654 від 07.08.2024 року про вартісні характеристики товару;

- Коносамент (bill of lading) COSU6384269860 від 18.05.2024.

- Перелік доданих документів зазначений в графі 44 Митної декларації №24UA209170065241U0.

Проте Львівською митницею не було зареєстровано дану декларацію, а прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024 року.

В зазначеному рішенні відповідача загальна митна вартість товару 1 «сітка будівельна зі скловолокна» була скоригована шляхом збільшення з заявленої декларантом загальної митної вартості товару в розмірі 5238,05 доларів США (графа 28 рішення) до 7650,72 доларів США (графа 30 рішення «коригування»).

На підставі рішення про коригування митної вартості видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002490. З метою випуску товару у вільний обіг декларант позивача подала до Львівської митниці митну декларацію з уточненою митною вартістю товарів №24UA209170065580U0, що прийнята митницею до оформлення 10.08.2024.

В зазначеній митній декларації було вказана вартість товару, визначена в оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024 відповідач зазначив, що поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 26.05.2023 за № ТВ-CNF/01. Відповідно до п. 1.2. контракту, асортимент, кількість, ціна, умови (строки оплати) та поставка та інші умови постави вказуються в Специфікаціях або Проформах-інвойсах на кожну окрему поставку або серію поставок. Про те, що Специфікація та/або проформа-інвойс являються документами, які погоджують умови поставки, оплати та ціну конкретної партії товару також вбачається і з п.2.5, 2.6, 3.1, 3.2 контракту. Враховуючи вищевикладене, Специфікація та/або проформа-інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, а відтак та такі є невід`ємною частиною контракту, тобто додатками до такого Контракту. Згідно з п. 2.3. ч.2. ст.. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). До митного оформлення, декларантом надано proforma-invoice 24TY019 від 12.04.2024, специфікація № б/н від 12.04.2024 на суму 30451,90 дол. США та специфікацію № 1 від 30.07.2024 на суму 4682,52 дол. США. Відповідно до п. 12.1. контракту, всі зміни, доповнення, додатки до даного контракту здійснюються у письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками і є невід`ємними частинами контракту. Слід зазначити, що жоден із вищевказаних документів (Специфікації, рахунок-фактура) не підписаний уповноваженим представником сторони продавця, що може свідчити про неузгодження ціни конкретної партії товару. Також, наданий комерційний інвойс 24TY019 від 14.05.2024 містить лише печатку продавця без підпису.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 № 2479-ХІІ Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року.

Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об`єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним Об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, наприклад, методом одноразового запису, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

На дотримання зазначених рекомендацій звертає увагу Європейська економічна комісія ООН (рекомендації СЕК ООН 1982 року № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983 року №6 «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі»).

Рекомендацією СЕК ООН 2001 року № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянутою) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах (наприклад, на рахунках-фактурах).

У постанові від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно з листом Державної митної служби від 01.03.2011 № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз`яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

У спірному випадку, позивач надав специфікації, комерційний інвойс та рахунок-фактуру (інвойс), що містили всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості.

Додатково суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми специфікацій, рахунків-фактур та комерційних інвойсів. А відтак посилання відповідача про відсутність підписів сторони продавця на proforma-invoice 24TY019 від 12.04.2024, специфікації № б/н від 12.04.2024 на суму 30451,90 дол. США та специфікації № 1 від 30.07.2024 на суму 4682,52 дол. США, а також на комерційному інвойсі 24TY019 від 14.05.2024 як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу). Згідно наданих документів (проформа, специфікація) умова оплати є: фіксована сума передоплати у розмірі 7000 дол. США, а залишок до завантаження. До митного оформлення надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 150 від 18.04.2024 та № 155 від 16.05.2024. При цьому, надані копії платіжних інструкції не можуть бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки у таких інструкціях відсутні будь-які відмітки (підпису, печатки) особи яка має право розпоряджатися рахунком, як і не містять належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом; призначення платежу інструкції № 150 є: оплата згідно комерційного інвойсу 24Т019 від 12.04.2024, однак такий комерційний інвойс до митного оформлення не подавався.

Суд зазначає, що у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що наданий комерційний інвойс 24TY019 від 14.05.2024 містить лише печатку продавця без підпису, що суперечить твердженням про ненадання до митного оформлення вказаного документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, підпунктом 3 пункту 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Загальна сума фактично здійсненої Позивачем оплати за товар згідно вищезазначених документів становить 7000,00 дол. США + 23451,90 дол. США = 30451,90 дол. США. Ця сума в розмірі 30451,90 дол. США. відповідає вартості товару (фактурна за інвойсом), що зазначено в інших документах, доданих до митної декларації, а саме в рахунку-проформі (proforma invoice) 24TY019 від 12.04.2024, рахунку-фактурі (commercial invoice) 23TY019 від 14.05.2024 та експортній декларації країни відправлення товару КНР 021720240000114451. 30451,90 дол. США це вартість за інвойсом (фактурна вартість) всього товару, який був відправлений в контейнері Продавцем на адресу Позивача, загальною вагою нетто 24221,1 кг та складається згідно комерційного інвойсу №23TY019 від 14.05.2024 з 2х товарів, як зазначалося вище. Товар 1 Сітка зі скловолокна, загальною вагою нетто 24205,5 кг, вартістю 30413,26 доларів США. Товар 2 клейка стрічка із скловолокна, загальною вагою нетто 15,6 кг, вартістю 38,64 долари США. За митною декларацією №24UA209170065241U0 було заявлено до митного оформлення частина товару (у зв`язку з тим що в місті Гданськ товар, що був доставлений в 1 контейнері, був перевантажений в 2-а автомобільних засоби). Таким чином, сума фактично сплаченої позивачем вартості за товар, відповідає відомостям, зазначеним в супровідних документах, зокрема, рахунку-проформі (proforma invoice) 24TY019 від 12.04.2024, рахунку-фактурі (commercial invoice) 23TY019 від 14.05.2024.

Суд зазначає, що долучені до митної декларації платіжні інструкції в іноземній валюті №150 від 18.04.2024 р. на суму 7000,00 доларів США та №155 від 16.05.2024 на суму 23451,90 дол. США про сплату за товар місять всі необхідні реквізити, передбачені вищезазначеним Положенням, зокрема: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу тощо.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому підтверджують, здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Окрім цього, в оскарженому рішенні відповідач вказав, що згідно п. 2.4. контракту, всі витрати, пов`язані з перерахунком коштів в країні постачальника, сплачуються постачальником, а в країні покупця сплачуються покупцем. Із платіжних інструкцій вбачається, що усі комісійні, як банку покупця так і банку продавця (тобто за межами митної території України) оплачувались покупцем. Вказана обставина суперечить умовам контракту. При цьому, відсутні відомості про числові значення таких комісій сплачених за межами митної території України, як і відсутні відомості про включення такої комісійної вартості при розрахунку митної вартості.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Сплата комісійних, як банку покупця так і банку продавця може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині розрахунків за товар, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що до митного оформлення надано рахунок фактуру LS-4578175 від 06.08.2024 згідно договору № 0001 від 14.06.2022. Однак, договір до митного оформлення не подано.

До митної декларації на підтвердження витрат на транспортування був долучений рахунок-фактура № LS-4578175 від 06.08.2024 від ТзОВ «Ламан Шипінг» про надання послуг позивачу на загальну суму 76069,35 грн. разом з ПДВ серед яких: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України, вартістю 74832,45 грн., експедиторська винагорода, вартістю 1236,90 грн., ПДВ 206,15 грн.

Інші транспортні витрати на доставку автомобільним транспортом з міста Гданськ до смт Буштино відображені в рахунку №661 від 08.08.2024, що був виставлений перевізником ФОП ОСОБА_2 на суму 17600,00 грн.

Відповідна вартість перевезення зазначена і в довідці ФОП ОСОБА_2 про транспортні витрати на загальну суму 17600,00 грн., страхування вантажу не проводилось, вартість навантажувальних робіт включно у вартість робіт перевезення.

Зазначені транспортні витрати були пропорційно розподілені на ту частину товару 1 «сітка зі скловолокна», яка була заявлена до декларування за митною декларацією №24UA209170065241U0, що було відображено у відповідних графах МД.

У відповідача відсутні зауваження щодо правильності розрахунку транспортних витрат у складі митної вартості товару.

Верховний Суд в Постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати або рахунок на перевезення з зазначенням вартості перевезення являються допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15 зроблено висновок про те, що довідка про транспортні витрати є належним документом, який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України.

Додатково надання до митного оформлення Договору між імпортером та експедиторською компанією/транспортною компанією законодавством не вимагається, оскільки чисельні складові у вигляді витрат на транспортування зазначені саме в Довідці про транспортні витрати.

Окрім цього, в оскарженому рішенні відповідач вказав, що до митного оформлення надано рахунок на оплату № 661 від 08.08.2024 виставленого згідно договору № 31-07/2024 від 31.07.2024. Згідно п. 1.2. цього договору, ціна, маршрут прямування та інші умови визначаються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Однак, така заявка до митного оформлення не подавалась.

Суд зазначає, що заявка на перевезення товарів є акцептом щодо умов поставки, запропонованих перевізником. Цей документ передбачає умови щодо термінів постачання, обсягів постачання, а також кількості і цілісності поставлених товарів. Проте заявка на перевезення, як правило, товару не містить числових значень складових митної вартості товару, який було ввезено на митну територію України. Натомість таким документом в даному випадку є рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 661 від 08.08.2024, в якому зазначена сума наданих послуг за транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу.

Окрім цього, як зазначав раніше суд, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.

Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

До митної декларації на підтвердження витрат на транспортування був долучений Рахунок-фактура № LS-4578175 від 06.08.2024 від ТзОВ «Ламан Шипінг» про надання послуг позивачу на загальну суму 76069,35 грн. разом з ПДВ, серед яких: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України, вартістю 74832,45 грн., експедиторська винагорода, вартістю 1236,90 грн., ПДВ 206,15 грн.

Інші транспортні витрати на доставку автомобільним транспортом з міста Гданськ до смт Буштино відображені в рахунку №661 від 08.08.2024, що був виставлений перевізником ФОП ОСОБА_2 на суму 17600,00 грн.

Відповідна вартість перевезення зазначена і в Довідці ФОП ОСОБА_2 про транспортні витрати на загальну суму 17600,00 грн., страхування вантажу не проводилось, вартість навантажувальних робіт включно у вартість робіт перевезення.

Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: щодо наданого експертного висновку № 19-09/654 від 07.08.2024, то у такому вказується, що експерт при проведенні розрахунків виходить з припущення, що надана замовником інформація та отримана з джерел інформація, використана у висновку є достатньо правдивою. А даний висновок може бути використаний для проведення консультацій щодо митної вартості для подання в митний орган. Враховуючи вищевикладене, наданий експертний висновок несе виключно рекомендаційний характер, а зроблені висновки ґрунтуються на припущеннях експерта у достовірності наданої та отриманої інформації. Тобто, такий документ, не підтверджує митну вартість оцінюваного товару, а лише, як зазначено у висновку, може бути використаний для проведення консультацій щодо митної вартості.

Суд наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідач не навів жодних порушень під час складення експертного висновку № 19-09/654 від 07.08.2024, а відтак сумніви щодо достовірності наданої та отриманої інформації не можуть слугувати підставою для неврахування наведеної у висновку інформації.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією.

Щодо посилання митного органу в відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.

Згідно п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. Митного кодексу МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД № UA500500/2024/20128 від 06.06.2024, де митна вартість подібних товарів зі схожими характеристиками, (Сітка зі скловолокна з механічно зв`язаного текстилю в рулонах, прозорі тканини завширшки більш як 30 см. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві: Сітка скловолоконна, у рулонах (1м. х 50м.), розміром вічка 5*5 мм.), становить 2,07.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 вересня 2022 року по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД № UA500500/2024/20128 від 06.06.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару «Вироби із скловолокна» визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900654/1 від 09.08.2024, прийняте Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ярген Груп» (адреса: 90556, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Буштино, вул. Гірська, буд 16, код ЄДРПОУ 43625815) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень рівно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.06.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна