Постанова від 02.06.2025 по справі 620/1030/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1030/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Братиці К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Радікал" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Радікал" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Радікал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2024 року позивачем до митниці було подано митну декларацію (далі - МД) №24UА102020007394U3 та заявлено до митного оформлення товар "Мішки пакувальні: мішки поліпропіленові", виробник - ANNEXPOLYMERS, торговельна марка - ANNEXPOLYMERS, країна виробництва - IN".

Поставка цих товарів здійснювалася з Індії на умовах FOBINMundrapoгt в рамках зовнішньоекономічного контракту від 10.07.2024 року № 10/07-RA, укладеного з виробником ANNEXPOLYMERS(Індія) (далі - контракт).

Відповідно до п. 4 контракту "Умови платежу" спосіб та термін платежу обумовлюється у додатках на кожну окрему поставку.

Відповідно до додатку від 23.08.2024 року №2 до контракту сплата коштів за партію товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Митну вартість товарів було заявлено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з розрахунку 1,60 USD/ кг.

За результатами проведеного аналізу документів, поданих разом з МД №24UA102020007394U1, було встановлено наступне:

1) згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті від 04.09.2024 року №5 та 26.09.2024 року №6 сплата коштів за товар у розмірі 34 577,52USD здійснена лише на підставі контракту від 10.07.2024 року №10/07-RA без конкретики щодо інвойсу та/або додатку до контракту, відповідно до яких відбувається поставка товару. Таким чином, митний орган не може перевірити дійсність заявленої вартості товару;

2) відповідно до п. 6 контракту "Упаковка і маркування" товар упакований у баули, що забезпечує його збереження при транспортуванні. Але жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару. З огляду на зазначене, такі витрати як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги підпункту "в" пункту 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України;

3) транзитна митна декларація Т1 - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів при ввезенні на територію ЄС або транзиту товарів цією територією, яка оформлюється в країні транзиту. Доставка товару з Польщі здійснювалась на підставі митної декларації Т1 №24PL322080NS2V4SM4, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення. Оскільки її оформлення пов`язане з перевезенням товару, тому, як наслідок, такі витрати повинні включатися до митної вартості.

4) відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 року №00665/24 послуги з перевезення вантажу з Індії до України надавалися на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до цього договору, в якій конкретизуються деталі доставки вантажу.

5) Відповідно до п.п. 4.1. п. 4 "Порядок розрахунків" договору про транспортно- експедиторське обслуговування оплата за надані послуги з перевезення товару здійснюється на умовах 100%передоплати. З огляду на зазначене, до митного оформлення також повинні подаватися платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за транспортно-експедиторське обслуговування. Таких документів до митного оформлення позивачем надано не було, чим порушено вимоги п. 5 і 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

6) Серед документів, вказаних в графі 44 МД №24UA102020007394U1, зазначено митну декларацію країни відправлення, але до митного оформлення її подано не було. Надана митна декларація Т1, яка є транзитною декларацію, не дає повну інформацію про товар та вартість товару, саме декларація країни відправлення (експортна декларація) могла б підтвердити дійсні умови поставки та вартість товару, які безпосередньо впливають на митну вартість товару.

Таким чином, до митної вартості товару не були включені вказані витрати.

Зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, чим порушено вимоги п. 1 та п. ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Крім того, до митного оформлення подані не всі обов`язкові документи, як того вимагає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене, а також те, що згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації, зокрема, видатково-прибуткові накладні стосовно попередніх поставок товару; заявка на організацію транспортно-експедиційних послуг; документи про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Крім того, декларанта повідомлено про те, що відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України він має право за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Відповідно до частини третьої ст. 53 Митного кодексу України митним органом 21.11.2024 року о 09:57:48 електронним повідомленням через АСМО інспектором декларанту направлено лист щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

На запит митниці позивачем додатково надані наступні документи:

- прайс-лист від 23.08.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 03.10.2024 року № 4542142;

- заявка на транспортно-експедиторські послуги від 01.10.2024 року № 2;

- платіжна інструкція від 15.12.2024 року №12 про оплату транспортно-експедиційних послуг;

- висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.12.2024 року №2349;

- прибуткова накладна від 21.11.2024 року № 35 та видаткові накладні від 02.12.2024 року № 3, 03.12.2024 № 6 та 04.12.2024 року № 9.

За результатами опрацювання додатково наданих документів встановлено, що: прайс-лист від 23.08.2024 року не містить терміну дії цін; у висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.12.2024 року №2349 експертом вказуються лише використані інформаційні джерела без зазначення числових даних щодо вартості сировини і товарів, які порівнюються з оцінюваними. Крім того, відсутній аналіз зовнішніх джерел і порівняння вартісних показників на ідентичні/ подібні товари та інших вартісних складових на задекларований товар.

Таким чином, наданий висновок не дає можливості впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної в ньому інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно з платіжною інструкцією від 15.12.2024 №12 оплата транспортно- експедиційних послуг здійснюється з рахунка платника (ТОВ Фірма "Радікал"), який не відповідає банківському рахунку, зазначеному в договорі про транспортно- експедиторське обслуговування від 16.08.2024 року №00665/24 та заявці на організацію транспортно-експедиційних послуг від 01.10.2024 року №2. Доповнення до вказаного договору про зміну банківських реквізитів митному органу не надавалося.

Видаткові накладні від 02.12.2024 року № 3, 03.12.2024 року № 6 та 04.12.2024 року № 9 не містять підписів та печаток отримувачів товарів, тому їх не можна вважати належними документами.

Оскільки додатково подані документи не спростували сумніви митниці та не підтвердили заявлену позивачем митну вартість, митним органом 23.12.2024 року, у відповідності до вимог частини четвертої ст. 52, ст. ст. 55 та 57 Митного кодексу України, проведена консультація з декларантом з метою визначення митної вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари.

Електронне повідомлення про проведення консультації за МД від 23.12.2024 року №24UA102020007394U1 (надіслано відповідачем 23.12.2024 року о 15:15:31, отримано позивачем 23.12.2024 року о 15:17:27) та лист декларанта від 23.12.2024 року про її проведення.

Враховуючи відсутність усіх складових митної вартості, а також враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54, п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, були усі підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно.

Митну вартість товарів за митною декларацією від 23.12.2024 року №24 и А102020007394 скориговано відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від 23.12.2024 року №UA102000/2024/000078/2.

Відтак митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови №UA102020/2024/000132.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються міжнародними договорами, Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особо під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частини перша).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із тим, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

У свою чергу, відповідно до частини першої-третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (пункт 2 частини шостої статті 54 МК України).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами, окрім іншого, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (частина перша).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів (частина десята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (частина одинадцята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митним органам право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, сумніви є обґрунтованими, якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи вказаних статей МК України зобов`язують митні органи зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що митну вартість товарів за митною декларацією від 23.12.2024 року №24UА102020007394U3 скориговано відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом з розрахунку 2,55 USD/кг шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від 23.12.2024 року №UA102000/2024/000078/2, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено - МД від 18.11.2023 року № 24UA110020004569U0.

При цьому, відповідачем використано цінову інформацію на товар з наступними характеристиками: "Мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену, без вкладинки: розмірами 40х50 см, 50х75 см, 50х75 см, 50х75 см, 55х73 см, 55х85 см, 55х90 см, 50х105 см, 56х105 см, 56х105 см, 56х110 см, 100х120 см, 100х150 см, 56х105 см, 56х105 см. Низ мішка прошитий двонитковим ланцюговим швом, спосіб обробки швів зигзагоподібний терморіз. Колір - молочний. Виробник: VEDHAAPOLYPACKLLP. Країна виробництва: IN", вагою 28 329,5 кг, здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методом, з розрахунку 2,55 USD/кг на умовах FOB - INMUNDRAPORT при їх поставці з Індії.

При цьому твердження позивача про те, що спрацювання системи АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації стало підставою для відмови у застосуванні першого методу є помилковим. Спрацювання ризику є підставою для детальнішого опрацювання декларації та документів, оскільки система спрацьовує самостійно та автоматично, уповноважена особа митниці зобов`язана дослідити надані декларантом документи, а використання цінової інформації є як наслідок у зв`язку з виявленими недоліками. У разі спростування сумнівів митниці Позивач міг задекларувати товар за першим методом та за ціною, яку було заявлено першочергово.

Тому використання цінової інформації для коригування вартості за шостим методом є обґрунтованим та законним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишається без змін то розподіл судових витрат колегією суддів не вирішується, а клопотання апелянта про зменшення витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Радікал" залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 04 червня 2025 року.