Постанова від 03.06.2025 по справі 203/2034/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6262/25 Справа № 203/2034/25 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 ,

Інші особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Приватне підприємство "Агрос", Державне підприємство "Прозорро",

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Кудрявцева Ю.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2025року ОСОБА_1 подала в суд заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, в якій вимагала вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій Оксані Олександрівні вчиняти дії та приймати рішення щодо продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 1224584800:02:001:0260; площею 5.2513 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, власником якої є ОСОБА_1 .

Існування таких вимог заявниця пов`язувала із тим, що 25 березня 2025року через систему онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро.Продажі» їй стало відомо про продаж права оренди її земельної ділянки, за кадастровим номером 1224584800:02:001:0260 (№ лоту: 75740309/3). Замовником аукціону земельної ділянки виступає приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна. Підставою проведення аукціону земельної ділянки є постанова про арешт майна боржника від 21 серпня 2024року, серія та номер документа ВП № 75740309, видана приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною, якою накладено арешт на нерухоме майно боржника - ПП «АГРОС», а саме на право оренди земельних ділянок боржника.

Заявниця вважає протиправними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , оскільки виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

Вказує, що в подальшому заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третьої особи Приватного Підприємства "АГРОС", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Державного Підприємства "Прозорро", про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про арешт майна боржника в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження у справі задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій Оксані Олександрівні вчиняти дії та приймати рішення щодо продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер:1224584800:02:001:0260; площею 5.2513 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Дніпропетровська область, П`ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, власником якої є ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника про можливість утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду є обґрунтованими, оскільки не вжиття таких заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 квітня 2025року Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, через представника ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування ухвали суду про забезпечення позову.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а отже не наділена процесуальним правом на оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні.

Також, заявник посилався на те, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 22травня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 03 червня 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Як правову підставу для задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виснував, що не вжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявниця посилалась на пряму загрозу вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження належного їй майна іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав майбутнього позивача у разі ухвалення судом рішення на його користь.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову ОСОБА_1 посилалась на те, що 25 березня 2025року через систему онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «Прозорро.Продажі» їй стало відомо про продаж права оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, за кадастровим номером 1224584800:02:001:0260. Підставою проведення аукціону земельної ділянки є постанова про арешт майна боржника від 21 серпня 2024року, серія та номер документа ВП № 75740309, видана приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною, якою накладено арешт на нерухоме майно боржника - ПП «АГРОС», а саме на право оренди земельних ділянок боржника.

При цьому заявниця надала відповідні докази на підтвердження вказаних обставин.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень іншим особам в їх правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вжитий захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо продажу права оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна посилалась на те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а отже не наділена процесуальним правом на оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заявниця є власником земельної ділянки щодо якої здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні, де вона не є боржником, а отже такими діями може бути порушено її право власності.

Посилання апеляційної скарги на те, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави, є безпідставними з огляду на наступне.

З аналізустатей 93і 135ЗК України,положень ЗаконуУкраїни «Прооренду землі»,статті 4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» слідує,що правона оренду(правооренди)земельної ділянки,яке набутеорендарем напідставі договоруоренди,є похіднимвід прававласності майновимправом урозумінні статей177і 178ЦК України,щодо якогозаконодавством установленопевні обмеження,які визначаютьрівень йогооборотоздатності.

Положеннями абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому ЗУ Про виконавче провадження, не врегульовано порядку звернення стягнення, а робиться лише відсилання до спеціального закону.

Тож, системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 ЗУ Про виконавче провадження, статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.

Вказаний правовий висновок зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 904/968/18.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, безпідставності застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргуПриватного виконавцявиконавчого округуДніпропетровської областіРусецької ОксаниОлександрівни - залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2025року.

Судді: