Ухвала від 26.05.2025 по справі 932/4182/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1028/25 Справа № 932/4182/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання: ОСОБА_5

підозрюваного: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)

прокурора: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Дніпровськогоапеляційного судуу м.КривийРіг апеляційнускаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіШевченківського районногосуду містаДніпра від 05.05.2025р., про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, внесеного до ЄРДР за №62025050010002959 від 18.01.2025 року,-

ВСТАНОВИЛА:

До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025050010002959 від 18.01.2025 року відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.05.2025р., відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .

Слідчий суддя аргументував своє рішення тим, що подія, яка є предметом цього провадження, сталася 17.01.2025. Клопотання про тримання під вартою ОСОБА_6 подане 1 травня 2025 року, тобто після сплинення більше трьох місяців. Весь цей час, зі слів підозрюваного, на спростування яких стороною обвинувачення доказів не подано, він перебував у розташуванні одного з військових підрозділів, самовільно нікуди не відлучався. На підтвердження фактів протиправної поведінки підозрюваного до чи після вчинення інкримінованого правопорушення, порушення ним процесуальних обов`язків під час досудового розслідування, здійснення впливу на свідків у цьому провадженні, перешкоджання слідству іншим чином, сторона обвинувачення слідчій судді не подала. Це свідчить про відсутність ризиків, на які послався слідчий у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_7 не погодився з оскаржуваною ухвалою слідчого судді та подав апеляційну скаргу, вважаючи ухвалу незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що 30 квітня 2025 року солдата ОСОБА_6 повідомлено про підозру, обґрунтування якої підтверджується доказами.

Зазначає, що санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, а відтак імовірне покарання може бути визнано підозрюваним більш небезпечним ніж наслідки та ризик втечі.

Вважає, що продовжуючи проходити військову службу, ОСОБА_6 має можливість здійснити незаконний вплив на свідків шляхом їх підкупу, вмовляння чи погроз.

Вважає, що в даному випадку наявні ризики втечі, впливу на свідків, вчинення нового злочину та перешкоджання кримінального провадження іншим чином.

Вказує, що підозрюваний відкрито відмовився виконати бойовий наказ в умовах воєнного стану.

Наголошує на імперативній нормі ч. 8 ст. 176 КПК України, яка забороняє застосування більш м`якого запобіжного заходу під час воєнного стану для військовослужбовців, підозрюваних у злочинах за статтями 402405, 407, 408, 429 КК України.

Вважає, що подальше проходження служби підозрюваним, створює ризик повторного вчинення злочину, може деморалізувати інших військовослужбовців, підриває військову дисципліну та обороноздатність держави.

Просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати.

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У разі обрання судом альтернативного виду запобіжного заходу підозрюваному у виді застави, прошу суд, з урахуванням майнового становища підозрюваного, зокрема рівня матеріального забезпечення військовослужбовців, тяжкості кримінального правопорушення в якому він підозрюється, визначити заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників по справі, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку суду апеляційної інстанції рішення слідчого судді про відмову у застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є передчасним, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, висновки слідчого судді є необґрунтованими за таких підстав.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 квітня 2025 року солдату ОСОБА_6 повідомлено про підозру за те, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 17 січня 2025 року приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи в місці зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_2 НГУ в АДРЕСА_1 , відкрито відмовився виконати бойовий наказ командира 3-ї роти оперативного призначення (на БМП) батальйонної тактичної групи НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України в ТГР «Покровськ» № 7дск від 17.01.2025, капітана ОСОБА_8 відданого на підставі бойового розпорядження командира батальйонної тактичної групи 15 бригади оперативного призначення Національної гвардії України № 3/29/2/2-48дск від 16.01.2025, полковника ОСОБА_9 , згідно якого з 12 год. 00 хв. 17.01.2025 необхідно було заступити на позицію відділення « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка розташована на південній околиці АДРЕСА_2 із завданням ведення стійкої позиційної оборони на передньому краї І ешелону батальйонного району оборони батальйонної тактичної групи 15 бригади оперативного призначення на ротному опорному пункті, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

30 квітня 2025 року солдату ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Обґрунтованість пред`явленої підозри підтверджена протоколами допитів свідків; протоколами проведення слідчих експериментів та документальними доказами зібраними під час досудового розслідування та наданими суду в їх сукупності.

Слідчий у поданому клопотанні про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою послався на те, потреба у застосуванні запобіжного заходу у виді тримані під вартою обумовлена наявністю ризиків з боку підозрюваного, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 до 30 квітня 2025 року не мав процесуального статусу, зокрема статусу підозрюваного, тобто не мав передбачених КПК України прав, та особливо обов`язків, які йому належить виконувати.

Від моменту отримання статусу підозрюваного, на особу з боку держави покладається процесуальний вплив, оскільки підозрюваний є безпосередньо задіяним у кримінальному провадженні, яке має для нього наслідки, визначені, як КПК України, так і Кримінальним Законом, а отже і існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у даному випадку отримує для підозрюваного інше, реальне значення.

Таким чином, висновки слідчого судді про те, що відмова підозрюваного виконати наказ мала місце 17 січня 2025 року, тобто майже три місяці тому, а протягом усього цього часу, за словами самого підозрюваного, він перебував у розташуванні одного з військових підрозділів та самовільно його не залишав, що начебто свідчить про відсутність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, є передчасними. Адже лише 30 квітня 2025 року ОСОБА_6 було офіційно повідомлено про підозру, і саме з цього моменту він набув процесуального статусу підозрюваного, що має вирішальне значення для оцінки актуальності та наявності відповідних ризиків.

За таких підстав, та враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які у своєму клопотанні послався слідчий, вважає їх підтвердженими.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що вказаними вище ризиками, крім іншого, слід рахувати передбачувану небезпеку вчинення підозрюваним протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та які дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо питання про застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 402 КК України, є дискреційним повноваженням суду.

Разом з цим, в пункті 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що позбавлення свободи захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.

Частиною 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Із статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її третього пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06.11.2007, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangourasv. Spain).

Положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Обговорюючи доводи прокурора, в частині призначення ОСОБА_6 застави в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія вважає їх не співмірними вчиненому злочину, оскільки розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених ризиків та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 для гарантування виконання покладених на нього обов`язків, останньому необхідно визначити заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів вважає за необхідне покласти на нього відповідні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 309, 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.05.2025р., про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, внесеного до ЄРДР за №62025050010002959 від 18.01.2025 року, скасувати.

Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, внесеного до ЄРДР за №62025050010002959 від 18.01.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 34 дні - до 28 червня 2025 року включно.

Одночасно обрати ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

Застава у разі її внесення, підлягає внесенню за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42270629

Банк отримувача - ДКСУ м.Київ

Код банку отримувача (МФО) - 820172

Рахунок отримувача- UA098201720355219002001086699

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

не відлучатися із місця служби військової частини НОМЕР_2 НГУ цілодобово без дозволу слідчого, прокурора або суду, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;

повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

не спілкуватися зі іншими підозрюваними та свідками за даним кримінальним провадженням;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на слідчого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_10 та процесуальних прокурорів.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, та набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді