Ухвала від 27.05.2025 по справі 496/3003/25

Справа № 496/3003/25

Провадження № 2/496/2338/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Шаньшина М.В. розглянувши заяву представника позивача Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області - адвоката Осипова Богдана Володимировича, про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвінрост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати не дійсним правочин щодо передання нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , укладений між ТОВ «Укрвінрост», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оформлений актом приймання передачі нерухомого майна від 26.02.2025 року, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №№31,32,33; скасувати рішення (індексний номер: 77573949 від 03.03.2025 року) державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Нікішиної І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер 1411670751210), а саме: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м.

Разом з позовною заявою представником позивача було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якому останні просив суд:

-накласти арешт на нерухоме майно, яким є нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1411670751210;

-заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міський рад, Київській, Севастопольський міський, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо цього нерухомого майна.

Свою заяву представник мотивував тим, що наявні підстави вважати, що не застосування цих заходів призведе до утримання чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Так, після звернення Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Укрвінрост» з позовом про стягнення 9809269,16 грн., діючи не добросовісно, з метою уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі акту приймання передачі від 26.02.2025 року, передав нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1411670751210 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суттєво занизивши дійсну вартість зазначених нежитлових будівель. Вказані обставини вказують на те, що ТОВ «Укрвінрост» вчинило правочин на шкоду Нерубайській сільській раді, маючи на меті ухилитися від сплати боргу в загальному розмірі 9809269,16 грн., у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з вказаною заявою.

Згідно з п.2 ч.1ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 153 ЦПК Українипередбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одночасно, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1статті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що предметом позову в даній справі є визнання не дійсним правочину щодо передання нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , укладеного між ТОВ «Укрвінрост», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оформлений актом приймання передачі нерухомого майна від 26.02.2025 року, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №№31,32,33 та скасування рішення (індексний номер: 77573949 від 03.03.2025 року) державного реєстратора Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Нікішиної І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер 1411670751210), а саме: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м.

Відповідно до копії акту приймання передачі нерухомого майна від 26.02.2025 року ТОВ «Укрвінрост» та ОСОБА_1 ОСОБА_2 уклали цей акт проте, що на виконання рішення Загальних зборів Учасників Товариства (протокол №4/25 від 26.02.2025 року) у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства в рахунок оплати частини вартості його частки у Статуному капіталі товариства у розмірі 19,41%, що відповідає грошовій сумі у розмірі 49000 грн, товариство передає, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймають у власність нерухоме майно: нежитлові будівлі, що в цілому складається з літ. «А» будівлі сторожки площею 18,9, літ. «Б» будівля магазину площею 10,1 кв.м., «В» будівля вісової площею 28,7 кв.м., «Г» будівля складу 172,2 кв.м., «Д» будівля складу 264,6 кв.м., загальною площею: 494,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , грошова оцінка якого визначена на підставі довідки про балансову вартість від 06.02.2025 року та одностайно затверджена рішенням Загальних зборів Учасників Товариства протоколом №4/25 від 26.02.2025 року, у розмірі 49000 грн. Витягом з Державного реєстру речових прав від 03.03.2025 року за №415909456 встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначені нежитлові приміщення.

Позивачем за поданим до суду позовом в межах даної справи оспорюється проведений правочин на вказане нерухоме майно, на підставі якого відповідачам передано нежитлові будівлі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає обґрунтованими доводи про необхідність та наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту та встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових правна на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м., право на які є предметом позовних вимог, зареєстрований на праві власності за відповідачем по справі та щодо якого позивачем оспорюються правові підстави виникнення права власності, що буде співрозмірним заходом забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, пов`язаний з предметом спору і позову по справі, а також приймаючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, або внесені зміни щодо його конфігурації, типу, опису, що значним чином ускладнить виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, на підставі чого суд доходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову на спірне нерухоме майно у заявлений спосіб.

При цьому, вжиті вказані заходи забезпечення позову на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав відповідача з користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позовуце негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову(зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідачі у відповідності до вимогст. 154 ЦПК України, мають право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне направити копію ухвали для виконання до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради, як до належного суб`єкта виконання та реєстрації обтяження щодо спірного нерухомого майна.

Керуючись ст. ст.149-153,258-260, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області - адвоката Осипова Богдана Володимировича, про забезпечення позову -задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №496/3003/25 за позовною заявою Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвінрост», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину та скасування рішення державного реєстратора, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно, яким є нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1411670751210;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міський рад, Київській, Севастопольський міський, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 494,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1411670751210.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня вручення (отримання) ухвали.

Суддя М.В. Шаньшина