Постанова від 20.05.2025 по справі 910/7141/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Справа№ 910/7141/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

представники сторін у судове засідання 20.05.2025 не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Національної спілки письменників України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 (повний текст ухвали складено 31.01.2025)

у справі № 910/7141/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2"

до Національної спілки письменників України

про визнання права власності

за зустрічним позовом Національної спілки письменників України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2"

про знесення самовільно збудованої споруди

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Київська міська державна адміністрація

3. Державна архітектурно-будівельна інспекція України

4. Міністерство культури України

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вок орієнтал"

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня"

за участю прокуратури міста Києва

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної спілки письменників України (далі - відповідач) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив про:

- припинення права власності відповідача на приміщення, загальною площею 390,60 м2, яке знаходиться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул.Банкова,2;

- визнання спільною частковою власністю сторін приміщення загальною площею 537,10 м2, що включає прибудову та нежилі приміщення підвалу (в літ. А) після реконструкції, які знаходяться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул.Банкова,2;

- визнання за позивачем права власності на 1/2 частину приміщення загальною площею 537,10 м2, що включає прибудову та нежилі приміщення підвалу (в літ. А) після реконструкції, яке знаходиться в будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Банкова,2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виконано усі зобов`язання, передбачені умовами договору про спільну діяльність з реконструкції нежитлової будівлі, проте відповідач в порушення умов зазначеного договору ухиляється від підписання акту виконаних робіт та акту розподілу об`єкта інвестування, що є порушенням прав позивача.

У свою чергу, відповідач пред`явив зустрічний позов до позивача та з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог просив зобов`язати знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень №3, загальною площею 130,5 м2, яка розташована на першому поверсі будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул.Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в порушення умов договору про спільну діяльність не погоджував з відповідачем план реконструкції з визначенням переліку здійснюваних заходів із реконструкції та не затверджував проект реконструкції об`єкту інвестування, як того вимагають пункти 1.3 та 1.4 договору, а, отже, в односторонньому порядку, на власний розсуд приступив до здійснення робіт з реконструкції об`єкту. Земельна ділянка площею 0,3696 по вул. Банкова, 2 у м. Києві перебуває у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №006743 і будь-які правочини щодо надання у власність чи користування вказаної земельної ділянки між сторонами не укладалися, а тому позивач не може набути права власності на об`єкт в частині існуючих прибудованих приміщень площею 130,5 м2, оскільки такі приміщення були збудовані самочинно на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

30 липня 2020 року Господарський суд міста Києва на виконання рішення суду від 11.09.2019, яке набрало законної сили 02.07.2020, видав наказ про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А по адресі: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

Постановою Верховного Суду від 11.11.2020 закрито касаційне провадження у справі №910/7141/13 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7141/13 в частині зустрічного позову залишено без змін.

05 червня 2023 року державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олег Бічікоєвич відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/7141/13 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А по адресі: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

18 жовтня 2024 року державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олег Бічікоєвич (далі - виконавець) виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 статей 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

В обгрунтування вказаної постанови державний виконавець зазначив про неможливість виконання рішення без участі боржника. Станом на 18.10.2024 рішення суду боржником не виконано, про що було надіслано повідомлення до органу досудового розслідування, за наслідками якого 20.10.2023 Печерським управління поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» за № 12023100060002170 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Також виконавець виділив у окремі виконавчі провадження постанови про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» штрафу від 19.07.2023 та від 16.08.2023.

У грудні 2024 Національна спілка письменників України подала скаргу на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича.

У вказаній скарзі, скаржник просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71941802, винесену 18.10.2024 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича;

- зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича здійснити примусове виконання рішення згідно з наказом № 910/7141/13 від 30.07.2020, виданого Господарським судом міста Києва шляхом демонтування (знесення) самовільно збудованої споруди, а саме: групи приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

За твердженням скаржника, державний виконавець передчасно закрив виконавче провадження, оскільки не вжив всіх заходів до виконання рішення суду (не дослідив технічну документацію на спірну споруду, не запросив поліцейських для підтримання громадського порядку та працівників для безпосереднього знесення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відмовлено повністю у задоволенні скарги Національної спілки письменників України на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, представник Національної спілки письменників України звернувся 19.02.2025 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/7141/13 та ухвалити нове рішення, яким визнати постанову про закінчення виконавчого провадження №71941802, винесену 18.10.2024 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича неправомірною та скасувати. Зобов?язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича здійснити примусове виконання рішення згідно наказу №910/7141/13 від 30.07.2020, виданого Господарським судом міста Києва шляхом демонтування (знесення) самовільно збудованої споруди, а саме: групи приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2 з влаштованими літніми майданчиками.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

За доводами скаржника, відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7141/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Національної спілки письменників України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/7141/13 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суду» у скаржника та привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог ст. 258 ГПК України, зазначивши третю особу (Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня") та надати відповідні докази надсилання такої копії апеляційної скарги разом з доданими до неї документами вказаній особі.

14.03.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від представника Національної спілки письменників України на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено примірник апеляційної скарги з зазначенням третьої особи (ТОВ "Творча майстерня") та доказами її направлення Товариству та докази реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" у скаржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної спілки письменників України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/7141/13, справу призначено до розгляду на 02.04.2025.

02.04.2025 у зв`язку з неявкою учасників справи, розгляд справи відкладено на 20.05.2025.

У судове засідання 20.05.2025 представники учасників справи повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270, ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін та державного виконавця у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що розгляд справи вже відкладався у зв`язку з неявкою учасників.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2023 року державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олег Бічікоєвич відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/7141/13 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А по адресі: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

14.07.2003 державним виконавцем Басілашвілі О.Б. було складено акт про невиконання боржником наказу про примусове виконання рішення виданого господарським судом міста Києва № 910/7141/13 від 30.07.2020.

Також, в рамках виконавчого провадження № 71941802, щодо боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2», були винесені постанови про накладення штрафу, а саме: постанова від 19.07.2023 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та постанова від 16.08.2023 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200.

18.10.2024 державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олег Бічікоєвич виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 статей 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, постановою від 18.10.2024 державним виконавцем також було припинено чинність арешту майна боржника скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Мотивуючи вказану постанову, державний виконавець зазначив про неможливість виконання рішення без участі боржника. Станом на 18.10.2024 рішення суду боржником не виконано, про що було надіслано повідомлення до органу досудового розслідування, за наслідками якого 20.10.2023 Печерським управління поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» за № 12023100060002170 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Також виконавець виділив у окремі виконавчі провадження постанови про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» штрафу від 19.07.2023 та від 16.08.2023.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, зобов`язуючи виконавця ефективно вчиняти виконавчі дії, закон наділяє його правом самостійно визначатись з ефективністю застосування того чи іншого заходу виконавчого характеру.

Згідно з ч. 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень немайнового характеру врегульований у розділі VIII Закону.

Так, згідно із статтею 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (підпункт 8.2 постанови Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №924/315/17).

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №607/2547/20.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Вирішуючи питання про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.

Розглядаючи скаргу на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича, судом першої інстанції взагалі не було перевірено та встановлено, які саме дії було здійснено державним виконавцем задля виконання судового наказу з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у даній справі. При цьому, як зазначалось вище, накладення штрафу не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду.

Натомість судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що крім винесення постанови від 19.07.2023 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн та постанови від 16.08.2023 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн державним виконавцем під час здійснення примусового виконання наказу від 30.07.2020 у справі №910/7141/13 не вчинено виконавчих дій, передбачених частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо вчинення виконавчих дій та прийняття рішень шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; не встановлено обставин, за яких наказ від 30.07.2020 у справі №910/7141/13 не може бути виконаний без участі боржника; порушено вимоги частини другої статті 18, статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та не здійснено заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а саме положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено перевіряти виконання рішення боржником, встановлювати факт його невиконання без поважних причин, та лише після повторної перевірки виконання рішення боржником приймати рішення відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналогічні правові висновки зазначені зокрема у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №904/735/20.

На переконання колегії суддів, державний виконавець у даній справі, враховуючи надані йому Законом України «Про виконавче провадження» механізми виконання рішення суду, не позбавлений можливості вчинити необхідні дії для належного виконання судового рішення, в тому числі:

- звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення;

- звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення;

- викликати боржника чи посадових осіб боржника щодо виконавчого документа, що перебуває у виконавчому провадженні, а в разі їх нез`явлення без поважних на виклик державного виконавця - звернутися до суду щодо застосування до них приводу;

- звернутися до позивача щодо виконання рішення суду ним або з пропозицією повести оплату необхідних дій для виконання рішення суду з подальшим їхнім стягненням з боржника;

- залучати в установленому порядку інших осіб для виконання рішення суду.

Тобто, для виконання рішення суду, виконавець, не був позбавлений права залучити суб`єктів господарської діяльності, які мають належні дозволи на проведення відповідних робіт з демонтажу об`єктів нерухомості, задля виконання рішення суду даній справі.

Отже, без вчинення зазначених вище дій, твердження державного виконавця, про те, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника, на переконання колегії суддів є передчасним та помилковим.

З огляду на викладене вище, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця не містить будь-яких мотивів висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника, а також враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції обставин невжиття державним виконавцем вичерпних заходів з його виконання, колегія суддів вважає, що державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олег Бічікоєвич передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що заходи, які Національна спілка письменників України, вважає не вжитими виконавцем, стосуються залучення на платній основі сторонніх організацій, і таке залучення, відповідно до Закону, може мати місце виключно за умови їх обов`язкового авансування стягувачем і, оскільки стягувачем не було надано доказів такого авансування, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні скарги, колегія суддів вважає необґрунтованими та передчасними.

Судом першої інстанції не було враховано, що з матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження виносилася постанова про необхідність залучення для проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі та про необхідність авансування стягувачем таких витрат, для примусового виконання рішення суду, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем Басілашвілі Олегом Бічікоєвичем не вчинялися жодні заходи щодо залучення будівельних чи інших організацій з метою демонтажу/знесення самовільно збудованої споруди (чи працівників для безпосереднього знесення), та не повідомлялося стягувачу про необхідність авансування таких витрат. Державним виконавцем не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Оскільки, для виконання судового наказу та необхідності авансування стягувачем для залучення на платній основі організацій для виконання робіт з демонтажу/знесення самовільно збудованої споруди, виконавець повинен був повідомити про це боржника, шляхом винесення постанови, що державним виконавцем не було зроблено, на переконання колегії суддів, стягувач не міг авансувати витрати виконавчого провадження з власної ініціативи не знаючи, відповідні банківські реквізити на які повинно бути внесено авансовий платіж та у якому розмірі. Розраховуючи, що державним виконавцем будуть вчинені всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому колегія суддів враховує, що у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У справі "Глоба проти України" (заява №15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, § 84).

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11).

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі №916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі №924/315/17).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про відповідність узгодження у діях державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з посиланням на приписи ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», не вчинивши ніяких дій передбачених, зокрема, частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем, як не було здійснено та вжито вичерпних заходів з примусового виконання наказу у даній справі, так і не було встановлено можливості виконання цього наказу без участі боржника, що є однією з умов застосування частини третьої статті 63 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні скарги Національної спілки письменників України на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича дійшов до невірного висновку, в результаті чого винесено незаконну та необгрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 227 ГПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що судом першої інстанції прийнято ухвалу за відсутності належної оцінки наведених скаржником доводів стосовно наявності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, з порушенням норм права, що регулюють спірні відносини та здійснені передчасні висновки про відсутність підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати скаргу на дії державного виконавця у даній справі задовольнити.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі ст. ст. 129, 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної спілки письменників України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/7141/13 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/7141/13 про відмову у задоволенні скарги Національної спілки письменників України на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича - скасувати.

3. Скаргу Національної спілки письменників України на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/7141/13 у виконавчому провадженні № 71941802 - задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2024 у виконавчому провадженні № 71941802 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 по справі №910/7141/13 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А по адресі: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками.

5. Скасувати постанову державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2024 у виконавчому провадженні № 71941802 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 по справі №910/7141/13.

6. Зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича усунути порушення вимог ст. ст. 3, 4, 5, 10, 18, 26, 63 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 по справі №910/7141/13 про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Банкова 2» знести самовільно збудовану споруду, а саме: групу приміщень № 3, загальною площею 130,5 кв.м., яка розташована на першому поверсі будівлі літ А по адресі: м. Київ, вул. Банкова, 2, з влаштованими літніми майданчиками та здійснення заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для його примусового виконання.

7.Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01011,м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б, ідентифікаційний код: 34979022) на користь Національної спілки письменників України (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; ідентифікаційний код: 00016018) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

8. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/7141/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 02.06.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга