Ухвала

від 28.05.2025 по справі 910/8926/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"28" травня 2025 р. Справа№ 910/8926/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Демиденко В.А., Синяк Д.О;

від відповідача: Козуб Б.Ю.;

від Апсолінс ЛТД: Лоза Д.О.;

розглянувши апеляційну скаргу Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 05.11.2024)

у справі № 910/8926/24 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»

про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - відповідач) про визнання недійсною з моменту вчинення заяви від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог була підписана представником позивача з перевищенням повноважень, без згоди правління АТ «Укртатнафта», без наміру досягнення нею мети зарахування зустрічних однорідних вимог, а фактично підписана з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та доведення АТ «Укрнафта» до банкрутства шляхом нарощування заборгованості підприємства. У зв`язку з чим, позивач просить визнати її недійсною з підстав, передбачених частиною 1 статті 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/8926/24 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною з моменту вчинення заяву від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою припиняються грошові зобов`язання між Акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та Приватним акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на суму 1 888 163 167,08 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 2 442, 40 грн судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/8926/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права, обов`язки та охоронювані законом інтереси апелянта, який був акціонером АТ «Укртатнафта».

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сил логістики Збройних Сил «Про примусове відчуження майна» від 06.11.2022 № 293 були відчужені на користь держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усі акції, емітентом яких є ПАТ «Укртатнафта», що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі. Вказаний наказ стосується і акцій належних Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) в статутному капіталі ПАТ «Укртатнафта». Водночас, за Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) залишається право та охоронюваний законом інтерес на отримання належної компенсації за примусово відчужене майно.

Скаржник зазначає, що у разі визнання правочину недійсним в АТ «Укртатнафта» з урахуванням обставин справи можуть виникнути нові зобов`язання перед ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» з відшкодуванням більшої вартості отриманого майна за правочинами або відбутись безпідставне відчуження майна АТ «Укртатнафта» в дохід держави, що в будь-якому випадку призводить до зменшення майнових очікувань Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd), пов`язаних з майбутнім поновленням права власності, а також з наступною повною компенсацією за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/8926/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 02.12.2024 від Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн. та докази на підтвердження повноважень Кострюкова В.І. на представництво інтересів Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) у Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) та призначено до розгляду на 22.01.2025.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва.

Представник Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) у судовому засіданні 28.05.2025 просив залучити Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача та представник відповідача у судовому засіданні 28.05.2025 заперечували проти залучення Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши обставини справи, розглянувши апеляційну скаргу Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd), апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційне провадження з її розгляду підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між заявником скарги і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, від 06.10.2020 у справі №910/21451/16 та від 03.12.2020 у справі №908/3338/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника скарги, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року, предметом даного спору були вимоги позивача про визнання недійсною з моменту вчинення заяви від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустріних однорідних вимог, оскільки остання підписана представником позивача з перевищенням повноважень, без згоди правління АТ «Укртатнафта».

Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року позов було задоволено, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості і доведеності позовних вимог.

Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) в своїй апеляційній скарзі зазначила, що вона була акціонером ПАТ «Укртатнафта» та мала у власності акції у кількості 100128874 штук номінальною вартістю 50 064 437, 00 грн, що становить 6, 7596% від загальної кількості у статутному капіталі ПАТ «Укртатнафта». Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сил логістики Збройних Сил «Про примусове відчуження майна» від 06.11.2022 № 293 були відчужені на користь держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усі акції, емітентом яких є ПАТ «Укртатнафта», що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі. Вказаний наказ стосується і акцій належних Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) в статутному капіталі ПАТ «Укртатнафта».

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022 № 1320 «Про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентами яких є ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта» АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКраз», ПрАТ «Запоріжтрансформатор»» було доручено Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» як центральному депозитарію, зокрема здійснити безумовні операції щодо переказу акцій емітентів на рахунок у цінних паперах депозитарної установи, в якій відкрито рахунок на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є Міністерство оборони України, з рахунків депозитарних установ, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі.

Водночас, за Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd) залишається право та охоронюваний законом інтерес на отримання належної компенсації за примусово відчужене майно.

Апелянт вказує, що у разі визнання правочину недійсним в АТ «Укртатнафта» з урахуванням обставин справи можуть виникнути нові зобов`язання перед ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» з відшкодуванням більшої вартості отриманого майна за правочинами або відбутись безпідставне відчуження майна АТ «Укртатнафта» в дохід держави, що в будь-якому випадку призводить до зменшення майнових очікувань Апсолінс ЛТД (Apsolins Ltd), пов`язаних з майбутнім поновленням права власності, а також з наступною повною компенсацією за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно.

Згідно з положеннями чинного процесуального закону судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають зі сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду судом справи та ухвалення рішення є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Так, скаржник зазначає, що в мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції зазначив, що підписанням заяви від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - було порушено право на прийняття рішень виконавчим органом товариства, що суперечить інтересам АТ «Укртатнафта» та інтересам його акціонерів.

Колегією суддів встановлено, що починаючи з 06.11.2022 АТ «Укртатнафта» є господарським товариством, 100% акцій якого прямо та опосередковано належать державі (набули статусу військового майна), а їх управління передано Міністерству оборони України.

Суд зазначає, що в постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.

Такі висновки відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21.12.2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Разом з тим, сучасний підхід до використання теорії "проникнення за корпоративну завісу" сформувався в ЄСПЛ починаючи з рішення 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece.

Застосовуючи зазначений підхід, ЄСПЛ відтворив правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі Barcelona Traction, Light and Power Company Limited від 05.02.1970.

У пункті 56 вказаного вище рішення відзначено, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети.

Ця теза була відображена, розвинена та конкретизована на рівні практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ проводить різницю між скаргами, поданими акціонерами про заходи, що зачіпають їх права як акціонерів, та про дії, що зачіпають права компанії, у яких вони володіють акціями (Agrotexim and Others v. Greece, пункти 65-66; Albert and Others v. Hungary [GC], пункт 122).

В одній групі справ самі акціонери можуть вважатися потерпілими в розумінні статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (Olczak v. Poland, пункти 57-62; Albert and Others v. Hungary [GC], пункти 126-134, та цитовані в них посилання; Project-Trade d.o.o. v. Croatia, пункти 44-47).

В іншій групі справ загальний принцип такий, що акціонери компаній не можуть розглядатися як потерпілі у розумінні Конвенції, щодо дій та заходів, що стосуються їхньої компанії. Однак при цьому ЄСПЛ у низці справ передбачає можливість для відступу від указаного в цьому пункті загального принципу.

Так, у пункті 66 рішення від 24 жовтня 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece, № 14807/89) ЄСПЛ зазначив, що підходи "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів.

У рішенні від 07 липня 2020 року Alberts and Others v. Hungary (пункти 133 та 134) ЄСПЛ зазначив, що у справах Agrotexim and Others v. Greece та Olczak v. Poland встановлені загальні принципи того, що заходи, які направлені або націлені на права акціонерів, необхідно відрізняти від втручання в право компанії на мирне володіння майном. Дії, що зачіпають права акціонерів, відрізняються від заходів та процедур, що стосуються компанії, тим, що їх характер та імовірний ефект прямо та особисто зачіпає права акціонерів і виходить за межі простого втручання в інтереси компанії, порушуючи положення акціонерів у структурі управління компанії.

ЄСПЛ у вказаному рішенні також звертає увагу, що, для того аби акціонери компанії могли довести, що їх звернення з питань, які стосуються компанії, були виправдані винятковими обставинами (exceptional circumstances), такі акціонери повинні навести вагомі та переконливі причини, що доводять відсутність у самої компанії практичної та ефективної можливості звернутися до суду через органи, створені відповідно до її статуту.

За змістом рішенням ЄСПЛ у справі Alberts and Others v. Hungary, такими винятковими обставинами можуть бути, зокрема, запровадження відносно компанії зовнішнього нагляду або контролю у зв`язку з її фінансовими або іншими труднощами, або якщо особа, до завдання якої відносився захист інтересів компанії, не була здатна або не хотіла звертатися до суду, або якщо виникли розбіжності між акціонерами та тимчасовим керуючим (наприклад, відсторонення від посади керуючого та призначення тимчасового керуючого).

Таким чином, допускається проникнення за "корпоративну завісу" та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин.

Такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

Суд апеляційної інстанції не встановив, що відносно ПАТ «Укртатнафта» була відкрита ліквідаційна процедура та його було визнано банкрутом.

Як зазначалось вище, згідно правових позицій Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що підписанням заяви від 30.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - було порушено право на прийняття рішень виконавчим органом товариства, що суперечить інтересам АТ «Укртатнафта» та інтересам його акціонерів, чия воля не отримала реалізації в рішеннях Правління.

Однак, колегія суддів зазначає, що АТ «Укртатнафта» реалізовувало відповідні процесуальні права щодо захисту своїх прав, в тому числі і прав та інтересів своїх акціонерів в суді першої інстанції шляхом подання позову у даній справі. Крім того, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, згідно зі статтею 254 ГПК України, є правом, а не обов`язком відповідної особи, як і не є саме по собі підтвердженням нездійснення достатніх дій для захисту інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у межах справи № 910/8926/24 скаржником не доведено наявності виключного випадку можливості самостійного звернення із апеляційною скаргою як особи, права якої порушено внаслідок ухвалення судом першої інстанції рішення щодо задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

Беручи до уваги закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD), клопотання Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) про залучення третіх осіб до участі у справі, про зупинення провадження у справі, про витребування доказів, про проведення опитування та про виклик свідка, а також клопотання Міністерства оборони України про залучення його до участі у справі у якості третьої особи підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Апсолінс ЛТД (Apsolins LTD) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/8926/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Порядок касаційного оскарження визначений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата підписання 05.06.2025