Постанова

від 26.05.2025 по справі 908/3106/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3106/20(908/1157/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Осколков І.Л., представник;

від відповідача: Хоменко В.О., представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року (повний текст складено 07.10.2024 року) у справі №908/3106/20(908/1157/24) (суддя Юлдашева О.О.)

за позовом Мегес Світлани, м. Будапешт та Мегес Богдана, м. Будапешт

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА", м. Київ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ", м. Запоріжжя в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича, м. Полтава

про визнання недійсними правочинів, укладених боржником,-

в межах справи № 908/3106/20

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3106/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ".

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.

Позивачі вважають Договір № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу № 2905-19-01 від 29.05.2019 року та похідний від нього Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 року недійсними з наступних підстав.

-відповідно до Балансу розмір активів боржника на 30.09.2020 року (на кінець періоду) склав 52 457 000,00 грн., отже, значними правочинами для боржника станом на день вчинення оспорюваних правочинів були ті, ринкова вартість яких становила 5 245 000,00 грн і більше:

- вартість (розмір) кожного з оспорюваних правочинів становила 9 749 988,00 грн, що відносить їх до категорії значних правочинів, при цьому, боржник на укладення оспорюваних правочинів згоди від комітету кредиторів не отримував, а отже, уклав їх з порушенням абз. 2 п. 7 ст. 44 КУзПБ;

- задовольнивши вимоги відповідача-1 шляхом укладення Протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 року поза межами провадження у справі про банкрутство, боржник (відповідач-2) порушив вимоги ч. 12 ст. 39 КУзПБ.

Також, на думку позивачів, боржник придбав за оспорюваним Договором № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги право вимоги до неплатоспроможної особи ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" (код ЄДРПОУ: 42859124), оскільки відносно ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2023 року у справі № 911/2097/23 відкрито провадження у справі про банкрутство та 20.03.2024 року розпочато ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2023 року у справі № 911/2097/23 визнано грошові вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" в розмірі 4 121 871,43 грн, які стягнуті з ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2021 року у справі № 911/2736/20.

При цьому, рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2021 року у справі № 911/2736/20 встановлено, що позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором транспортування природного газу № 1907000596 від 04.11.2019 року щодо оплати вартості замовленої потужності за квітень 2020 року. Отже, ця заборгованість вже існувала за рік до укладення оспорюваних правочинів.

Окрім того, в п. 1.3. Договору № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги сторони вказали, що станом на дату укладення цього договору заборгованість ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" перед ТОВ "МЕТІДА" складає 47 158 669,57 грн.

Таким чином, боржник, сам перебуваючи в процедурі розпорядження майном, фактично обміняв свої грошові вимоги до відповідача-1 в сумі 9 749 988,00 грн на таку ж грошову вимогу, але до неплатоспроможної особи.

Позивачі вважають, що Договір № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги та похідний від нього Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 року не мали економічного змісту (мети) та порушили права кредиторів, оскільки внаслідок їх вчинення зменшився розмір активів боржника, які мали б підти на погашення кредиторської заборгованості.

Зазначені обставини, на думку позивачів, дозволяють стверджувати, що:

оспорювані правочини не були економічно обґрунтованими (не мали очевидної економічної мети); боржник безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів; оспорювані правочини мають ознаки фраудаторних, тобто таких, що вчинені на шкоду ("на зло") кредиторам.

Щодо порушення оспорюваними правочинами їх прав, позивачі зазначили, що вони є кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ", стосовно якого відкрито провадження про банкрутство. Наповнення ліквідаційної маси, повернення активів банкрута має прямий вплив на права та інтереси кредиторів. Навіть якщо виходити з того, що строк виконання зобов`язання ТОВ "МЕТІДА" перед ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" ще не настав, то така дебіторська заборгованість також є активом боржника.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року у цій справі позов задоволено; визнано недійсним Договір № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу № 2905-19-01 від 29.05.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ"; визнано недійсним Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ".

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що правочин, внаслідок якого боржник втратив право вимоги до третьої особи, призводить до зменшення майнових прав боржника, і як наслідок, порушує права кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року у справі №908/3106/20(908/1157/24), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що предметом Договору про відступлення права вимоги є заміна сторони в зобов`язанні, в результаті якого боржник ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" отримав право вимоги до ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ". Тобто, в результаті укладання договору боржник не виконував зобов`язання раніше, а навпаки, отримав у власність актив у вигляді права вимоги.

При цьому, спірні правочини були укладені після порушення справи про банкрутство, а тому вони ніяк не могли призвести до неплатоспроможності боржника.

Скаржник наголошує, що предметом спірних правочинів є заміна сторони в зобов`язанні та зарахування зустрічних вимог, при укладанні вказаних правочинів боржник не брав на себе заставних зобов`язань.

На переконання скаржника, не існує жодної підстави, передбаченої ч.1 ст. 42 КУзПБ для визнання спірних правочинів недійсними.

Апелянт вважає, що в разі неукладання спірного Договору про відступлення права вимоги, ТОВ "МЕТІДА" мало б виконати зобов`язання по сплаті боржнику 9 749 988, 00 грн до 05.08.2027 року включно (п. 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 до Договору № 34/03/ВТП ТПГ). Тобто, на момент порушення справи про банкрутство строк виконання зобов`язання ТОВ "МЕТІДА" за Договором № 34/03/ВТП ТПГ не настав.

За доводами скаржника, оспорювані правочини жодним чином не впливали на майновий стан боржника, та, як наслідок, не впливали на можливість боржника виконати зобов`язання перед кредиторами, в тому числі перед позивачами, а тому майнові права позивачів спірними угодами не порушені. За відсутності порушеного права у позивачів відсутнє право на звернення до суду з позовом про визнання правочинів недійсними.

Відповідач-2 згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що стаття 42 КУзПБ не була юридичною підставою заявленого позову, зазначена обставина не відносилась до предмета доказування.

На переконання відповідача-2, правочин, внаслідок якого боржник втратив право вимоги до третьої особи, призводить до зменшення майнових прав боржника, і як наслідок, порушує права кредиторів.

Відповідач-2 наголошує, що значними правочинами для боржника станом на день вчинення оспорюваних правочинів були ті, ринкова вартість яких становила 5 245 000,00 грн і більше. В той же час, вартість кожного з оспорюваних правочинів становила 9 749 988, 00 грн, що відносить їх до категорії значних правочинів.

При цьому, боржник на укладення оспорюваних правочинів згоди від комітету кредиторів не отримував, а отже, уклав їх з порушенням абз. 5 ч. 7 ст. 44 КУзПБ.

Відповідач-2 звертає увагу, що на порушення прав кредиторів вказує результат оспорюваних правочинів неотримання відповідачем-2 дебіторської заборгованості в сумі 9 749 988,00 грн, оскільки відповідач-2 придбав за 9 749 988,00 грн право вимоги на аналогічну суму до неплатоспроможної особи.

Позивач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування посилається на ті ж самі обставини, що і відповідач-2 у відзиві.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2025 року на 10:30 год.

У судовому засіданні 21.04.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.05.2025 року о 11:50 год.

У судовому засіданні 26.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, 16.03.2020 року між ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" (відповідач-2) як Оптовим продавцем, та ТОВ "МЕТІДА" (відповідач-1) як Оптовим покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ (надалі Договір № 34/03/ВТП ТПГ).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 34/03/ВТП ТПГ боржник зобов`язався передавити відповідачу-1 природний газ, а відповідач-1 зобов`язався приймати та оплатити газ.

Як встановлено п. 2.2. Договору № 34/03/ВТП ТПГ, обсяг газу, що підлягає передачі боржником (далі Договірний обсяг), а також ціна за 1 (одну) тисячу куб.м. газу, визначається та узгоджується Сторонами у додаткових угодах до Договору.

На виконання Договору № 34/03/ВТП ТПГ його сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 від 16.03.2020 року, № 2 від 15.05.2020 року, Акти приймання-передачі природного газу № 69 від 31.03.2020 року, № 132 від 31.05.2020 року, здійснювалась оплата за поставлений газ.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 року до Договору, ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" здійснило передачу ТОВ "МЕТІДА" у липні 2020 року газу обсягом 3 000 тисяч куб.м., загальною вартістю разом з ПДВ: 9 749 988,00 грн, що підтверджується Актом № 226 приймання-передачі природного газу від 31.07.2020 року.

Як встановлено п. 5 Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 року до Договору, оплата за газ проводиться ТОВ "МЕТІДА" грошовими коштами на банківський рахунок ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" шляхом перерахування грошових коштів в повному обсязі до 05.08.2027 року включно.

ТОВ "МЕТІДА" перерахування грошових коштів в сумі 9 749 988,00 грн, в т.ч. ПДВ, за поставлений в липні 2020 року природний газ, відповідно до Додаткової угоди № 3 від 24.07.2020 року до Договору купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020 року, на банківський рахунок боржника, не здійснило.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 року відкрито провадження у справі № 908/3106/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

15.04.2021 року відповідач-1 та відповідач-2 (боржник) уклали Договір № 15/04-21 ВПВ про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу № 2905-19-01 від 29.05.2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги відповідач-1 як первісний кредитор відступив, а боржник як новий кредитор прийняв право вимоги заборгованості, строк якої настав, у сумі 9 749 988,00 грн, яка виникла за Договором купівлі-продажу природного газу № 2905-19-01 від 29.05.2019 року, укладеного між відповідачем-1 та ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" (код ЄДРПОУ: 42859124).

У п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що боржник сплачує відповідачу-1 за відступлене право вимоги грошові кошти в сумі 9 749 988,00 грн протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору.

У подальшому 31.05.2021 року боржник та відповідач-1 уклали Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог, за яким сторони протоколу припинили наведені нижче зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, строк виконання яких настав:

- зобов`язання ТОВ "МЕТІДА" перед ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" в розмірі 9 749 988,00 грн, яке виникло внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу в липні 2020 року за Договором купівлі-продажу природного газу № 34/03/ВТП ТПГ від 16.03.2020 року;

- зобов`язання ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" перед ТОВ "МЕТІДА" в розмірі 9 749 988,00 грн, яке виникло внаслідок прострочення оплати за відступлені права грошової вимоги за Договором № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги до ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" за Договором купівлі-продажу природного газу № 2905-19-01 від 29.05.2019 року.

Згідно відповіді Головного управління статистики у м. Києві (лист № 04.5-03/2449-23 від 15.11.2023 року) боржник востаннє подавав фінансову звітність за 9 місяців 2020 року.

Відповідно до балансу, долученого до Листа, розмір активів боржника на 30.09.2020 року (на кінець періоду) склав 52 457 000,00 грн.

Щодо ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" відкрито провадження у справі про банкрутство (ухвала господарського суду Київської області від 11.08.2023 року у справі № 911/2097/23) та 20.03.2024 року розпочато ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2023 року у справі № 911/2097/23 визнано грошові вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" в розмірі 4 121 871,43 грн, які стягнуті з ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2021 року у справі № 911/2736/20.

При цьому, рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2021 року у справі № 911/2736/20 встановлено, що позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором транспортування природного газу № 1907000596 від 04.11.2019 року щодо оплати вартості замовленої потужності за квітень 2020 року. Отже, ця заборгованість вже існувала за рік до укладення оспорюваних правочинів.

Окрім того, в п. 1.3. Договору № 15/04-21 ВПВ від 15.04.2021 року про відступлення права вимоги сторони вказали, що станом на дату укладення цього договору заборгованість ТОВ "ТРЕЙДЕР ГАЗ" перед ТОВ "МЕТІДА" складає 47 158 669,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства ( далі -КУзПБ) правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення вищезазначеної статті Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами ст.215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

За приписами ст.44 КУзПБ протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення, зокрема, про відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про:

- участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб;

- передачу нерухомого майна в оренду;

- одержання позик (кредитів);

- задоволення вимог поточних кредиторів.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника.

З аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що підприємство, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство та яке знаходиться в процедурі розпорядження майном, не має права приймати рішення щодо відчуження нерухомого майна, вчиняти значні правочини та здійснювати продаж істотних активів боржника без згоди на це розпорядника майна та комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів), а режим збереження належного боржнику майна повною мірою забезпечується в силу прямих норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, сама процедура розпорядження майном включає в себе певні обмеження розпорядження майном боржника. Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.

Як визначено у ч. 1 ст. 1 КУзПБ (в редакції від 17.10.2020 року, яка була чинною на дату укладення оспорюваних правочинів) значні правочини правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

За змістом Балансу боржника, значними правочинами для боржника станом на день вчинення Оспорюваних правочинів були ті, ринкова вартість яких становила 5 245 000,00 грн і більше.

В той же час, вартість (розмір) кожного з оспорюваних правочинів становила 9 749 988,00 грн, що відносить їх до категорії значних правочинів.

Суд першої інстанції встановив, що спірні правочини, всупереч вимог КУзПБ, ані заставним кредитором, ані комітетом кредиторів боржника не погоджені.

Наведене свідчить, що є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оспорювані правочини за своїм змістом суперечать вимогам закону - ч. ч. 1 ст. 203 ЦК України та абз. 5 ч. 7 ст. 44 КУзПБ.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що задовольнивши вимоги відповідача-1 шляхом укладення Протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 року поза межами провадження у справі про банкрутство, боржник (відповідач-2) порушив вимоги ч. 14 ст. 39 КУзПБ.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 64 КУзПБ встановлено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів.

Частиною 1 ст. 59 КУзПБ встановлено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Що стосується наявності ознак фраудаторності спірних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 року у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 року у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 року у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 року у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18).

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

У цьому випадку, з позовною вимогою щодо визнання оспорюваних правочинів недійсним звернулись не сторони цього правочину, а заінтересовані особи - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 (кредитор у справі), які вважають порушеними свої права та інтереси.

Позов ґрунтується, зокрема, на приписах ст.ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, вимоги позову мотивовані наявністю обставин, що свідчать про недобросовісність сторін оскаржуваного Договору, який вчинений на шкоду інтересам кредиторів (як фраудаторний правочин).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 року у справі №6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 року у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 року у справі N 904/2979/20.

З наведеного слідує, що Цивільний кодексу України наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), особою (не стороною правочину), чиї інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам.

Отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Матеріали справи свідчать, що оспорювані правочини мають ознаки фраудаторності, тобто є такими, що вчинені недобросовісно, зі зловживанням правами, та направлені на шкоду відповідачу-2 і його кредиторам, зокрема і позивачу, оскільки:

- на момент укладення оспорюваних правочинів господарським судом Запорізької області щодо боржника вже було порушено провадження про банкрутство;

- були визнані кредиторські вимоги, зокрема, перед Energy Strategy Kft. (Енерджі Стретеджі Кфт.) у розмірі 37 952 681,90 грн основного боргу, про які посадові особи відповідача-2 достеменно знали;

- відповідач-2 придбав за 9 749 988,00 грн право вимоги на аналогічну суму до неплатоспроможної особи;

- виконання оспорюваних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів відповідача-2 на 9 749 988,00 грн.;

- укладення оспорюваних правочинів було здійснено без врахування прав кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами відповідач-2;

- оспорювані правочини не були економічно обґрунтованими (не мали очевидної економічної мети),

- відповідач-2 безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорювані правочини є недійсними з підстав, передбачених абз. 5 ч. 7 ст. 44 КУзПБ, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що на момент порушення справи про банкрутство строк виконання зобов`язання ТОВ "МЕТІДА" за договором № 34/03/ВТП ТПГ не настав, з огляду на наступне.

Дебіторська заборгованість ТОВ "МЕТІДА" є активом боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тож дебіторська заборгованість ТОВ "МЕТІДА" перед ТОВ "ТЕХ ПРОМ ГАЗ" є правом вимоги, тобто майновим правом, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника.

Ліквідатор може реалізувати дане право вимоги шляхом продажу з аукціону на умовах договору про відступлення права вимоги (ч. 8 ст. 77 КУзПБ).

Отже, правочин, внаслідок якого боржник втратив право вимоги до третьої особи, призводить до зменшення майнових прав боржника, і як наслідок, порушує права кредиторів.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що договором про відступлення права вимоги не було порушено прав кредиторів, оскільки договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника з приводу того, що спірні правочини жодним чином не впливали на майновий стан боржника, та, як наслідок, не впливали на можливість боржника виконати зобов`язання перед кредиторами, оскільки на порушення прав кредиторів вказує результат оспорюваних правочинів, а саме - неотримання відповідачем-2 дебіторської заборгованості в сумі 9 749 988,00 грн, оскільки відповідач-2 придбав за 9 749 988,00 грн право вимоги на аналогічну суму до неплатоспроможної особи.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст .ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2024 року у справі №908/3106/20 (908/1157/24) залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 05.06.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко