Рішення від 05.06.2025 по справі 904/963/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2025м. ДніпроСправа № 904/963/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВОЛІ", Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС", м. Дніпро

про повернення сплачених коштів за неотриманий товар у загальному розмірі 16 371,05 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВОЛІ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" сплачені кошти за не поставлений товар: цвяхи круглі дротові з конічною рифленою головкою на підставі електронної заявки-замовлення, відповідно до платіжної інструкції №118 від 01.11.2024 у загальному розмірі 16 371,05 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 15 506,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 708,10 грн., 3% річних у розмірі 156,55 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем був виставлений рахунок на оплату цвяхів, який був оплачений позивачем. Проте товар не був поставлений, що є підставою для вимоги про отриманих повернення коштів.

Позиція відповідача

Відповідач позов не визнає та просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі мотивуючи тим, що виставлений для оплати замовлення рахунок було сплачено Покупцем 01.11.2024 у повній сумі 15506,40 грн (з ПДВ) із наступним призначенням платежу: сплата за цвяхи згідно рах. № 6462 від 29.10.2024р. в т.ч. ПДВ 20 % - 2584,40 грн.

Отже, сторонами у передбаченому законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов господарського договору поставки, зміна та розірвання якого відповідно до положень ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України не допускаються в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором. Ст. 525 Цивільного кодексу України також передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач зауважив, що не відповідає дійсності твердження Позивача в позовній заяві про те, що нібито:

-Відповідачем було відвантажено Позивачу Товар, що не відповідає узгодженим сторонами характеристикам;

-представник Позивача 11.11.2024 самостійно приїздив до складу Відповідача у м. Києві для отримання Товару, а під час такого отримання ним було виявлено невідповідність Товару, не було надано сертифікат якості на Товар;

-внаслідок вищенаведених обставин Позивач і вирішив відмовитися від замовлення.

Відповідач наголосив:

- для отримання замовленого і оплаченого Товару представники Позивача на склади Відповідача (ані в м. Києві, ані в м. Дніпро) взагалі не з`являлися, відтак, не було і не могло бути ніякого відвантаження Товару Позивачеві, виявлення при цьому його невідповідності узгодженим сторонами умовам, подальшої відмови Позивача від його отримання;

- інформацію про Товар розміщено у відкритому каталозі на власному веб-сайті Відповідача;

-сертифікат якості надається при відвантаженні, про що було повідомлено представника Позивача;

-безпосередньо представником Позивача у електронному листуванні з менеджером відділу продажів Відповідача було визнано її помилку у замовленні Товару!

Також не відповідає дійсності твердження Позивача в позовній заяві про те, що нібито між сторонами не укладався письмовий договір купівлі-продажу товару, а лише був виставлений рахунок на оплату цвяхів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Позивач 29.10.2024 року на підставі електронної заявки здійснило замовлення у Відповідач товару - цвяхів 67 (неочищені) круглі дротові з конічною рифленою головкою УКТЗЕД 731700 розміром 5000x120000 мм кількістю 0,3250.

Відповідач виставив рахунок №6462 на суму 15 506,40 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шість гривень 40 копійок) гривень, який був оплачений Позивачем 01.11.2024 року відповідно до платіжної інструкції №118.

Позивач наполягає, що товар запропонований для отримання 11.11.2024 на складі Відповідача за адресою: Київ, вул. Острівна, 16 не відповідає характеристикам замовленого товару. Сертифікат чи інший документ, що підтверджує якість товару на вимогу не було надано.

Внаслідок таких обставин Позивач вирішив відмовитися від замовлення та звернувся до Відповідача із заявою про повернення сплачених коштів від 11.11.2024 із зазначенням реквізитів для зарахування коштів.

У відповідь на зазначене звернення Відповідач листом від 29.11.2024 року відмовив у поверненні коштів, посилаючись на умови поставки EXW-Дніпро та на відсутність у договорі положень щодо можливості відмови від виконання зобов`язань.

Позивач стверджує, що між Позивачем та Відповідачем не укладався письмовий договір купівлі-продажу товару, а лише був виставлений рахунок на оплату цвяхів. Оскільки, окремий договір не був укладений з Відповідачем, то відповідно до чинного законодавства сторони керуються нормами чинного законодавства України. Підставою для придбання цвяхів є рахунок на придбання товару №6442 від 29.10.2024 року.

Позивач звертався року до Відповідача з вимогами від 11.11.2024 та 28.11.2024 про повернення на його рахунок коштів за оплачені цвяхи. Станом на час звернення до суду кошти Відповідач не повернув.

Позивач вважає, що така відмова від повернення коштів є безпідставною, оскільки фактична передача товару не відбулася, а також: даний факт порушує його права. Відповідно до чинного законодавства України, у разі відмови від товару покупець має право вимагати повернення сплачених коштів.

З огляду на викладене Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права та повернення коштів у сумі 15 506,40 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦКУ визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ст. 6 та 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦКУ правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 ЦКУ визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ, а відповідно до ч. 2 ст. 184 ГКУ укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися також у спрощений спосіб, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ.

В свою чергу, ч. 1 ст. 207 ЦКУ передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В даному випадку сторонами не заперечується, що на замовлення позивача відповідачем було сформовано та виставлено рахунок № 6462 від 29.10.2024 на придбання цвяхів неочищених круглих дротових з конічною рифленою голівкою УКТЗЕД 731700, ТУ У 28.7-136-007-2003 з наступними характеристиками Товару:

- одиниця виміру: тонна;

-розмір: 5X120 ММ;

-кількість: 0,325 т;

-ціна: 39760 грн (без ПДВ) за 1 т;

-загальна сума: 12922,00 грн (без ПДВ), 15506,40 грн (з ПДВ);

-упаковка: ящик картонний марки П-31 25 кг, піддон у стретчі;

Виставлений для оплати замовлення рахунок було сплачено Покупцем 01.11.2024 у повній сумі 15 506,40грн (з ПДВ) із наступним призначенням платежу: сплата за цвяхи згідно рах. № 6462 від 29.10.2024р. в т.ч. ПДВ 20 % - 2584,40 грн.

Тобто, дії сторін засвідчують їх волю до настання правових наслідків у вигляді обов`язку відповідача поставити товар, на підставі оплаченого рахунку.

Відповідно до ст. 265 ГКУ за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; договір поставки укладається, зокрема, на розсуд сторін; сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі ГКУ чи законами України.

Відтак, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов господарського договору поставки та укладено такий договір у спрощений спосіб.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, не заперечується сторонами, Постачальник (відповідач) має склад у м. Києві (фактична адреса - вул. Острівна, 16; юридична адреса орендодавця складу - вул. Новопирогівська, 60).

Відповідно до ч.1 ст. 689 ЦКУ, Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Право відмови покупця від товару встановлено в разі передання товару в асортименті, що не відповідає вимогам договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 672ЦКУ) у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (п.1 ч. ст. 678 ЦКУ).

За твердженням позивача 11.11.2024 він з`явився на склад відповідача для отримання замовленого товару, проте відмовився від його прийняття з огляду на невідповідність цього товару вимогам покупця.

Позивачем не обґрунтовані підстави відмови від товару, не надані докази невідповідності запропонованого для отримання товару вимогам щодо асортименту товару, визначеного сторонами у рахунку № 6462 від 29.10.2024 та оплаченого покупцем, або неналежної якості цього товару.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що останній не мав можливості отримати повну, достовірну інформацію щодо отриманого ним товару, а також щодо створення відповідачем перешкод у наданні такої інформації чи ненаданні відповідачем такої інформації.

За таких обставин продавець (відповідач) правомірно відмовився від повернення коштів покупцю, зазначивши про можливість отримання товару.

Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.11.2024 є підтвердженням факту не поставки товару станом на 12.11.2024, та не підтверджує визнання продавцем обов`язку повернути кошти за не отриманий покупцем товар.

Суд зауважує, що в позовній заяві Позивач безпідставно обґрунтовує свої вимоги посиланням на деякі норми права, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, зокрема на положення:

-Закону України Про захист прав споживачів - оскільки Позивач не є споживачем, тобто фізичною особою, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов`язків найманого працівника;

-ст. 700 ЦКУ - оскільки яка регулює відносини за договором роздрібної купівлі-продажу товару для використання не пов`язаного з господарською діяльністю. В даному випадку між сторонами склалися господарськи відносини;

-ст. 1212 ЦКУ - оскільки отримані Відповідачем грошові кошти як передоплата за Товар не є набутим без достатньої правової підстави майном;

З огляду на відсутність підстав для стягнення сплачених позивачем грошових коштів, відсутні підстави для стягнення нарахованих останнім втрат від інфляції в сумі 708,10 грн. та 3% річних в сумі 156,55грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Разом з тим, ст.ст. 76, 77 ГПК України визначається порядок визнання доказів належними та допустимими.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог у даній справі, а тому наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 05.06.2025.

Суддя В.Г. Бєлік