Рішення від 03.06.2025 по справі 905/103/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2025 Справа №905/103/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ

про стягнення 21634253,91 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Тищенко А.І - адвокат на підставі довіреності;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Гребенар О.В. адвокат на підставі довіреності.

Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ, про стягнення 21634253,91 грн з яких: 4212639,29 грн 3% річних, 17421614,62 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ про стягнення 174169622,15 грн задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ 171908433,01 грн, з яких 163625825,37 грн основний борг, 3568386,15 грн 3% річних, 4714221,49 грн інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1046040,95 грн. У зв`язку з тим, що рішення суду відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат розрахованих станом на момент подання даного позову до суду з урахуванням часткового задоволення позовних вимог згідно рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23.

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/103/25; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.03.2025 об 11:00год.

10.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.03.2025 про продовження процесуального строку на надання відзиву. В обґрунтування клопотання зазначається про наявність обставин, які пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Окрім того, відповідач в означеному клопотанні просить суд відкласти підготовче засідання по справі №905/103/25 на іншу дату.

11.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 10.03.2025 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 11.03.2025 задоволено клопотання відповідача б/н від 10.03.2025 про продовження процесуального строку на надання відзиву; продовжено Акціонерному товариству «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву по справі №905/103/25 до 25.03.2025; задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025 о 12:00год.

25.03.2025 через підсистему «Електродний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.03.2025. За змістом відзиву відповідач просить суд залишити без задоволення позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 21634253,91 грн на підставі наступного. Рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 у справі №904/4231/23 набрало законної сили в день постановлення Східним апеляційним господарським судом ухвали про повернення апеляційної скарги АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», а саме 06.01.2025. Сума основного боргу, яка встановлена та визнана судом в рішенні, що набрало законної сили, становить 163625825,37 грн. Тобто з 06.01.2025 у позивача виникає право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за рішенням суду в розмірі 163625825,37 грн. А отже, період, за який потрібно нараховувати 3% річних та інфляційні втрати становить з 06.01.2025 по 04.02.2025 (дату яку визначив позивач). Здійснивши контррозрахунок 3% річних та інфляційних витрат за зазначений період відповідач наполягає, що загальна сума позову за умови правильного нарахування, яке відповідач навів у контррозрахунку, повинна складати 4212639,29 грн. Водночас відповідач зазначив, що наявні підстави для зменшення суми 3 % річних.

Ухвалою суду від 25.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/103/25 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 22.04.2025 о 13:00год.

31.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач наполягає, що правомірно здійснив донарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2024 по 04.02.2025, який не охоплений періодом у справі №904/4231/23. Твердження відповідача з приводу «прояву дискримінаційної поведінки позивача» є безпідставними, та такими, що в жодному разі не стосуються предмету розгляду позовних вимог у цій справі. Позивач заперечив щодо зменшення трьох відсотків річних на інфляційних втрат.

Ухвалою від 22.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.05.2025 о 12:00 год.

22.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності на представництво інтересів.

14.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 14.05.2025, за змістом яких останній просить суд зменшити суму 3 % річних на 90 %.

19.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява б/н від 19.05.2025 про відстрочку виконання судового рішення.

Ухвалою від 20.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.06.2025 о 14:00год.

28.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

В судове засідання 03.06.2025 в режимі відеоконференції з`явилася представник позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

В судове засідання 03.06.2025 в режимі відеоконференції з`явився представник відповідача, у задоволенні позову просив відмовити, просив задовольнити заяву про відстрочку виконання судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ про стягнення 174169622,15грн задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ 171908433,01 грн, з яких 163625825,37 грн основний борг, 3568386,15грн 3% річних, 4714221,49 грн інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1046040,95 грн.

Період нарахування 3% річних, інфляційних втрат у справі №904/4231/23 здійснено по 27.03.2024 (включно).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 у справі №904/4231/23 залишено без руху. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 постановлено повернути апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 у справі №904/4231/23.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 у справі №904/4231/23 набрало законної сили 06.01.2025.

У рішенні Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23 встановлено наступне.

« 03.06.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач, виконавець, оператор системи передачі) та Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» (відповідач, користувач) укладений договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 (договір), за п. 1.1 якого договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача у складі об`єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга).

Позивач у період з листопада 2022 року по грудень 2023 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління, акти надання послуг та акти коригування виставлені позивачем в системі Аскод.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 від 03.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, звернувся до суду з позовом про стягнення 173958729,87 грн, з яких 164321181,67 грн основний борг, 3568422,05 грн 3% річних, 6069126,15 грн інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Суд дійшов висновку, що вартість наданих послуг за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року, з урахуванням актів коригування, становить 163625825,37 грн.

Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6069126,15грн та 3% річних у розмірі 3568422,05 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить 3568386,15 грн.

Зробивши самостійно розрахунок за заявлений позивачем період, суд встановив, що належний розмір інфляційних втрат становить 4714221,49грн».

Оскільки основна заборгованість відповідача по договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 від 03.06.2019 за послуги надані в період з листопада 2022 року по грудень 2023 року становить 163625825,37грн та досі не сплачена відповідачем, позивач здійснив донарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2024 по 04.02.2025, який не охоплений періодом у справі №904/4231/23, та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.03.2024 по 04.02.2025 у розмірі 4212639,29 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 17421614,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Отже, рішення Господарського суду Донецькій області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23, яке набрало законної сили 06.01.2025, в частині встановлення факту укладання між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 від 03.06.2019, наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 від 03.06.2019 згідно актів приймання-передачі послуг за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року та актів коригування до актів приймання-передачі послуг у розмірі 163625825,37 грн, стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних до 27.03.2024 (включно), має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що означені факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору то зазначене не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідач зауважує, що у справі №904/4231/23 він заперечував щодо об`ємів наданих послуг, які ніби то надав позивач, та не визнавав заборгованість, яка пред`являлась йому позивачем. Тому, право вимоги у позивача не наступило до набрання законної сили рішеннями судів. Відповідач вважає, з урахуванням наведеного вище, що у позивача право щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат з`явилось лише після набуття рішеннями суду законної сили. Оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 у справі № 904/4231/23 набрало законної сили 06.01.2025, то саме з 06.01.2025 у позивача виникає право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за рішенням суду в розмірі 163625825,37 грн.

Суд зазначає, що період нарахування 3% річних, інфляційних втрат у справі №904/4231/23 здійснено по 27.03.2024 (включно), отже позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат у цій справі з наступного дня (28.03.2024).

Твердження відповідача, що саме з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецькій області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23, позивач має право нараховувати суми, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, є помилковими та необґрунтованими, оскільки відповідно до статтей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання здійснити оплату в даному випадку виникло на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041 від 03.06.2019.

Відповідачем не спростовано факт того, що ним не сплачена заборгованість у розмірі 163625825,37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначеними ним періодами за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 17421614,62 грн та 3% річних за період з 28.03.2024 по 04.02.2025 у розмірі 4212639,29 грн підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач просить суд врахувати, що територія ліцензійної діяльності АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» є Донецька область (постанова НКРЕКП № 1532 від 27.11.2018). У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в України продовжувався та наразі ще діє. Відповідно до «Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», який затверджується наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України, частина Донецької області є окупованою, в частині йдуть активні бойові дії. Через активні бойові дії енергоінфраструктура в більшості містах і селах Донецької області була знищена вщент, і ремонтні бригади АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» роблять все необхідне для відновлення електропостачання після бойових дій та постійно проводять відновлювальні роботи. Позивач здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність) використовуючи мережі відповідача, покладаючи всі втрати, які виникають під час передачі електричної енергії такими мережами на відповідача. Вказані обставини були відображені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №905/1743/23. Виходячи із висновку суду касаційної інстанції у справі № 905/1743/23 в несвоєчасній оплаті послуг позивача винен не тільки сам відповідач, але й позивач, оскільки саме позивач, проявляючи дискримінаційну поведінку, намагався безпідставно збільшити обсяги та вартість наданих послуг, у тому числі послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Беручи до уваги обставини, що АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» є юридичною особою, діяльність якої спрямована на забезпечення населення, установ охорони здоров`я та інших закладів, підприємств, організацій електроенергією; якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об`єктів відповідача має соціально важливе значення для населення та відновлення енергетичної інфраструктури; значно зниженої платіжної дисципліни споживачів відповідача у зв`язку з частковою окупацією окремих районів Донецької області та проведенням бойових дій на всій території Донецької області; врахування судом проявів з боку позивача дискримінаційної поведінки щодо намагання покласти на відповідача безпідставне збільшення обсягів та вартості послуг; розрахунки 3% річних охоплюють період військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану; та враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), то відповідач вважає, що є підстави для зменшення суми нарахованих позивачем 3% річних на 90%.

Позивач заперечує проти задоволення означеного клопотання відповідача та вказує, що зменшення розміру трьох відсотків річних порушить принцип правової визначеності, який передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень; відсутні законодавчо визначені підстави для зменшення передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України трьох відсотків річних та інфляційних втрат; обставини, на які посилався відповідач, не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. При розгляді справи №902/417/18 було встановлено, що розмір річних, які були визначені у договорі за порушення грошового зобов`язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних.

Так, у справі №902/417/18, врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Тобто, у постанові від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, врахувала фактичні обставини справи №902/417/18.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суди не встановили; до того ж загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих судом першої інстанції, незначно перевищує розмір основного боргу з оплати виконаних позивачем робіт; Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для зменшення розміру 3 % річних, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та відповідно для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення цих відсотків в розмірі 441024,37 грн.

При цьому, у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5 %), заявленого до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.

У цій справі, позивачем взагалі не нараховувались на суму боргу штрафні санкції, а заявлений до стягнення розмір 3% річних у цій справі становить 2,57% від суми основної заборгованості, що стягнута згідно рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2024 по справі №904/4231/23, а загальна сума 3% річних по цій справі та справі №904/4231/23 складає 4,76% від суми основного боргу, з урахуванням чого та з огляду на встановлені фактичні обставини, відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Відтак, з огляду на конкретні обставини цієї справи, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, господарський суд встановив, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ, про стягнення 21634253,91 грн з яких: 4212639,29 грн 3% річних, 17421614,62 грн інфляційні втрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зокрема, згідно із ч. 6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або «суддівський розсуд»), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців відповідач зазначає, що існують обставини, що ускладнюють виконання рішення саме в даний момент: арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника; несприятлива фінансова ситуація, що пов`язана з великими збитками у господарській діяльності, в тому числі необхідність постійного відновлення мереж в зоні ведення бойових дій (Донецька область); обмежена можливість примусового стягнення з більшості боржників відповідача у зв`язку із зупиненням здійснення виконавчих дій певних категорій споживачів послуг про розподіл; використання позивачем у своїй господарській діяльності електричних мереж відповідача, покладаючи всі втрати, які виникають під час передачі електричної енергії такими мережами на відповідача. Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших, а також об`єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Через постійні ворожі обстріли практично всіх районів Донецької області, частина мереж відповідача втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує постійного відновлення, у зв`язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності нашого регіону. Внаслідок тимчасової окупації та проведення активних бойових дій з 24.02.2022 та по теперішній час, товариство фактично позбавлене можливості здійснювати управління діяльністю та доступу до більшої частини об`єктів енергетики. Не дивлячись на такі обставини, відповідач бере участь у відновлювальних роботах по забезпеченню електропостачанням населених пунктів інших областей України, на що спрямовує всі свої матеріальні ресурси, в тому числі і грошові. Необхідно враховувати обставини використання позивачем у своїй господарській діяльності мереж відповідача, про які відповідач повідомляв у відзиві з посиланням на судові рішення у справі № 905/1743/23, у якому було встановлено саме цей факт. Внаслідок активних бойових дій на території Донецької області протягом 2022-2024 років зафіксовано більш 4 тис. випадків пошкодження майна підприємства на загальну суму більш ніж 8 млрд. грн. Постановою ВПВР Департаменту ДВС Мінюсту від 29.06.2022 за виконавчим провадженням №51833760 арештовано всі рахунки підприємства, за платіжними вимогами державного виконавця, які він надає банку майже щодня, заблоковано всі грошові надходження на рахунках підприємства (їх і так не вистачає через вкрай низьку платоспроможність споживачів, які евакуювалися/припинили свою діяльність). Через ці дії підприємство не може реалізувати навіть своє право щодо сплати заробітної плати та податків, погашення заборгованості перед кредиторами тощо. На сьогодні, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, про що свідчить також велика дебіторська заборгованість. Несвоєчасні розрахунки клієнтів відповідача за отримані послуги з розподілу електричної енергії зокрема є причиною порушення АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» умов Договору щодо здійснення своєчасних розрахунків з позивачем. Заявлені у вказаній справі суми 3 % річних та інфляційних втрат є додатковими сумами до суми основного боргу, тобто є певною мірою цивільної відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за основним боргом та і відповідно для позивача є відповідним додатковим доходом, який він отримує за несвоєчасне виконання основного зобов`язання.

Відповідачем на підтвердження винятковості обставин надано до матеріалів справи: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2024, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 рік, накази про тимчасове зупинення діяльності підрозділів товариства, листи, адресовані Офісу Генерального прокурора, Міністерству енергетики України, Службі безпеки України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», Управлінню Держенергонагляду у Донецькій області про втрату контролю над структурними підрозділами, постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2020 у ВП 55985946, від 09.02.2021 ВП 63888063, від 29.06.2022 ВП 51833760, довідку №63/4374 від 10.04.2025 про дебіторську заборгованість споживачів і постачальників перед Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» у розмірі 1793617423,40 грн станом на 01.01.2025 та довідку № 63/4375 від 10.04.2025 в якій зазначено, що станом на 01.04.2025 дебіторська заборгованість споживачів та постачальників перед відповідачем складає 1957386830,35 грн, перелік пошкодженого майна в результаті бойових дій Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (2024), листи ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», лист Регіонального центру північного регіону вих. №01-5/22737 від 09.06.2022 та вих.№01-5/25435 від 23.06.2022.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців позивач зазначає наступне. Недостатність чи відсутність коштів у відповідача не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити, зокрема у зв`язку з тим, що у заяві не наведено обставин з наданням доказів на їх підтвердження, що зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення, у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з`являться кошти (можливість виконання рішення); задоволення заяви про відстрочку виконання рішення терміном на 12 місяців з моменту ухвалення рішення суду, призведе до порушення балансу прав і законних інтересів стягувача, що полягає у тому, що станом на сьогодні позивач знаходиться в складній фінансовій ситуації. Відповідно до балансу (звіт про фінансовий стан) НЕК «Укренерго» станом на 31.12.2023, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги з початку 2023 року зросла на 14521612,00 грн, та становить 47628053,00 грн. Зросли суми зобов`язань за розділом ІІ Балансу. Стаття витрат «Довгострокові кредити банків» збільшилася на 9486759,00 грн та становить 9492749,00 грн, наявні відстрочені податкові зобов`язання в розмірі 6264442,00 грн. Збільшилася поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями (код рядка 1615) з 48333059,00 грн до 56312466,00 грн. Загальний розмір заборгованості учасників ринку перед позивачем станом на 10.01.2025 становить 35034936752,96 грн, але і НЕК «Укренерго» має заборгованість перед своїми контрагентами у розмірі 16870173775,00 грн. Станом на 10.05.2025 заборгованість учасників ринку перед позивачем становить вже 38331560612,23грн, що на 9% більше, ніж з початку року. В той же час, станом 10.05.2025 розрахунки учасників ринку з позивачем склали всього 139857440,12 грн, в свою чергу НЕК «Укренерго» розрахувалося зі своїми контрагентами на загальну суму 260596850,94 грн. Українська енергосистема вийшла із зими зруйнованою на 40 50%, однак на сьогодні відновлено функціонал 70% пошкоджених об`єктів. Відновлення енергоблоків та підстанцій до наступної зими тривають та потребують значних фінансових вкладень. Відстрочення виконання рішення суду у даному випадку не буде справедливим по відношенню до позивача та призведе до того, що НЕК «Укренерго» не отримає кошти, які йому необхідні для подальшого стабільного провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Позивачем до заперечень на заяву про відстрочку виконання судового рішення наданий звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, за I півріччя 2023 року, звіт про власний капітал за 2024 рік.

Дослідивши доводи відповідача та заперечення позивача та докази надані на підтвердження наведених обґрунтувань, суд встановив наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення цього рішення.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.11.2018 №1532 Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» є ліцензіатом з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Маріупольського, Нікольського, Мангушського, Авдіївського, Олександрівського, Волноваського, Мар`їнського, Покровського, Селидівського, Великоновоселівського, Торецького, Дружківського, Слов`янського, Костянтинівського, Добропільського, Криворізького, Лиманського, Бахмутського та Краматорського районів Донецької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 вбачається, що територія Донецької області на якій відповідач здійснює свою господарську діяльність частково відноситься до тимчасово окупованих територій, частково до територій активних бойових дій.

Відповідач наполягає, що товариство є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших.

Факти бойових дій на території Донецької області та систематичних ворожих обстрілів Донецької області, внаслідок чого відповідач зазнав значних втрат через знищення та пошкодження нерухомості чи рухомого майна, а також припинення діяльності на тимчасово окупованих територіях, є загальновідомими.

У матеріалах справи наявні докази, що свідчать про скрутний фінансовий стан відповідача, господарська діяльність якого є збитковою (баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2024, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 рік).

Відповідачем надані довідка №63/4374 від 10.04.2025 в якій зазначено, що станом на 01.01.2025 дебіторська заборгованість споживачів та постачальників перед Акціонерним товариством ДТЕК Донецькі електромережі складає 1793617423,40 грн; довідка №63/4375 від 10.04.2025 в якій зазначено, що станом на 01.04.2025 дебіторська заборгованість споживачів та постачальників перед відповідачем складає 1957386830,35 грн, отже за 3 місяці відбулося збільшення дебіторської заборгованості на 163769406,95 грн.

Відповідач наводить обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема: арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, у т.ч. рахунку з якого здійснюється оплата усіх обов`язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та усього рухомого і нерухомого майна боржника в межах виконавчих проваджень (постанови відділів ДВС про арешт коштів боржника в межах виконавчих проваджень №63888063, №55985946, №51833760).

Суд враховує, що військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору, однак відповідач свою заяву про відстрочення виконання рішення обґрунтовував конкретними обставинами, зокрема, тим, що він тривалий час здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність поблизу зони активних бойових дій та зазнав значної шкоди.

Відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.

На думку суду, відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача здійснювало та продовжує здійснювати господарську діяльність поблизу зони активних бойових дій та зазнало значної шкоди, у той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, при цьому, позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.

Суд наголошує, що діяльність відповідача є надзвичайно важливою та підтримує життєздатність цивільної та військової інфраструктури Донецької області, а необхідність забезпечення роботи підприємства відповідача, основними споживачами якого є населення Донецької області, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану є очевидною.

Також, суд враховує, що до стягнення у цій справі заявлені суми 3 % річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2024 по 04.02.2025, які є мірою відповідальності боржника за прострочення основного грошового зобов`язання, а не основної суми заборгованості, а тому суд вважає, що відстрочення виконання рішення у справі не буде сприяти виникненню надмірній затримці у виконанні рішення, з урахуванням винятковості обставин.

Відповідач зазначив, що здійснює претензійно-позовну роботу, що направлена на стягнення дебіторської заборгованості, так наявні рішення господарських судів, які набрали законної сили, про стягнення коштів на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» загальною сумою більше 6 млн. грн, за рахунок виконання рішень у яких відповідач має сподівання покращити майновий стан підприємства.

Суд вважає, що відповідачем було надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності підприємства.

Дослідивши заперечення позивача проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд вказує, що безумовно військова агресія істотно негативно впливає на всі підприємства, які ведуть господарську діяльність на території України. З огляду на систематичні та руйнівні ракетні обстріли енергетичної системи України, факт чого є загальновідомим та не потребує доведення, особливо істотно вказані обставини впливають на діяльність підприємств, що є учасниками ринку електричної енергії, у тому числі, й на позивача.

Водночас, доказів того, що відстрочення виконання рішення суду призведе до виникнення збитків у позивача, істотної зміни його матеріального стану, у тому числі внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду, матеріали справи не містять, що, в своє чергу, не надає підстави вважати, що негайне виконання рішення за встановлених обставин є критичним.

На переконання суду, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, матеріальні інтереси обох сторін, проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з`ясувавши правову позицію стягувача, який заперечив щодо задоволення заяви відповідача, беручи до уваги зміст заперечень позивача, а також фінансовий стан сторін, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення у цій справі на 6 місяців до 03.12.2025.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 210, 231, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ, про стягнення 21634253,91 грн з яких: 4212639,29 грн 3% річних, 17421614,62 грн інфляційні втрати, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Комерційна, буд.8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 4212639,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 17421614,62 грн, судовий збір у розмірі 259611,05 грн, відстрочивши виконання рішення на 6 місяців (до 03.12.2025).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.06.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 05.06.2025.

Суддя Г.Є. Курило