Рішення від 04.06.2025 по справі 910/2250/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2025Справа № 910/2250/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вінтана Груп»доАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»провизнання права власностіСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Ромасько Є.В.;від відповідача:Пелих Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінтана Груп» (надалі - ТОВ «Вінтана Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ «Приватбанк») про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №DNLGFLOWW56WB-1 від 13.10.2021 та договору купівлі-продажу предмету лізингу №DNLGFLOWW56WB-1 від 19.09.2024 позивач, сплативши передбачені договором платежі, отримав від відповідача пакет документів для переоформлення права власності автомобіля Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , однак у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру МВС 1242 позивачу було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу з огляду на наявність відомостей про власника транспортного засобу у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на придбаний автомобіль.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.03.2025 до Господарського суду міста Києва від АТ «Приватбанк» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що право власності позивача на транспортний засіб відповідачем не оспорюється та в жодний спосіб не порушується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2025.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 між ТОВ «Вінтана Груп» (надалі - лізингоодержувач/позивач) та АТ «Приватбанк» (Банк/відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №DNLGFLOWW56WB-1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ «Альфа Авангард» (надалі - продавець), а потім передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг) майно відповідно до специфікації (надалі - додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість майна становить: 503 050,00 грн., ПДВ 100 610,00 грн., усього 603 660,00 грн.

У п. 3.1 Договору сторонами визначено, що передача майна буде здійснюватися за адресою; Україна, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 106.

Пунктом 3.2 Договори сторони дійшли згоди про те, що передача майна можлива після сплати лізингоодержувачем платежів, передбачених цим договором, зокрема: авансового платежу (якщо це передбачено), винагороду Банку згідно п. 2.2.1 цього договору. Отримання необхідних дозволів на експлуатацію майна покладається на лізингоодержувача, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Відповідно до п. 3.3 Договору майно повинне бути передане Лізингоодержувачу протягом 10 (десять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору.

У п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

Відповідно до Специфікації у вигляді Додатка № 1, майном є автомобіль марки автомобіль Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , 2021 року виробництва.

Додатком №2 до Договору сторони погодили графік платежів.

За твердженням позивача, ним належним чином та в повному обсязі виконано зобов`язання за Договором і сплачено на користь Банку визначені договором платежі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу №DNLGFLOWW56WB-1 від 19.09.2024.

Крім того, 19.09.2024 між ТОВ «Вінтана Груп» (покупець) та АТ «Приватбанк» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу предмета лізингу №DNLGFLOWW56WB-1 (надалі - «Договір купівлі-продажу предмета лізингу»), відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення цього договору шляхом виплати покупцем усієї вартості предмета лізингу за Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, що вказаний в таблиці 1, а покупець зобов`язується прийняти товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до таблиці 1 товаром є автомобіль Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , 2021 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На виконання Договір купівлі-продажу предмета лізингу, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, з якого вбачається передача відповідачем та прийняття позивачем автомобіля Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , 2021 року виробництва.

За твердженням позивача, 09.10.2024 його представник звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях із заявою про перереєстрацію транспортного засобу автомобіля Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , 2021 року виробництва.

Листом №31/29/1242/18/Ч-3038-3032-2024 від 22.10.2024 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях повідомлено позивача про те, що АТ «Приватбанк» значиться в Єдиному реєстрі боржників, у зв`язку з чим перереєстрація автомобіля Citroen Berlingo, VIN НОМЕР_1 , 2021 року виробництва, на нового власника не можлива.

Відтак, позивач стверджує про те, що неможливість зареєструвати автомобіль за собою порушує його право власності, оскільки останній не може в повній мірі розпоряджатись автомобілем (продати такий автомобіль, передати в оренду чи розпорядитись ним іншим способом), оскільки реєстраційне посвідчення на вказаний автомобіль зареєстроване на відповідача та в такому посвідченні зазначено, що власником автомобіля є саме Банк.

Оскільки, Банк не усунув порушення прав позивача та не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за товариством, останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказуючи на те, що Банк не порушував права та законні інтереси позивача, виконав умови договорів, укладених з позивачем. Також відповідач зазначив, що не оспорює право власності позивача на предмет лізингу та є неналежним відповідачем у даному спору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за Договором і сплатив на користь відповідача передбачені договором платежі.

Також, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачу автомобіля та свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане TSC 1241.

Відповідно до Наказу №DNLGFLOWW56WB-1 від 19.09.2024, складеного Банком, відповідач вирішив провести перереєстрацію спірного транспортного засобу та доручити перереєстрацію транспортного засобу в сервісному центрі МВС директору позивача.

В той же час, як встановлено судом, наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до зняття автомобіля з реєстраційного обліку, здійсненого з відповідача та проведення такої реєстрації за позивачем.

А відтак, позивач не може вважатись власником автомобіля в розумінні вимог Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх тинів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт них засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок).

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митною оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до першого-четвертого абзаців пункту 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що автомобіль був переданий позивачу, втім означена передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 викладено висновок про те, що положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Слід зазначити, що транспортний засіб переданий позивачу, однак позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію такого транспортного засобу за собою, а також розпорядитись автомобілем, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що право власності позивача фактично не визнається.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:

перереєстрація транспортного засобу не пов`язана з його відчуженням;

транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;

транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;

транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;

транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №985.

Отже, центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, а тому доводи відповідача в частині порушення прав позивача саме діями центру МВС є безпідставними, оскільки саме перебування Банку в Реєстрі боржників стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За умовами частин 1, 5, 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з мстою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Інформацію з Єдиного реєстру боржників, відповідно до якої станом на 07.11.2024 щодо АТ «ПриватБанк» в реєстрі боржників міститься 2229 записів по виконавчим провадженням, де Банк виступає боржником.

На переконання позивача, існує ризик того, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведені вище обставини та факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до доводів відповідача, слід зазначити, що саме наявність інформації про відповідача у реєстрі боржників стала підставою для відмови у реєстрації автомобіля за позивачем, що має наслідком порушення прав товариства як власника майна.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтана Груп» задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінтана Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний код 43016913) право власності на автомобіль CITROEN BERLINGO, VIN НОМЕР_4 , 2021 року випуску.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтана Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний код 43016913) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 243 (сім тисяч двісті сорок три) грн. 92 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.06.2025.

Суддя В.П. Босий