Рішення від 28.05.2025 по справі 914/155/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 Справа № 914/155/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енсол Україна, м. Київ

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про: визнання недійсним та скасування Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сигляк І.Я. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енсол Україна до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025, справу № 914/155/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.02.2025.

12.02.2025 від представника відповідача надійшов на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 3750/25, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2025, підготовче засідання відкладено на 19.03.2025.

18.03.2025 за вх. № 6859/25 від представника позивача поступило клопотання, в якому просить у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання 19.03.2025, розглядати справу № 914/155/25 за відсутності повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/155/25 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2025, підготовче судове засідання призначено на 02.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/155/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.04.2025 на 13:30 год.

Судове засідання, призначене на 30.04.2025 на 13:30 год. не відбулось у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області та здійсненням заходів з евакуації осіб присутніх у приміщенні суду (долучено акт до матеріалів справи).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2025, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.05.2025.

28.05.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

28.05.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3750/25 від 12.02.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались позивачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/155/25.

В судовому засіданні 28.05.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач посилається на те, що жодні доводи чи припущення відображені в Рішенні ЗМТВ АМКУ від 05.11.2024 року у справі №63/4-01-137-2021 не підтверджують факт узгоджених дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Позивач посилається на те, що не дослідженими та неописаними є наступні факти та обставини, зокрема: у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутня пов`язаність трудовими відносинами працівників; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутнє використання спільного доменного імені; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутнє спільне використання однієї електронної поштової скриньки; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутні спільні господарські відносини; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутнє завищення цінових пропозицій; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» відсутнє отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; у ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» не було жодного обміну інформацією стосовно Торгів. Позивач вважає, що врахування цих спростувань та заперечень у сукупності з іншими доказами виключає факт узгодженості дій позивача - ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен». Позивач стверджує, що спірне Рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. Позивач вважає, що спір у справі виник у зв`язку з тим, що висновки, зазначені в описовій частині оспорюваного Рішення є необґрунтованими, прийнятими ЗМТВ АМКУ за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також такими, що не відповідають обставинам, в тому числі матеріалам, зібраним ЗМТВ АМКУ під час розгляду справи. Також, на думку позивача, рішення прийнято без надання можливості ТОВ «Енсол Україна» подати зауваження чи заперечення та взяти участь в розгляді справи в засіданні ЗМТВ АМКУ 05.11.2024. На підставі наведеного, беручи до уваги підстави позову, викладені у позовній заяві, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати Рішення Адмінколегії ЗМТВ АМКУ №63/181-р/к від 05.11.2024 року у справі №63/4-01-137-2021; судові витрати покласти на Відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за вх. № 3750/25 від 12.02.2025 зазначає, що у поданому позові здійснюється фрагментація доказів у справі № 914/155/25 з метою їх представлення відірвано один від одного, натомість, сукупність виявлених особливостей у двох суб`єктів господарювання відразу свідчить про узгодження поведінки Учасників. На переконання відповідача, наведені у позові мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків Рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021 (надалі рішення № 181), що ґрунтуються на встановлених ним фактичних обставинах та не враховують ні дійсного правового змісту антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (де правове значення має сама по собі фактична відсутність змагальності внаслідок узгодження учасниками торгів поведінки), ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України (зокрема, щодо правової кваліфікації наявної події). При цьому, як зазначає відповідач, позов містить виключно думку ТОВ «Енсол Україна» щодо прийнятого Відділенням рішення № 181, не спростовує встановлених Відділенням під час розгляду справи про захист економічної конкуренції обставин. Відповідач стверджує, що у позові містяться твердження щодо обставин (трудові ресурси, доменне ім`я, тощо), які знаходяться поза межами рішення № 181 та якими не обґрунтовується факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Такі твердження, на думку відповідача, є протиправними, не враховують виключну компетенцію органів Антимонопольного комітету України, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/367/19: «При цьому, касаційний суд відзначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення у справі з огляду на виключні повноваження органів АМКУ здійснювати оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію. Отже, аргументи позивача щодо обов`язку суду досліджувати та аналізувати всі дії учасників справи є необґрунтованими та суперечать статтям 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідач також зазначає, що у позові визначено в якості позовної вимоги, визнання недійсним рішення № 181 в цілому, тобто, і щодо ТОВ «Мексвен», у частині прав і охоронюваних законом інтересів якого, відповідно до частини другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, повинен звертатися до господарського суду, лише, ТОВ «Мексвен».

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

05.11.2024 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/181-р/к у справі № 63/4-01-137-2021 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів, яким, визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енсол Україна та Товариство з обмеженою відповідальністю Мексвен , узгодивши свою поведінку під час участі у відкритих торгах із закупівлі «Електрична енергія» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-29-002721-b), проведених Державним підприємством «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів: «Електрична енергія» за ідентифікатором закупівлі в системі «Prozorro» № UA-2020-12-29-002721-b. За вчинення порушення, що вказане в п. 1 даного рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 68'000,00 грн.

У процесі розгляду справи № 63/4-01-137-2021 АМК встановлено, що ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» під час підготовки участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання.

За результатами розгляду справи № 63/4-01-137-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, такі дії ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів.

Висновки про антиконкурентні узгоджені дії відповідачем зроблено на підставі сукупності таких обставин, зокрема, встановлення антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» - За результатами аналізу інформації та документів, наданих Управлінням стратегічних розслідувань у Волинській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 20.04.2021 1925/55/102/01 -2021 (вх. № 63-01/74-ЛМ від 26.04.2021), оприлюднених в електронній системі «Прозорро» та отриманих на вимоги Відділення, встановлено обставини, які свідчать про узгодженість дій (поведінки) ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» під час підготовки та участі в Торгах;

- Внесення співзасновником та генеральним директором ТОВ «Енсол Україна» плати за подання тендерної пропозиції ТОВ «Мексвен» для участі у Торгах - Факт внесення співзасновником та генеральним директором ТОВ «Енсол Україна» Рябенко Владиславом Петровичем, уповноваженим на підписання договору за результатами аукціону у Торгах, плати за подання тендерної пропозиції ТОВ «Мексвен» у Торгах, свідчить про зацікавленість ТОВ «Енсол Україна» в забезпеченні участі ТОВ «Мексвен» у Торгах, та як наслідок про відсутність конкуренції між ними.

- Використання ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однакової ІР-адреси, яка надана батькові співзасновника та генерального директора ТОВ «Енсол Україна», відповідно до Протоколу замовлених послуг від 18.08.2013, б/н - Згідно з інформацією, отриманою в ході розгляду справи, встановлено, що ІР-адреса НОМЕР_1 використовувалась Відповідачами для таких дій: реєстрації ТОВ «Мексвен» на авторизованому електронному майданчику 24.12.2020 о 13.52 [лист ТОВ «Закупки.Пром.УА» від 08.07.2021 № 723/07 (вх. № 63-01/2542 від 09.07.2021)];- внесення 16.01.2021 співзасновником та генеральним директором ТОВ «Енсол Україна» Рябенко Владиславом Петровичем плати за подання ТОВ «Мексвен» тендерної пропозиції на Торги [лист ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 06.05.2024 № 060524-3 (вх. № 63-01/478кі від 08.05.2024)]; - подання ТОВ «Енсол Україна» тендерної пропозиції на Торги 28.01.2021 о 20.15 [лист ТОВ «Закупки.Пром.УА» від 08.07.2021 № 723/07 (вх. № 63-01/2542 від 09.07.2021)]; - входу 18.02.2021 о 12.41 ТОВ «Енсол Україна» в електронний аукціон у Торгах [лист ДП «ПРОЗОРРО» від 15.06.2021№ 206/01/1481/04 (вх. № 63-01/2258 від 15.06.2021)];

- Зазначення ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однієї адреси - У складі тендерної пропозиції ТОВ «Мексвен» для участі у Торгах завантажено форму «Тендерна пропозиція», в якій зазначено юридичну і фактичну адресу ТОВ «Мексвен»: вул. Антоновича, 51, оф. 601, м. Київ. Цю саму адресу: вул. Антоновича, 51, оф. 601, м. Київ зазначено на бланках низки документів, завантажених у складі тендерної пропозиції ТОВ «Енсол Україна» на Торги.

- Зазначення ТОВ «Мексвен» контактного номеру телефону ТОВ «Енсол Україна». В податковій декларації з податку на прибуток за 2020 рік, ТОВ «Мексвен» вказало номер телефону 044 360-72-71. Цей номер телефону також зазначений в тендерній пропозиції ТОВ «Енсол Україна» на Торги. Згідно з інформацією ТОВ «Інтертелеком», наданою листом від 09.05.2024 № 161/24 (вх. № 63-01/1180 від 14.05.2024), номер телефону 044 360-72-71 протягом червня 2020 року червня 2021 року належав абоненту Рябенко Владиславу Петровичу, (який протягом зазначеного періоду був співзасновником та генеральним директором ТОВ «Енсол Україна»); адреса, за якою закріплено даний номер телефону: вул. Старонаводницька, 8Б, м. Київ. Використання ТОВ «Мексвен» контактного номеру телефону співзасновника та генерального директора ТОВ «Енсол Україна» свідчить, про спільне здійснення господарської діяльності та, відповідно, про обмін інформацією між ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен».

- Спільні властивості електронних файлів - на виконання вимог Замовника, ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» завантажили свої тендерні пропозиції для участі в Торгах: ТОВ «Енсол Україна» 28.01.2021 о 20.15 завантажило 19 файлів тендерної пропозиції у форматі «PDF»; - ТОВ «Мексвен» 28.01.2021 о 23.58 завантажило 19 файлів тендерної пропозиції у форматі «PDF». Частина електронних файлів формату «pdf», створених після оголошення Торгів та завантажених у складі тендерних пропозицій ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен», містять спільні характеристики, а саме: створені в один день, в одному й тому самому додатку HP officejetpro в одній і тій самій версії PDF: 1.4 (Acrobat 5.x).

З доводами, викладеними в Рішенні № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021, ТОВ «Енсол Україна» не погодилося і оскаржило його до Господарського суду Львівської області.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції, Законом України Про Антимонопольний комітет України, Закону України Про публічні закупівлі.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 Закону України Про антимонопольний комітет України).

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання Антимонопольним комітетом України (надалі АМК) порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб`єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).

За змістом статті 35 Закону України Про захист економічної конкуренції, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте, в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону, повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України Про Антимонопольний комітет України та Закону України Про захист економічної конкуренції, кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України Про захист економічної конкуренції). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як встановлено судом, Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Рішенні № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021, встановлені наступні ознаки атиконкурентних узгоджених дій: Внесення співзасновником та генеральним директором ТОВ «Енсол Україна» плати за подання тендерної пропозиції ТОВ «Мексвен» для участі у Торгах; Використання ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однакової ІР-адреси, яка надана батькові співзасновника та генерального директора ТОВ «Енсол Україна» відповідно до Протоколу замовлених послуг від 18.08.2013, в т. ч. під час здійснення господарської діяльності; Зазначення ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однієї адреси; Зазначення ТОВ «Мексвен» контактного номеру телефону ТОВ «Енсол Україна»; Спільні властивості електронних файлів.

Здійснивши аналіз усіх вищевказаних обставин та фактів, суд погоджується із Антимонопольним комітетом вказуючи, що зазначені у рішенні факти у своїй сукупності не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) своєї поведінки під час підготовки до участі та участі у торгах. Матеріали адміністративної справи підтверджують, що ТзОВ Енсол Україна, діяло не самостійно, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівлі. Такі дії за своїми ознаками уже є спотворенням результатів торгів та усуненням конкуренції.

Позивач не спростував встановлені колегією обставини щодо взаємозв`язку позивача та ТзОВ «Мексвен», зазначення ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однієї адреси, використання ТОВ «Енсол Україна» та ТОВ «Мексвен» однакової ІР-адреси, тощо. Твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи, спростовуються поданими в даній справі доказами відповідача, та, відповідно, такі твердження позивача, не приймаються судом до уваги. Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у рішенні № 63/181-р/к, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися ТзОВ Енсол Україна та ТзОВ «Мексвен» окремо, без обміну інформації між ними.

Що стосується обставин, зазначених позивачем в позовній заяві, що відповідач позбавив його права подати зауваження чи заперечення та взяти участь у розгляді справи у Відділенні, то суд зазначає наступне.

Розпорядження адміністративної колегії Відділення від 11.11.2021 № 63/153-рп/к у справі № 63/4-01-137-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції надіслане ТОВ «Енсол Україна» з листом Відділення від 12.11.2021 № 63-02/6122.

Додатково, інформація про розпорядження адміністративної колегії Відділення від 11.11.2021 № 63/153-рп/к у справі № 63/4-01-137-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції оприлюднена в газеті «Урядовий кур`єр» від 05.10.2024 № 203 (7863).

Згідно з абзацом 3 пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (з змінами) копія (витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом) подання з попередніми висновками не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.

Листом Відділення від 23.10.2024 № 63-02/4040е на адресу ТОВ «Енсол Україна» надіслано подання з попередніми висновками від 23.10.2024 № 63-02/4039-П у справі № 63/4-01-137-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (з дотриманням пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами)).

Інформація про попередні висновки у справі № 63/4-01-137-2021 справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції оприлюднена 23.10.2024 на офіційному сайті Антимонопольного комітету України.

Отже, жодних положень законодавства про захист економічної конкуренції Відділення не порушувало.

Розглянувши дану справу, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що рішення № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надав до матеріалів справи доказів, які могли б спростувати зазначені висновки. Заперечення позивача проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

На переконання суду, відповідач правильно та достовірно встановив і з`ясував обставини справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надав їм вірну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального права. Доказів порушення відповідачем норм процесуального права при прийнятті спірного рішення, позивачем не надано, судом не встановлено.

При ухваленні рішення у даній справі, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах, а саме: постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 921/120/20; постанова Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/13473/19; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтовані, оскільки докази на їх підтвердження не спростовують висновків відповідача про вчинення узгоджених дій, так як зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності. Відтак, в ході розгляду справи позивач не довів належними доказами незаконність оскаржуваного рішення. А отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Таким чином, суд вважає, що рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/181-р/к від 05.11.2024 у справі № 63/4-01-137-2021 в частині його оскарження є правильним і скасуванню не підлягає.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 0.4143270042.1 від 19.01.2025 на суму 3 028,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.06.2025.

СуддяДолінська О.З.