Рішення від 28.05.2025 по справі 922/873/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/873/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради,м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСІО", м.Харків про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку за участю представників:

позивача: Сергій Жилко (самопредставництво);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСІО", в якій просить суд:

-Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14, укладений 20.02.2014 між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРСІО», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. 20.02.2014, зареєстрований в реєстрі за № 140, щодо земельної ділянки загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067).

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРСІО» (вул. Мироносицька, 29, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36033219) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067).

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14 від 20.02.20214, що полягає у нездійсненні останнім реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові під торгово-офісний центр та подальшу експлуатацію об`єкту в обумовлені договором строки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.04.2025 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 16.04.2025 на підставі статті183,232,233 ГПК України відкладено підготовче засідання на 07.05.2025 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 07.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на28.05.2025 о 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2025 позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень в письмовій формі, шляхом подання відзиву на позов.

Також відповідач своїм правом на участь представника у судовому засіданні як під час підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті не скористався, причину неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до статей120,121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач є юридичною особою, яка в силустатті 6 ГПК України, зобов`язана зареєструвати електрону пошту в системі ЄСІСТ, однак не зробив цього ані до відкриття провадження, ані під час розгляду справи.

З метою повідомлення відповідача про розглядсправи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою ".

Відповідно до частини 7статті 120 Господарського процесуального кодексу Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6статті 242 Господарського процесуального кодексу Україниднем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника,у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 Господарського процесуального кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/873/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставічастини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справіОсіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини 2статті 178 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.01.2025 № 409311968 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 688,4 кв.м по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові зареєстроване з 02.08.2013 за ТОВ «ВЕРСІО» на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2013 № 1762, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Серветник А.Г.

Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 № 1327/13 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» (далі Рішення) вирішено продати земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова, площею 0,0839 га із земель житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 29, Київський район (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067) за ціною 319 410,00 (триста дев`ятнадцять тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту (пункт 15.2. Додатку 1 до Рішення).

Відповідно до пункту 15.3. Додатку 1 до Рішення реконструкцію об`єкту виконати до 30.12.2020.

На підставі вищевказаного Рішення 20.02.2014 між Харківською міською радою (далі - позивач, продавець) та ТОВ «ВЕРСІО» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. 20.02.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 140 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Продавець на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 № 1327/13 передає за плату, а Покупець приймає і оплачує вартість земельної ділянки площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що земельна ділянка продається для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту.

Умовами пункту 1.5. договору визначено,реконструкцію виконати до 30.12.2020.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продажу земельної ділянки становить 319 410,00 грн. Пунктом 3.1.5 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний використовувати земельну ділянку, зазначену в п. 1.1. цього Договору, за цільовим призначенням для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгівельно-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту.

16.09.2014 між Харківською міською радою та ТОВ «ВЕРСІО» укладено Договір про зміну договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. 20.02.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 140, яким змінено пункти 6.1. та 11.2. Договору та викладено їх в наступній редакції:

«6.1. Право власності на земельну ділянку виникає у Покупця після сплати ним в повному обсязі платежу, відповідно до п. 2.1.1., та першої частини розстроченого платежу, відповідно до п.2.1.2. і графіку розрахунку з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки (додаток 1) та державної реєстрації права власності на землю.»

«11.2. Цей Договір і документ про сплату платежу в повному обсязі за земельну ділянку, передбаченого п. 2.1.1. цього Договору, та першої частини розстроченого платежу відповідно до п.2.1.2. і графіку розрахунку з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки (додаток 1) є підставою для реєстрації права власності на землю.»

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.01.2025 № 409312048 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:005:0067 загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові з 16.09.2014 зареєстровано за ТОВ «ВЕРСІО» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.02.2014 та договору про зміну договору купівлі-продажу від 16.09.2014 № 549, виданих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А.

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.01.2025 вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:005:0067 загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що розірвання цього Договору проводиться у відповідності до чинного законодавства.

Згідно із п. 9.4. Договору у разі невиконання однією із Сторін умов цього Договору він може бути розірваний на вимогу іншої Сторони виключно за рішенням суду.

Позивач у позовній заяві вказує, що ТОВ «ВЕРСІО» порушено істотну умову договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14 від 20.02.2014, оскільки відповідачем, як покупцем за договором не здійснено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А-3» по вул. Мироносицькій, 29 м. Харкові під торгово-офісний центр та подальшу експлуатацію об`єкту, що передбачено п. 1.2. Договору, у строк, передбачений п. 1.5.

Позивачем у позовній заяві наголошується, що ТОВ «ВЕРСІО» чітко усвідомлювало та визнавало факт необхідності реконструкції нежитлової будівлі під торгово-офісний центр у строк до 30.12.2020 та розуміло, що пункт 1.2 Договору спрямований саме на настання наслідків у вигляді зобов`язання покупця здійснити цю реконструкцію. При цьому, у рішенні Харківської міської ради від 18.05.2011 № 296/11, яким надано згоду на продаж спірної земельної ділянки також чітко вказано, що умовою укладення договору купівлі-продажу є зобов`язання ТОВ «ВЕРСІО» здійснити реконструкцію нежитлової будівлі під торгово-офісний центр у строк до 30.12.2020. Приймаючи рішення про продаж земельної ділянки для здійснення реконструкції конкретно визначеного об`єкту нерухомого майна саме під торгово-офісний центр, Харківська міська рада була об`єктивно зацікавлена у задоволенні загально-суспільного інтересу у забезпеченні розвитку та поліпшення інфраструктури міста та облаштування території, підвищення комфортності сформованої міської забудови (особливо загальноміського центра) за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації, а також ефективності використання міських територій і територіальних резервів для здійснення містобудівної діяльності. Не здійснення відповідачем реконструкції нежитлової будівлі під торгово-офісний центр впродовж значного періоду нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а також порушує суспільні інтереси.

Позивач ввважає, що у цьому випадку існують необхідні та достатні підстави для розірвання укладеного договору в судовому порядку на вимогу продавця, відповідно достатті 651 ЦК України та п.9.3. і 9.4. Договору внаслідок невиконання ТОВ «ВЕРСІО» обов`язків, передбачених договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК Українипередбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3статті 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписамистатті 173 ГК України одинсуб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно приписівстатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті13,14 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією.

За приписамистатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями частини 5 статті16та частини 5 статті60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зстаттею 80 ЗК Українисамостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Пунктом 34 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до положеньстатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 20.11.2013 № 1327/13 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» вирішено продати земельну ділянку, яка знаходиться у власності територіальної громади м. Харкова, площею 0,0839 га із земель житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 29, Київський район (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067) за ціною 319 410,00 (триста дев`ятнадцять тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту (пункт 15.2. Додатку 1 до Рішення). Цим рішенням також вказано, що реконструкцію об`єкту необхідно виконати до 30.12.2020.

На підставі вказаного рішення,20.02.2014 між Харківською міською радою та ТОВ «ВЕРСІО» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. 20.02.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 140.

Так, умовами пункту 1.2. договору сторони чітко погодили та передбачили, що земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1. договору продається для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту.

Умовами пункту 1.5. договору визначено, що реконструкцію виконати до 30.12.2020.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.02.2014 №15/14 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін договору.

За змістом частини 1статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2статті 193 ГК Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, виходячи із змісту умов спірного договору, суд зазначає, що метою його укладення був продаж ТОВ «ВЕРСІО» земельної ділянкиділянки площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067) саме для реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту. При цьому в якості однієї із істотних умов продажу земельної ділянки погоджено, що реконструкція нежитлової будівлі літ. «А-3» під торгівельно-офісний центр має бути виконано відповідачем в строк до 30.12.2020.

З підстав наведеного, приймаючи рішення про продаж земельної ділянки для здійснення реконструкції конкретно визначеного об`єкту нерухомого майна саме під торгово-офісний центр, Харківська міська рада була об`єктивно зацікавлена у задоволенні загально-суспільного інтересу у забезпеченні розвитку та поліпшення інфраструктури міста та облаштування території, підвищення комфортності сформованої міської забудови (особливо загальноміського центра) за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації, а також ефективності використання міських територій і територіальних резервів для здійснення містобудівної діяльності.

В свою чергу, порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14від 20.02.2014 в частині взятих на себе зобов`язань щодо реконструкції нежитлової будівлі під торгово-офісний центр та подальшої експлуатації об`єкту в передбачений пунктом 1.5. договору строк нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а також порушує суспільні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках,передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом;

4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 2. ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Підпунктом 9 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з п. 4.1.22 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» від 09.12.2020 № 7/20, зі змінами, на Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради відповідно до його завдань покладаються повноваження, зокрема, щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва.

Згідно із інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 11.03.2025 № 621/0/605-25 містобудівні умови та обмеження для проєктування будь-яких об`єктів будівництва за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 29 Департаментом не надавались.

Відповідно до інформації Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 11.03.2025 № 1569/0/226-25 у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить відповідну інформацію стосовно документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації з травня 2011 року, відсутні документи дозвільного характеру за пошуковим запитом: «адреса об`єкта м. Харків, вул. Мироносицька, 29»; «земельна ділянка - кадастровий номер 6310136600:02:005:0067»; «назва об`єкта - реконструкція нежитлової будівлі літ. «А-3» по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові».

Частиною 1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини 2 статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3 статті 13 ЦК України).

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із частиною 1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом із тим, згідно із частиною 2статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради не отримала позитивного результату від укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки умови пункту 1.2. договору щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-3» по вул. Мироносицькій, 29 м. Харкові під торгово-офісний центр та подальшу експлуатацію об`єкту, в передбачений умовами пункту 1.5. договору строк, відповідачем не виконано. Відтак, порушується загально-суспільний інтерес територіальної громади м. Харкова через не забезпечення розвитку та поліпшення інфраструктури міста за рахунок реконструкції нежитлової будівлі.

Виходячи зі змістустатті 651 ЦК України, положеннями зазначеної норми передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.

Умовами пункту 9.3., 9.4. договору передбачено, що розірвання договору проводиться у відповідності до чинного законодавства України та цього договору. У разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони виключно за рішенням господарського суду.

Отже, матеріали справи дають підстави дійти висновку, що відповідачем не здійснено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А-3» по вул. Мироносицькій, 29 м. Харкові під торгово-офісний центр та подальшу експлуатацію об`єкту, в тому числі в передбачений пунктом 1.5. договору строк, що свідчить про допущення відповідачем істотного порушення умов договору у розумінні положень частини 2статті 651 ЦК України.

Наведене свідчить про наявність правової підстави для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Приписами ст.76,77Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78,79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею86Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суддійшов висновку прозадоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, у відповідності дост.129 ГПК Українисудовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями4,12,20,73,74,76-79,86,129,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки № 15/14, укладений 20.02.2014 між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРСІО» (код ЄДРПОУ 36033219), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. 20.02.2014, зареєстрований в реєстрі за № 140, щодо земельної ділянки загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРСІО» (вул. Мироносицька, 29, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36033219) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,0839 га по вул. Мироносицькій, 29 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:02:005:0067).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРСІО» (вул. Мироносицька, 29, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36033219) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: p/p UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) 04059243) витрати по оплаті судового збору 7 819 грн 15 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" червня 2025 р.

СуддяС.Ч. Жельне