Постанова від 04.06.2025 по справі 917/1215/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1215/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Урожай»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 (головуюча - Пуль О.А., судді: Білоусова Я. О., Лакіза В. В.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Урожай»

до Кобеляцької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Кіт Оксани Дмитрівни

за участі Полтавської обласної прокуратури

про визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації взяття на облік безхазяйного майна

(за участю представників: позивача - Близнюк І.В., прокурор - Костюк О.В.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. 20.10.1992 між Київським виробничим об`єднанням імені «Артема», Виробничим об`єднанням «Придніпровський хімічний завод» (далі - ВО «ПХЗ»), Колективним сільськогосподарським підприємством «Світанок» (далі - КСП «Світанок»), Українсько-Кіпрським спільним підприємством «Карич-Дніпро» та Товариством обмеженою відповідальністю «Сімфі» укладено договір про взаємне співробітництво по організації спільного виробництва, за умовами якого сторони домовилися створити спільне виробництво м`ясних та ковбасних виробів на базі Кобеляцького району Полтавської області та розглянути на момент введення об`єкта в експлуатацію питання про створення підприємства зі статусом юридичної особи.

2. За умовами цього договору: функції замовника з будівництва м`ясопереробного цеху покладені на ВО «ПХЗ»; розподілена пайова участь сторін у спільному виробництві: 51,9% КСП «Світанок»; 25,7% ВО «Артема»; 16,0% ВО «ПХЗ»; 5% УК СП «Карич-Дніпро»; 1,4% ТОВ «Сімфі».

3. 29.12.1994 прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт - цех по переробці м`ясопродуктів у м. Кобеляки по вул. Червоноармійській, 2А.

4. У 1994 році сторони договору від 20.10.1992 створили Виробниче об`єднання «Перспектива» (далі - ВО «Перспектива»), якому за договором від 09.12.1994 №1 передали в користування на 10 років цеху по переробці м`ясної продукції

5. За державним актом від 06.05.1996 ВО «Перспектива» отримало в постійне користування земельну ділянку площею 1,4121 га для обслуговування виробничих приміщень та споруд виробничого призначення по вул. Червоноармійській (Покровській), 2А в м. Кобеляки (далі - земельна ділянка 1,4121 га).

6. У 1996 році ТОВ «Сімфі», СП «Карич-Дніпро» та ВО «Артема» були виключені зі складу учасників з організації спільного виробництва та передали свої частки на користь КСП «Світанок»

7. За рішенням загальних зборів працівників від 11.02.1997 КСП «Світанок» реорганізовано в Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірму «Урожай» (далі - ПСПА «Урожай», позивач), державну реєстрацію якого проведено 18.03.1997. Згідно зі статутом ПСПА «Урожай» це підприємство є правонаступником КСП «Світанок» з тотожним ідентифікаційним кодом 05287928.

8. У 2012 році за судовим рішенням у процедурі банкрутства ліквідовано Державне підприємство «Придніпровський хімічний завод», а в 2014 році ліквідовано також і ВО «Перспектива».

9. Кобеляцька міська рада (далі - Рада, відповідач) за рішенням від 21.07.2023 №16 (далі - рішення №16) взяла на облік безхазяйне нерухоме майно у місті Кобеляки по вул. Покровській, 2А, що розташоване на земельній ділянці площею 1,4121 га для подальшого набуття права комунальної власності.

10. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про взяття на облік безхазяйного майна - нежитлових будівель загальною площею 1 359,8 м кв за адресою: м. Кобеляки, вул. Покровська, 2-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2669743453080.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

11. ПСПА «Урожай» звернулося до суду з позовом до Ради про:

- визнання права власності на нерухоме майно, розташоване у м. Кобеляки по вул. Покровській, 2-А, загальною площею 1359, 8 кв м, яке складається з нежитлових будівель і споруд: "А, а" - адміністративна будівля; "Б" - склад- холодильник; "В, Вп" - виробничий цех, підвал; "Гн" - Навіс; "Д" - альтанка; "Ж" - сарай; "Т" - вбиральня; "І" - вимощення; "ІІ" - пожарна водойма; "№1,2" - огорожа (далі - спірне нерухоме майно);

- визнання права власності на земельну ділянку 1,4121 га, на якій розташовано спірне нерухоме майно;

- визнання незаконним та скасування рішення №16 та скасування державної реєстрації взяття на облік спірного нерухомого майна як безхазяйного.

12. Позивач зазначає, що він є правонаступником КСП «Світанок» та одноособовим власником створеного в результаті спільної діяльності за договором від 20.10.1992 спірного нерухомого майна. У зв`язку з чим, прийнявши рішення №16, Рада порушила право власності позивача на спірне нерухоме майно та положення статті 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також позивач в порядку статті 377 ЦК України набув право власності на земельну ділянку 1,4121 га, на якій розташовано належне йому нерухоме майно.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

13. Господарський суд Полтавської області рішенням від 26.12.2004 позов задовольнив частково. Визнав за позивачем право власності на спірне нерухоме майно; визнав незаконним та скасував рішення №16 та скасував державну реєстрацію взяття на облік спірного нерухомого майна як безхазяйного. В іншій частині позову відмовив.

14. Суд першої інстанції встановив обставину правонаступництва позивача щодо КСП «Світанок», яке внаслідок набуття часток інших учасників спільної діяльності за договором від 20.10.1992 стало одноособовим учасником спільної діяльності, а отже і єдиним власником створеного в результаті такої спільної діяльності спірного нерухомого майна.

15. Отже, за рішенням №16 Рада супереч вимогам частин 1, 2 статті 335 Цивільного кодексу України взяла на облік в якості безхазяйного нерухоме майно, власником якого є позивач, чим порушила право власності останнього.

16. При цьому суд не знайшов підстав для закриття провадження у справі з посиланням на те що у справах №917/1555/21 та №917/368/21 між цими ж сторонами вирішувався спір про інший предмет та з інших підстав.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

17. Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2025 рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позову. У частині позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно провадження у справі закрив на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 175 цього Кодексу. У частині визнання незаконним та скасування рішення №16 та скасування державної реєстрації взяття на облік спірного нерухомого майна як безхазяйного ухвалив нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

18. У частині закриття провадження у справі апеляційний суд встановив наявність інших судових рішень між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав щодо вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно, а саме: (1) рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 у справі №917/368/21, яким суд відмовив у задоволенні аналогічних позовних вимог позивача до відповідача, за тих самих фактичних обставин; (2) постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 про закриття провадження у справі №917/1555/21 на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України з посиланням на чинне судове рішення у справі №917/368/21.

19. Оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна, то рішення №16 та проведена на його підставі державна реєстрація прав позивача не порушують, що є самостійною підставою для відмови в позові в частині зазначених позовних вимог.

Касаційна скарга

20. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 175 цього Кодексу у тому випадку, коли підставою для закриття провадження у справі слугувало чинне рішення суду у справі з аналогічним суб`єктним складом та предметом, проте відмова у задоволенні якого мотивована відсутністю спору з відповідачем, а підстави позову належним чином не досліджувались.

22. За доводами скаржника апеляційний суд не аналізував судові справи №917/368/21, №917/1555/21, не досліджував висновки судів при ухвалені рішень у цих справах, а відтак не встановив, що відбулася фактична зміна підстав позову. Так, у справі № 917/368/21 суд відмовив позивачу в позові з огляду на відсутність спору між позивачем та відповідачем, а безпосередньо підставам позову суд оцінки не надавав. Аналогічні обставини були встановлені у справі №917/1555/21, у якій суд не приймав судове рішення по суті позовних вимог. Отже, наявність наведених судових справ не впливає на справу №917/1215/24, де позивач звернувся до суду вже після прийняття Радою рішення №16, тобто за істотної зміни фактичних обставин, на яких ґрунтується позовна вимога.

23. Апеляційний господарський суд (1) не дослідив зібрані у справі докази, оскільки не надав оцінку підставам заявленого позивачем позову по суті; (2) встановив, що позивач не довів право власності на спірне нерухоме майно на підставі недопустимого доказу - судового рішення у справі №917/368/21.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

24. Доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

27. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

28. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

29. Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

30. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

31. При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20).

32. Згідно із частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

33. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

34. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

35. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

36. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (постанови Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).

37. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

38. З урахуванням зазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 06/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 14.09.2023 у справ № 920/874/22.

39. У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

40. Суд апеляційної інстанції встановив, що ПСПА «Урожай» вже двічі зверталося до господарського суду з позовом до Ради про визнання права власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд, розташованих у м. Кобеляки по вул. Покровській, 2-А та на земельній ділянці площею 1,4121 га і ці вимоги були предметом судового розгляду у справах №917/368/21 та №917/1555/21.

41. Апеляційний суд також встановив тотожність предмета спору, тобто ідентичність нерухомого майна, набуттям права власності на яке обґрунтовує позов ПСПА «Урожай» у даній справі (917/1215/24) та у справах №917/368/21, №917/1555/21.

42. Підстави позовних вимог у частині визнання права власності на спірне нерухоме майно у справі, що переглядається, та у справах №917/368/21, №917/1555/21 повністю співпадають та стосуються (1) створення спірного нерухомого майна в межах виконання договору про спільну діяльність від 20.10.1992, (2) статусу КСП «Світанок», як одноособового учасника спільної діяльності та єдиного власника спірного нерухомого майна, (3) реорганізації КСП «Світанок» шляхом перетворення в ПСПА «Урожай».

43. За результатами вирішення спору у справі №917/368/21 Господарський суд Полтавської області рішенням від 09.09.2021, яке набрало законної сили, в позові відмовив повністю.

44. У справі №917/1555/21 Східний апеляційний господарський суд постановою від 01.05.2023 скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та закрив провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України - з підстави подання ПСПА «Урожай» позову про визнання права власності на спірне нерухоме майно за наявності судового рішення у справі №917/368/21 про відмову в аналогічному позові - між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

45. Відповідно до правових висновків Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та/або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

46. Верховний Суд зазначає, що посилання позивача в позові у даній справі на обставину прийняття Радою рішення про взяття спірного нерухомого майна на облік як безхазяйного та проведення відповідної державної реєстрації не свідчить про те, що підстави позовів про визнання права власності на спірне нерухоме майно у справах № 917/1215/24 та №917/368/21, №917/1555/21 є різними. Вказані обставини є фактично доповненням основної позовної вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно новими обставинами, які позивач виділив в дві окремі похідні позовні вимоги. При цьому ці позовні вимоги суд апеляційної інстанції розглянув по суті та відмовив в їх задоволенні з підстав не доведення позивачем обставини порушення Радою його права власності на спірне нерухоме майно.

47. З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в цій справі та у справах №917/368/21, №917/1555/21 предмет і підстави позову є тотожними, а отже, спір між позивачем та відповідачем про право власності на спірне нерухоме майно вже вирішений судом у іншій справі.

48. Нове подання ПСПА «Урожай» позовної заяви є по суті намаганням домогтися чергового розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів у справі з метою винесення нового судового рішення.

49. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування у спірних правовідносинах окремого правового висновку з питання застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 175 цього Кодексу.

50. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права суд застосував неправильно).

51. Проте скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо статті 231 ГПК України в аналогічних відносинах, що пов`язано, на думку скаржника, з порушенням апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі, фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

52. Верховний Суд також відхиляє суто декларативні посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставини не доведення позивачем належності йому права власності на спірне нерухоме майно на підставі недопустимого доказу як такі, що зводяться до заперечень наведених судом апеляційної інстанції підстав для закриття провадження у справі, тобто не відповідають змісту процесуального порушення, передбаченого частиною 3 статті 310 ГПК України.

53. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

54. Здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що ним не аргументовано необхідності забезпечити сталість і єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Адже перегляд остаточного й обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у касаційній скарзі не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

58. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Урожай» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 917/1215/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.