Рішення від 03.06.2025 по справі 530/1448/24

Справа № Справа № 530/1448/24

Номер провадження 2/530/69/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2025 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В. секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Зіньків справу за позовом

Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачаоргану опіки та піклування виконавчого комітету Опішняської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7). 03 квітня 2024 року служба у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області письмовим клопотанням №47 повідомила орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області про те, що під час обстеження умов проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 було виявлено, що ОСОБА_1 , який проживає з матір`ю ОСОБА_2 знаходиться в складних життєвих умовах, мати зовсім не цікавиться дитиною, не займається її вихованням, вдома зовсім відсутні продукти харчування, брудно. 03.07.2024 року комісією у складі Коваль Л.Ф. , Куценко Л. , Удовиченко О.В. , Костенко О.А. було встановлено, що дитина знаходиться в небезпеці ,вдома зовсім немає їжі, брудно, в дитини відсутній сезонний одяг та взуття. Мати зовсім не цікавиться життям дитини. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Опішнянської селищної ради № 150 органу опіки та піклування стало відомо, що дитина дійсно перебуває в небезпеці мати ОСОБА_2 систематично не виконує свої батьківські обов`язки ,не цікавиться дитиною. Вдома зовсім немає їжі. Мати зовсім не цікавиться життям дитини ,не цікавиться її місцем перебування. 03.07.2024 року виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради було прийняте рішення № 150 про негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від матері без позбавлення її батьківських прав. Відомості про батька внесені до актового запису про народження серії НОМЕР_1 відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Після вилучення дитини з сім`ї ОСОБА_1 влаштовано на тимчасове проживання до сім`ї ОСОБА_3 , яка 03.07.2024 року надала відповідне письмове прохання, а ОСОБА_1 виявив бажання тимчасово влаштуватися у сім`ю ОСОБА_3 (а.с.13). Згідно листа ВП №4 Полтавського РУП від 07.06.2024 року № 936/115/120/03/2024 ЕП зафіксовано факт невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 ,про що складено протокол про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП . Неповнолітній ОСОБА_1 з 28.04.2023 року знаходиться на обліку у службі у справах дітей ,як дитина ,яка перебуває у складних життєвих обставинах, а з 03.07.2024 року на підставі акту комісії рівень її безпеки у сім`ї матері визначено як дуже небезпечний - а він передбачає негайне відібрання дитини у батьків. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 09.08.2024 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.09.2024 року, яке в подальшому було відкладено до 30.09.2024 року, 11.12.2024 року та 21.02.2025 року

Ухвалою суду від 21.02.2025 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 03.06.2025 рокупозивач представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, належним чином повідомлена, третя особа представник служби у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області за довіреністю Коваль Л.Ф. не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд судового засідання за її відсутності, ОСОБА_3 не з`явилася, належним чином повідомлена.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7). 03 квітня 2024 року служба у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області письмовим клопотанням №47 повідомила орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області про те, що під час обстеження умов проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 було виявлено, що ОСОБА_1 ,який проживає з матір`ю ОСОБА_2 знаходиться в складних життєвих умовах, мати зовсім не цікавиться дитиною, не займається її вихованням ,вдома зовсім відсутні продукти харчування, брудно ( а.с.19). 03.07.2024 року комісією у складі Коваль Л.Ф. , Куценко Л. , Удовиченко О.В. , Костенко О.А. було встановлено, що дитина знаходиться в небезпеці ,вдома зовсім немає їжі ,брудно, в дитини відсутній сезонний одяг та взуття. Мати зовсім не цікавиться життям дитини. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Опішнянської селищної ради № 150 органу опіки та піклування стало відомо, що дитина дійсно перебуває в небезпеці мати ОСОБА_2 систематично не виконує свої батьківські обов`язки ,не цікавиться дитиною. Вдома зовсім немає їжі. Мати зовсім не цікавиться життям дитини ,не цікавиться її місцем перебування ( а.с.20). 03.07.2024 року виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради було прийняте рішення № 150 про негайне відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від матері без позбавлення її батьківських прав ( а.с.21). Відомості про батька внесені до актового запису про народження серії НОМЕР_1 відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Після вилучення дитини з сім`ї ОСОБА_1 влаштовано на тимчасове проживання до сім`ї ОСОБА_3 , яка 03.07.2024 року надала відповідне письмове прохання, а ОСОБА_1 виявив бажання тимчасово влаштуватися у сім`ю ОСОБА_3 (а.с.22,23).

Згідно листа ВП №4 Полтавського РУП від 07.06.2024 року № 936/115/120/03/2024 ЕП зафіксовано факт невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 ,про що складено протокол про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП (а.с.18). Неповнолітній ОСОБА_1 з 28.04.2023 року знаходиться на обліку у службі у справах дітей ,як дитина ,яка перебуває у складних життєвих обставинах ,а з 03.07.2024 року на підставі акту комісії рівень її безпеки у сім`ї матері визначено як дуже небезпечний - а він передбачає негайне відібрання дитини у батьків.

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що в будинку брудно, наявна мінімальна кількість їжі ,відсутнє місце для навчання дитини (а.с.19).

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_3 вбачається, що в будинку умови для виховання та розвитку дитини гарні. Будинок обладнаний комунікаційними зручностями, є місце для сну, навчання та відпочинку дитини (а.с.24).

Наказом служби у справах дітей Опішнянської селищної ради від 28.04.2023 року № 17 ОСОБА_1 взято на облік як дитину що перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.8).

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам- за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

При винесенні рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день відібрання дитини існували умови, загрозливі для життя і здоров`я малолітньої дитини і були підстави для негайного її відібрання від матері. Суд погоджується з тим, що на теперішній час є підстави для відібрання дитини від відповідача, оскільки умови для її проживання відсутні і дійсно існує загроза для здоров`я дитини та її життя.

Суд вважає, що відібрання дитини від матері з переданням її органу опіки для подальшого її влаштування відповідає інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З урахуванням наведеного, враховуючи системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність, оскільки неповнолітній ОСОБА_1 який перебуває на обліку відділу "Служба у справах дітей Опішнянської селищної ради як дитина, що опинилася у складних життєвих обставинах, дитина вилучена з сім`ї, мати долею дитини не цікавиться, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім цього, відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім цього, судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

В даному випадку норми закону передбачають обов`язковість батьків утримувати своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7), не позбавлена батьківських прав, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради Української РСР № 798 від 27.02.1991 року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» ,ст. 141,150,164,165 Сімейного кодексу України, ст.3,12, 18,76 -77,81, 141, 210-246, 260-261, 268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Опішнянської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 без позбавлення батьківських прав.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у випадку якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, суд за заявою може постановити рішення про повернення дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 аліменти на користь особи, яка буде призначена її опікуном або закладу, де буде перебувати дитина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО. В. Ситник