Рішення від 04.06.2025 по справі 708/66/25

Справа № 708/66/25

Номер провадження № 2/708/127/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої судді - Івахненко О.Г.,

при секретарі Тендітній Л.В.,

з участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Скрипченка Д.В.,

представника відповідача - Холода А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Чигирина Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чигиринської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі свого представника - адвоката Скрипченка Д.В. через систему "Електронний суд" звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та понесених судових витрат.

В обгрунтування позову зазначає, що 28.09.2024 року о 17 год. 56 хв. в м. Чигирині на перехресті доріг вул. П.Антоненка вул. П.Дорошенка, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем DAEWOO LACETTI, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення транспортних засобів. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За даним фактом відносно обох водіїв було складено протоколи про адміністративне правопорушення по ст. 124 КУпАП.

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01листопада 2024року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Рішення суду набрало законної сили 12.11.2024 року.

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01листопада 2024року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Рішення суду набрало законної сили 12.11.2024 року.

Підставою закриття провадження у справах слугувало те, що організацію дорожнього руху на території міста Чигирин затверджено генеральним планом забудови міста 1992 року (зі змінами). Згідно схеми організації дорожнього руху визначено головною дорогою вулицю П.Дорошенка відносно вулиці П.Антоненка. На перехресті вказаних вулиць були встановлені знаки пріоритету, а саме знак 2.1. «Дати дорогу» зі сторони другорядних вулиць. Станом на 23.10.2024 велику кількість знаків по місту Чигирину було пошкоджено та викрадено, що підтверджено наданою на запит суду відповіддю КП ЄРЦ» ЧМР від 28.10.2024 року.

З наведених обставин суд дійшов висновку, що відсутність визначених ПДР та генеральним планом забудови міста засобів регулювання дорожнього руху, а саме знаків пріоритету через їх пошкодження та викрадення, є неналежною організацією дорожнього руху на території міста, оскільки лише місцеві мешканці можуть бути обізнані із визначеною генеральним планом забудови міста пріоритетністю доріг на вулицях міста. У свою чергу інші водії позбавлені такої можливості через відсутність відповідних дорожніх знаків.

За встановленими фактами судом 01 листопада 2024 року було ухвалено окрему постанову, яку доведено до відома голови Чигиринської ОТГ Харченка В.Г. та управління патрульної поліції в Черкаській області шляхом направлення останнім копії окремої постанови та зобов`язано їх повідомити Чигиринський районний суд Черкаської області протягом місяця з дня отримання копії даної постанови про її розгляд.

Позивачка вважає, що причиною вказаної ДТП та, як наслідок, завданої автомобілю Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , матеріальної шкоди є протиправна бездіяльність власника вулично-шляхової мережі м. Чигирина - Чигиринської міської ради, яка полягає у не здійсненні організації безпеки дорожнього руху на перехресті доріг вул. П.Антоненка вул. П.Дорошенка.

Вартість заподіяного позивачці матеріального збитку згідно з висновоком становить 97603,20 грн.

Окрім того, позивачка внаслідок ДТП була госпіталізована до КНП "Чигиринська багатопрофільна лікарня" Чигиринської міської ради, де перебувала на лікуванні в період з 29.09.2024 року по 04.10.2024 року. Під час лікування нею було витрачено кошти на придбання медикаментів на суму 5270,30 грн.

Внаслідок ДТП було порушено звичайний ритм життя позивачки, вона зазнала душевних хвилювань, була знервована, її життя було сповнене негативними емоціями, а сама ДТП стала психотравмуючим спогадом. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінила в суму 10000 грн.

Вказані кошти у виді завданих матеріальних збитків, витрат на лікування та моральної шкоди позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути понесені судові витрати.

06.02.2025 року через систему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позов, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що 29.11.2024 року до Чигиринської міської ради надійшла постанова Чигиринського районного суду від 01.11.2024 року у справі №708/1176/24, з якої виконавчому комітету Чигиринської міської ради стало відомо, що 28.09.2024 року на перехресті вулиць Павла Антоненка та Петра Дорошенка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . З окремої постанови суду виконавчому комітету Чигиринській міській раді стало відомо про відсутність дорожнього знаку з регулювання дорожнього руху. За результатами здійсненого обстеження комунальних доріг було встановлено відсутність дорожніх знаків у кількості 26 штук. Матеріали обстеження передані до постійної комісії Чигиринської міської ради з питань бюджету, соціально-економічного та інвестиційного розвитку для виділення коштів для закупівлі вказаних дорожніх знаків.

Тобто, про відсутність дорожніх знаків на перехресті вул. П. Антоненка та вул. П. Дорошенка у м. Чигирині а саме знаків пріоритету відповідачу не було відомо аж до 29.11.2024 року, оскільки будь яких заяв, звернень, повідомлень до Чигиринської міської ради та її виконавчого комітету ні від громадян, працівників патрульної поліції та балансоутримувача не надходило. Тобто, об`єктивно дорожніх знаків в момент ДТП або не було, або сама особа, яка винна в ДТП, його демонтувала уникаючи відповідальності або з інших причин. Після ДТП працівниками поліції органи місцевого самоврядування до огляду місця ДТП не були залучені.

В даній ДТП шкода позивачці була завдана не відповідачем, а саме учасником ДТП, тому вини відповідача у тому, що сталося ДПТ, немає.

Щодо відшкодування пошкодження автомобіля, то позивачці необхідно було звертатися до страхової компанії, в якій був застрахований її автомобіль, який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП.

Відповідачу також не зрозуміло, яку матеріальну шкоду було завдано саме позивачці, оскільки вона не є власницею автомобіля Mazda 323, д.н.з. НОМЕР_2 , який був пошкоджений іншим учасником ДТП, які зазначені в звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1440/12-24.

У висновку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1440/12-24 замовником зазначено ОСОБА_3 , у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №1440/12-24 власником автомобіля Mazda 323, д.н.з. НОМЕР_2 , зазначено ОСОБА_3 , а в позові позивачка стверджує, що власником автомобіля є ОСОБА_2 .

Виконавчий комітет Чигиринської міської ради вважає що позивачці ОСОБА_1 ніяких майнових збитків не було завдано, оскільки вона не є належною власницею автомобіля Mazda 323 д.н.з. НОМЕР_2 .

Тому просять відмовити в задоволенні позову у повному обсязі в зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивачки у відповіді на відзив зазначив, що оскільки позивачка керувала автомобілем Mazda 323, д.н.з. НОМЕР_2 , під час скоєння ДТП на законних підставах, то вона правомірно звернулася до суду за захистом свого порушеного речового права. Щодо звернення до страхової компанії із заявою про відшкодування завданих збитків, то законом передбачено, що відповідальність несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи яка керувала таким автомобілем і з вини якої сталася ДТП. Враховуючи, що провадження у справах про адміністративне правопорушення щодо обох водіїв - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судом закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у їх діях складу адміністративного правопорушення, то дана ДТП не є страховим випадком для настання цивільно-правової відповідальності та не може бути відшкодована страховиком. Натомість вина відповідача у даній ДТП є беззаперечною через протиправну бездіяльність виконаічого комітету Чигиринської міської ради, що полягає у не забезпеченні організації безпеки дорожнього руху в м. Чигирині на перехресті вулиць П. Дорошенка - П.Антоненка.

24.02.2024 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що сума завданого позивачці матеріального збитку є необгрунтованою і завищеною, позовні вимоги не доведені належними доказами, а відтак у позові слід відмовити.

У судовому засіданні позивачка та її представник позивачки підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд його їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, викладені у позові, а також стягнути з відповідача на критсь позивачки судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, де витрати на правничу допомгу є завищеними та необгрунтованими, а тому підлягають зменшенню.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності усіх підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

За змістом статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а згідно зі статтею 17 цього Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Під час розгляду справи встановлено, що дорога на перехресті вулиць П.Антоненка П.Дорошенка в м. Чигирині, на якій 28.09.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO LACETTI, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіляMazda,д.н.з. НОМЕР_2 ,під керуванням ОСОБА_1 перебуває на балансі та у виданні Чигиринської міської ради.

З дослідженихв судовомузасіданні матеріалів справ про адміністративнеправопорушення №708/1176/24щодо притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_4 по ст.124КУпАП та№ 708/1177/24щодо притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 по ст.124КУпАП,де встановлено, що 28.09.2024 року о 17 год. 56 хв. в м. Чигирині на перехресті доріг вул. П.Антоненка вул. П.Дорошенка, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем DAEWOO LACETTI, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухалась по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення транспортних засобів. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За даним фактом 28.09.2024 року відносно обох водіїв було складено протоколи про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього рухуУкраїни по ст. 124 КУпАП серії ДПР18 № 494076 та серії ДПР18 № 494077, які направлено на розгляд до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Судячи з постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року, що набрала законної сили 12.11.2024 року, та постанови про виправлення описки від 06 листопада 2024 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

А згідно з постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року, що набрала законної сили 12.11.2024 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 також закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обох випадках підставою закриття провадження у справах слугувало те, що організацію дорожнього руху на території міста Чигирин затверджено генеральним планом забудови міста 1992 року (зі змінами). Згідно схеми організації дорожнього руху визначено головною дорогою вулицю П.Дорошенка відносно вулиці П.Антоненка. На перехресті вказаних вулиць були встановлені знаки пріоритету, а саме знак 2.1. «Дати дорогу» зі сторони другорядних вулиць. Станом на 23.10.2024 велику кількість знаків по місту Чигирину було пошкоджено та викрадено, що підтверджено наданою на запит суду відповіддю КП ЄРЦ» ЧМР від 28.10.2024 року.

З наведених обставин суд дійшов висновку, що відсутність визначених ПДР та генеральним планом забудови міста засобів регулювання дорожнього руху, а саме знаків пріоритету через їх пошкодження та викрадення, є неналежною організацією дорожнього руху на території міста, оскільки лише місцеві мешканці можуть бути обізнані із визначеною генеральним планом забудови міста пріоритетністю доріг на вулицях міста. У свою чергу інші водії позбавлені такої можливості через відсутність відповідних дорожніх знаків.

Окрім того, 01 листопада 2024 року Чигиринським районним судом Черкаської області у справі № 708/1176/24 щодо вищевиявлених фактів було ухвалено окрему постанову, яку доведено до відома голови Чигиринської ОТГ Харченка В.Г. та управління патрульної поліції в Черкаській області шляхом направлення останнім копії окремої постанови та зобов`язано їх повідомити Чигиринський районний суд Черкаської області протягом місяця з дня отримання копії даної постанови про її розгляд.

Судом встановлено, що поліс внутрішнього страхування ПрАТ "УПСК" № АТ5698050 автомобіля Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 28.09.2024 року був діючим, позивачка 28.09.2024 року під час скоєння ДТП на законних підставах керувала автомобілем Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , доказів на спростування цього суду не надано, відтак в силу положень п. 2.2 ПДР України вона є іншою особою, яка використовує транспортний засіб на законних підставах, що спростовує твердження відповідача на безпідставність звернення позивачки до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Незважаючи на те, що Чигиринська міськарада не була стороною у справах № 708/1176/24 та № 708/1177/24, відповідачем під час розгляду справи не доведено відсутності вини у заподіянні позивачці шкоди через належну організацію дорожнього руху на місці скоєння ДТП.

Так, зі схеми місця ДТП до протоколів від 28.09.2024 року вбачається, що судом встановлено, що на перехресті вул. П.Дорошенка та вул. П.Антоненка в м. Чигирині будь-які знаки пріоритету відсутні, ширина вказаних доріг є приблизно однаковою та має однакове асфальтне покриття, зокрема ширина вул. П.Дорошенка становить 7,40 м, у свою чергу ширина вул. П.Антоненка становить 7,80 м. Саме на цьому перехресті і відбулось зіткнення автомобілів. На схемі ДТП не відображено наявності дорожніх знаків.

З наданої КП ЄРЦ» ЧМР відповіді від 28.10.2024 року встановлено, що організацію дорожнього руху на території міста Чигирин затверджено генеральним планом забудови міста 1992 року (зі змінами). Згідно схеми організації дорожнього руху визначено головною дорогою вулицю П.Дорошенка відносно вулиці П.Антоненка. На перехресті вказаних вулиць були встановлені знаки пріоритету, а саме знак 2.1. «Дати дорогу» зі сторони другорядних вулиць. Станом на 23.10.2024 велику кількість знаків по місту Чигирину було пошкоджено та викрадено.

З наведеного слідує, що обставини, встановлені у справах № 708/1176/24, № 708/1177/24 та викладені в постановах Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.11.2024 року, щодо неналежної організації дорожнього руху на місці ДТП під час розгляду даної справи відповідачем не спростовані.

Більше того, факти неналежної організації дорожнього руху на місці ДТП викладено вокремій постанові Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.11.2024 року та доведено до відома голови Чигиринської ОТГ Харченка В.Г. та управління патрульної поліції в Черкаській області.

З огляду на це, суд доходить висновку, що допущені Чигиринською міською радою порушення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із завданою позивачці під час ДТП шкодою, яка сталася через незадовільне утримання доріг з боку Чигиринської міської ради, а відтак такі збитки мають бути відшкодовані відповідачемп, на балансі якого перебуває ділянка дороги, на якій трапилась ДТП.

Твердження представника відповідача щодо відсутністі правових підстав для заддоволення позову , оскільки позивачка не є власницею пошкодженого тарнспортного засобу внаслідок ДТП, а лише є його користувачем, суд не приймає з наступних підстав.

Так, право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (ст. 396 ЦК України).

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно п. 2.2. ПДРВ ласник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року за № 335/2566/18 зазначено: «Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.

Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).»

А як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем Mazda323,д.н.з. НОМЕР_2 , керувала позивачка ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу є ОСОБА_3 .

Враховуючи положення п. 2.2 Правил дорожнього руху, а також, що ОСОБА_3 передав транспортний засіб ОСОБА_1 разом із відповідним реєстраційним документом, суд вважає, що позивачка, на момент дорожньо-транспортної пригоди, користувалась транспортним засобом Mazda323,д.н.з. НОМЕР_2 , на достатній правові підставі.

А тому, ОСОБА_1 як належний користувач автомобіля Mazda 323, д.н.з. НОМЕР_2 , обгрунтовано звернулась до суду із вимогою про відшкодування завданої шкоди автомобілю, яким вона керувала під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вимагати відшкодування завданих збитків автомобілю може не лише власник авто, а й особа, яка на відповідній правовій підставі володіє ним.

Згідно з даними звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1440/12-24 від 28.09.2024 року та складеного на його підставі висновку № 1440/12-24 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіля Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 97603,20 грн.

З огляду на наведене відшкодуванню позивачці підлягає вартість матеріального збитку, який завданий їй внаслідок ушкодження автомобіля, підлягає стягненню з відповідача в розмірі 97603,20 грн.

При цьому не заслуговують на увагу заперечення відповідача в тій частині, що вартість матеріального збитку є необгрунтованою, у суду відсутні підстави не брати до уваги чи сумніватися в достовірності та належності Звіту про оцінку майна, доказів на спростування суми матеріального збитку, завданого позивачці, як користувачу транспортного засобу, внаслідок пошкодження майна відповідачем не надано. Те, що огляд проводився у його відсутності, не впливає на достовірність та належність такого звіту.

Заперечення представника відповідача, що замовником даного Звіту є інша особа, а не безпосередньо позивачка, а тому не можна брати до уваги даний Звіт як доказ, судом не приймається, оскільки, використання позивачкою для обгрунтування завданої матеріальної шкоди є законним шляхом забезпечення нею своїх прав, оскільки даний Звіт складений саме з метою встановити завдані збитки внаслідок ДТП, учасником якого була ОСОБА_1 , яка була правомірним користувачем та яка провела оплату за надання послуг з проведення даної експертної оцінки (а.с.67-70). Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача- ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 , будучи обізнаними про дану справу, її позовні вимоги, докзи долучені до неї, не мали заперчень щодо його задоволення, подавши відповідні заяви.

Отже матеріальна шкода, завдана позивачці внаслідок ДТП, підлягає стягненню з відповідача на її користь у розмірі 97603,20 грн.

Щодо витрат на лікування, то відповідно до положень ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з довідкою № 87 від 07.10.2024 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у лікаря-невропатолога в КНП "Чигиринська багатопрофільна лікарня" Чигиринської міської ради в період з 29.09.2024 року по 04.10.2024 року з діагнозом "Закрита черепно-мозкова травма" (струс головного мозку) та призначено відповідне лікування.

Факт перебування позивачки на лікуванні підтверджується даними виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 3138 ОСОБА_1 , виданої терапевтичним відділенням КНП "Чигиринська багатопрофільна лікарня" Чигиринської міської ради.

Позивачкою на підтвердження витрат на лікування після ДТП надано копії фіскальних чеків за 29.09.2024 року на суму 597,10 грн., 30.09.2024 року на суму 1373,50 грн., 01.10.2024 року на суму 1493,00 грн., 03.10.2024 року на суму 386,70 грн., 05.10.2024 року на суму 190,10 грн. та 11.10.2024 року на суму 1229,90 грн., а всього на суму 5270,30 грн.

Досліджені судом фіскальні чеки на придбання медичних препаратів по часу і по асортименту відповідають даті скоєння ДТП - 28.09.2024 року.

Суд бере до уваги надані позивачкою докази на підтвердження понесених витрат на лікування, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача з приводу поданих позивакою вказаних доказів, а тому вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на лікування після ДТП у розмірі 5270,30 грн.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом встановлено таке.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Вирішуючи питання про розмір завданої позивачці моральної шкоди, суд бере до уваги обсяг фізичних та душевних страждань, яких позивачка зазнала внаслідок ушкодження здоров`я та перебування на лікуванні в медичному закладі, порушення звичайного ритму життя, додаткових зусиль для організації свого побуту, відновлення своїх прав, зазнала негативних емоцій та стресу, які знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП та протиправними діями відповідача.

Разом з тим, суд вважає завищеним визначений позивачкою розмір моральної шкоди.

А тому, враховуючи характер правопорушення, вимоги розумності, справедливості та об`єктивності, суд доходить обґрунтованого висновку, що достатнім розміром компенсації за заподіяну моральну шкоду буде сума в розмірі 3000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, відтак позов підлягає задоволенню частково, де в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

А згідно ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, акт №1 здачі-приймання наданих послг за Договором про надання правової допомоги від 02.12.2024 року (т.2 а.с.63,68-70).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справи №753/1203/18.

Так, зі змісту акту №1 здачі-приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 02 грудня 2024 року слідує, що позивачці ОСОБА_1 адвокатом Скрипченком Д.В. надано послуги на загальну суму 20000 грн (т.2 а.с.63).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої відбулося рішення всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розміру витрат на правничу допомогу зазначенв, що заявлений розмір витрат на правову допомогу позивачці є завищеним, а кількість часу, витраченого на надання правової допомоги необґрунтованою, а тому підлягає зменшенню.

Позивачем у передбаченому ЦПК порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу , проте , враховуючи принцип достатності та відповідності реальних затрат фахівця на участь у цій справі, розміру витрат на правову допомогу, який щодо підготовки та направлення відповіді на відзив, а також підготовки та направлення до суду запереченняна клопотання сторони відповідача є завищений, беручи до уваги заперечення представника відповідача, виходячи з критерію реальності даних витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, витрати на правничу допомогу мають складати саме 17000 грн.

Згідно матеріалів справи, витрати на проведення експертної оцінки в сумі 6000 грн, які підтвердженні належними розрахунковими документами, та які наявні в матеріалах справи, а саме: Договором про проведення експертної оцінки від 26.12.2024 року, актом виконаних робіт від 10.01.2025 року, рахунком на оплату №26/12-24 від 26.12.2024 року, а тому підлягають сятгненню з відповідача на її користь на підставі ч.6 ст.139 ЦПК України (т.2 а.с. 64-67)

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивачки задоволено частково, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 гривень, та сплачений нею судовий збір в сумі 1211,20 грн (т.1 а.с.3).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137,139, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 довиконавчого комітетуЧигиринської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,про відшкодуванняшкоди,завданої внаслідокДТП - задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітетуЧигиринської міськоїради (адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, 20901, код ЄДРПОУ 40411015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 97603 (дев`яносто сім тисяч шістсот три) гривні 20 коп.

Стягнути з виконавчого комітетуЧигиринської міськоїради (адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, 20901, код ЄДРПОУ 40411015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на лікування через ушкодження здоров`я внаслідок ДТП, у розмірі 5270 (п`ять тисяч двісті сімдесят) гривень 30 коп.

Стягнути з виконавчого комітетуЧигиринської міськоїради (адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, 20901, код ЄДРПОУ 40411015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з виконавчого комітетуЧигиринської міськоїради (адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, 20901, код ЄДРПОУ 40411015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати: на правничу допомогу у розмірі 15944 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 30 коп., витрати за експертне дослідження у розмірі 5627 (п`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 40 коп. та судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 98 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.

Суддя О.Г. Івахненко