Рішення від 05.06.2025 по справі 826/1411/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року Справа № 826/1411/18 Провадження №ЗП/280/608/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №0053631406, №0053621406 та від 03.01.2018 №0000061406.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

19.03.2025 матеріали адміністративної справи №826/1411/18 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.

Ухвалою суду від 24.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін, а також замінено відповідача з Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято спірні податкові повідомлення рішення. Позивач зазначає, що з метою здійснення діяльності на території російської федерації було прийнято рішення про створення філії, яка перебуває на податковому обліку в російській федерації. Позивач зазначає, що протягом 2013 та 2014 років між Філією та суб`єктами підприємницької діяльності рф ТОВ «Союзгазпроект», ТОВ «НПО «Ингазпереработка» укладались договори. Позивач зазначає, що податковий орган приймаючи спірні рішення вказав на несвоєчасність надходження на рахунок позивача, яке діяло через Філію в рф валютної виручки у розмірі 44681965,00 рос.рублів (еквів.13207458,55 грн.) за договором №11.1219, у розмірі 1108074 рос.рублів (еквівалент 464471,69 грн.) за Договором №ПСД3130(4)/11.1403 та у розмірі 6230305,13 рос.рублів (еквівалент 2713131,24 грн.) за Договором №ПСД3134(4)/11.1404. Разом з тим, позивач зазначає, що виручка Філії не відповідає ознакам «виручки резидента» у розумінні статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а філія, яка є стороною договірних відносин, не є резидентом України. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що позивачем порушено вимоги ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження на рахунок ПАТ «ІВП «Вніпітрансгаз», яке діяло через «Филиал ПАО «ИПП ВНИПИТРАНСГАЗ» в російській федерації валютної виручки у розмірі 44681965,00 рос.руб. (еквів. 12207458,55 грн.) за договором від 01.04.2013 №11.1219 з ТОВ «Союзгазпроект»; у розмірі 1108074,52 рос.руб. (еквів. 464471,69 грн.) за договором від 01.06.2014 №ПСД3130(4)/11.1403 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка»; у розмірі 6230305,13 рос.руб. (еквів. 2713131,24 грн.) за договором від 23.06.2014 №ПСД3134(4)/11.1404 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка». Також, під час перевірки було встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порядок декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2025, 01.01.2016, 01.04.2016. Відповідач зазначає, що з огляду на встановлені порушення, ним правомірно прийнято спірні податкові повідомлення рішення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 14.09.2017 по 20.09.2017 співробітниками ГУ ДФС у м.Києві (правонаступник ГУ ДПС у м.Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ» (код 00158652) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними договорами від 01.04.2013 №11.1219 з ТОВ «Союзгазпроект» (російська федерація), від 01.06.2014 №ПСД3130(4)/11.1403 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка» (російська федерація), від 23.06.2014 №ПСД3134(4)/11.1404 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка» (російська федерація), згідно з листами ПАТ КБ «Приват Банк» від 05.02.2016 №Г-31.0.0.0/1-1061 (вх.ГУ ДФС у м.Києві від 15.02.2016 №5553/10) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 03.03.2016 №142-2-2-00/457 (вх.ГУ ДФМ у м.Києві від 11.03.2016 №9243/10) за період з 01.01.2014 по 20.09.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.09.2017 №1089/26-15-14-06-03/00158652 (далі Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушено позивачем:

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження на рахунок ПАТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ», яке діяло через «Филиал ПАО «ИПП «ВНИПИТРАНСГАЗ» в російській федерації валютної виручки у розмірі 44681965,00 рос.руб. (еквів. 12207458,55 грн.) за договором від 01.04.2013 №11.1219 з ТОВ «Союзгазпроект» (російська федерація); несвоєчасне надходження на рахунок ПАТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ», яке діяло через «Филиал ПАО «ИПП «ВНИПИТРАНСГАЗ» в російській федерації валютної виручки у розмірі 1108074,52 рос.руб. (еквів. 464471,69 грн.) за договором від 01.06.2014 №ПСД3130(4)/11.1403 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка»; несвоєчасне надходження на рахунок ПАТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ», яке діяло через «Филиал ПАО «ИПП «ВНИПИТРАНСГАЗ» в російській федерації валютної виручки у розмірі 6230305,13 рос.руб. (еквів. 2713131,24 грн.) за договором від 23.06.2014 №ПСД3134(4)/11.1404 з ТОВ «НПО «Ингазпереработка»;

п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порядок декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№0053631406 від 18.10.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкцій в розмірі 1360,00 грн.;

№0053621406 від 18.10.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 353771,60 грн.

Позивач не погодившись з правомірністю спірних рішень оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 22.12.2017 №31237/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення рішення від 18.10.2017 №0053631406 та №0053621406, а скаргу без задоволення. Також, зазначеним рішенням збільшено суму штрафу за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна на 680,00 грн.

На виконання рішення ДФС України, ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення рішення від 03.01.2018 №0000061406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 680,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно п.1 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної надходження валютної виручки як такий. Позивач стверджує про те, що господарські операції проводились його філією, яка зареєстрована як платник податків на території російської федерації, а тому філія не може вважатися резидентом України та відповідно підпадати під дію положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже, у даному випадку для вирішення спору необхідно встановити чи підпадає «Филиал ПАО «ИПП «ВНИПИТРАНСГАЗ», який розміщений в російській федерації, під визначення резидента України.

Суд зазначає, що контролюючий орган обґрунтовуючи власну правову позицію послався на приписи Податкового кодексу України, а саме на положення пп.14.1.213 п.14.1 ст.14, відповідно до яких резиденти - це юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Разом з тим, суд зазначає, що Податковий кодекс України, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, фактично Податковий кодекс України надає визначення поняттям «резидент»/«не резидент» для цілей оподаткування.

Водночас, на дату здійснення позивачем господарських операцій по яких встановлено порушення надходження валютної виручки, був чинним Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначав загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства (далі - Декрет).

Відповідно до пункту 5 статті 1 Декрету, «резиденти», серед іншого, юридичні особи, суб`єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України.

Згідно пункту 6 статті 1 Декрету, «нерезиденти», зокрема, юридичні особи, суб`єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб`єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб`єктів підприємницької діяльності України.

Отже, Декретом визначено, що філії юридичної особи які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі з участю юридичних осіб та інших суб`єктів підприємницької діяльності України, вважаються нерезидентами для цілей валютного регулювання.

Судом встановлено, що філія «Филиал ПАО «ИПП «ВНИПИТРАНСГАЗ» була утворена на території російської федерації та взята на облік як платник податків саме за законодавством зазначеної країни, що свідчить про те, що для цілей вирішення питання валютного регулювання зазначена філія не вважається резидентом України на яку розповсюджуються вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За таких обставин, посилання податкового органу на порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставними.

Стосовно посилань податкового органу на порушення позивачем вимог п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», в частині порядку декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, суд додатково зазначає таке.

Відповідно до п.1 ст.9 Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно ч.2 ст.16 Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Отже, Декретом №15-93 однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.

Положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ №734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ №734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №813/2314/17, від 24.01.2019 у справі №820/3659/16 і не суперечить правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10, від 07.02.2012 по справі № 21-904а10.

Оскільки до повноважень контролюючого органу не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, то податкове повідомлення рішення з цього питання підлягає скасуванню.

Під час ухвалення рішення судом враховується правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.04.2024 по справі №822/3076/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» (01023, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.20, код ЄДРПОУ 00158652) до Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 18.10.2017 №0053631406, №0053621406 та від 03.01.2018 №0000061406.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» судовий збір в розмірі 5337,18 грн. (п`ять тисяч триста тридцять сім гривень 18 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова