Рішення від 05.06.2025 по справі 640/28840/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/28840/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо несписання неправомірно нарахованого ЄСВ з 01.01.2017 по 31.01.2019 у розмірі 22311,96 грн;

-зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві списати суму неправомірно нарахованого ЄСВ з 01.01.2017 по 31.01.2019 у розмірі 22311,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у м. Києві нараховано позивачу заборгованість з єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2019 у розмірі 22311,96 грн, однак ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 31.10.2018 року працювала за наймом, та за неї єдиний соціальний внесок сплачував роботодавець, а також в період з 01.03.2016 по 31.10.2018 та до січня 2019 року включно, позивач не проводила підприємницьку діяльність, оскільки навіть не могла її провадити, оскільки не була включена у Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У поданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 29 31/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі), як ФОП, з 12.07.2006 до 07.07.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення) на загальній системі оподаткування. Згідно з інформацією, отриманою з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, у 2019, 2020 роках ФОП ОСОБА_1 виплачено дохід, як самозайнятій особі в сумі 26385,84 грн, тому ГУ ДПС у м. Києві правомірно відмовлено позивачу у списанні заборгованості.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено розпочати спочатку та проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Вирішено допустити заміну відповідача у справі №640/28840/20 Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116). Витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві докази.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.07.2003, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 11/.

04.02.2019 відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 73-74/.

13.07.2020 державним реєстратором Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням /а.с. 73-74/.

31.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою, в якій просила списати несплачені станом на день набрання чинності Законом №592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до 31.01.2019 року /а.с. 10/.

У заяві позивач зазначила, що з лютого 2019 року почала здійснювати підприємницьку діяльність, про що свідчить проведена дія державного реєстратора "включення відомостей про фізичну особу-підприємця". За вказаний період не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 592 за період з 1 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 р.р.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 29.10.2020 /а.с. 20/ повідомило позивача про відсутність підстав для проведення списання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, зазначивши, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі), як ФОП, з 12.07.2006 до 07.07.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення) на загальній системі оподаткування.

Крім того, ГУ ДПС у м. Києві вказувало, що згідно з інформацією, отриманою з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України щодо отриманих доходів фізичними особами, у 2019, 2020 роках ФОП ОСОБА_1 виплачено дохід, як самозайнятій особі (ознака доходу 157) в сумі 26385,84 гривень.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо несписання неправомірно нарахованого ЄСВ з 01.01.2017 по 31.01.2019 у розмірі 22311,96 грн., позивач звернулась до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ, яким визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз. 1).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2).

З абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI слідує, що платниками єдиного внеску є також роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

У справі, що розглядається, спірним є питання нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2019.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.07.2003, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 11/.

04.02.2019 відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 13.07.2020 державним реєстратором Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 73-74/.

З листа Головного управління ДПС у м. Києві від 29.10.2020 № 52385/ФОП/26-15-13-05-16 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві з 12.07.2006 до 07.07.2020 як ФОП на загальній системі оподаткування /а.с. 20/.

В силу вимог частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Витягами з інтегрованої картки платника єдиного внеску - позивача /а.с. 56-59/ підтверджено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві нараховано ОСОБА_1 недоїмку з єдиного внеску за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року у розмірі 18276,72 грн, за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 у сумі 918,06 грн (2754,18 грн (за І квартал 2019 року) /3), в загальній сумі - 19194,78 грн.

З наведеного слідує, що контролюючий орган при розрахунку виходив із розміру мінімального страхового внеску: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ((3200 грн х 22%) х 12 місяців) = 8448 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ((3723 грн х 22%) х12 місяців) = 9828,72 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 ((4173 грн х 22%) х 1 місяць) = 918,06 грн.

Інтегрована картка містить відомості про операції нарахування ОСОБА_1 пені ЄВ з 10.02.2018 по 18.04.2019 на нарахування єдиного внеску №3968702/еv від 19.02.2018 в сумі 1590,08 грн. та необхідну штрафну санкцію за невчасну сплату платежу по ст. 126 ПКУ та ст. 25 ЗУ 2464 (20%) з 10.02.2018 по 18.04.2019 на нарахування єдиного внеску №3968702/еv від 09.02.2018 в сумі 734,45 грн, однак такі операції фактично не призвели до нарахування позивачу пені та штрафних санкцій, про що свідчить відсутність сум у графі "сума пені" та відсутність факту збільшення розміру недоїмки на суму штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Доказів прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві рішень про нарахування пені та застосування штрафних санкцій до суду не надано.

Оцінюючи правомірність нарахування контролюючим органом позивачу недоїмки з єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2019, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР ЕНЕРГО ГРУП" (код ЄДРПОУ 40137588), яким як страхувальником сплачено за позивача страхові внески за цей період, що підтверджується даними Реєстру застрахованих осіб форми ОК-5 (а. с. 12-16).

Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI, на час виникнення спірних правовідносин, не були врегульовані.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд також зазначає, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 позивач була найманим працівником та єдиний внесок за позивача сплачував роботодавець, при цьому відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів у цей період від здійснення підприємницької діяльності, підстави для нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за вказаний період, в загальній сумі 16638,60 грн. (8448 грн - за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 та 8190,60 грн за період з 01.01.2018 по 31.10.2018) відсутні.

Крім того, суд зазначає, що з 01.07.2004 набрав чинності Закон №755-IV, який регулював відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 42 цього Закону, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 1 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію.

03.03.2011 набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону №755-IV. Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас, пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 1 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25.03.2014 №1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» (Закон №1155-VII) яким, пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI. Основною метою Закону №1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості. Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 зауважила, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, і відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, та за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідним статусом.

Суд враховує, що позивач, як підприємець була зареєстрований до 01.07.2004, та в установлений законом строк не подавала державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, а отже позивач не була включена до відомостей про діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, виписка з Єдиного державного реєстру не надавалася.

Той факт, що позивач не була включена до відомостей про діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці та не мала статусу фізичної особи-підприємця в період нарахування сум єдиного внеску до 04.02.2019 підтверджується і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 04.06.2025, з якого слідує, що лише 04.02.2019 були включені відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за № 20690170000046105.

Крім того, судом також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2010 по справі №2а-6823/10/2670, яка набрала законної сили 18.10.2010, припинено державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Незважаючи на те, що на підставі вказаного судового рішення не були внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо припинення підприємницької діяльності позивача, наведене свідчить про відсутність факту і можливості здійснення підприємницької діяльності позивачем у спірний період.

Отже, нарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в період з 01.01.2017 по 31.01.2019 є протиправним.

Як зазначалось судом раніше, Головним управлінням ДПС у місті Києві нараховано ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2019 в загальній сумі - 19194,78 грн, яку відображено в інтегрованій картці.

Суд враховує, що Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 ( далі - Порядок № 5).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. Інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Згідно із пунктами 3, 5 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Пунктом 13 підрозділу 1 розділу VІ Порядку № 5 визначено, що відображення в ІКП погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску відбувається на підставі первинних документів, зазначених у пункті 2 підрозділу 1 цього розділу, шляхом зменшення значення суми такого боргу (заборгованості) відповідно до встановленої черговості датою проведення відповідної операції.

Аналіз положень Порядку № 5 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Відтак, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо несписання неправомірно нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.01.2019, а також зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про нараховану недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 19194,78 грн (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні 78 копійок) за період з 01.01.2017 по 31.01.2019.

Разом з тим, в ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що сума нарахованого ЄСВ з 01.01.2017 по 31.01.2019 склала 22311,96 грн, тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії у частині єдиного внеску, що перевищує 19194,78 грн, задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 879 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1908658002.1 від 17.11.2020 /а.с. 22/, водночас ставка судового збору складала 840,80 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн х 0,4), внаслідок чого позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі на 38,2 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 723,33 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо несписання неправомірно нарахованої недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.01.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про нараховану недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 19194,78 грн (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні 78 копійок) за період з 01.01.2017 по 31.01.2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 723,33 грн (сімсот двадцять три гривні 33 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол