Рішення від 05.06.2025 по справі 640/16396/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 року Чернігів Справа № 640/16396/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В:

16.07.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято оспорюване розпорядження, оскільки покладені згідно із цим розпорядженням обов`язки на керівництво Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва для залучення інвесторів, встановлені всупереч вимог частини третьої статті 7 Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон № 2456-XII), у якій зазначено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, що вказує на порушення природоохоронних вимог законодавства. Також позивачка зазначає, що оспорюване розпорядження порушує її право на користування об`єктом природно-заповідного фонду, оскільки у зв`язку із встановленням в порушення екологічних норм в регіональному ландшафтному парку різних об`єктів , змінюється та знищується його екологічний стан.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчука Н.М. від 31.07.2020 відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, зокрема, на те, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 № 2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» ніяким чином не порушує права та охоронювані законом інтереси громади міста Києва, а відтак і не порушує права позивачки. Також відповідач зазначає, що оспорюване розпорядження не суперечить вимогам природоохоронного законодавства, оскільки в оголошення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про проведення конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі», умови якого були надруковані в газеті «Хрещатик Київ» від 22.05.2020 № 36 (5315) та розміщені на офіційному порталі Києва (www.kyivcity.gov.ua), було передбачено обов`язок інвестора щодо збереження природного комплексу, утримання та забезпечення благоустрою території парка у відповідності до статті 23 Закону № 2456-XII. Окрім того відповідач вказує на те, шо позивачкою попущено строк звернення до суду з цим позовом.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Дубіній М.М., у зв`язку з чим ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 08.04.2025 було прийнято до свого провадження справу № 640/16396/20 за вищевказаним позовом.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 № 592/649 «Про оформлення комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва права користування земельною ділянкою для реконструкції, експлуатації та обслуговування регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі м. Києва», зокрема, вирішено:

оформити комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва право постійного користування земельною ділянкою площею 94,39 га, в тому числі в межах прибережної захисної смуги площею 4,03 га, для реконструкції, експлуатації та обслуговування регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19.03.57 № 441 «Про затвердження плану озеленення м. Києва на 1957 рік та заходи по його виконанню» (пункт 1);

виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (пункт 2.1).

Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва видано державний акт (серія ЯЯ № 385004) на право постійного користування земельною ділянкою площею 94,9875 га (кадастровий номер 8000000000:63:103:0082) з цільовим призначенням - реконструкція, експлуатація та обслуговування Регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-9-00067.

Відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2019 цим Управлінням погоджено та не заперечується щодо реалізації інвестиційної пропозиції стосовно облаштування парку сімейного дозвілля для забезпечення умов для організованого відпочинку населення на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» за умови збереження зелених насаджень, використання екологічних матеріалів, дотримання природоохоронного законодавства та погодження місця розміщення інвестиційного об`єкта з постійним землекористувачем парку комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва

Відповідно до Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 (далі Положення №528/1189) виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядженням від 17.12.2019 № 2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі».

Згідно із розпорядженням від 17.12.2019 № 2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі», з метою підвищення ефективності залучення інвесторів, Київською міською державною адміністрацією вирішено, зокрема:

затвердити перелік об`єктів, які потребують залучення інвестицій, що додається (пункт 1).

визначити комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва замовником реалізації проекту за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження (пункт 2).

визначити комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» замовником підготовчих (передінвестиційних) робіт для проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження (пункт 3).

Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство»:

розробити орієнтовні техніко-економічні показники, можливі передпроєктні пропозиції за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження;

погодити в установленому порядку орієнтовні техніко-економічні показники, можливі передпроєктні пропозиції та/або отримати висновки за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження, з Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва;

надати орієнтовні техніко-економічні показники, можливі передпроєктні пропозиції та пропозиції до умов конкурсу за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження, до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для підготовки умов конкурсу (пункт 4 з підпунктами 4.1, 4.2, 4.3);

Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінню екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації та комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва за запитами комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" надавати в установленому порядку необхідні висновки, погодження та матеріали для підготовки техніко-економічних показників за об`єктом, зазначеним у переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, затвердженому пунктом 1 цього розпорядження (пункт 5);

Постійно діючій конкурсній комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно- транспортної інфраструктури міста Києва в установленому порядку провести інвестиційний конкурс із залучення інвестора (пункт 6);

Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступників голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків (пункт 7).

Цим Розпорядженням затверджено перелік об`єктів, які потребують залучення інвестицій, а саме, облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі.

Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено оголошення про проведення конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі», умови якого були надруковані в газеті «Хрещатик Київ» від 22 травня 2020 року № 36 (5315) та розміщені на офіційному порталі Києва (www.kyivcity.gov.ua).

Так, відповідно до пункту 1.1 цього оголошення: Об`єктом інвестування є облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі.

Відповідно до пункту 2.14 оголошення: Інвестор зобов`язується протягом строку дії інвестиційного договору утримувати та вживати інших заходів, необхідних для експлуатації Об`єкта інвестування, а також утримувати та забезпечувати благоустрій території Об`єкта інвестування відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 2.15 оголошення: інженерні мережі, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходяться на Території облаштування Об`єкта інвестування, у разі необхідності, в установленому порядку, демонтуються і за кошти Інвестування створюються нові, які безоплатно передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до пункту 2.19 оголошення: не пізніше дати припинення інвестиційного договору (або його дострокового розірвання) Інвестор зобов`язаний здійснити за власний рахунок демонтаж Об`єкта інвестування (його складових Тимчасових споруд/зони відпочинку), орієнтовані техніко- економічні показники яких визначені у пункті 1.5 цим умов, та провести відновлення порушеного благоустрою на місцях встановлення.

Вважаючи це розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2197 протиправним, а свої екологічні права порушеними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим питанням у цій справі є питання щодо наявності у позивачки права оскаржити до суду розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі».

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно із статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06.07.1999 №832-ХІV, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №826/3820/18 та від 04.04.2023 у справі № 826/17687/16.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.05.2011 у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03) дійшов висновку, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі «Кіртатос проти Греції», заява №41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи (пункт 105).

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява №36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia); пункти 89 та 94).

Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), пункти 100, 119 та 123).

Відповідно до статті 10 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються, зокрема: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У справі, яка розглядається позивачка на обґрунтування наявності порушеного права стверджує, що її екологічні права порушені тим, що оспорюване розпорядження порушує її право на користування об`єктом природно-заповідного фонду, оскільки у зв`язку із встановленням в порушення екологічних норм в регіональному ландшафтному парку різних об`єктів, змінюється та знищується його екологічний стан.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто, тому суд приходить до висновку, що позивачка має право на звернення до суду з цим позовом за захистом своїх екологічних прав та інтересів.

Разом з цим, суд зазначає, що позивач самостійно обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства згідно зі змістом частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно із преамбулою до Закону № 2456-XII цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі (стаття 1 Закону № 2456-XII)

Частиною третьою статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно із частиною першою статті 23 Закону № 2456-XII регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

У свою чергу частиною першою статті 1 Закону України від 18.09.1991 № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі Закон № 1560-XII) визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом (частина друга статті 4 Закону № 1560-XII).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється не будь-яка діяльність, а лише та, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Положення № 528/1189 інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 528/1189 завданням інвестиційного конкурсу є визначення на конкурсних засадах юридичної чи фізичної особи, яка забезпечить найкращі умови здійснення інвестиційної діяльності по будівництву, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об`єктів незавершеного будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів, на умовах проведення інвестиційного конкурсу.

Згідно із пунктом 1.4. Положення № 528/1189 комісія це постійно діючий колегіальний орган, який створюється для організації, підготовки та проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 1.5. Положення № 528/1189, рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.

Відповідно до пункту 2.1.1 Положення № 528/1189, пропозиції до переліку об`єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об`єктів (у випадку, коли вони є замовниками ДПТ), районними у м. Києві державними адміністраціями за формою згідно з додатком 2, таблицями 1, 2.

Суд зазначає, що із змісту оспорюваного позивачкою розпорядження від 17.12.2019 № 2197 видно, що на його реалізацію мають виконуватись підготовчі (передінвестиційні) роботи, результатами яких погоджуються з професіональними структурними підрозділами і після цього постійною діючою конкурсною комісією приймається рішення про можливість проведення інвестиційного конкурсу.

При цьому, як свідчать матеріали справи такий конкурс був проведений конкурсною комісією, за результатом якого згідно із витягом з протоколу від 04.09.2020 № 133/2020 визначено переможця конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі», що дає підстави для висновку про те, що оспорюване розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.12.2019 №2197 «Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі» вичерпало свою дію.

Суд вважає необхідним зазначити, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Разом з цим суд зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Окрім того, у постанові від 11.11.2014 у справі № 2а-4902/11/2670 (провадження № 21-405а14) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Таким чином, оспорюване позивачкою розпорядження вичерпало свою дію проведенням відповідного інвестиційного конкурсу із затвердженням його результатів, а відтак навіть за умови його скасування не породить жодних юридичних наслідків для зацікавлених осіб, тобто жодним чином не вплине на права та інтереси позивачки.

До того ж, суд констатує, що ним не було встановлено порушення відповідачем оспорюваним позивачем рішенням законних прав, свобод та інтересів позивачки, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки ним не надано доказів про те, що оспорюване розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було опубліковано на офіційному сайті виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.12.2019, позаяк як свідчать матеріали справи, позивачка могла дізнатись про таке розпорядження з оголошення про проведення конкурсу із залучення інвестора до реалізації проекту «Облаштування розважального парку сімейного відпочинку на території регіонального ландшафтного парку «Партизанської слави» у Дарницькому районі», умови якого були надруковані в газеті «Хрещатик Київ» від 22.05.2020 № 36 (5315) та розміщені на офіційному порталі Києва (www.kyivcity.gov.ua).

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У цьому контексті варто відмітити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 227, 241-246, 250- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марія ДУБІНА