Постанова від 05.06.2025 по справі 580/9184/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9184/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І.,

Черпака Ю.К., -

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Євеч Сергій Петрович звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19 липня 2024 року №230950003746 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та призначити пенсію ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку з 28 червня 2024 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19 липня 2024 року №230950003746, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 наявні усі необхідні умови для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) зі зниженням пенсійного віку на 5 років (від загального пенсійного віку 60 років): вік - 55 років (при необхідних 55 років), загальний страховий стаж - 32 роки 10 місяців та 29 днів (при необхідному 31 рік).

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви. Апелянт вважає, що рішення від 19 липня 2024 року №230950003746 про відмову у призначенні пенсії приймалося Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а тому зобов`язувати вчинити певні дії слід було саме відповідача-2, оскільки пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває у розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню частково, мотивуючи це слідуючим.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно посвідчення від 02 січня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 постійно проживала на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

ОСОБА_1 11 липня 2024 року звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 19 липня 2024 року прийнято рішенням №230950003746, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Підставою прийняття цього рішення зазначено, що документами не підтверджено необхідний період постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року.

Вважаючи дії та рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, адвокат Єрич С.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 14 Закону №796-XII встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058 (далі - Закон №1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Підпунктом 7 пункту 2.1 Розділу 2 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку - потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для виникнення права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 6 років, необхідно надати пенсійному органу документи, які підтверджують статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №520/9284/17 викладено позицію, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна позиція викладене Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2020 року по справі №212/5780/16-а, від 17 квітня 2021 року по справі №398/494/17, від 17 травня 2021 року у справі №336/6218/16-а.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з посвідченням від 02 січня 1993 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4). Встановлення цього статусу передбачає, що особа станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю - не менше 4 років. Факт проживання чи роботи на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся при встановленні вказаного статусу та видачі відповідного посвідчення.

Отже, надаючи особі посвідчення громадянина, який постійно проживав на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми права, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оспорюване рішення відповідача-2 про відсутність доказів проживання позивача станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років в зоні посиленого радіоекологічного контролю та відсутність права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем-2 було поверхово розглянуто подані ОСОБА_1 документи на призначення пенсії, що в свою чергу призвело до прийняття протиправного рішення. Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19 липня 2024 року №230950003746.

Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюване рішення від 19 липня 2024 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності і саме зазначений пенсійний орган досліджував документи позивача, вирішував питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1

30 березня 2021 року набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління Пенсійного фонду України №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне: сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункту 4.10); виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача ОСОБА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача і не приймало рішення про відмову у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив пенсійний орган для покладення зобов`язання щодо вчинення певних дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року по справі №500/1216/23 відповідно до якої суд зауважив, що дії зобов`язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність змінити пункт третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та викласти в новій редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (адреса: 40009, місто Суми, вулиця Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за віком зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №580/9184/24 - в пункті 3 резолютивної частини змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (адреса: 40009, місто Суми, вулиця Берестовська, 1; код ЄДРПОУ 21108013) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за віком зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"".

В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак