Постанова від 05.06.2025 по справі 620/5386/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5386/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період із 24.02.2022 по квітень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період із 24.02.2022 по квітень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 по квітень 2022 року брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, у зв`язку з чим у позивача існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100 000,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не надано жодних заперечень саме з посиланням на відповідні докази щодо факту не взяття позивачем як безпосередньої участі у бойових діях, так й не забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації протягом спірного періоду.

Апелянт стверджує, що суд не дотримався принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 та від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного дослідження обставин у справі, суд витребував від ОСОБА_1 інформацію, з наданням підтверджуючих доказів, про завдання/заходи які виконував/здійснював позивач упродовж саме спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

Також витребував від військової частини НОМЕР_1 наступну інформацію: щодо підтвердження фактів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 24.02.2022 по квітень 2022 (або їх спростування); інформацію, з наданням підтверджуючих доказів, про завдання/заходи які виконував/здійснював позивач упродовж періоду з 24.02.2022 по квітень 2022, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн; щодо підтвердження, в яких саме населених пунктах ОСОБА_1 з 24.02.2022 по квітень 2022 виконував завдання за призначенням; щодо того чи відносилися території, на яких з 24.02.2022 виконував ОСОБА_1 завдання за призначенням, до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 24.02.2022 по квітень 2022; щодо того, на підставі яких документів залучався ОСОБА_1 у період 24.02.2022 по квітень 2022 до виконання завдань.

На виконання вимог ухвали до суду апеляційної інстанції від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи, в якому представник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не володіє доказами, що могли б підтвердити факти безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 24.02.2022 по квітень 2022 (або їх спростування). У військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація про завдання/заходи, які виконував позивач упродовж періоду з 24.02.2022 по квітень 2022 також відсутня інформація, в яких саме населених пунктах ОСОБА_1 з 24.02.2022 по квітень 2022 виконував завдання за призначенням.

У зв`язку з відсутністю у військовій частині НОМЕР_1 інформації, в яких саме населених пунктах ОСОБА_1 з 24.02.2022 по квітень 2022 виконував завдання за призначенням, відсутня можливість встановити чи відносяться такі населені пункти до районів ведення воєнних (бойових) дій у період з 24.02.2022 по квітень 2022. У військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація на підставі яких документів залучався ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по квітень 2022 до виконання завдань та яких саме завдань.

Додатково зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 надано всі наявні в її розпорядженні документи та докази, які містяться в матеріалах справи.

Від ОСОБА_1 до суду 04.06.2025 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній повідомляє суд, що документи щодо участі у бойових, які передбачені Порядком №260 оформлюються у військовій частині, де проходить службу військовослужбовець, а тому такі документи не можуть бути в розпорядженні позивача.

Судом, вжито всіх визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 14.02.2013 по 08.11.2022 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2022 № 26 позивач вибув у службове відрядження до АДРЕСА_1 для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 64 позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі службового відрядження.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 368 позивач до військової частини НОМЕР_1 з приводу виплати йому додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 в розмірі 100000 грн за період 24.02.2022 по квітень 2022 року не звертався. Підтверджуючі документи щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у військовій частині, відсутні.

На запит суду про те, до якої військової частини ОСОБА_1 вибував у відрядження з 24.02.2022 по 04.04.2022, відповідачем повідомлено, що згідно з наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 25.01.2022 №11/ДСК з 08.02.2022 позивач залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 про прибуття позивача до місця відрядження на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.04.2022 №71/ДСК позивач вибув 03.04.2022 до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 зі складу сил та засобів військової частини НОМЕР_3 . По прибуттю позивача до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , останнім посвідчення про відрядження надано не було (а.с.54).

Згідно з відповіддю на запит суду військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 № 313/7/3545 інформація, яка підтверджує факт безпосередньої участі громадянина ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, в військовій частині НОМЕР_2 відсутня (а.с. 73).

Згідно відповіді на запит суду військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2023 №502/16/556 відомості про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період із 24.02.2022 по квітень 2022 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 368 підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у військовій частині, відсутні. Матеріалами справи також не підтверджується, що така інформація направлялась на адресу відповідача, військовою частиною, до якої позивача було відряджено у спірний період. Вказане, на думку суд, свідчить про передчасність вимог ОСОБА_1 , оскільки до отримання інформації про участь позивача у бойових діях, у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови (у редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

До Постанови №168 вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділом І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

У директиві від 25.03.2022 №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.

Аналогічним залишився й обов`язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац 1 пункту 4 окремого доручення).

Судовим розглядом встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2022 № 26 позивач вибув у службове відрядження до АДРЕСА_1 для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил. Також згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 64 позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі службового відрядження.

Водночас сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн та виплачувати таку додаткову винагороду.

Інших доказів на підтвердження того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2022 № 26 про те, що позивач вибув у службове відрядження до АДРЕСА_1 для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 64 про те, що позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі службового відрядження, не можуть бути безумовною підставою для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди позивач, як військовослужбовець Збройних Сил, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30000 грн.

У постановах від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 200/4037/23, від 08 серпня 2024 року у справі №360/1015/23, Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.

Колегія суддів встановила з матеріалів справи, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 про прибуття ОСОБА_1 до місця відрядження на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив.

З огляду на вказані норми, підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, відбувається на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах.

Колегія суддів зазначає, що документальне підтвердження залучення особи до виконання бойових (спеціальних) завдань не є тотожнім підтвердженням їх безпосередньої участі у таких завдань (бойових діях або заходах).

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції встановив, що доказів для підтвердження безпосередньої участі позивача недостатньо, однак виніс рішення, не отримавши відповідні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 справу прийнято до свого провадження та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати інформацію стосовно того, які заходи або завдання і де виконував або здійснював їх позивач у спірний період та докази, які її підтверджують.

Таким чином, суд першої інстанції вжив визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Доводи апелянта про те, що у спорах із суб`єктом владних повноважень фізична особа є більш слабкою стороною правовідносин та наділена меншою кількістю прав, ніж відповідач, колегія суддів оцінює критично, виходячи із наступного.

Дійсно, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи, однак, цьому кореспондує і обов`язок позивача підтвердити доводи, на які він посилається в обґрунтування позовної заяви та власної позиції.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодеску адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ані до суду першої та апеляційної інстанції не надано докази, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій за вищевказаний період.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №620/5386/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова