Постанова

від 05.06.2025 по справі 320/42237/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа №320/42237/23

адміністративне провадження № К/990/31670/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОНА ТЕКСТИЛЬ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №320/42237/23 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Мельничука В. П.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМОНА ТЕКСТИЛЬ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 9656674/35251749 від 05.10.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 18 вересня 2023 року в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 18 вересня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м.Києві 30 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» направило до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 липня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОНА ТЕКСТИЛЬ» до ГУ ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копія ухвали доставлена в особистому кабінеті відповідача підсистеми «Електронний суд» 19 липня 2024 року.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Ухвала суду вмотивована тим, що недоліки апеляційної скарги щодо обґрунтування причин пропуску строку подання скарги належно не усунуті, однак, минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору тимчасово унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішень адміністративного суду, від розгляду якого залежить питання наповнення державного бюджету за рахунок узгоджених у судовому порядку донарахувань та дотримання судами такої основної засади судочинства, передбаченої ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене установленим у законі строком, установлення якого спрямовано на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання установлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Слід зауважити, що у цьому випадку ініціатором апеляційного оскарження є суб`єкт владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.

Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи рішення Київського окружного адміністративного суду ухвалено 13 лютого 2024 року, повний текст рішення складений цієї ж дати - 13 лютого 2024 року. Копію рішення отримано ГУ ДПС у м. Києві в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» 13 лютого 2024 року.

Апеляційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» 30 квітня 2024 року, тобто з порушенням тридцятиденного строку на оскарження рішення суду.

31 травня 2024 року ГУ ДПС у м.Києві надіслано до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги (платіжна інструкція № 1328 від 27 травня 2024 року).

Ухвалою апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, указавши поважні причини пропуску з відповідним обґрунтуванням.

Копія ухвали доставлено в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» 04 липня 2024 року.

ГУ ДПС у м. Києві подано клопотання про усунення недоліків, у якому поважність причин пропуску строку мотивує впровадженням воєнного стану, звільнення працівників, велике навантаження на новопризначених працівників. Також зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві забезпечує адміністрування податків та зборів суб`єктами господарювання та є органом, що забезпечує наповнення Державного бюджету України, є стороною у багатьох судових справах.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Більш того, вказав на те, що у ситуації з пропуском строків державними органами - поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відтак, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

У контексті вищевикладеного колегія суддів уважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від установлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає.

Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що посилання на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Матеріалами справи підтверджується, що апеляційна скарга подана відповідачем з порушенням 30-ти денного строку на апеляційне оскарження, будь-яких інших причин, окрім дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані поважними податковим органом не наведено.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними нормативними положеннями чітко окреслено процесуальну поведінку, зміст якої зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до процесуальних прав, реалізуючи їх таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов`язків, встановлених законом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегією суддів до уваги не беруться, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах та постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Отже, враховуючи, що в цьому випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №320/42237/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко