Постанова від 03.06.2025 по справі 580/9295/23

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

справа № 580/9295/23

адміністративне провадження № К/990/31971/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Пугач Д.С.,

за участю:

представника позивача Аполонова О.В.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Коперсака М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції справу №580/9295/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування індивідуальних актів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 (головуючий суддя Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Губська Л.В., Мєзєнцев Є.І.)

УСТАНОВИВ:

ПАТ "Лебединський насіннєвий завод" звернулося до адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2023 №31934000706 на суму 6' 430' 825,00грн.; №32334000706 на суму 4' 997' 464,00грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, позов задоволено.

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі №580/9295/23 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 03.06.2025.

Ухвалою суду від 29.05.2025 заяву представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» звернулось до адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023:

№31934000706, яким ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6' 430' 825 грн;

№32334000706, яким ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» зменшене від`ємне значення податку на додану вартість по декларації за червень 2021 року у сумі 4997464 грн (реєстраційний номер у обліку контролюючого органу 9199540534, дата реєстрації 20.07.2021, уточнюючий розрахунок за реєстраційним номером 9317270868, дата реєстрації 25.10.2021).

В обґрунтуванні позовних вимог Товариством зазначено, що позивач не погоджується з висновками перевірки, у зв`язку із використаною податковою інформацією по ланцюгам постачання про неможливість здійснення реальної господарської діяльності Виробничим кооперативом «Паросток» та Фермерським господарством «Труд 2012». Докази відповідача не містять застережень у контексті індивідуальної відповідальності щодо здійснення господарських операцій з ВК «Паросток», ФГ «Труд 2012». Позивач доводить, що господарські операції із придбання товарів у контрагентів є реальними і підтверджені належними первинними документами та розрахунками, відправкою товару на експорт. Унаслідок невизнання операцій із придбання товарів. Ревізорами використано податкову інформацію щодо контрагентів ФГ «Труд 2012» та ВК «Паросток» за відсутності прийнятих ППР про завищення цими господарствами податкових зобов`язань з ПДВ в операціях з позивачем. При цьому контролюючим органом підтверджено реєстрацію контрагентами податкових накладних у зв`язку із поставкою зернових та запасних частин позивачу. Позивач стверджує, що зазначені в акті перевірки податкові накладні ФГ «Труд 2012» та ВК «Паросток» зареєстровані ДПС України у ЄРПН за ознаками безумовної реєстрації (не зупинені), чим підтверджена відсутність ризиків діяльності з контрагентами. Вказує, що можливі порушення контрагентами під час складання статистичної звітності не можуть впливати на право позивача на податковий кредит і формування витрат, так як господарські операції мали реальний характер - відображені продавцями і покупцями у податковому і бухгалтерському обліку та публічній звітності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не доведено, що господарські операції між позивачем та ФГ «Труд 2012» та ВК «Паросток» не виконані, що б не обумовило зміну стану структури активів платника податків - позивача щодо майнового стану шляхом здійснення оплати за придбаний товар і отримання валютної виручки за відправлений на експорт товар (кукурудзу і пшеницю).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування касаційної скарги відповідач указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також, на думку скаржника, судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Судами відхилено, як належний доказ вчинення порушення позивачем вимог податкового законодавства, встановлених за результатом аналізу баз даних контролюючого органу; не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, як окремо кожному, так і їх сукупності, а також їх взаємозв`язку, щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій зі спірними контрагентами; не надано належної оцінки нормам законодавства, не у повній мірі з`ясовані обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, подав відзив, у якому просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Як вважає позивач, під час розгляду даної справи, суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували правову позицію позивача, обставини справи та оцінили усі наявні у справі докази, вважаємо дані судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому і відсутні підстави для їх скасування. Касаційною скаргою не спростовано жодної з обставин, зазначеної в обґрунтування позовних вимог та не спростовано висновків судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень від 25.10.2021 №299, №300, №301, №302, №303, №304, №305, від 20.12.2021 №354 виданих Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану- графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.10.2021 №117, проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 00388932 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2021 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.04.2017 по 30.06.2021.

На підставі акта перевірки від 07.02.2022 №25/34-00-07-06/00388932 складені спірні ППР від 21.08.2023 №31934000706, яким ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6430825 грн та від 21.08.2023 №32334000706, яким приватному акціонерному товариству «Лебединський насіннєвий завод» зменшене від`ємне значення податку на додану вартість по декларації за червень 2021 року у сумі 4997464 грн (реєстраційний номер у обліку контролюючого органу 9199540534, дата реєстрації 20.07.2021, уточнюючий розрахунок за реєстраційним номером 9317270868, дата реєстрації 25.10.2021).

Відповідач дійшов висновку (а.с.64 зворот т.6), що за наявної інформації з причин невідомого джерела походження товару ПрАТ «ЛНЗ» занижено базу оподаткування податком на прибуток в операціях з ФГ «Труд 2012» та ВК «Паросток» у сумі 38408137 грн, у тому числі: за півріччя 2020 - 20370648 грн; за 3 квартали 2020 року у сумі 24987318 грн; за 2020 рік у сумі 38533970 грн.

У взаємовідносинах з ФГ «Труд 2012» між ПрАТ «ЛНЗ» укладені 2 договори поставки: №218-ТР від 02.10.2020; №234-ТР від 12.10.2020, зауваження до змісту таких документів в акті перевірки відсутні.

Контролюючий орган покликається на податкову інформацію, що є в офіційних джерелах (щодо наявності/відсутності у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, видів їх господарської діяльності, джерела походження товару в операціях з постачання за ланцюгом).

Головним управління ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Труд 2012» (38176222) за період: січень грудень 2020 року, за результатами складений акт від 11.03.2021 №3926/20-40-07-24-09/38176222 про результати перевірки з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з ПДВ, відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року (від 18.01.2021 № 9368962445), що сформована за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: січень, грудень 2020 року. 19.12.2023 ФГ «Труд 2012» у порушення п. 44.6 ст. 44 Кодексу №2755 до перевірки не надано первинні документи, що могли би підтвердити фактичне здійснення господарської діяльності підприємства за 2020 рік. Проведеною перевіркою встановлено порушення ФГ «Труд 2012» вимог п.44.6 ст.44, ст. 185, ст. 187, ст. 188, п. 201.1. п. 201.7 ст. 201 Кодексу №2755, що призвело до завищення податкових зобов`язань з ПДВ, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 501 741 грн за грудень 2020 року, чим порушено п.п. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Відповідач стверджує: в охопленому перевіркою періоді виникнення від`ємного значення з ПДВ платник податків мав взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення операцій з якими у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ: ПрАТ «ЛНЗ» не надало до перевірки первинних документів та бухгалтерського обліку у взаємовідносинах з покупцями та постачальниками, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій з покупцями та постачальниками і підтвердити правомірність задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту.

За результатами розгляду висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складене ППР від 14.04.2021 №00051740709 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 501 741 грн, №00051750709 про завищення податкових зобов`язань у сумі 8 917 056 та завищення податкового кредиту в сумі 41 870 233 грн за січень 2020 року - грудень 2020 року, позовні заяви щодо оскарження ППР в ЄДРСР відсутні.

Згідно висновків відповідача, в ЄДРСР контролюючим органом виявлено відомості про кримінальне провадження №62020100000000973 від 08.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 400-1, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 КК України.

З судвого рішення слідує, що під час судового засідання відповідач повідомив, що відповіді на запит щодо розслідування кримінального правопорушення не надійшла.

Відповідач наголошує, що неможливо встановити фактичного виробника відвантаженої с/г продукції. У відзиві повідомляється, що підтвердити наявність у користуванні ВК «Паросток» - не є платником 4 групи (36555069) земельних ресурсів та транспортування товару не видається можливим, тому контрагент не може виступати у якості виробника реалізованої на адресу ПрАТ«ЛНЗ» кукурудзи 2019 року та пшениці 2020 року за іншої основної діяльності. Від ГУ ДФС у Харківській області отримано відповідь від 25.09.2020 №3647/7/20-97-04-07-05 щодо не встановлення посадових осіб під час обстеження податкової адреси / реєстрації (Харківська область, м.Мерефа, пл.Шевченка 1). Приватна агрофірма «Мюннт» підтверджує надходження пшениці на зберігання згідно договору від 09.07.2020 №3/2020. Згідно відповіді ДП «Держреєстри України» від 10.01.2022 №12 складські квитанції зареєстровано 15.07.2020 - клієнт ПрАТ «ЛНЗ».

Узагальнена податкова інформація щодо ВК «Паросток» за звітні періоди декларування ПДВ вересень-грудень 2019, січень- липень 2020 від 02.12.2020 №146/20-40-07-06-11/36555069 та за червень 2020 від 06.10.2022 №3/20-40-07-06-11/36555069 фіксує, що про зміну місцезнаходження ВК «Паросток» не повідомляв, неможливо провести документальну позапланову перевірку.

Відповідач вважає, що позивач не оприбуткував на баланс безкоштовно отриманих ТМЦ у сумі 13546651,54 грн у жовтні 2020 року (Д-т 28 К-т 718) і не відобразив списання доходу на фінансовий результат у цій же сумі (Д-т 718 К-т 791), позаяк придбана продукція була використана у межах господарської діяльності, підприємство мало сформувати собівартість використаних товарів на визначену вартість безоплатно отриманих сільськогосподарських товарів у сумі 13546651,54 грн за фактом реалізації товару.

Судами встановлено, що у справі № 540/487/21 ЄДРСР 102227194 щодо операцій: зокрема з ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) - вантажовідправник та замовником зазначено ВК «Паросток» згідно інформації, яка міститься в ЄРПН та ПТС Податковий блок, ВК «Паросток» не мав взаємовідносин із суб`єктами господарювання з отримання автотранспортних послуг; за даними ЄРПН ВК «Паросток» не документувало взаємовідносин з даними підприємствами ні з оренди виробничих потужностей, ні з переробки давальницької сировини на олію соняшникову, але встановлено документування у квітні 2020 року взаємовідносини з переробки сировини. BK «Паросток» зареєстровано Харківською районною Державною адміністрацією Харківської області від 15 липня 2009 року №1471102000004905. Керівник та головний бухгалтер ВК «Паросток» є ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ). Податкова адреса: Харківська область, м. Мерефа, площа буд 1. Основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Платник ПДВ 01 лютого 2019 року. Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за квітень 2020 року, прийнятого 18 травня 2020 року за №9109379797, облікова кількість працівників, які працювало за трудовими договорами (контрактами) 8 осіб, загальна сума нарахованої заробітної плати 19 000,00 грн. Дані про кваліфікацію та можливість виконання працівниками господарських відносин не підтверджені. У ВК «Паросток» відсутнє власне або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки. Згідно інформації, яка міститься Єдиному реєстрі податкових накладних та за даними декларації з податку на додану вартість, встановлено, що ВК «Паросток» не здійснювало придбання послуг з оренди складських приміщень від інших суб`єктів та від неплатників ПДВ. ГУ ДПС Харківській області було обстежено податкову адресу ВК «Паросток», а саме: Харківська об

У справі №160/10132/21 ЄДРСР 104024802 щодо оцінки ризиковості іншого підприємства через, зокрема, взаємовідносини з ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) на суму ПДВ 872,86 тис грн суд висновує: зазначена податкова інформація не може бути підставою для висновку про ризиковість платника податку.

У справі №460/13582/21 ЄДРСР 106787528 щодо оскарження ППР у взаємовідносинах з ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) за травень, червень 2020 року як з постачальником товару суд зазначив: Виробничий кооператив «Паросток» зареєстровано як юридична особа з 15.07.2009 (номер запису: 14711020000024905, дата запису: 15.07.2009), що перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області з 16.07.2009. Зареєстроване як платник ПДВ з 01.02.2019, індивідуальний податковий номер 365550620232. Основний вид діяльності за КВЕД: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. В процесі припинення не перебуває. У всіх ТТН зазначено відомості про автомобільного перевізника та замовника, вказано, що вантажовідправником є ВК «Паросток». 28.07.2020 ГУ ДПС у Харківській області включило ВК «Паросток» до реєстру ризикових платників податків.

У справі № 580/7240/21 ЄДРСР 108440874 щодо спірного ППР, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податковим на додану вартість, оскільки правовідносини, що мали місце між позивачем та ФГ «Труд 2012» у перевіряємий період не мали реальних наслідків (акт документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Труд 2012» від 11.03.2021 №3926/20-40-07-24-09/38176222 складений Головним управлінням ДПС у Харківській області, встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій у взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період січень-грудень 2020 року, у т.ч. ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» - за наслідками рішення ДПС України відповідачем винесено ППР від 17.08.2021 №16134000706 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ по декларації за січень 2021 року на суму 2709330 грн за господарськими операціями з ФГ «Труд 2012» - відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської діяльності) суд висновує: між позивачем та ФГ «Труд 2012» укладено договір поставки кукурудзи №218-ТР від 02.10.2020. Поставка кукурудзи за договором поставки №218-ТР від 02.10.2020 здійснена за видатковою накладною від 02.10.2020 №2/10 у кількості 2158,946 т на загальну суму 12737790,04 грн, у т.ч. ПДВ 2122965,01 грн, актом приймання-передачі зерна від 02.10.2020 №83, складською квитанцією на зерно від 02.10.2020 №9426 ТОВ «Кегичівське хлібоприймальне підприємство», за якою до позивача перейшло право власності на кукурудзу в кількості 2158,946 т від ФГ «Труд 2012», та карткою аналізу зерна від 02.10.2020 №293. За фактом поставки кукурудзи ФГ «Труд 2012» склало податкову накладну від 02.10.2020 №22 на загальну суму 12737790,04 грн. в т.ч. ПДВ 2122965,01 грн, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Між позивачем та ФГ «Труд 2012» укладений договір на постачання кукурудзи №234-ТР від 12.10.2020. Поставка кукурудзи за договором поставки №234-ТР від 12.10.2020 здійснена за видатковою накладною від 13.10.2020 №3/10 в кількості 576,752 т на загальну суму 3518191,181 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду адміністративним позовом про скасування рішень контролюючого органу.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, з матеріалів справи встановлено, що за наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з Виробничим кооперативом «Паросток» та Фермерським господарством «Труд 2012»

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача щодо заниження бази оподаткування податком на прибуток позивачем, судом першої інстанції вірно зазначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу №2755 з урахуванням положень Кодексу. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності згідно МСФЗ, на різниці, що визначені відповідними положеннями (п. 134.1 Кодекс №2755).

Разом з цим відповідач у відзиві не розмежовує ознак товару, продукції, ТМЦ, групи подібних операцій, стверджуючи, що у сумі 13546651.54 грн у жовтні 2020 року (Д-т 28 К-т 718) і не відобразив списання доходу на фінансовий результат у цій же сумі (Д-т 718 К-т 791), позаяк придбана продукція була використана у межах господарської діяльності, підприємство мало сформувати собівартість використаних товарів на визначену вартість безоплатно отриманих сільськогосподарських товарів у сумі 13546651.54 грн за фактом реалізації товару.

Відповідач не надав у якості доказів розрахунків та аргументів про підстави визначення вартості щодо безоплатно отриманих (на переконання перевіряючих) товарів позивачем.

Судами з`ясовано, що у додатку 2 до декларації з ПДВ за листопад 2020 року визначена сума від`ємного значення (а.с.103 т.5) за липень - 17266604 грн; за серпень - 7563819.44 грн; за вересень - 3911226 грн; за жовтень - 6624534 грн; з розшифровкою за додатком 5 (а.с.114 т.5) щодо придбання у 365550620232 ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) за періодом складання ПН у травні 2020 - 17550196.64 грн; червні 2020 року - 2820451.63 грн; липні 2020 року - 4616670 грн, проте у декларації за червень 2021 року (а.с.186-204 т.5) з урахуванням уточнюючого розрахунку (а.с.205-209 т.5) суд не встановив ні у складі податкових зобов`язань ні у складі податкового кредиту операцій з контрагентами ФГ «Труд 2012» (38176222) та ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) - індивідуальний податковий номер 365550620232.

Таким чином, суди встановили невідповідність висновків, викладених у акті перевірки та ППР від 21.08.2023 №32334000706, яким приватному акціонерному товариству «Лебединський насіннєвий завод» зменшене від`ємне значення податку на додану вартість по декларації за червень 2021 року у сумі 4997464 грн (реєстраційний номер у обліку контролюючого органу 9199540534, дата реєстрації 20.07.2021, уточнюючий розрахунок за реєстраційним номером 9317270868, дата реєстрації 25.10.2021) фактичним обставинам справи.

Надаючи оцінку доводам податкового органу, судами встановлено, що у справі № 404/5312/21 (де вбачається декларування безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) суд висновує: стримуючим фактором для контрабанди є серйозні фінансові санкції, що настають під час подачі митному органу при оформленні декларації, як в даному випадку недостовірної інформації, у тому числі про країну походження товару з його конфіскацією, а при неможливості конфіскації - стягнення його вартості.

Відповідно до електронного декларування ПрАТ «ЛНЗ» через Чорноморську митницю відправив на експорт кукурудзу врожаю 2019 року (код товару 10059000 вагою 1718900 кг за ціною 276742.9 - а.с.136 т.5; вагою 798720 кг за ціною 128593.92 - а.с.137 т.5; вагою 5490940 кг за ціною 906005.1 - а.с.138 т.5; вагою 1026530 кг за ціною 169377.45 - а.с.140 т.5; вагою 835 380 кг за ціною 139508.46 - а.с.142 т.5; вагою 4421980 кг за ціною 738470.66 - а.с.144 т.5; вагою 2159035 кг за ціною 360558.85 - а.с.146 т.5) через Одеську митницю відправив на експорт кукурудзу врожаю 2019 року (код товару 10059000 вагою 28650 за ціною 4669.95 - а.с.158 т.5; вагою 282500 кг за ціною 46047.5 - а.с.160 т.5; вагою 1792945 кг за ціною 292250.04 - а.с.162 т.5; вагою 5290869 кг за ціною 960292.72 - а.с.174 т.5; вагою 2944811 кг за ціною 534483.2 - а.с.176 т.5; кукурудза для кормових потреб код товару 1005 вагою 14948000 кг за ціною 2713062 - а.с.182 т.5).

Суд касаційної інстанції не може не погодитись, що контролюючим органом не доведено, що господарські операції між ПрАТ «ЛНЗ» та ФГ «Труд 2012» та ВК «Паросток» не виконані, що б не обумовило зміну стану структури активів платника податків - позивача ПрАТ «ЛНЗ» щодо майнового стану шляхом здійснення оплати за придбаний товар і отримання валютної виручки за відправлений на експорт товар (кукурудзу і пшеницю).

Крім того, слід вказати, що згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у справі № 540/487/21 ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ІНК" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення повернуто скаржнику.

У справі №160/10132/21 ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022.

У справі №460/13582/21 ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського оружного адміністративного суду від 08.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 460/13582/21 повернуто особі, яка її подала.

У справі №580/7240/21 ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень повернуто особі, яка її подала.

Поряд з цим, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах у постановах від 12.03.2019 (справа № 826/14489/16), від 19.04.2019 (справа № 803/236/15-а), від 21.10.2019 (справа № 540/7843/18-а), від 09.10.2020 (справа № 826/11085/18), від 18.11.2021 (справа № 815/1057/15), що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійснені господарської операції.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: «…із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення».

Крім того, Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 (справа №320/1147/19), від 24.11.2020 (справа №813/3034/15) виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 19.06.2018 (справа у справах №826/7704/16), від 30.01.2018 (справа №2а/1770/3360/12) критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суди дійшли висновку, що відповідач не довів переконливими доказами і розрахунками правомірність складення оскаржених ППР.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що перевіряючі не надали оцінку групам подібних операцій щодо пшениці та кукурудзи з урахуванням залишку та руху оплачених товарів у контексті аналізу застосування правил облікової політики щодо твердження про використання ідентичних товарів у співставленні оформлених правочинів з ВК «Паросток» (код ЄДРПОУ 36555069) та ФГ «Труд 2012» (ЄДРПОУ 38176222) через зміни чи доведення відповідачем (ч.2 ст.77 КАС України) достатніми доказами неможливості змін у структурі активів ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» у відповідних періодах 2020 року та червні 2021 року з урахуванням особливостей застосування розділу ІІІ і розділу V Кодексу №2755 під час визначення податкових правопорушень у ППР №32334000706, №31934000706 з урахуванням принципу превалювання змісту над формою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши за критеріями ч.2 ст.2 КАС України індивідуальні акти Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.08.2023 №31934000706 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6430825 грн (п.44.1, п.44.2 ст.44; пп.134.1.1. п.134.1 ст.134; ст.135; п.138.1 ст.138; пп.139.2.1, пп.139.2.2. п.139.2 ст.139, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 розділу ІІІ Кодексу №2755) та від 21.08.2023 №32334000706 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за червень 2021 року у сумі 4997464 грн (п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.196 ст.198; п.200.1, п.200.4 ст.200; п.201.1, п.201.10 ст.201 Кодексу №2755), що складені на підставі акта перевірки від 07.02.2022 №25/34-00-07-06/00388932 з використанням Положення про облікову політику ПрАТ«Лебединський насіннєвий завод» від 01.01.2017 №1733, що грунтується на припущеннях за період з 01.04.2017 до 30.06.2021 у сумі 38408137 грн (рядок 01 Декларації - дохід від будь-якої діяльності за вирахуванням непрямих податків), позаяк зазначається (а.с.74 т.1): відповідно до наданих первинних документів та відомостей бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що ПрАТ«Лебединський насіннєвий завод» у перевіряємому періоді здійснювало використання товарів у господарській діяльності, а також одночасно немотивовано заперечується: факт перерахування коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування за наявних відвантажень товару з оформленням митних декларацій з отриманням виручки від реалізації - погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність ППР.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами. Наявні у цій справі копії первинних документів, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до статті 94 КАС України є належними та допустимими доказами. Документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, відповідач не надав належну оцінку таким документам.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, посилання щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Обґрунтовуючи доводи щодо нереальності господарських операцій, відповідач посилався на те, що спірні контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, перевірку проведено з врахуванням ухвал та вироку у кримінальних проваджень, та протоколів допиту свідків,

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18), зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 2а-0870/12052/11 вказав, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Як слідує, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентами. Висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Як слідує, фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд вдається у разі наявності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Таким чином, суд визнає, що касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені податковим органом в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У цілому доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №580/9295/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду