Постанова від 03.06.2025 по справі 200/14601/21

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

справа № 200/14601/21

адміністративне провадження № К/990/15860/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Пугач Д.С.,

за участю представника відповідача Голуба М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції справу №200/14601/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентраль" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 (головуючий суддя Ушенко С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

УСТАНОВИВ:

ТОВ "Укрцентраль" звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2021 №00089890717 на суму 17' 482' 863,00грн., №00089900717 на суму 14' 260' 884,00грн., №00089880717 на суму 4080,00грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Донецькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі №200/14601/21 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 26.05.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2025.

Ухвалою від 28.05.2025 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У судовому засіданні представник відповідача доводи касаційної скарги підтримав, просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати. Як вважає заявник касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки господарським операціям позивача з контрагентами, оскаржувані судові рішення прийнято без урахування висновків Верховного Суду, викладених за наслідками розгляду спорів, що виникли з аналогічних правовідносин. Представник відповідача зазначив, що контролюючим органом встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає касаційному розгляду справи. Судом перевірено, позивач належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку документа в електронному вигляді «Повістка-повідомлення» в його електронний кабінет.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ТОВ «Укрцентраль» звернулось суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2021 № 00089890717, № 00089900717, № 00089880717.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено Акт, яким встановлено допущення позивачем вимог податкового законодавства. Позивач зазначив, що надані Товариством на запит податкової служби первинні документи не мають жодних дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення № 88, мають наслідком втрату ними юридичної сили і доказовості, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначив, що платник податків, створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, окрім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, зокрема в частині реального придбання товару саме від задекларованого контрагента. Оформивши документально господарську операцію, яка не існувала, та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та, як наслідок, не сплатив кошти до бюджету.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується первинними документами позивача, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів. Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентами за період, що перевірявся, сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи, які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Щодо визначення грошового зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції», прийнятого за неподання ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів про поставку та зняття з обліку транспортних засобів у кількості 4 шт., період порушення: січень 2017р., жовтень 2017р., червень 2020р., з цього приводу суди зауважили, що оскільки вказані порушення встановлені відповідачем після 01 березня 2020 року, тобто після введення відповідного мораторію, то штрафні санкції за неподання ф.20-ОПП за січень, жовтень 2017 року і червень 2020 року не підлягають застосуванню.

Відповідач з висновками судів не погодився, звернувся з касаційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає, що підтверджуючи документально задекларований позивачем податковий кредит, суди обмежились переліченням наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем під час розгляду справи. Проте, судами не враховано доводи податкового органу щодо відсутності ресурсів у контрагента для здійснення господарської діяльності, відсутності джерела походження товару та наданим доказам (податковій звітності контрагента). Також, як указує відповідач, судові рішення ухвалено без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 25.03.2021 у справі №810/3834/13-а, від 18.03.2021 у справі №822/2562/16, від 25.03.2019 у справі №823/530/15, від 25.09.2018 у справі №826/4132/15, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а. Як зауважує відповідач, усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин і первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Крім того, щодо податкового зобов`язання, нарахованого за неподання позивачем до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів, період порушення: січень 2017р., жовтень 2017р., червень 2020р., відповідач не погоджується з висновком судів, що оскільки порушення встановлені відповідачем після 01 березня 2020 року, тобто після введення відповідного мораторію, то на переконання суду штрафні санкції за неподання ф.20-ОПП за січень, жовтень 2017 року і червень 2020 року не підлягають застосуванню. Як зазначає відповідач, судами не враховано, що штрафні санкції не застосовуються за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, у відзиві зазначив, що всі висновки про нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами обґрунтовані виключно через посилання на висновки Акту перевірки. Фактично, цей Акт є єдиним доказом, який надано відповідачем на доведення правомірності свого рішення. Водночас, висновки одного лише Акта перевірки (без дослідження інших доказів нереальності господарських операцій) не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки без підтвердження його висновків відповідними доказами вказані у ньому твердження можуть розглядатися виключно як припущення посадових осіб (перевіряючих) суб`єкта владних повноважень. Надані позивачем на запит податкової служби первинні документи не мають жодних дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Зокрема, на запити ГУ ДПС у Донецькій області ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» були надані первинні документи по взаємовідносинам з деякими контрагентами, що не заперечується в Акті перевірки, та з яких перевіркою було встановлено, що відповідні господарські операції здійснювались на підставі укладених договорів поставки та договорів про надання послуг.

Поряд з цим, на переконання позивача, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що у зв`язку із тим, що оскільки порушення встановлені відповідачем після 01 березня 2020 року, тобто після введення відповідного мораторію, то штрафні санкції за неподання ф.20-ОПП за січень, жовтень 2017 року і червень 2020 року не підлягають застосуванню. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Донецькій області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказів ГУ ДПС у Донецькій області від 26.05.2021 № 915-п, від 03.06.2021 № 962-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.05.2021 № 915-п» проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2021.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2021 № 7358/05-99-07-17/36167480, у висновках якого зазначено про порушення платником податків:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розд. ІІ, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розд. ІІІ Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, п. 5, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (ПСБО) 11 «Зобов`язання», (зареєстровано в Мін`юсті України 11 лютого 2000 р. за N85/4306) із змінами та доповненнями, п. 3 розд. ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за 336/22868, ч. 2 ст. 3 розд. 1, ч. 1 ст. 11 розд. IV Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (із змінами), у вигляді заниження податку на прибуток у сумі 14 999 736,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 розділу V Податкового Кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість у сумі 15 480 941,00 грн.;

пункту 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України щодо ненадання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 2 - ОПП оренди нежитлових приміщень та оренди транспортного засобу у кількості - 4 шт.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлена нереєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 208 667,00 грн.;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 134 782,70 грн. з нарахованої заробітної плати;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 1.4, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 16' підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.2, 68.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування військового збору у сумі 70 780,77 грн.;

абз. 1 ч. 8 статті 9 Закону України № 2464-У1 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахованого за перевірений період, у сумі 2 872 760,70 грн.;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 51.1 ст. 51, абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), п. 3.1 та п. 3.11 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, зі змінами та доповненнями наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1304/35587 щодо подання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків за 3-4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року та 3 квартал 2019 року (код помилки 99);

п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, щодо несвоєчасного надання Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) (пункт 1 розділу ІV) за 1 квартал 2021 року (січень 2021 року, грудень 2021 року та березень 2021 року) - граничний термін подання Звіту - 11.05.2021, фактично Звіт наданий 12.07.2021 за № 9188055781 та № 9187710292;

абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 7, ч. 4 ст. 7 щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску згідно Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) (пункт 1 розділу IV) за 1 квартал 2021 року в сумі 1 526 260,50 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними висновками контролюючого органу, ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України подало заперечення від 26.07.2021 № 2607/01 на акт перевірки від 15.07.2021 № 7358/05-99-07-17/36167480, за результатами розгляду яких відповідач листом від 09.08.2021 № 22399/05-99-07-17-20 виклав висновок акту щодо встановлених порушень у наступній редакції:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розд. ІІ, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розд. ІІІ Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, п. 3 розд. ІІІ П(С)БО1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, ч. 2 ст. 3 розд. 1, ч. 1 ст. 11 розд. IV Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 7, 11, 18, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (із змінами), у вигляді заниження податку на прибуток у сумі 13 385 512,00 грн.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо нереєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 208 667,00 грн.;

пункту 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України щодо ненадання Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою 2-ОПП оренди нежитлових приміщень та оренди транспортного засобу у кількості - 4 шт.;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, пп.168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 134 782,70 грн. з нарахованої заробітної плати;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 1.4 п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п.161 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування військового збору у сумі 70 780,77 грн.;

абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 7, ч. 4 ст. 7 щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску згідно Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) (пункт 1 розділу IV) за 1 квартал 2021 року в сумі 1 526 260,50 грн.

12.08.2021 на підставі нового висновку Акту перевірки ГУ ДПС у Донецькій області прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00089890717 від 12.08.2021, яким позивачу визначене грошове зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 17 482 863,00 грн., у тому числі 13 986 290,00 грн. за основним платежем та 3 496 573,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00089900717 від 12.08.2021, яким позивачу визначене грошове зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 14 260 884,00 грн., у тому числі 13 385 512,00 грн. за основним платежем та 875 372,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 00089880717 від 12.08.2021, яким позивачу визначене грошове зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на загальну суму 4 080,00 грн. за ненадання до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів про поставку та зняття з обліку транспортних засобів у кількості 4 шт., період порушення - січень 2017р., жовтень 2017р., червень 2020р.

18.08.2021 позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними, направив скаргу до ДПС України в порядку адміністративного оскарження, за результатом розгляду якої ДПС України прийняте рішення від 12.10.2021 № 23199/6/99-00-06-02-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду з вимогою їх скасування.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у статті 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, як і права на бюджетне відшкодування цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

У справі, що розглядається установлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства, внаслідок чого податковими повідомленнями-рішеннями визначене грошове зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» та за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій з реалізації товарів, надання послуг між позивачем та його контрагентами ТОВ «БЬЮТІ ФОРМ» нова назва ТОВ «ВАТРОН», ТОВ «КРОКУС ТОРГ» нова назва ТОВ «РОТЕРС ГРІН», ТОВ «БОННЕТ М» нова назва ТОВ «МЕНТЕРС ГІФТ», ТОВ «РЕНКУЛ», ТОВ «УКРВУГЛЕСЕРВІС», ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ», ТОВ «ПРОФОХОРОНА-ГРУП», ТОВ «УКРГЄОСЕРВІС», ТОВ «ЦЕНТРЕКОБУД», ТОВ «УКРНАДРАРАЗРОБКА», ТОВ «МАЙНІНГ ЕКСПРЕС», ТОВ «ОЛІВІН ГРУПП», та сформованих за їх результатом первинних і податкових документів вважаючи, що такі операції не носили реального характеру.

Як вбачається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Суди констатували, що товари і послуги, отримані позивачем від зазначених вище контрагентів у спірний період часу були використані позивачем в ході здійснення господарської діяльності. Всі витрати, понесені ним, підтверджено первинними документами, які були предметом дослідження відповідача в ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті перевірки.

Разом з тим, такий висновок зроблено судами без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема норм статті 90 КАС України. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів доходить висновку, що обставини справи мають бути встановлені належним чином з урахуванням документів та наданих сторонами доказів, оцінених у їх сукупності.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує доводи про безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентами, суду слід було дослідити реальне виконання цими підприємствами правочинів та відповідно правомірність декларування позивачем сум оподатковуваного доходу та податкового кредиту.

Обставини, на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи та відповідно до частини другої статті 73 КАС України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок щодо реальності господарських операцій. У разі якщо документи, надані позивачем, були складені без фактичного виконання господарських операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що докази у справі в цій частині судами не було оцінено у їх сукупності та системному зв`язку.

Доводячи свою позицію податковий орган зазначив, що товари, реалізовані в ході виконання договорів постачання, мають невідоме джерело походження, встановлено «обриви» ланцюгів постачання, задекларовано поставку ТМЦ з номенклатурою відмінною від придбаної, тобто, відсутнє законне джерело реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга господарських операцій,, а також матеріалами податкових інформацій.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі необхідно перевірити твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу. Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Крім того, у справі залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагенти позивача були спроможним виконати умови правочинів; чи могли фактично виконати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; чи мали контрагенти технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Так само, судами не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в справі та мають значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, з огляду на доводи податкового органу, що контрагенти підозрюються у «податковій недобросовісності».

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

Суд касаційної інстанції не може не погодитись з доводами касаційної скарги, що перелічення у судових рішеннях наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем під час розгляду справи, не можуть свідчити про дотримання судами критеріїв законності та обґрунтованості. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Також, у справі, що розглядається, за наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00089880717 від 12.08.2021, яким позивачу визначене грошове зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на загальну суму 4080,00грн за ненадання до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів про поставку та зняття з обліку транспортних засобів у кількості 4 шт., період порушення - січень 2017р., жовтень 2017р., червень 2020р.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням згідно з розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями, шляхом подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, зокрема, за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Касаційний суд з`ясував, що як викладено податковим органом у Акті перевірки (том 1, арк спр 110-111) відповідно договорів оренди нежитлових приміщень та договору оренди автомобіля встановлено оренда нежитлових приміщень та автомобілю, а саме:

нежитлове приміщення за договором оренди від 20.12.2016 №б/н орендує у ТОВ «Проектно - експертна фірма «Землі Приазов`я», площею 22,8 кв.м, за адресою: м. Маріуполь, вул. Троїцька,43, приміщення №10. Орендна плата 700,00 грн. в місяць, без ПДВ, термін дії оренди до 19.12.2017. Згідно з додатковою угодою №1 від 08.12.2017 - термін дії договору до 20.12.2018 (з щорічною пролонгацією). Відповідно до додаткової угоди №2 від 14.01.2019 розмір орендної плати складає 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 140,00грн.

Нежитлове приміщення за договором оренди від 01.06.2020 №469 орендує у ТОВ «Покровський завод «ПОБУТРАДІОТЕХНІКА», площею 23,2 кв.м, за адресою: м. Покровськ, м-н «Шахтарський», б.23. Орендна плата 5350,00 грн. в місяць, термін дії оренди до 31.12.2021.

Нежитлове офісне приміщення за договором оренди від 27.05.2020 №17-2020/ р орендує у ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» площею 118,0 кв.м, за адресою: Україна, 03838, м. Київ, вул. Лінійна, 17, 3 поверх. Орендна плата 28320,00 грн. в місяць, термін дії оренди на один календарний рік, оплата за експлуатаційні витрати 11356,00 грн. з ПДВ в місяць, оплата за експлуатаційні витрати 1499,00 грн. з ПДВ в місяць, плата за охорону 2400,00 грн. з ПДВ в місяць. Акт прийому - передачі від 01.06.2020.

На підставі Договору оренди від 11.10.2017 з орендодавцем ОСОБА_1 орендується автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2461, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , термін дії оренди - п`ять років, розмір орендної плати 150,00 грн. в місяць. Договір завірено нотаріально №2406, Акт приймання - передавання транспортного засобу від 11.10.2017.

Інформація щодо оренди нежитлових приміщень та оренди транспортного засобу не відображена у Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

Поряд цим, податковий орган у Акті перевірки зазначив, що на поручення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» не подавало Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП про постановку та зняття з обліку вищевказаних транспортних засобів.

У свою чергу, в Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за неподання повідомлення за формою 20-ОПП до Аткта перевірки (том 1 арк спр 29) зазначено, що не Подано повідомлення за формою 20-ОПП щодо оренди:

за договором оренди від 20.12.2016 №б/н орендує у ТОВ «Проектно - експертна фірма «Землі Приазов`я», площею 22,8 кв.м, за адресою: м. Маріуполь, вул. Троїцька,43, приміщення №10;

за договором оренди від 01.06.2020 №469 орендує у ТОВ «Покровський завод «ПОБУТРАДІОТЕХНІКА», площею 23,2 кв.м, за адресою: м. Покровськ, м-н «Шахтарський», б.23;

офісне приміщення за договором оренди від 27.05.2020 №17-2020/ р орендує у ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» площею 118,0 кв.м, за адресою: Україна, 03838, м. Київ, вул. Лінійна, 17, 3 поверх;

договір оренди від 11.10.2017 з орендодавцем ОСОБА_1 орендується автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2461, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 4 х 1020,00 = 4080,00.

Суди попередніх інстанцій вказали, що підтверджено касаційним судом на підставі матеріалів справи (том 1 арк спр 27), податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на загальну суму 4080,00 грн. прийнято за ненадання ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів про поставку та зняття з обліку транспортних засобів у кількості 4 шт., період порушення - січень 2017р., жовтень 2017р., червень 2020р.

Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки викладеним вище обставинам.

Суд касаційної інстанції констатує, що суди попередніх інстанцій не дотримались вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, судами не вжито належних та достатніх заходів для встановлення обставин справи.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилаючись на пункт 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, дійшов висновку, що оскільки вказані порушення встановлені відповідачем після 01 березня 2020 року, тобто після введення відповідного мораторію, то на переконання суду штрафні санкції за неподання ф.20-ОПП за січень, жовтень 2017 року і червень 2020 року не підлягають застосуванню.

Згідно з пунктом 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Як слідує, судами виснувано, що штрафні санкції не застосовуються за порушення податкового законодавства, встановлені відповідачем після 01 березня 2020 року.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що згідно норми закону штрафні санкції не застосовуються за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відтак, суд вважає, що під час нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у справі, дати юридичну оцінку встановленим обставинам, правильно застосувати норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №200/14601/21 скасувати. Передати справу №200/14601/21 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду