Рішення від 06.06.2025 по справі 466/3450/25

Справа № 466/3450/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Костюк В. С.

з участю: представника заявника Чліянц А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові в порядку окремого провадження за заявою адвоката Чліянц Антоніни Арамівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту припинення застави, скасування заборони відчуження нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

14 квітня 2025 року адвокат Чліянц Антоніна Арамівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту припинення застави, скасування заборони відчуження нерухомого майна, у якій просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт припинення застави по договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650; скасувати заборону відчуження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650, номер запису про обтяження 55225510, дата державної реєстрації 18.12.2006 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73379410 від 29.05.2024; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування заборони відчуження нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , яка внесена на підставі договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною контрою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650, номер запису про обтяження 55225510, дата державної реєстрації 18.12.2006 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73379410 від 29.05.2024.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29 травня 2024р., яке було видано Третьою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано у реєстрі за № 5-4/37, ним ОСОБА_1 було успадковано після смерті матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 договору застави, укладеному між покійною ОСОБА_2 (Заставодавець) та ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" (Заставодержатель) 15.05.1998, який посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650 між ОСОБА_2 та ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" 23 квітня 1998 було укладено договір купівлі-продажу квартири з відтермінуванням платежу, посвідчений Першою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 7-2196 на суму 25 848 гривень, з яких 3 618 гривень сплачено Заставодавцем до підписання договору купівлі продажу, а 22230 гривень останній зобов`язувався сплатити до 23 квітня 2003.

Відповідно до п. 2 вказаного договору в забезпечення своєчасного повернення боргу Заставодавець ОСОБА_2 передає у заставу Заставодержателю ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що таким чином, на вказану квартиру накладено заборону відчуження, яку перенесено у державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 звертався до Першої Львівської державної нотаріальної контори з заявою про зняття заборони відчуження вказаної квартири на яку йому було надано відповідь від 22.10.2024р. де зазначено, що зняття заборони відбувається за зверненням кредитора, тобто ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат».

Проте, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.07.2006р., яка була винесена у справі №7/38-21/11 юридичну особу - банкрута ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат», м. Львів, вул. Промислова, 50/52, код ЄДРПОУ 00443772 було ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» припинено.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 позбавлений можливості звернутися до заставодержателя із позовом про припинення застави. Через накладену на підставі договору застави заборону, яку накладено на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , порушується його право щодо розпорядження таким. На даний момент існує прогалина у цивільному законодавстві щодо припинення іпотеки, застави, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

З урахуванням викладених вище обставин, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи заставодержателя (ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат) за договором застави від 15 травня 1998 року, укладеним між ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» та ОСОБА_2 , існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за договором купівлі-продажу з відтермінуванням та внаслідок цього припинення права застави за договором застави від 15 травня 1998 року, який укладено між ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» та ОСОБА_2 .

Належним відповідачем за вимогами про визнання застави припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат», щодо якого 04.08.2006 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.

У зв`язку з чим змушений звернутись до суду для встановлення факту припинення застави, скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 травня 2025 року витребувано докази.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Чліянц А. А. доводи заяви підтримала, просила таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився. 28.05.2025 на адресу суду завідувач Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кропельницька Н. І. подала заяву, у якій просила розгляд справи проводити без участі представника нотаріальної контори за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши доводи представника заявника, дослідивши представлені по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить висновку про можливість задоволення заяви з наступних мотивів.

Так, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Заявника ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29 травня 2024, яке було видано Третьою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано у реєстрі за № 5-4/37, ОСОБА_1 було успадковано після смерті матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 договору застави, укладеному між покійною ОСОБА_2 (Заставодавець) та ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" (Заставодержатель) 15.05.1998, який посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650 між ОСОБА_2 та ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" 23 квітня 1998 було укладено договір купівлі-продажу квартири з відтермінуванням платежу, посвідчений Першою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 7-2196 на суму 25 848 гривень, з яких 3 618 гривень сплачено Заставодавцем до підписання договору купівлі продажу, а 22230 гривень останній зобов`язувався сплатити до 23 квітня 2003.

Відповідно до п. 2 вказаного договору в забезпечення своєчасного повернення боргу Заставодавець ОСОБА_2 передає у заставу Заставодержателю ЗАТ "Львівський м`ясокомбінат" належну йому квартиру АДРЕСА_1 .

На вказану квартиру накладено заборону відчуження, яку перенесено у державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Згідно із відповіді Першої Львівської державної нотаріальної контори від 22.10.2024 на заяву ОСОБА_1 про зняття заборони відчуження вказаної квартири зазначено, що зняття заборони відбувається за зверненням кредитора, тобто ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат».

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 07.07.2006 року, яка була винесена у справі №7/38-21/11 юридичну особу - банкрута ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат», м. Львів, вул. Промислова, 50/52, код ЄДРПОУ 00443772 було ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» припинено.

Оскільки на даний час існування обтяжень речових прав щодо майна є безпідставним та таким, що порушує охоронювані законом майнові права заявника на розпорядження цим майна, а тому встановлене обтяження підлягає припиненню.

Враховуючи наведене, а також те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає право власності за заявником, однак суттєво обмежує його право у розпорядженні таким, а відтак порушене право ОСОБА_1 на володіння та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 зазначеного вище Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст.607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до положень статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи, тому зобов`язання за договором застави є припиненими через ліквідацію ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат».

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553) порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотеко держателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно із п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки з рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, від 25.12.2015 року № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до п. 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, «Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

У даному випадку без встановлення судом факту припинення застави у зв`язку з ліквідацією юридичної особи заставодержателя без правонаступництва є неможливим скасування відомостей про заставу та заборону його відчуження.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) сформована послідовна практика правозастосування, роз`яснено зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших подібних справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні, у зв`язку з тим, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

У даному випадку майно заявника перебуває в іпотеці на підставі договорів іпотеки, сторона за яким (іпотекодержатель) ліквідована (припинена) без правонаступництва, отже договори є припиненими і тому безпідставно майно перебуває під забороною.

Під відсутністю правової підстави розуміється таке перебування майна під обтяженням, що суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту (майном не може бути реалізоване забезпечення, з метою чого укладалися іпотечні договори, так як кредитор відсутній і вимоги до заявника не заявлялися).

За даних обставин грубо порушується право власності.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право особи на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі №180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження №61-11106св21) Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Також Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд у своїй постанові від 13.09.2023 року у справі № 295/7291/2 підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

З урахуванням встановлених судом обставин, підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту припинення зобов`язання неможливістю його виконання та припинення застави, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 141, 263-265, 315 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

заяву адвоката Чліянц Антоніни Арамівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту припинення застави, скасування заборони відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Встановити факт припинення застави по договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650.

Скасувати заборону відчуження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650, номер запису про обтяження 55225510, дата державної реєстрації 18.12.2006 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73379410 від 29.05.2024.

Внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування заборони відчуження нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , яка внесена на підставі договору застави, який було укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ «Львівський м`ясокомбінат» 15.05.1998 р., посвідчено Першою львівською державною нотаріальною контрою та зареєстровано в реєстрі за №5-2650, номер запису про обтяження 55225510, дата державної реєстрації 18.12.2006 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73379410 від 29.05.2024.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено 06 червня 2025 року.

Суддя П. Т. Едер