Рішення від 05.06.2025 по справі 826/5216/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року ЛуцькСправа № 826/5216/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексо Прінт Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексо Прінт Плюс" (далі ТОВ "Флексо Прінт Плюс", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2016 №0882615131.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 04.03.2016 №0882615131 товариству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 427 581,00 грн, в тому числі: 285 054,00 грн за податковими зобов`язаннями та 142 527,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями щодо господарських операцій із контрагентом ТОВ Універсальне агентство Сова.

Позивач зауважує про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентомТОВ «Універсальне агентство «Сова» мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані та оплачені. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач звертає увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та контрагентом у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ "Флексо Прінт Плюс" суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, є необґрунтованими. Крім того, при укладенні та виконанні договорів з контрагентом позивач діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншим платником податків. Отже, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

З наведених підстав позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №826/5216/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статей 257-262 КАС України.

Відповідач Головне управління ДФС у м. Києві проти задоволення позову заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Зокрема, що Головне управління ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача за результатами якої складено акт №39/26-15-13-01-01/33343497 від 17.02.2016 та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.03.2016 №0882615131, яким товариству визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 427 581,00 грн (основний платіж - 285 054,00грн, штрафна санкція - 142 527,00 грн).

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що між ТОВ «Флексо Прінт Плюс» (покупець) з однієї сторони та ТОВ «Універсальне Агентство «Сова» (постачальник) з іншої укладено договори на постачання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно інформаційної бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Універсальне Агентство «Сова» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському p-ні ГУ ДФС у м. Києві. Згідно інформації, що міститься в базах у ТОВ «Універсальне Агентство «Сова» відсутні достатні матеріальні, трудові чи будь-яких інші ресурси, виробничі потужності для виконання оспорюваних поставок. Встановлено неперебування контрагента за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, підприємство обліковується зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Вказує на те, що від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві отримано протокол допиту від 08.10.2014 засновника та директора ТОВ «Універсальне агентство «Сова» гр. ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи. Крім того, вироком Голосіївського районного суду м. Києва №752/9276/15-к від 21.07.2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, а саме у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору, оскільки наміру займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства згідно Статуту не мав, в подальшому, до діяльності товариства не мав ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів ТОВ «Універсальне Агентство «Сова» займалися інші особи. ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Враховуючи вищенаведене, первинні документи укладені між ТОВ «Флексо Прінт Плюс» та ТОВ «Універсальне агентство «Сова», складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв`язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Флексо Прінт Плюс» до складу податкового кредиту з ПДВ сум по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальне агентство «Сова».

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Флексо Прінт Плюс» порушено пункт 198.3 та пункт 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Універсальне агентство «Сова» на загальну суму 285054,00 грн.

За вчинене правопорушення постановою Солом`янського районного суду м. Києва в адміністративній справі №760/3684/16-п від 14.04.2016 керівника ТОВ «Флексо Прінт Плюс» визнано винним за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IXПро ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX (в редакціїЗакону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №826/5216/16 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Димарчук Т.М.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/5216/16 за позовом ТОВ "Флексо Прінт Плюс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Замінено у справі відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві. Судовий розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Флексо Прінт Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 - 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 - 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт №39/26-15-13-01-01/33343497 від 17.02.2016 (а.с.9-42).

З наведеного в акті слідує, що між ТОВ «Флексо Прінт Плюс» (покупець) та ТОВ «Універсальне агентство «Сова» (постачальник) укладено договори про постачання товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2013 №б/н та від 01.04.2014 №01/04-к. Відповідно до предмету договорів, постачальник зобов`язується поставити флексографічну фарбу (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах цього договору (а.с.118-120, том 1). Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Універсальне агентство «Сова» було виписано для ТОВ «Флексо Прінт Плюс» податкові накладні на загальну суму 1710324,00 грн (в т. ч. ПДВ 285 054,00 грн), на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ та відображено їх в деклараціях з податку на додану вартість, в тому числі: за вересень 2013 року 29726,00 грн, за жовтень 2013 року 41750,00 грн, за листопад 2013 року 83500,00 грн, за січень 2014 року 41750,00 грн, за березень 2014 року 58908,00 грн, за квітень 2014 року 29420,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлені наступні порушення:

п.198.3 та п.198.6 ст. 198ПК України (із змінами та доповненнями)в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 285054,00 грн в т.ч.: за квітень 2014 року в сумі 102095,00 грн; за жовтень 2014 року в сумі 123374,00 грн; за листопад 2014 року в сумі 59585,00 грн;

п. 3 Порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, Порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку, затвердженого Наказом Міндоходів від 24.12.2010 №1020, від 21.01.2014 №49 податкових розрахунків форми 1-ДФ за І-IV кв. 2013 року, за І кв. 2014 року.

На підставі акту перевірки №39/26-15-13-01-01/33343497 від 17.02.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04.03.2016 №0882615131 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежемподаток на додану вартість на загальну суму 427 581,00 грн, в тому числі: 285 054,00 грн за податковими зобов`язаннями (за основним платежем) та 142 527, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою длявисновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

-згідно інформаційних баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Універсальне агентство «Сова» (код за ЄДРПОУ 37924416) зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві; підприємство обліковуються зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Основний вид діяльності: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; кількість працюючих - 6 осіб. Транспортні засоби відсутні. По ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники. Свідоцтво платника ПДВ №200027820 від 01.03.2012 анульовано 03.03.2015, причина - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. У ТОВ «Універсальне Агентство «Сова» відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних/ перевірок не можливо в зв`язку з тим, що підприємство обліковується зі станом 8. Крім того, відносно ТОВ «Універсальне агентство «Сова» наявний протокол допиту від 08.10.2014 засновника даного товариства в якому зазначено фіктивність створення товариства за винагороду, відсутності печаток та ведення будь-якої діяльності.

Первинні документи укладені між ТОВ «Флексо Прінт Плюс» та ТОВ «Універсальне агентство «Сова», складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв`язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Флексо Прінт Плюс» до складу податкового кредиту з ПДВ сум по взаємовідносинам з ТОВ «Універсальне агентство «Сова».

Позивач вважає вищевказані висновки контролюючого органу безпідставними, а оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом14.1.181пункту14.1статті1розділу ІПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Пунктом198.1 статті 198 ПК Українивизначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом193.1статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом201.11статті 201цьогоКодексу.

Також, пунктом201.10 ст.201 ПК Українивизначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме вій виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

Відповідно до частин 1, 2статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи №809/1337/17 у постанові від 04.09.2018 Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, як убачається з матеріалів справи між ТОВ «Флексо Прінт Плюс» (покупець) ТОВ «Універсальне агентство «Сова» (постачальник) укладено договори про постачання товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2013 №б/н та від 01.04.2014 №01/04-к. Відповідно до предмету договорів, постачальник зобов`язується поставити флексографічну фарбу (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах цього договору (а.с.118-120, том 1).

Умови поставки - самовивіз зі складу постачальника. Основою оплати товару є рахунок-фактура постачальника.

За наслідками господарських операцій сторонами господарських операцій складено видаткові накладні, рахунки- фактури, податкові накладні (а.с.121-206, том 1).

Факт оплати підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.207-216, том 1).

На підставі отриманих від ТОВ «Універсальне агентство «Сова» податкових накладних на загальну суму 1710324,00 грн (в т. ч. ПДВ 285 054,00 грн), ТОВ «Флексо Прінт Плюс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 включило до складу податкового кредиту суми ПДВ та відобразило їх в деклараціях з податку на додану вартість у розмірі 285 054,00 грн, в тому числі: за вересень 2013 року 29726,00 грн, за жовтень 2013 року 41750,00 грн, за листопад 2013 року 83500,00 грн, за січень 2014 року 41750,00 грн, за березень 2014 року 58908,00 грн, за квітень 2014 року 29420,00 грн.

На підтвердження факту використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем долучено до матеріалів справи акти-списання товару, видаткові накладні на продаж товару, виписки з банку про зарахування коштів за придбаний товар (а.с.221-250, том 1; 1-71, том 2).

При цьому, суд не дає оцінку (не ставить під сумність) правильності оформлення первинних документів, та констатує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів факт її здійснення.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих позивачем товарів та послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення ч. 1ст. 3 Господарського кодексу Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУвизначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як на підставу укладення вищевказаних договорів із контрагентом, позивач посилається на зобов`язання перед третіми особами, на підтвердження чого надано копії первинних бухгалтерських документів.

Натомість, як вбачається з акта перевірки №39/26-15-13-01-01/33343497 від 17.02.2016, підставою для нарахування зобов`язань стала інформація про відсутність у контрагентів позивача можливості виконати зобов`язання за укладеними договорами (відсутність необхідних трудових ресурсів та основних (в тому числі транспортних) засобів), відсутність джерела походження реалізованого на адресу позивача товару та поясненняТОВ «Універсальне агентство «Сова» гр. ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

Так, в актіперевірки зазначено, що ТОВ «Універсальне агентство «Сова» зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; кількість працюючих - 6 осіб. Транспортні засоби відсутні. По ланцюгу постачання відсутні підприємства перевізники.

TOВ «Універсальне агентство «Сова» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно з інформацією, що міститься в базах по зазначеному підприємству- постачальнику анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутні наймані працівники, виробничі потужності, проведення зустрічних перевірок не можливо в зв`язку з тим, що підприємство обліковується зі станом 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Слідче управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 03.02.20154 №455-2650090115 надано протокол допиту від 08.10.2014 засновника ТОВ "Універсальне агентство «Сова" гр. ОСОБА_1 , в якому гр. ОСОБА_1 зазначив, що зареєстрував підприємства виключно за грошову винагороду у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. До фінансово-господарської діяльності підприємств реального відношення не мав, оскільки не мав на це коштів, відповідних знань та зв`язків. Печаток підприємств у нього ніколи не було. Ніколи не був засновником, директором, бухгалтером будь-яких підприємств на території України (а.с.73-78, том 2).

Аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлена невідповідність придбаних та реалізованих ТОВ «Флексо Прінт Плюс» товарів та послуг, що, в свою чергу, свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Універсальне агентство «Сова».

Окрім того, судом встановлено, що на час вказаних операцій на посаді директора ТОВ"Універсальне агентство "Сова" перебував гр. ОСОБА_1 . Однак, згідно наданих пояснень ОСОБА_1 зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам та не мав наміру провадити фінансово-господарську діяльність.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на вказане суд вважає, що позивачем на підтвердження виконання господарських договорів, реальність яких не визнається відповідачем, не надано документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, а одних лише видаткових накладних, податкових накладних та подорожніх листів недостатньо для здійснення висновку про реальність виконання цих договорів. Фактично, крім документів у паперовому вигляді, які підтверджують факт укладення договору, складення видаткових і податкових накладних, а також проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем суду не надано. Проте договори, податкові та видаткові накладні не є тими первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів і реальне постачання товару від постачальників позивачу.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Предметом доказування у справах, спір в яких стосується зазначеного права платника податків, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку суми податкового кредиту та (або) витрат з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від28.10.2020 у справі 640/3516/19.

Суд також звертає увагу, що подібні правовідносини щодо підтвердження реального характеру здійснених поставок ТОВ «Універсальне агентство «Сова» та віднесення іншим суб`єктом господарювання (відмінним від позивача) до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ «Універсальне агентство «Сова», були предметом дослідження у справі №826/2502/16.

Так, Верховний Суд у справі №826/2502/16, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 в частині задоволення позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку, зокрема, за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «Сова», не є достатніми та достовірними, оскільки відповідач посилався на пояснення посадової особи цього суб`єкта господарювання, яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Статтею 90 КАСвстановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін колегія суддів вважає, що ключові аргументи доводів та міркувань учасників процесу отримали достатню оцінку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 241, 242, ч.3 243, 245, 246, 262, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексо Прінт Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 04.03.2016 №0882615131- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексо Прінт Плюс" (13151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-А, код ЄДРПОУ 33343497).

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя Т.М. Димарчук