Ухвала від 05.06.2025 по справі 935/2506/23

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2506/23

Провадження № 1-кп/935/124/24

У Х В А Л А

05 червня 2025 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023060420000363 стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.3 ст.135, ч.1 ст.263 КК України ,

встановив:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, встановлених для обвинуваченого, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, з підстав наявності ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконного впливу обвинуваченого на свідків, з метою схиляння їх до неправдивих показань, переховування від суду, перешкоджання встановленню істини по справі іншим чином, враховуючи тяжкість покарань за вчинення інкримінуємих йому злочинів.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 заперечив проти клопотання прокурора, звернувся до суду із письмовим клопотанням про часткову зміну покладених на обвинуваченого обов`язків, в якому просить суд надати можливість обвинуваченому пересуватись у межах Житомирського району, з огляду на те, що обвинувачений є вдівцем, має на утримані неповнолітню дитину, яку потрібно супроводжувати до місця навчання (ліцей №1 Коростишівської міської ради), є приватним підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність в іншому населеному пункті, потребує регулярних правничих консультацій. Крім того, обвинувачений, який добросовісно виконує покладені на нього обов`язки, і надалі буде носити електронний засіб контролю. Захисник також фактично надав оцінку дослідженим під час судового розгляду доказам, зазначив, що обвинувачення проти ОСОБА_7 мають «надуманий» характер, а «голослівні припущення прокурора щодо звинувачень», на його думку, повністю спростовані і в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень, які останньому інкримінуються.

Потерпілий ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора , яке просять задовольнити.

Законний представник ОСОБА_5 підтримала клопотання прокурора, вважає його обґрунтованим та просить задовольнити. У своїх вільних поясненнях законний представник зауважила, що у разі визнання обвинуваченого винуватим, наполягатиме на максимальній мірі покарання, передбаченій санкціями статей Кримінального кодексу України, які інкримінуються обвинуваченому, та категорично заперечує проти будь-яких змін обов`язків, встановлених стосовно нього.

Обвинувачений ОСОБА_12 заперечив проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_8 заперечив проти клопотання прокурора, вважає, що ризики, вкотре зазначені прокурором є надуманими та необґрунтованими .

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення , до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.08.2023 стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 214720 грн.

Житомирським апеляційним судом 17.08.2023 ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.08.2023 було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою обвинуваченому визначено розмір застави - 805200 грн. та покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. У зв`язку із внесенням обвинуваченим застави, його звільнено з під варти.

Надалі, покладені на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, неодноразово продовжувались, останній раз за ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.04.2025.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків , а також запобігання ризикам , передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Положення КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.

Враховуючи хід судового розгляду та ті обставини, що на час розгляду клопотання прокурора судом вже допитані усі свідки, заявлені обома сторонами, а також потерпілий та його законний представник, які перебувають за межами України, ризик незаконного впливу обвинуваченого та цих учасників судового провадження відсутній.

Однак, злочини, передбачені ч.1 ст.263, ч.3 ст.135, ч.2 ст.286-1 КК України , у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 , є тяжкими, найтяжчий з яких передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами від 5 до 8 років. Означене покарання, у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст.69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що у сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватись від суду чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v.Bulgaria» зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати , що такий початковий ризик був встановлений.

Отже, суд вважає, що на даний час ризики переховування обвинуваченого від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не втратили своєї актуальності в повній мірі, враховуючи також і його майновий стан, який є достатнім для існування в умовах переховування. Наявність в обвинуваченого на утриманні неповнолітньої дитини та міцність соціальних зв`язків також не нівелюють такі ризики.

Суд наголошує, що доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувального акту та відсутності у діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються , не є підставою для зміни (часткової зміни) запобіжного заходу, але вони стосуються фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та які викладені в обвинувальному акті.

Разом з тим, питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості, а також правильності кваліфікації дій обвинуваченого, суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу чи його зміну.

Також не є самостійною підставою для зміни (часткової зміни) запобіжного заходу виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, покладених на нього судом, оскільки належна процесуальна поведінка є прямим обов`язком обвинуваченого, відповідно до положень КПК України.

При цьому , судом береться до уваги, що хоча навчальний рік в українських навчальних закладах, що забезпечують здобуття початкової/базової/профільної середньої освіти (початкові школи, гімназії, ліцеї) офіційно закінчується 30 червня, проте , у більшості таких навчальних закладах, у тому числі на території Житомирського району, навчання вже завершено і останні дзвоники пролунали, а тому малолітня дитина обвинуваченого не потребує супроводу до місця навчання.

Також, як вже неодноразово зазначалось судом, обвинувачений зареєстрований фізичною особою підприємцем, є кінцевим бенефіціарним власником ПАТ «Коростишівський райагропостач», керівником якого є ОСОБА_13 , іншим кінцевим бенефіціарним власником ОСОБА_14 , які є членами родини обвинуваченого, а за таких умов необхідність особистої участі обвинуваченого у здійсненні господарської діяльності підприємства стороною захисту не доведено.

Слід зазначити, що судовим рішення про обрання / продовження запобіжного заходу обвинуваченого не було позбавлено можливості спілкування із своїми потенційними партнерами у сфері здійснення господарської діяльності, що, на думку суду можливо здійснювати за місцем проживання обвинуваченого чи з використанням сучасних засобів зв`язку.

Крім того, суд звертає увагу, що захисник ОСОБА_10 неодноразово звертався до суду з клопотаннями про надання обвинуваченому дозволу на виїзд за межі населеного пункту, в якому він проживає, з метою отримання медичної допомоги, і такі клопотання були судом задоволені, чим дотримані конституційні права обвинуваченого у повній мірі.

З огляду на наведене, суд переконаний, що покладені на обвинуваченого обов`язки не є надмірним втручанням у його права та є необхідними для досягнення дієвості кримінального провадження.

Решту доводів клопотання захисника суд не може оцінити у межах розгляду даного кримінального провадження, оскільки такі доводи зводяться до оцінки вироку Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.02.2025, ухваленого у судовому провадженні №935/3888/23, який, по-перше, не набрав законної сили, а по-друге, жодним чином не стосується ні обставин, ні будь-кого з учасників даного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 .

Суд нагадує захиснику положення ст..90 КПК України, відповідно до яких рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення лише в частині встановлення порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак судове рішення, що набрало законної сили, не має преюдиціального значення для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб.

Отже, стороною захисту не було представлено нових та суттєвих аргументів , які б давали підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, як і застосування більш м`якого запобіжного заходу, що буде недостатнім, оскільки виконання покладених обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

На підставі зазначеного, керуючись ст.177,178, 181, 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, на 60 днів, тобто до 05.08.2025 включно , а саме:

1) прибувати до суду на визначений час.

2) не відлучатись із населеного пункту , в якому він фактично проживає, за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду.

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його процесуальних обов`язків, відповідно до ухвали суду, покласти на відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого: відділ поліції №1 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП у Житомирській області.

Ухвалу суду направити до відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП у Житомирській області для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1