Рішення від 02.06.2025 по справі 570/1300/25

Справа № 570/1300/25

Номер провадження 2/570/1073/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивача - адвоката Таборовця А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на майновий пай, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Таборовця А.П., звернувся до суду із позовом до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якій просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності КСП "Дружба" та зобов`язати Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити позивачу ОСОБА_1 вищевказану земельну частку (пай) в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Дружба», але не може отримати цю земельну ділянку, оскільки його право заперечується відповідачем - Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області. За наведеного він вимушений звернутися до суду з метою захисту свої прав та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 28.03.2025 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О.О., та призначена до підготовчого судового засідання.

03.04.2025 року представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву. В поданому відзиві представник відповідача не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.04.2025 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача підтримав позов з підстав, що у ньому викладені.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Подав заяву, згідно якої позов визнає та просить справу розглядати без їх участі.

Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом, позиція сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до трудової книжки колгоспника у 1967 році позивача ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу «Більшовик» Рівненського району Рівненської області.

В подальшому колгосп було перейменовано на Колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба».

В 1991 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи у колгоспі у зв`язку з переводом на посаду шофера до Новоукраїнської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 був виключений з членів господарства.

Рішенням Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 червня 1993 року № 83 «Про створення комісії по роздержавленню та приватизації земель» створено комісію по роздержавленню та приватизації земель. На підставі вищезгаданого рішення, землю було передано у колективну власність для сільськогосподарського призначення, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю КСП «Дружба» на території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17 листопада 1995 року, серія РВ00014.

В подальшому було затверджено списки громадян, яким надається право на земельну частку (пай). Розмір земельної частки (паю) колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» на території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради становить 2,04 умовних кадастрових гектарів.

На дату звернення до суду, сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 не видавався.

При прийнятті рішення суд зважає на наступні положення законодавства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п.5 Закону України). Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року.

Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.5 Земельного кодексу України (редакція від 22.06.1993 р.) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно ст. 23 України (редакція від 22.06.1993 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13.03.1992 року № 2201 затверджена форма державного акта на право колективної власності на землю до якого додається за встановленою формою список громадян-співвласників цієї власності.

Згідно ст.6 ЗК України (редакція від 22.06.1993 р.) до числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

При розгляді справ про визнання права особи на земельну частку (пай) судам необхідно з`ясовувати:

- наявність підстав для набуття такою особою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві (кооперативі, акціонерному товаристві), чи відбулося таке набуття фактично з врахуванням того, що перебування особи в трудових відносинах з підприємством не означає автоматичного набуття членства в ньому;

- наявність передбачених законом підстав для набуття особою права на земельну частку (пай), зокрема факт членства особи в колективному підприємстві на момент отримання ним правовстановлюючого документа на землю;

- дату видачі колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, акціонерному товариству) акта на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Ураховуючи зміни, які відбудились в законодавстві в сфері регулювання питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, пріоритетне застосування мають саме відповідні норми, які діють з 01 січня 2019 року. Натомість, визначені у наведеній постанові Пленуму Верховного Суду України роз`яснення (рекомендації) не в повній мірі відповідають діючому (оновленому) законодавству України.

Внесеним до списку особам, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка і проводиться їх реєстрація районною державною адміністрацією. Тобто, для набуття права на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720, необхідна наявність двох обставин: членство у колективному сільськогосподарському підприємстві та внесення до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001), держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України (№ 2768-III від 25.10.2001)сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно ст.3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема:

? приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

? укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

? приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Згідно п.7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціям» від 8 серпня 1995 р., створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі земель у колективну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятих у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких прийнято у члени сільськогосподарських підприємств.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 р. справа № 383/993/18 (провадження № 61-5798св20), право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, оскільки порушення прав позивача є триваючим.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 зазначено, що право особи на майно і земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на майно і земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: безоплатна передача із земель державної і комунальної власності; приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) та ін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-5464св22) зазначено, що: «у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. […]».

Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Судом встановлено, що за відомостями трудової книжки колгоспника, що видана на ім`я позивача, останній перебував у трудових відносинах та є членом ПСП «Дружба».

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року «Про трудові книжки колгоспників» було затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

Відповідно п. 2 вказаної Постанови трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Таким чином, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 від 03.01.1967, що належить позивачу, містить всі необхідні записи, що передбачені нормами чинного законодавства, тому є такою, що підтверджує членство позивача у колективному підприємстві.

Як вже зазначалося, документи, які б свідчили про виключення позивача із членів колгоспу, в матеріалах справи відсутні.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, позивач ОСОБА_1 є таким, що набув право власності на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта на право колективної власності на землю, тобто з дня видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» на території Олександрійської (колишньої Новоукраїнської) сільської ради від 17 листопада 1995 року, серія РВ00014.

Надалі суд звертає увагу на наступне.

Станом на час подання позову до суду, відкриття провадження по справі та її розгляду в суді першої інстанції вже діяв Закон України № 2498-VIII, яким внесені зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV (далі - Закон України № 899-IV).

Статтею 14-1 Закону України № 899-IV (яка діє з 01 січня 2019 року) встановлено новий порядок використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства та визначено організацію розподілу земель, що залишилися у колективній власності, яку здійснюють виключно сільські, селищні, міські ради на території якої такі землі розташовані.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законодавством оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та відповідно єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Висновки суду.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде прийняття рішення про визнання за ним права на земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності колективного пайового сільськогосподарського підприємства «Дружба», та зобов`язання Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити позивачу земельну частку (пай) розміром 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Адже саме такий спосіб захисту права позивача узгоджується з правовою позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 р., справа № 530/467/19.

При цьому суд зауважує, що виділення позивачеві земельної частки (паю) має відбуватися з урахуванням змін до ЗК України.

Щодо судових витрат.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідача на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача.

Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому позивачеві слід повернути 50 % судового збору (в порядку ст. 142 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на майновий пай - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку паювання земель, що перебували в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба».

Зобов`язати Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) площею 2,04 умовних кадастрових гектари в межах території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської.

Повернути ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. - 50 % судового збору (в порядку ст. 142 ЦПК України), що був сплачений у загальному розмірі 2422 грн. 40 коп. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0175110086 від 27.03.2025 р., ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387119, вул. Свято-Преображенська, буд. 66, с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, mail@oleks-tg.gov.ua).

Суддя Красовський О.О.