Рішення від 06.06.2025 по справі 460/678/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2025 року м. Рівне№460/678/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивачів: представники Забродовська Н.І., Процун О.О., Петрович Н.Г., Вітренко Л.Р., Ковальчук В.С., третьої особи на стороні позивача: представник Денисовець К.Г., Забродовська Н.І.,

відповідача: представник Гапонова М.О., третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Вараської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Вараського центру соціальних служб та послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович доВараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна військова адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Вараська міська рада звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №16 від 13.01.2025 «Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 28.01.2025 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Суд перейшов до розгляду справи №460/678/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24 лютого 2025 року.

Ухвалою, проголошеною в підготовчому засіданні 24.02.2025 залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, Департамент житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради. В судовому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2025 року.

Протокольною ухвалою, проголошеною в підготовчому засіданні 19.03.2025, залучено до участі у справі яктретю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міського голову м. Вараш Мензула Олександра Павловича. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 04 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 04.04.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рівненську обласну військову адміністрацію; витребувано докази від Рівненської обласної військової адміністрації.

Ухвалою суду від 04.04.2025 об`єднано у одне провадження адміністративну справу №460/678/25 за позовом Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу зі справою №460/4787/25 за позовом Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №16 від 13.01.2025 Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану та зі справою №460/4832/25 за позовом Вараського центру соціальних служб та послуг до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №16 від 13.01.2025 Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

В підготовчому засіданні оголошено перерву до 16 квітня 2025.

Ухвалою суду від 16.04.2025 об`єднано у одне провадження дану адміністративну справу зі справою 460/4892/25 за позовом Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу. Ухвалою від 16.04.2025 витребувано докази від Рівненської обласної військової адміністрації.

Протокольною ухвалою від 16.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2025.

В судовому засіданні 14.05.2025 оголошено перерву до 23.05.2025.

В судовому засіданні 23.05.2025 оголошено перерву до 27.05.2025.

В судовому засіданні 27.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 06.06.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що наказ №16 від 13.01.2025 «Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі Наказ №16) не стосується запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак прямо зобов`язує виконавчі органи ВМР та керівників закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури і спорту, надавачів соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади (далі Керівники закладів) на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування виконувати не властиві їм функції, вчиняти дії, які суперечать вимогам чинного законодавства, сприяти у виконанні Вараською МВА власних повноважень, які не стосуються запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Такі дії в сукупності призводять до втручання у власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування (далі ОМС) на території Вараської міської територіальної громади (далі Вараська МТГ). Позивачі вважають Наказ №16 протиправним, прийнятим з перевищенням повноважень, таким, що порушує права та законні інтереси Вараської МТГ, систему місцевого самоврядування як такого та ОМС зокрема, не відповідає Конституції України, законам України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», «Про освіту», «Основи законодавства України про охорону здоров`я», «Про культуру», «Про фізичну культуру і спорт», «Про соціальні послуги», «Про основні засади молодіжної політики», Цивільному кодексу України, Бюджетному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам.

Так, позивачі стверджують, що органи місцевого самоврядування на території Вараської міської територіальної громади належним чином продовжують здійснювати свої повноваження, які, в свою чергу, не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів визначений частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Однак чіткого механізму та правових підстав їх виконання, за умови функціонування ОМС, законами України не визначено.

Вказують, що на дату видання оскаржуваного наказу, начальник утвореної військової адміністрації населеного пункту міг би здійснювати повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови та управління усіма структурами ради, її виконавчих органів та комунальних підприємств виключно після прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, у порядку визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В даному ж випадку, Верховна Рада України такої постанови не приймала.

Відповідно до норм статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, що ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» (далі - Європейська хартія), ОМС в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються ОМС, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що ОМС здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином, на думку позивачів, у разі дублювання, тобто закріплення за відповідними військовими адміністраціями населених пунктів повноважень, віднесених Конституцією і законами України до відання органів місцевого самоврядування, приймати відповідні рішення, за умови повноцінного функціонування місцевого самоврядування на відповідній території, повинні міські ради та їх виконавчі органи, міський голова.

Вважають, що відповідач уповноважений виконувати лише повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Вараської міської територіальної громади, вичерпний перелік яких визначено статтею 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану , при цьому, органи місцевого самоврядування мають обов`язок сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій саме у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території, що визначений статтею 17 Закону України Про правовий режим воєнного стану, а не у виконанні інших повноважень.

Повноважень військової адміністрації населеного пункту надавати доручення з інших питань та зобов`язувати керівників закладів та виконавчі органи міської ради сприяти військовій адміністрації населеного пункту у виконанні інших повноважень ані Конституція України, ані Закон України «Про правовий режим воєнного стану» не встановлює. Таким чином Наказ №16, що виданий з питань, які належать до повноважень ОМС та не стосується заходів правового режиму воєнного стану, є завідомо неправомірним та виданим з перевищенням повноважень. Разом з тим, оскаржуваний Наказ №16, через перевищення повноважень та привласнення собі чужих прав, має ознаки намагань захоплення влади у Вараській МТГ під «прикриванням дії правового режиму воєнного стану», що прямо порушує статтю 22 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та її норми, які визначають, що будь-які спроби використати введення воєнного стану для захоплення влади тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Позивачі вказують, що відповідачем порушено процедуру видання оскаржуваного наказу, оскільки і закон, який регулює порядок здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями, і закон, який регулює порядок здійснення повноважень ОМС, встановлює вимогу участі ОМС у вирішенні питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування. Всупереч вимогам законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» начальником Вараської МВА прийнято оскаржуваний Наказ №16, який безпосередньо стосується інтересів місцевого самоврядування та передбачає втручання у здійснення ОМС своїх повноважень, без попереднього повідомлення про це ОМС та без надання можливості ОМС висловити свої пропозиції та зауваження до його змісту. Саме дотримання Вараською МВА чинного законодавства щодо необхідності проведення попередніх консультацій з ОМС на етапі прийняття Наказу №16 є превентивним заходом для недопущення втручання в діяльність ОМС. Однак Вараська МВА проігнорувала вищевказані норми.

Позивачі також звертають увагу на неможливість надання Вараською МВА обов`язкових вказівок виконавчим органам Вараської міської ради, керівникам закладів, оскільки чинним законодавством України взагалі не визначена можливість підпорядкування виконавчих органів ради та комунальних закладів військовій адміністрації населеного пункту як такій. Натомість, єдина передбачена законодавцем можливість законного підпорядкування виконавчих органів ради та комунальних закладів начальнику військової адміністрації населеного пункту це прийняття Верховною Радою України відповідної постанови згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Інформація про відсутність такої постанови є загальнодоступною та не потребує додаткового доведення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Пунктами 7 та 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що саме міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, тобто за трудовим законодавством вважається їх роботодавцем. Таким чином, надання будь-яких обов`язкових до виконання доручень виконавчим органам ВМР та керівникам закладів порушує субординацію в системі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до установчих документів закладів освіти, культури, фізичної культури та спорту, соціального захисту комунальної власності на території Вараської МТГ (далі - Заклади Вараської МТГ) їх засновником є Вараська МТГ в особі ВМР, органами управління виконавчі органи ВМР, і саме в установчих документах розмежована їх компетенція. Після утворення Вараської МВА зміни до установчих документів згаданих вище закладів комунальної власності на території Вараської МТГ стосовно повноважень Вараської МВА як органу управління ними не вносилися, оскільки остання такими повноваженнями чинним законодавством України - не наділена. Відтак, Вараська МВА всупереч нормам статті 19 Конституції України, самостійно визначила підставу, межі та спосіб виконання нею повноважень щодо управління Закладами Вараської МТГ. При цьому, норми законодавства, на які міститься посилання в преамбулі Наказу № 16 начальника ВМВА, не передбачають повноважень начальника Вараської МВА надавати доручення, передбачені Наказом 16, за відсутності відповідної постанови Верховної Ради України. Таким чином, Наказ № 16, який містить низку доручень керівникам виконавчих органів ВМР, Керівникам закладів Вараської МТГ, прийнятий з перевищенням повноважень та є очевидно протиправним, таким, що суперечить статті 19 Конституції України, статтям 10, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтям 26, 42, 54, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивачі вказують, що оскаржуваним наказом порушено:

- принцип конституціоналізму, що зобов`язує наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України цілей їх утворення;

- порядок здійснення повноважень військових адміністрацій, визначений статтею 19 Конституції України, статтями 9, 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;

- права свободи та інтереси ВМР, визначені статтями 7, 143 Конституції України, ст. 4, 6, 8 Європейської хартії, частиною 2 статті 11, статтями 20, 21, пунктами 6, 22, 23, 30, 31 частини 1 статті 26, статей 60, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 24, 25, частиною 1 статті 57-1 Закону України «Про освіту», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», частиною 2 статті 169 Цивільного кодексу України, частинами 1 та 2 статті 57 Господарського кодексу України, Бюджетним кодексом України, Постановою КМУ № 252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» та інших підзаконних актів у сфері бюджетних правовідносин;

- права виконавчих органів ВМР, визначені статтями 27-40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- права міського голови м. Вараш, визначені пунктами 7 та 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- розпорядження міського голови від 01 липня 2021р. № 177-р «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни у Вараській міській територіальній громаді»;

- рішення ВМР від 15 грудня 2020 № 59 «Про затвердження Положення про порядок списання майна, що є комунальною власністю Вараської міської територіальної громади»;

- порядок функціонування Закладів Вараської МТГ, визначений Законом України «Про освіту», «Про культуру», «Про фізичну культуру та спорт», «Про соціальні послуги» та ряд інших, а також установчими документами Закладів Вараської МТГ.

Крім того, Наказ № 16 грубо порушує права місцевого самоврядування:

1) призводить до неправомірного втручання в роботу ОМС, закладів Вараської МТГ та нівелює гарантовану державою самостійність ОМС у прийнятті рішень з питань місцевого значення, призводить до необґрунтованої централізації влади, що прямо заборонено статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

2) фактично зупиняє налагоджену систему роботи ОМС та налагоджену роботу закладів Вараської МТГ, що має негативний вплив на своєчасність та оперативність ухвалення управлінських рішень ОМС;

3) порушує принцип «правової визначеності», що є основним принципом демократичного суспільства, для закладів Вараської МТГ щодо порядку та способу виконання актів ОМС з питань управління закладами Вараської МТГ; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, в тому числі соціальних; управління майном, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації майна тощо.

Представники позивачів в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, вказали, що оскаржуваний наказ не виконували. Нормальне функціонування органів, які діють на території Вараської територіальної громади, забезпечено не завдяки існуванню оскаржуваного наказу, а всупереч йому, внаслідок його не виконання. Виконання такого наказу органами, які функціонують на території громади, могло б призвести до порушень чинного законодавства, порушення субординації та підпорядкування, виконання органами та установами не властивих їм функцій, мало б негативний вплив на своєчасність та оперативність ухвалення управлінських рішень. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підтримали свої пояснення, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити у їх задоволенні. У своїх заявах по суті, а також у своїх пояснення, міркування та аргументах, наданих під час розгляду справи, зазначив, що в позовній заяві позивач ставить під сумнів укази Президента України та всю систему військових адміністрацій України без належних правових на те підстав.

Стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Згідно приписів частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Указом Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 було утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 45356703.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Розпорядженням Президента України від 20 лютого 2024 року №17/2024-рп Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області. Зазначені укази (розпорядження) є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють повноваження відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до повноважень військових адміністрацій відноситься запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак це повноваження є лише одним із 47 наведених повноважень військових адміністрацій населених пунктів згідно статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Військові адміністрації населених пунктів здійснюють повноваження відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з них визначено 47 повноважень та делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України. Разом з тим, начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (пункт 8 частина 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».) Вирішуючи питання застосування норм законів, що мають однакову юридичну силу, зважаючи на рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020, в якому зазначено, що в разі співіснування суперечливих норм однакового ієрархічного рівня, проблема вирішується за допомогою принципів верховенства права (правовладдя): «закон пізніший має перевагу над давнішим», «закон спеціальний має перевагу над загальним», «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим». Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 спеціального закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Військова адміністрація населеного пункту утворюється як юридична особа та набуває відповідних прав з моменту її утворення, в той час як орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень та як юридична особа не припиняється, а змінюється лише обсяг рішень та дій, які вони можуть вчиняти. Тобто, з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження органу місцевого самоврядування обмежені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Водночас, в разі необхідності Президент України звертається з поданням до Верховної Ради України, яка відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» може прийняти рішення про передачу начальнику військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», повноважень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Таким чином, начальник Вараської міської військової адміністрації і до прийняття відповідної постанови уповноважений здійснювати повноваження, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» є спеціальним, і відповідно пунктом 15 частини другої статті 15 даного Закону передбачено здійснення повноважень військовими адміністраціями населених пунктів повноваження щодо що управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних. У зв`язку з цим, позивачі не уповноважений на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування здійснювати повноваження, передбачені частиною другою статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зважаючи на те, що на території Вараської міської територіальної громади утворена військова адміністрація населеного пункту (Вараська МВА). Саме з метою належного виконання вищезазначених повноважень начальником було видано наказ від 13 січня 2025 року №16 «Про здійснення окремих повноважень, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (Наказ №16).

На думку відповідача, Вараська МВА не зобов`язана проводити попередні консультації з ОМС з питань, які віднесені до її відання згідно частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Наказ №16 виданий з метою здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та взагалі не передбачає підпорядкування виконавчих органів Вараської міської ради та комунальних закладів начальнику військової адміністрації населеного пункту, а спрямований виключно на реалізацію повноважень наданих Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідач вважає Наказ №16 законним та прийнятим в межах наданих повноважень та таким, що жодним чином не порушує права органу місцевого самоврядування, права позивачів в даній справі.

Визначальним для суду при вирішенні адміністративного спору є встановлення наявності чи відсутності порушеного права позивачів діями, бездіяльністю чи рішенням відповідача. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. У постанові від 16.07.2020 у справі №826/13664/18 Верховний суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду. Звернувшись з позовами до суду позивачі не надали жодних доказів на підтвердження порушення Наказом №16 його прав, свобод або інтересів, як обов`язкової умови для надання правового захисту судом. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачі подали відповідь на відзив, в якому зазначають, що законність утворення органу державної влади не може свідчити про автоматичну законність всіх прийнятих відповідним органом рішень (наказів) та дій. Вважають, що обсяг повноважень військових адміністрацій населених пунктів залежить від підстав їх утворення. Твердження про часткове припинення повноважень виконавчих органів ВМР внаслідок видання Указу та утворення Вараської МВА є помилковим, надуманим, таким, що не відображене в нормах чинного законодавства. Повноваження ОМС, визначені Конституцією України та законами України, належать виключно позивачам. Жодна норма Конституції України не передбачає можливість обмеження чи припинення гарантованих Конституцією прав територіальної громади законами України в умовах дії правового режиму воєнного стану, в тому числі Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Таким чином, внаслідок реалізації Вараською МВА у незаконний спосіб повноважень засновника закладів Вараської МТГ та зміни порядку управління закладами, затвердженому ВМР, порушено право територіальної громади самостійно реалізовувати такі функції або через обрані нею ОМС.

Ні Конституція України, ні закони України не визначають, що ОМС, або заклади, засновником яких є територіальна громада в особі відповідних рад, зобов`язані виконувати будь-які доручення військових адміністрацій населених пунктів, окрім сприяння забезпеченню і здійсненню заходів правового режиму воєнного стану. Таким чином, оскаржуваний наказ не містить ніяких правових підстав, які б слугували обґрунтуванням для його прийняття. Вараська МВА не є органом, уповноваженим надавати будь-які доручення виконавчим органам ради та закладам Вараської МТГ, оскільки контроль за діяльністю виконавчих органів ради та закладів, засновником яких є рада, належить до виключних повноважень ради. Оскаржуваний наказ, яким Вараська МВА перебирає на себе права засновника закладів Вараської МТГ, прямо порушує (обмежує) одне із прав Вараської МТГ на місцеве самоврядування - право територіальної громади створювати заклади та управляти ними через відповідні ОМС. Оскаржуваний наказ №16 суперечить установчим документам позивачів, які визначають, що усі рішення щодо їх діяльності ухвалює Вараська міська рада, як засновник та її виконавчі органи.

Від Рівненської обласної військової адміністрації надійшли письмові пояснення, в якій третя особа проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Третьою особою подано клопотання про розгляд справи без участі представника Рівненської ОВА.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і діє дотепер.

Указом Президента України від 20.02.2024 №82/2024 Про утворення військової адміністрації утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 45356703).

Розпорядженням Президента України від 20.02.2024 №17/2024-рп Про призначення Л. Мариніної начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Порядку організації роботи з документами Вараської міської військової адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Вараської МВА від 01 березня 2024 р. №001 «Про затвердження Порядку організації роботи з документами Вараської міської військової адміністрації», на виконання законів України, доручень Президента України, Прем`єр-міністра України, начальника Рівненської обласної військової адміністрації, голови Рівненської обласної ради, розпорядчих документів інших державних органів та за власною ініціативою, начальник Вараської міської військової адміністрації видає накази у межах повноважень, передбачених законом України «Про правовий режим воєнного стану».

4.2. Накази за змістом управлінської дії видаються на реалізацію повноважень Вараської міської військової адміністрації:

- з питань, які вирішувалися на пленарних засіданнях Вараської міської ради;

- з питань, які вирішувалися на засіданнях виконавчого комітету Вараської міської ради;

- з кадрових питань.

Накази мають таку ж юридичну силу, як рішення виконавчого комітету міської ради та рішення міської ради.

19.01.2025 начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, з посиланням на частину першу, другу, сьому статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), Указ Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 «Про утворення військової адміністрації», Закон України «Про освіту», Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закон України «Про культуру», Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Закон України «Про соціальні послуги», Закону України «Про основні засади молодіжної політики», для ефективної реалізації повноважень щодо управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, молодіжними закладами Вараської міської територіальної громади; з метою організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних; управління майном, що перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади на балансі та/або оперативному управлінні вищезазначених закладів, установ; ефективного та раціонального використання бюджетних коштів; створення безпечних умов та виконання інших повноважень, видано наказ №16 від 19.01.2025 Про здійснення окремих повноважень, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ) далі наказ № 16) (а.с.14-17 том 1).

Пунктом 1 Наказу № 16, наказано керівникам закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачів соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади на період дії воєнного стану та30 днів після його припинення чи скасування:

1.1. Забезпечувати здійснення заходів цивільного захисту та створення безпечних умов у закладах, установах згідно вимог чинного законодавства України в умовах воєнного стану.

1.2. Подавати на погодження начальнику Вараської міської військової адміністрації:

- установчі документи та зміни, що вносяться до них;

- стратегії розвитку та внесення змін до них;

- штатні розписи та зміни до них;

- утворення та ліквідацію структурних підрозділів, відділів, відділень;

- кошториси, плани асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) та довідки змін до них;

- списання основних засобів на суму 20 тис грн і більше (без ПДВ) за одиницю.

1.3. Подавати Вараській міській військовій адміністрації для розгляду та прийняття відповідних управлінських рішень:

- пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування очолюваних закладів та установ;

- пропозиції щодо матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- пропозиції щодо створення безпечного середовища у закладах та установах, в тому числі щодо використання захисних споруд цивільного захисту, які не перебувають на балансі та/або оперативному управлінні відповідних закладів чи установ;

- щомісяця до 5 числа місяця, що йде за звітним, аналіз використання коштів місцевого та/або державного бюджету, а також коштів з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

- пропозицій з обґрунтуванням щодо використання комунального майна, яке перебуває на балансі та/або оперативному управлінні при передачі в оренду, з балансу одного закладу, установи на баланс іншому тощо.

1.4. Брати участь у нарадах та заходах, які проводить Вараська міська військова адміністрація з питань віднесених до повноважень, згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пункт 2 наказу № 16: Керівникам закладів освіти Вараської міської територіальної громади на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

2.1. Подавати на погодження:

- тарифікаційні списки педагогічних працівників закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади;

- утворення спеціальних класів та/або груп у закладах освіти Вараської міської територіальної громади.

2.2. Подавати для ознайомлення:

- навчальні плани (в тому числі індивідуальні навчальні плани) закладів освіти Вараської міської територіальної громади (одночасно з поданням штатних розписів та тарифікаційних списків).

Пункт 3 наказу № 1: Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, управлінню освіти виконавчого комітету Вараської міської ради відповідно до повноважень на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

3.1. Сприяти Вараській міській військовій адміністрації:

- в підготовці наказів, розпоряджень щодо забезпечення функціонування закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачів соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади, їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, організації надання ними послуг, у тому числі соціальних;

- в наданні необхідної інформації та здійсненні її аналізу для здійснення повноважень, передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;

- у виконанні завдань, пов`язаних із цивільним захистом населення, створенням безпечних умов та забезпеченням життєдіяльності громади та здійсненням інших повноважень, відповідно до статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

3.2. Сприяти керівникам закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачів соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади у виконанні вимог пунктів 1, 2 цього наказу.

3.3. Залучати представників Вараської міської військової адміністрації до участі у нарадах з керівниками закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачів соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади.

Пунктом 4 наказу № 16 визнано таким, що втратив чинність наказ начальника Вараської міської військової адміністрації від 19 серпня 2024 року №167 «Про здійснення повноважень у сфері освіти».

Пункти 5 та 6 Наказу № 16: координацію виконання даного наказу покласти на заступників начальника Вараської міської військової адміністрації Олесю Карп`юк та ОСОБА_1 відповідно до розподілу функціональних обов`язків. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Підписано наказ начальником міської військової адміністрації Людмилою Мариніною.

Не погоджуючись з наказом начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №16 від 19.01.2025 Про здійснення окремих повноважень, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», позивачі звернулися до суду з позовами про визнання незаконним та скасування такого наказу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1).

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад (ч. 4).

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення діїКонституціїта законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

З аналізу вказаної норми видно, що на територіях, на яких введено воєнний стан, військові адміністрації можуть утворюватися з метою: 1) забезпечення діїКонституціїта законів України; 2) забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури; 3) охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення). Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Частина 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуваннямабзацу третьогопункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченогочастиною другоюаботретьоюцієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченогочастиною другоюаботретьоюцієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Водночас, повноваження військових адміністрацій визначені в ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, відповідно до ч. 2 ст. 15 вказаного Закону, військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:

1) запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

2) забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

3) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території;

4) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;

5) складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;

6) встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно доПодаткового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято;

7) прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято;

8) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги;

9) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

10) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

11) встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік);

13) надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті проведення бойових дій, терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об`єктів комунального господарства та соціального призначення, житлових будинків, а також автомобільних доріг місцевого значення; виконання функцій замовника будівництва у випадках, визначених законом, а також виконання на підставі та у межах, встановлених договором доручення, дій, спрямованих на виконання функцій замовника будівництва, ремонту житлових будинків, об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури державної або комунальної власності, або доручення виконання таких дій на підставі та у межах, встановлених договором доручення, комунальній організації відповідного напряму діяльності;

14) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

15) управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних;

16) забезпечення соціально-культурних закладів, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

17) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством;

18) забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та альтернативну (невійськову) службу, направлення для проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби; сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої державної адміністрації (військової, військово-цивільної) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

19) забезпечення на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, забезпечення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, надання звітності з цих питань;

20) організації та здійснення заходів, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою, мобілізацією, демобілізацією та цивільним захистом;

20-1) здійснення під час мобілізації в установленому порядку своєчасного оповіщення і забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеномуЗаконом України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів;

21) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних із наданням військовим частинам, установам, закладам освіти Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об`єктів, а також комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;

22) сприяння організації виробництва і поставок у війська підприємствами та організаціями, що перебувають у комунальній власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;

22-1) взаємодії з органами державної влади, іншими державними органами, силами оборони і силами безпеки, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, надання їм і одержання від них в установленому законодавством порядку інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання повноважень з питань мобілізації та демобілізації;

23) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України;

24) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;

25) встановлення посиленої охорони та забезпечення у взаємодії з відповідними суб`єктами господарювання сталого функціонування важливих об`єктів національної економіки та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;

26) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік);

27) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу;

28) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правничої допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правничої допомоги;

29) сприяння діяльності суду, органів прокуратури, юстиції, служби безпеки, органів Національної поліції, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України;

30) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території;

31) скасування актів виконавчих органів відповідної ради, які не відповідаютьКонституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

32) встановлення відповідно до законодавства правил з питань забезпечення в населеному пункті чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

33) прийняття в межах, визначених законом, рішень з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж, боротьби з епідеміями, епізоотіями, епіфітотіями;

34) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених законом;

35) створення відповідно до законодавства комунальних аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої та/або добровільної пожежної охорони, здійснення заходів щодо забезпечення їх діяльності;

36) забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду;

37) вирішення питань управління побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин;

38) організації місцевих ринків;

39) встановлення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад;

40) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;

41) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;

42) залучення підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку;

43) прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами;

44) забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України;

45) прийняття рішень про обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій. Обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій, здійснюється відповідно доЗакону України"Про регулювання містобудівної діяльності";

46) прийняття рішень про демонтаж будівель і споруд, які за результатами обстеження, визначеногопунктом 45цієї частини, визнані аварійно небезпечними і такими, що становлять загрозу життю людей (крім об`єктів оборонного і спеціального призначення, об`єктів культурної спадщини та об`єктів, на які поширюється діяЗакону України"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"). Розпорядження про демонтаж таких будівель і споруд вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України вПорядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

47) прийняття рішень про внесення пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України, погодженої обласною військовою адміністрацією, щодо здійснення примусового відчуження або вилучення рухомого майна, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України і щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв`язку з перебуванням такого майна на території адміністративно-територіальної одиниці України, щодо якої існує загроза її тимчасової окупації та межі якої розташовані на відстані не більше 30 кілометрів від району ведення воєнних (бойових) дій або від тимчасово окупованої території.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Частина 7 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що начальник військової адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержанняКонституціїі законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

З наведених норм суд робить висновок, що повноваження, визначені частиною 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють в силу Закону, без необхідності прийняття Верховною Радою України окремого рішення щодо цих повноважень.

Водночас, для того, щоб передати начальникові військової адміністрації:

- повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови або

- надати право затверджувати тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, або

- підпорядкувати начальнику відповідної військової адміністрації апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуваннямабзацу третьогопункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади,

Верховна Рада України за поданням Президента України має для цього прийняти окреме рішення.

Зважаючи, що оскаржуваний наказ не стосується випадків, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а виданий в межах повноважень, передбачених ч.2 ст. 15 названого Закону, то, на переконання суду, в даному випадку нема необхідності у прийнятті Верховною Радою України окремого рішення щодо повноважень відповідача. А відтак, доводи позивачів в цій частині суд вважає не обґрунтованими.

Як вже було зазначено вище по тексту судового рішення Указом Президента України від 20.02.2024 №82/2024 Про утворення військової адміністрації утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області.

Розпорядженням Президента України від 20.02.2024 №17/2024-рп Про призначення Л. Мариніної начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

Отже, враховуючи специфіку правового регулювання під час запровадження воєнного стану, з моменту утворення Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, остання наділена повноваженнями здійснювати управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, молодіжними закладами Вараської міської територіальної громади; організацією їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організацією надання ними послуг, у тому числі соціальних; управління майном, що перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади на балансі та/або оперативному управлінні вищезазначених закладів, установ; ефективного та раціонального використання бюджетних коштів; створення безпечних умов.

Повноваження військові адміністрацій мають здійснюватись з урахуванням їхнього спеціального призначення - забезпечення публічного порядку, безпеки, стійкості функціонування територіальної громади в умовах воєнного стану.

Такі повноваження реалізовані відповідачем шляхом прийняття наказу №16 від 19.01.2025 «Про здійснення окремих повноважень, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Вказаний наказ спрямований на забезпечення здійснення ефективного управління на місцевому рівні в умовах воєнного стану.

Водночас, в умовах воєнного стану межа між повноваженнями військової адміністрації населеного пункту та органів місцевого самоврядування може бути тонкою, а тому варто дати оцінку доводам сторін щодо того, чи не відбувається перебирання функцій, не передбачене законом.

З аналізу чинного законодавства можна зробити висновки, що якщо органи місцевого самоврядування продовжують функціонувати, то вони співпрацюють з військовою адміністрацією, але не усуваються автоматично від своїх функцій. Військова адміністрація не повинна дублювати або заміщати органи місцевого самоврядування без законних підстав. Водночас, окремі повноваження органів місцевого самоврядування можуть здійснюватися за особливим порядком.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу з цього погляду суд зазначає, що у наказі не йдеться про ліквідацію чи усунення органів місцевого самоврядування; він в основному делегує завдання керівникам закладів, не проголошуючи пряме підпорядкування МВА замість міської ради. Оскаржуваний наказ не визначає «керівну» чи «розпорядчу» роль міської військової адміністрації щодо закладів освіти, медицини, культури, спорту, соціальних послуг тощо; не порушує баланс владних повноважень та не виходить за межі компетенції. Повноваження щодо призначення керівників комунальних закладів, затвердження структури бюджетних установ (та інші повноваження, на які позивачі покликалися в ході розгляду справи та при дослідженні установчих документів), незважаючи на наявність оскаржуваного наказу, Вараська міська військова адміністрація на себе не перебирає.

В наказі містяться формулювання: «подавати на погодження», «подавати для розгляду та прийняття управлінських рішень пропозиції», «подавати на ознайомлення», «сприяти», «залучати» - які вказують на ініціювання процесу, а не на ухвалення остаточного рішення.

Тобто відповідач не перебирає повноваження міської ради чи того, хто має затверджувати або ухвалювати рішення, а лише діє в межах своїх функцій щодо підготовки, зібрання інформації; такі слова відображають організаційні чи координаційні функції, злагодження та впорядкування взаємодії органів, установ та організацій, які функціонують на території Вараської ОТГ. Наказ по суті не має владного характеру, оскільки не йдеться про примусове залучення чи втручання у відповідну сферу. Також свідченням того, що оскаржуваний наказ спрямований на координацію взаємодії, та не є втручанням у здійснення власних повноважень ОМС свідчить і те, що відповідач не вживає заходів щодо примусового виконання наказу, незважаючи на те, що позивачі такий наказ не виконують.

Щодо доводів позивачів про недотримання Вараською МВА чинного законодавства щодо необхідності проведення попередніх консультацій з ОМС на етапі прийняття Наказу №16, оскільки таке є превентивним заходом для недопущення втручання в діяльність ОМС, суд зазначає таке.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» не зобов`язує начальника Вараської МВА погоджувати свої накази з органами місцевого самоврядування, якщо йдеться про реалізацію повноважень, передбачених законом. Хоча принцип взаємодії з ОМС є бажаним, його відсутність не є підставою для визнання акту протиправним, якщо зміст відповідає вимогам Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Щодо доводів позивачів про втручання у майнові права, бюджет та управління закладами, суд зазначає, що за змістом оскаржуваного наказу, начальник Вараської МВА не призначає і не звільняє посадовців закладів - Наказ №16 містить доручення сприяти, а не пряме підпорядкування, отже, йдеться про координаційні функції, а не повне управління. Водночас, в умовах воєнного стану, на переконання суду, допускається централізація управління, з метою мобілізації ресурсів, збереження життєдіяльності громади.

Щодо покликань позивачів на роз`яснення департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій, Державної казначейської служби України, Науково-правовий висновок Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України (а.с. 216-237 том 1), то суд зазначає, що вказані докази не є джерелами права (ст. 7 КАС України) та не є обов`язковими для застосування судом.

Разом з наведеним суд вважає за необхідне дати оцінку доводам відповідача про те, що оскаржуваним наказом не порушено права та інтереси позивачів.

Так, за змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст (інтерес у вузькому розумінні цього слова) та означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу ;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними діями, рішенням або бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Також, виходячи з положень частини другої статті 264 КАС України, порушення права особи, яка оскаржує нормативно-правовий акт, може бути обґрунтовано застосуванням або можливістю застосування цього акта до цієї особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; далі - Конвенція).

Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

До того ж Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Варська міська рада та міський голова м. Вараша здійснюють свої повноваження (владні управлінські функції). Оскаржуваний наказ позивачі не виконують. Відповідач не вчиняє жодних дій з метою примусово змусити позивачів виконувати оскаржуваний наказ.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

В ході розгляду справи позивачі не довели факту порушення конкретного права; не встановлено правових наслідків для позивачів; оскаржуваний наказ сам по собі не створює обов`язків, які виходять за межі закону; Наказ № 16 виданий на підставі спеціального закону; його видання не вимагає погодження з ОМС у рамках реалізації передбачених повноважень; не суперечить Конституції чи чинному законодавству; не містить прямих ознак перевищення повноважень; не доведено фактичного порушення прав чи інтересів позивачів. На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів сторін суд враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом вище, та їм було надано правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в позовних заявах доводи не вимагають детальної відповіді, оскільки не мають впливу на вище зазначений висновок суду.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Вараської міської ради, Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Вараського центру соціальних служб та послуг, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, Департамент житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович

до Вараської міської військової адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рівненська обласна військова адміністрація

про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Вараська міська рада (майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 35056612)

Позивач - Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради (м-р Вараш, буд.41,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 04590731)

Позивач - Департамент культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради (м-р Перемоги, буд.23,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34402, ЄДРПОУ/РНОКПП 44304350)

Позивач - Вараський центр соціальних служб та послуг (м-р Будівельників, буд.3, кімн.245-251,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 25674691)

Відповідач - Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області (майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 45356703)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради Адреса: майдан Незалежності, 1, м. Вараш, Вараський р-н, Рівненська обл., 34403, ЄДРПОУ 44402580.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Адреса: майдан Незалежності, буд. 1, м. Вараш, Вараський р-н, Рівненська обл., 34403, ЄДРПОУ 44383982.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович Адреса: майдан Незалежності, буд. 1, м. Вараш, Вараський р-н, Рівненська обл., 34403.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна військова адміністрація Адреса: майдан Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, ЄДРПОУ 13986712.

Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року

Суддя С.М. Дуляницька