Рішення

від 06.06.2025 по справі 460/1909/25

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2025 року м. Рівне№460/1909/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивачів: представники Забродовська Н.І, Процун О.О., Петрович Н.Г., Ковальчук В.С., Денисовець К.Г., Тацюк В.В., третьої особи на стороні позивача: представник Забродовська Н.І.,

відповідача: представники Гапонова М.О., Карпюк О.А., Мариніна Л.В., третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради, Фінансового управління виконавчого комітету Вараської міської ради, Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради, Виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович доВараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна військова адміністрація про визнання протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06.01.2025 «Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік».

Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.02.2025 задоволено заяву представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Суд перейшов до розгляду справи №460/1909/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 28.02.2025 об`єднано у одне провадження адміністративну справу №460/1909/25 за позовом Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказу №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік зі справою №460/1922/25 за позовом Департаменту соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, зі справою №460/1917/25 за позовом Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, зі справою №460/1924/25 за позовом Фінансового управління Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, зі справою №460/1918/25 за позовом Управління освіти Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, зі справою №460/1905/25 за позовом Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, зі справою 460/1859/25 за позовом Виконавчого комітету Вараської міської ради до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06 січня 2025 року Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади 2025 рік.

Протокольною ухвалою від 10.03.2025 відкладено розгляд справи до 19 березня 2025 року.

Ухвалою від 19.03.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача міського голову м. Вараш Мензула Олександра Павловича.

Протокольною ухвалою від 19.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 04.04.2025.

Ухвалою від 04.04.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рівненську обласну військову адміністрацію та витребувано від Рівненської обласної військової адміністрації копію подання Рівненської обласної військової адміністрації, що стало підставою для видання Указу Президента України від 20.02.2024 №82/2024 "Про утворення військової адміністрації".

В судовому засіданні 04.04.2025 оголошено перерву до 16.04.2025.

Протокольною ухвалою від 16.04.2025 відкладено розгляд справи до 14 травня 2025 року.

В судовому засіданні 14.05.2025 оголошено перерву до 23.05.2025.

В судовому засіданні 23.05.2025 оголошено перерву до 27.05.2025.

В судовому засіданні 27.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 06.06.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що наказ №03 не стосується запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак прямо зобов`язує головних розпорядників коштів бюджету Вараської міської територіальної громади (далі Головні розпорядники), Фінансове управління Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі фінорган, Фінуправління), керівників підприємств, установ, організацій, які фінансуються з бюджету Вараської міської територіальної громади (далі Керівники ПУО) виконувати не властиві їм функції, вчиняти дії, які суперечать вимогам чинного законодавства. Такі дії в сукупності призводять до втручання у власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування (далі ОМС) на території Вараської міської територіальної громади (далі Вараська МТГ) загалом та кожного з позивачів зокрема. Позивачі вважають Наказ №03 протиправним, прийнятим з перевищенням повноважень, таким, що порушує права та їх законні інтереси, не відповідає Конституції України, законам України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», Бюджетному кодексу України (далі БК України), Постанові КМУ №252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» (далі Постанова №252) та іншим нормативно-правовим актам.

Позивачі є Головними розпорядниками коштів бюджету Вараської МТГ, що підтверджується і самим оскаржуваним Наказом №03, на рівні з Вараською МВА. При цьому, жоден документ та нормативно-правовий акт не визначає Вараську МВА як розпорядника вищого рівня над Головними розпорядниками.

Позивачі стверджують, що органи місцевого самоврядування на території Вараської міської територіальної громади належним чином продовжують здійснювати свої повноваження, які, в свою чергу, не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів визначений частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Однак чіткого механізму та правових підстав їх виконання, за умови функціонування ОМС, законами України не визначено.

Вказують, що на дату видання оскаржуваного наказу, начальник утвореної військової адміністрації населеного пункту міг би здійснювати повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови та управління усіма структурами ради, її виконавчих органів та комунальних підприємств виключно після прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, у порядку визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В даному ж випадку, Верховна Рада України такої постанови не приймала.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Відповідно до частин 2 та 3 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові. Видаючи оскаржуваний Наказ №03, Вараська МВА всупереч нормам статті 19 Конституції України самостійно визначила підставу, межі та спосіб виконання нею бюджетних повноважень ОМС. При цьому, норми законодавства, на які міститься посилання в преамбулі Наказу №03 начальника ВМВА, не передбачають повноважень начальника Вараської МВА надавати доручення, передбачені Наказом №03, за відсутності відповідної постанови Верховної Ради України, а також змінювати регламентований БК України процес складання, розгляду, затвердження, виконання місцевих бюджетів та визначати інші, ніж передбачені законами України, повноваження Головних розпорядників. Згідно з частиною 2 статті 4 БК України якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Таким чином, Наказ №03, який містить низку доручень Головним розпорядникам, прийнятий з перевищенням повноважень та є очевидно протиправним, таким, що суперечить статтям 7, 8, 19, 64, 142, 143 Конституції України, статтям 1, 9, 10, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтям 26, 42, 54, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», БК України та іншим нормативно-правовим актам України.

Конституцією України закріплено повноваження ОМС затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролювати їх виконання (ст.143). Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко визначено та розмежовано між ОМС бюджетні повноваження. З преамбули Наказу №03 вбачається, що він виданий з метою «організації роботи щодо виконання видаткової частини бюджету». Згідно з частиною 1 статті 78 БК України саме виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів, якими є позивачі.

Ні БК України, ні Постанова №252, ні наказ Міністерства фінансів України від 23.08.2012 №938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.09.2012 за №1569/21881, ні жоден інший нормативно-правовий акт не передбачає повноважень військової адміністрації населеного пункту на прийняття окремих рішень про затвердження «розподілу видатків місцевого бюджету за кодами економічної класифікації видатків». Документом, що передбачає розподіл загальних сум видатків на загальний та спеціальний фонди є, відповідно до статті 76 БК України та Типової форми рішення про місцевий бюджет, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України 03.08.2018 №668, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.08.2018 за №953/32405, саме рішення про місцевий бюджет.

На переконання позивачів, додаток до оскаржуваного наказу № 03, взагалі не передбачений будь-якими нормативно-правовими актами.

Виконання місцевих бюджетів врегульоване статтею 78 БК України. Відповідно до частини 3 статті 78 БК України місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. Згідно з частиною 6 статті 78 БК України виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46-51 цього Кодексу. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням передбачені статтею 46 БК України. Наказом №03 повністю проігноровано норми статей 46-51, 78 БК України, які врегульовують бюджетний процес, визначають порядок та стадії виконання бюджету. Натомість, закріплено свій власний порядок та визначено стадії бюджетного процесу, які ніяким нормативно-правовим актом не передбачені. Наказом №03 не розмежовано поняття кошторисів та проєктів кошторисів. Таким чином, виконання підпункту 1.2 пункту 1 Наказу №03 унеможливлює виконання підпункту 2.1 пункту 2 Наказу №03, оскільки згідно з Наказом №03, усі кошториси повинні бути до 13 січня 2025 року подані Головними розпорядниками до Фінуправління, одночасно до 15 січня 2025 року ці ж кошториси повинні бути подані Фінуправлінням до Вараської МВА на затвердження. Однак, проєкт кошторису стає кошторисом тільки після його затвердження. Натомість, чинне законодавство не містить норм, які передбачають подвійне затвердження кошторисів.

Щодо зобов`язання оскаржуваним наказом подати кошториси, плани асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2025 рік затвердження начальнику Вараської міської військової адміністрації, позивача зазначають, що згідно з частиною 1 статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі Порядок №228). Відповідно до підпункту 7-1 пункту 33 Порядку №228 кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду і штатні розписи бюджетних установ, що утримуються за рахунок бюджетів міських територіальних громад, затверджуються, якщо законом не встановлено інший порядок затвердження, міськими головами відповідних територіальних громад або керівниками відповідних виконавчих органів міських рад. Жодним законом України не встановлено іншого порядку затвердження вищевказаних документів. Крім того, позивачам не зрозумілий механізм реалізації такого пункту наказу.

Підпункт 4.1 пункту 4 Наказу №03 прямо суперечить БК України, оскільки необхідність та порядок погодження Вараською МВА кошторисів Головних розпорядників не передбачено жодною нормою БК України та підзаконних нормативно-правових актів.

Підпункт 4.3 пункту 4 Наказу №03 зобов`язує Головних розпорядників «… забезпечити неухильне додержання вимог законодавства при організації та проведенні процедур закупівель з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану»…», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану». Крім того, Головні розпорядники не є державними замовниками у розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі».

Позивачі вказують, що наказом №03 порушено: - весь бюджетний процес у Вараській МТГ; - право Головних розпорядників на самостійне, без будь яких погоджень з Вараською МВА затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і штатних розписів; - право на самостійне прийняття рішень щодо проведення закупівель відповідно до норм чинного законодавства. - право позивачів на самостійне розпорядження коштами місцевого бюджету; - право на невтручання державних органів в діяльність ОМС; - принцип конституціоналізму, що зобов`язує наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України цілей їх утворення.

Додаток до оскаржуваного наказу містить неточності, деякі пункти до наказу не відповідають бюджетним запитам, містять помилки, які не дають змоги працювати в програмному забезпеченні, яке використовується для автоматизації процесів планування, складання бюджетних документів та інтегрується з іншими державними системами для обміну даними, зокрема казначейською службою. Тобто, у разі виконання не можна буде скласти проєкти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, зведення показників на 2025 рік. Розподіл видатків в додатку на оскаржуваного наказу взагалі не відповідає а ні бюджетним запитам на 2025 рік, а ні наказу Вараської МВА про бюджет. З незрозумілих причин в додатку до наказу № 03 не враховані видатки по підготовлених та поданих бюджетних запитах. Організація роботи щодо видаткової частини бюджету це пряма функція Фінуправління, а не Вараської МВА. Вараська міська рад а не приймала жодних рішень щодо делегування функцій місцевого фінансового органу Вараській МВА. Військові адміністрації не є місцевими фінансовими органами та не виконують їх обов`язки. Позивачі просять позовні вимоги задовольнити.

Міський голова м.Вараш Мензул О.П. через свого представника направив письмові пояснення, в яких просить позовні вимоги позивачів задовольнити. Вказує, що Наказ №03 обмежує права міського голови м. Вараш на затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і штатних розписів бюджетних установ, що утримуються за рахунок бюджету Вараської міської територіальної громади. Зазначає, що виконання вищевказаного Наказу №03 є протизаконним та його виконання є технічно неможливим, враховуючи цілу низку суперечностей. Уже зараз внаслідок видання ВМВА протиправних наказів з питань виконання власних повноважень ОМС посадові особи ОМС стоять на роздоріжжі або всупереч Конституції України та законам України виконувати незаконні накази ВМВА, або бути суб`єктами кримінальних проваджень, які ВМВА стосовно них ініціює. Представник третьої особи в судовому засіданні просила визнати протиправним та скасувати наказ № 03.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити у їх задоволенні. У своїх заявах по суті, а також у своїх пояснення, міркування та аргументах, наданих під час розгляду справи, зазначив, що в позовній заяві позивач ставить під сумнів укази Президента України та всю систему військових адміністрацій України без належних правових на те підстав.

Стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Згідно приписів частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Указом Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 було утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 45356703.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Розпорядженням Президента України від 20 лютого 2024 року №17/2024-рп Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області. Зазначені укази (розпорядження) є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють повноваження відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до повноважень військових адміністрацій відноситься запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, однак це повноваження є лише одним із 47 наведених повноважень військових адміністрацій населених пунктів згідно статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Військові адміністрації населених пунктів здійснюють повноваження відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з них визначено 47 повноважень та делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України. Разом з тим, начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (пункт 8 частина 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».) Вирішуючи питання застосування норм законів, що мають однакову юридичну силу, зважаючи на рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020, в якому зазначено, що в разі співіснування суперечливих норм однакового ієрархічного рівня, проблема вирішується за допомогою принципів верховенства права (правовладдя): «закон пізніший має перевагу над давнішим», «закон спеціальний має перевагу над загальним», «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим». Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 спеціального закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Військова адміністрація населеного пункту утворюється як юридична особа та набуває відповідних прав з моменту її утворення, в той час як орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень та як юридична особа не припиняється, а змінюється лише обсяг рішень та дій, які вони можуть вчиняти. Тобто, з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження органу місцевого самоврядування обмежені частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Водночас, в разі необхідності Президент України звертається з поданням до Верховної Ради України, яка відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» може прийняти рішення про передачу начальнику військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», повноважень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Таким чином, начальник Вараської міської військової адміністрації і до прийняття відповідної постанови уповноважений здійснювати повноваження, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Підпунктом 5 пункту 22 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації: функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військовоцивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» встановлено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Тобто, Держава в особі Верховної Ради України в умовах воєнного стану визначила бажані, з точки зору Держави, правила, які мають обов`язковий характер, якими функції органу місцевого самоврядування, в частині бюджетних повноважень, покладено на військові адміністрації населених пунктів, тобто на Вараську міську військову адміністрацію.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені частиною 2 статті 15 спеціального Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до положень пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №252, зокрема військові адміністрації: приймають рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети; здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою; можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії російської федерації проти України і забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності відповідно до пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України; затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України; можуть приймати рішення (кожна із сторін) про передачу коштів у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету без укладення договорів; здійснюють розподіл та перерозподіл обсягів трансфертів з державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам; здійснюють управління коштами місцевих бюджетів без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу; затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

Згідно частини другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території, зокрема і Вараська міська військова адміністрація, здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Відповідно до пунктів 5 - 7, 11 частини другої статті 15 Закону «Про правовий режим воєнного стану» до повноважень військових адміністрацій віднесено: складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету (п. 5); встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 6); надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято (п. 7); встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету (п. 11). Також зазначає, що начальник відповідної військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів. Начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Таким чином Вараська міська військова адміністрація, у період дії воєнного стану, наділена повноваженнями щодо прийняття рішень з питань, які стосуються бюджету.

Повноваження військових адміністрацій населених пунктів зі складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету прямо визначені пунктом 5 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідач зауважує, що з метою реалізації даних повноважень, а також оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств, задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальної громади у період воєнного стану, а також вирішення питань заходів мобілізації та оборони у 2025 році, начальником Вараської міської військової адміністрації було видано наказ від 16.12.2024 року №331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» (зі змінами). Затвердження місцевого бюджету це лише один із етапів бюджетного процесу, що регламентований Бюджетним Кодексом. Йому передував процес планування, складання і розгляду згідно з вимогами бюджетного законодавства, враховуючи умови воєнного стану. Так, начальником Вараської міської військової адміністрації 24 вересня 2024 року було видано наказ №231 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення формування проєкту бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік». Даним наказом було доведено всім учасникам бюджетного процесу до відома та виконання чіткий план заходів формування бюджету, відповідальні виконавці даних заходів та строки виконання.

За ініціативи начальника Вараської міської військової адміністрації була організована погоджувальна нарада з питань обговорення проекту бюджету на 2025 рік з міським головою, головними розпорядниками коштів бюджету Вараської міської територіальної громади та депутатами міської ради, яка відбулася 12 грудня 2024 року. Усім учасникам наради також були надіслані листи-запрошення. Проте, міський голова і керівники виконавчих органів міської ради (головні розпорядники), в тому числі керівник фінансового управління ВК ВМР, керівники Департаменту КТМС та Департаменту соцзахисту проігнорували участь в даній нараді, а відтак, жодних додаткових пропозицій, зауважень чи заперечень щодо озвучених на нараді показників бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік від них не надходило. Участь в погоджувальній нараді, яку проводила начальник Вараської міської військової адміністрації Людмила Мариніна, взяли 14 депутатів Вараської міської ради, які і внесли пропозиції щодо коригування показників проекту бюджету.

У зв`язку із недотриманням норм бюджетного законодавства фінансовим органом на всіх стадіях бюджетного процесу, неврахування умов воєнного стану та норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пріоритетів бюджетних витрат, розподілу коштів між різними напрямками діяльності в умовах воєнного стану, з метою дотримання принципу ефективності, раціональності та пріоритетності виділення фінансових ресурсів, враховуючи інформацію фінансового управління ВК ВМР щодо показників бюджету на 2025 рік (прогнозовані показники доходів та видатків), начальником Вараської міської військової адміністрації було прийнято наказ від 16.12.2024 року № 331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік», в установлений термін, як того вимагає Бюджетний кодекс та спеціальний Закон України «Про правовий режим воєнного стану».

В результаті, через 3 дні після затвердження місцевого бюджету на 2025 рік начальником Вараської міської військової адміністрації, 19.12.2024 року, керівник фінансового управління ВК ВМР подав складений проєкт бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік на розгляд виконавчому комітету Вараської міської ради, знову ж таки ігноруючи норми чинного законодавства, адже з моменту утворення Вараської міської військової адміністрації вона набула повноважень зі складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету, визначених частиною 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в той час як повноваження Вараської міської ради та її виконавчих органів в цій частині обмежились, що не суперечить Конституції України та передбачено статтею 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, до Вараської міської військової адміністрації 19.12.2024 року надійшов проект рішення «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» без пояснювальної записки до проєкту бюджету, тобто без обґрунтування сум доходів та видатків.

Отже, суми доходів та видатків бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік для головних розпорядників бюджетних коштів не були належним чином роз`яснені, оскільки наказ начальника Вараської міської військової адміністрації від 16.12.2024 року №331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» (зі змінами) відрізняється від проєкту рішення «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» від 19.12.2024 року, який був схвалений рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради.

Тому, у зв`язку з відсутністю пояснювальної записки до проєкту рішення «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік», поданого фінансовим управлінням ВК ВМР, з метою ефективного та раціонального використання бюджетних коштів та забезпечення життєдіяльності Вараської громади, із врахуванням пріоритетів воєнного стану, начальником Вараської міської військової адміністрації прийнято наказ від 06.01.2025 №03 «Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади у 2025 році», який містить у собі, зокрема, розподіл видатків бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік в розрізі кодів економічної класифікації. Наказ № 03 зобов`язує відповідальних виконавців забезпечити виконання бюджетних призначень, визначає суми по кодах економічної класифікації видатків згідно з бюджетними запитами та розрахунками до них головних розпорядників коштів бюджету Вараської міської територіальної громади, аналізом виконання бюджету у 2024 році, плановими показниками бюджету на 2025 рік, поданими фінансовим управлінням ВК ВМР у грудні 2024 року та пропозиціями депутатів Вараської міської ради.

Зазначає, що 16 січня 2025 року фінансовим управлінням ВК ВМР був затверджений розпис бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік та був поданий до органів казначейської служби, що відповідає вимогам чинного бюджетного законодавства відповідно до Наказу №03.

Оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, то варто зазначити, що Наказ №03 не порушує прав позивачів.

Видаткова частина бюджету виконується в повному обсязі. Відповідачем не вживаються будь-які заходи щодо посадових осіб позивачів з метою змушування виконувати Наказ № 03.

Всі головні розпорядники коштів бюджету Вараської міської територіальної громади станом на дату позовної заяви виконали вимоги, викладені в пункті 1.2 Наказу, про що свідчить затвердження кошторисів та планів асигнувань за всіма кодами Програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів саме в тих обсягах коштів, що затверджені наказом начальника Вараської міської військової адміністрації від 16.12.2024 року №331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» (зі змінами) та Наказом №03.

Позивачі не надали жодних доказів на підтвердження порушення Наказом №03 їх прав, свобод або інтересів, як обов`язкової умови для надання правового захисту судом. Представники відповідачів в судовому засідання просили у задоволенні позовних відмовити.

Позивачі подали відповіді на відзив, в яких зазначають, що метою утворення військових адміністрацій населених пунктів є забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури. Виключний перелік заходів правового режиму воєнного стану, які можуть бути запроваджені згідно з Законом №389-VIII, перелічені у статті 8, і не підлягає розширеному тлумаченню. Отже, стаття 8 не передбачає такого заходу правового режиму воєнного стану як обмеження реалізації повноважень місцевого самоврядування. Більше того, абзац перший статті 8 прямо визначає органи місцевого самоврядування як одного з суб`єктів здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі залучення таких органів військовим командуванням.

Твердження Відповідача про перехід на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до Вараської МВА усіх делегованих повноважень органів місцевого самоврядування, не заслуговує на увагу, не узгоджується з нормами чинного законодавства, так само як і твердження про те, що з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження органу місцевого самоврядування обмежені частиною другою статті 15 Закону №389- VIII. Стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає наступне: «…Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану…» Таким чином, законодавець допустив обмеження прав територіальної громади на місцеве самоврядування, а не обмеження повноважень органів місцевого самоврядування.

Тобто, обмеження прав громади та обмеження повноважень органів місцевого самоврядування є не тотожними поняттями, а Відповідач свідомо ототожнює ці поняття. Оскаржуваний Наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню також з огляду на те, що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом (частина 2 статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Оскаржуваний Наказ прийнятий не для запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, тобто є таким, що суперечить меті діяльності Вараської МВА. Просять позовні вимоги задовольнити.

Від Рівненської обласної військової адміністрації надійшли письмові пояснення, в якій третя особа проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Третьою особою подано клопотання про розгляд справи без участі представника Рівненської ОВА.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і діє дотепер.

Указом Президента України від 20.02.2024 №82/2024 Про утворення військової адміністрації утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 45356703).

Розпорядженням Президента України від 20.02.2024 №17/2024-рп Про призначення Л. Мариніної начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

06.01.2025 начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, з посиланням на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 ІХ (зі змінами), Указ Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 «Про утворення військової адміністрації», постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану», наказ начальника Вараської міської військової адміністрації від 16 грудня 2024 року №331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» (зі змінами), керуючись підпунктом 5 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, частиною 2 та частиною 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи результати проведеного аналізу використання бюджетних коштів у 2024 році, бюджетні запити головних розпорядників коштів бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, з метою ефективного та раціонального використання коштів, завершення ремонтних робіт об`єктів комунальної власності, які були розпочаті у 2024 році, забезпечення життєдіяльності громади, безперебійної роботи комунальних підприємств, закладів освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення Вараської міської територіальної громади та організації роботи щодо виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади, видано наказ №03 від 06.01.2025 Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік )далі наказ № 03) (а.с.106-115 том 1).

Пунктом 1 Наказу № 03 наказано головним розпорядникам коштів бюджету Вараської міської територіальної громади:

1.1. Забезпечити виконання бюджетних призначень бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами та кодами економічної класифікації видатків згідно з розподілом видатків бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, що додається.

1.2. Подати кошториси, плани асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) фінансовому управлінню виконавчого комітету Вараської міської ради відповідно до отриманих лімітних довідок та згідно з розподілом видатків бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, що додається, у термін до 13 січня 2025 року.

1.3. Затвердити паспорти бюджетних програм у термін до 14 лютого 2025 року та забезпечити виконання показників, визначених паспортами бюджетних програм, якість звітування про їх виконання.

1.4. Першочергово забезпечити здійснення фінансування захищених та інших необхідних видатків, що забезпечують функціонування бюджетних установ, організацій і неприбуткових комунальних підприємств; заходів щодо відсічі збройної агресії, територіальної оборони та цивільного захисту; підвищення енергоефективності; аварійно-відновлювальних робіт; соціальної підтримки і реабілітації військових та ветеранів, у тому числі щодо створення робочих місць для ветеранів, дотримуючись положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2021 року № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану».

В пункті 2 оскаржуваного наказу зазначено:

2. Фінансовому управлінню виконавчого комітету Вараської міської ради:

2.1. Подати кошториси, плани асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2025 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з розподілом видатків бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, що додається, на затвердження начальнику Вараської міської військової адміністрації до 15 січня 2025 року.

2.2. Здійснювати перерозподіл бюджетних призначень у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів за кодами програмної та економічної класифікації видатків та кредитування бюджету, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) у процесі виконання місцевого бюджету у випадку обґрунтованого подання головного розпорядника коштів бюджету Вараської міської територіальної громади за наказом начальника Вараської міської військової адміністрації.

Керівникам закладів освіти, установ освіти, закладів охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, закладів, що є надавачами соціальних послуг, молодіжних закладів Вараської міської територіальної громади, відповідно до п. 3 оскаржуваного наказу, слід було подати кошториси, плани асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на погодження начальнику Вараської міської військової адміністрації до 20 січня 2025 року.

Пункт 4 оскаржуваного наказу визначає: Головним розпорядникам коштів бюджету Вараської міської територіальної громади, керівникам підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету громади:

4.1. Проводити закупівлі матеріалів, планувати та фінансувати видатки нового будівництва, реконструкцій, капітальних та поточних ремонтів об`єктів комунальної власності (в тому числі виготовлення проєктно-кошторисної документації на дані об`єкти) виключно за наявності бюджетних асигнувань, визначених кошторисами, погодженими начальником Вараської міської військової адміністрації.

4.2. Посилити фінансово-бюджетну дисципліну та забезпечити належний контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і майна.

4.3. Забезпечити неухильне додержання вимог законодавства при організації та проведенні процедур закупівель з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», відкритості та прозорості на усіх стадіях закупівлі.

4.4. Забезпечити контроль над своєчасним виявленням, запобіганням та попередженням фактів порушень, пов`язаних із завищенням вартості предметів та матеріалів, обладнання, послуг та робіт чи обсягів ремонтно-будівельних робіт об`єктів комунальної власності Вараської міської територіальної громади.

Організацію виконання даного наказу покладено на заступника начальника Вараської міської військової адміністрації Олесю Карп`юк та фінансове управління виконавчого комітету Вараської міської ради (п. 5 Наказу № 03). Контроль за виконанням цього наказу начальник Вараської МВА залишила за собою.

Не погоджуючись з наказом начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №03 від 06.01.2025 «Про виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік», позивачі звернулися до суду з позовами про визнання незаконним та скасування такого наказу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1).

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад (ч. 4).

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення діїКонституціїта законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

З аналізу вказаної норми видно, що на територіях, на яких введено воєнний стан, військові адміністрації можуть утворюватися з метою: 1) забезпечення діїКонституціїта законів України; 2) забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури; 3) охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення). Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Частина 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуваннямабзацу третьогопункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченогочастиною другоюаботретьоюцієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченогочастиною другоюаботретьоюцієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Водночас, повноваження військових адміністрацій визначені в ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, відповідно до ч. 2 ст. 15 вказаного Закону, військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:

1) запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

2) забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

3) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території;

4) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;

5) складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;

6) встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно доПодаткового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято;

7) прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято;

8) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги;

9) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

10) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

11) встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік);

13) надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті проведення бойових дій, терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об`єктів комунального господарства та соціального призначення, житлових будинків, а також автомобільних доріг місцевого значення; виконання функцій замовника будівництва у випадках, визначених законом, а також виконання на підставі та у межах, встановлених договором доручення, дій, спрямованих на виконання функцій замовника будівництва, ремонту житлових будинків, об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури державної або комунальної власності, або доручення виконання таких дій на підставі та у межах, встановлених договором доручення, комунальній організації відповідного напряму діяльності;

14) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

15) управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних;

16) забезпечення соціально-культурних закладів, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

17) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством;

18) забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та альтернативну (невійськову) службу, направлення для проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби; сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої державної адміністрації (військової, військово-цивільної) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

19) забезпечення на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, забезпечення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, надання звітності з цих питань;

20) організації та здійснення заходів, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою, мобілізацією, демобілізацією та цивільним захистом;

20-1) здійснення під час мобілізації в установленому порядку своєчасного оповіщення і забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеномуЗаконом України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів;

21) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних із наданням військовим частинам, установам, закладам освіти Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об`єктів, а також комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;

22) сприяння організації виробництва і поставок у війська підприємствами та організаціями, що перебувають у комунальній власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;

22-1) взаємодії з органами державної влади, іншими державними органами, силами оборони і силами безпеки, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, надання їм і одержання від них в установленому законодавством порядку інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання повноважень з питань мобілізації та демобілізації;

23) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України;

24) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;

25) встановлення посиленої охорони та забезпечення у взаємодії з відповідними суб`єктами господарювання сталого функціонування важливих об`єктів національної економіки та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;

26) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік);

27) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу;

28) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правничої допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правничої допомоги;

29) сприяння діяльності суду, органів прокуратури, юстиції, служби безпеки, органів Національної поліції, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України;

30) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території;

31) скасування актів виконавчих органів відповідної ради, які не відповідаютьКонституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

32) встановлення відповідно до законодавства правил з питань забезпечення в населеному пункті чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

33) прийняття в межах, визначених законом, рішень з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж, боротьби з епідеміями, епізоотіями, епіфітотіями;

34) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених законом;

35) створення відповідно до законодавства комунальних аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої та/або добровільної пожежної охорони, здійснення заходів щодо забезпечення їх діяльності;

36) забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду;

37) вирішення питань управління побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин;

38) організації місцевих ринків;

39) встановлення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад;

40) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;

41) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;

42) залучення підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку;

43) прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами;

44) забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України;

45) прийняття рішень про обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій. Обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій, здійснюється відповідно доЗакону України"Про регулювання містобудівної діяльності";

46) прийняття рішень про демонтаж будівель і споруд, які за результатами обстеження, визначеногопунктом 45цієї частини, визнані аварійно небезпечними і такими, що становлять загрозу життю людей (крім об`єктів оборонного і спеціального призначення, об`єктів культурної спадщини та об`єктів, на які поширюється діяЗакону України"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"). Розпорядження про демонтаж таких будівель і споруд вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України вПорядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

47) прийняття рішень про внесення пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України, погодженої обласною військовою адміністрацією, щодо здійснення примусового відчуження або вилучення рухомого майна, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України і щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв`язку з перебуванням такого майна на території адміністративно-територіальної одиниці України, щодо якої існує загроза її тимчасової окупації та межі якої розташовані на відстані не більше 30 кілометрів від району ведення воєнних (бойових) дій або від тимчасово окупованої території.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Частина 7 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що начальник військової адміністрації:

1) забезпечує на відповідній території додержанняКонституціїі законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;

3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;

4) є розпорядником бюджетних коштів;

5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;

6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;

7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

З наведених норм суд робить висновок, що повноваження, визначені частиною 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють в силу Закону, без необхідності прийняття Верховною Радою України окремого рішення щодо цих повноважень.

Водночас, для того, щоб передати начальникові військової адміністрації:

- повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови або

- надати право затверджувати тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, або

- підпорядкувати начальнику відповідної військової адміністрації апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуваннямабзацу третьогопункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади,

Верховна Рада України за поданням Президента України має для цього прийняти окреме рішення.

Зважаючи, що оскаржуваний наказ не стосується випадків, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а виданий в межах повноважень, передбачених ч.2 ст. 15 названого Закону, то, на переконання суду, в даному випадку нема необхідності у прийнятті Верховною Радою України окремого рішення щодо повноважень відповідача. А відтак, доводи позивачів в цій частині суд вважає не обґрунтованими.

Як вже було зазначено вище по тексту судового рішення Указом Президента України від 20.02.2024 №82/2024 Про утворення військової адміністрації утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області.

Розпорядженням Президента України від 20.02.2024 №17/2024-рп Про призначення Л. Мариніної начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Порядку організації роботи з документами Вараської міської військової адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Вараської МВА від 01 березня 2024 р. №001 «Про затвердження Порядку організації роботи з документами Вараської міської військової адміністрації», на виконання законів України, доручень Президента України, Прем`єр-міністра України, начальника Рівненської обласної військової адміністрації, голови Рівненської обласної ради, розпорядчих документів інших державних органів та за власною ініціативою, начальник Вараської міської військової адміністрації видає накази у межах повноважень, передбачених законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Накази за змістом управлінської дії видаються на реалізацію повноважень Вараської міської військової адміністрації:

- з питань, які вирішувалися на пленарних засіданнях Вараської міської ради;

- з питань, які вирішувалися на засіданнях виконавчого комітету Вараської міської ради;

- з кадрових питань.

Накази мають таку ж юридичну силу, як рішення виконавчого комітету міської ради та рішення міської ради.

В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Положеннями частини першоїстатті 95 Конституції Українивизначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Відповідно до частини першоїстатті 4 Бюджетного кодексу Українибюджетне законодавство складається, зокрема, з:Конституції України; цьогоКодексу; інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбаченихстаттею 1 цього Кодексу; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цьогоКодексута інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті; нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цьогоКодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті; рішень про місцевий бюджет; рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цьогоКодексу, нормативно-правових актів, передбаченихпунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.

В силу вимог частини другоїстатті 4 Бюджетного кодексу Українибюджетна система Україниі Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначеніЗаконом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі - Закон №280/97-ВР).

Статтею 10 Закону №280/97-ВРвстановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаютьсяКонституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Відповідно достатті 143 Конституції Українитериторіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесенізакономдо їхньої компетенції.

Згідно зстаттею 21 Закону №280/97-ВРобмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно зКонституцієюта законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

В умовах воєнного стану межа між повноваженнями військової адміністрації населеного пункту та органів місцевого самоврядування може бути тонкою, а тому варто дати оцінку доводам сторін щодо того, чи не відбувається перебирання функцій, не передбачене законом.

З аналізу чинного законодавства можна зробити висновки, що якщо органи місцевого самоврядування продовжують функціонувати, то вони співпрацюють з військовою адміністрацією, але не усуваються автоматично від своїх функцій. Військова адміністрація не повинна дублювати або заміщати органи місцевого самоврядування без законних підстав. Водночас, окремі повноваження органів місцевого самоврядування можуть здійснюватися за особливим порядком.

Так, підпунктом 5 пункту 22 РозділуVIПрикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу Україниустановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно іззакономзаходів загальної мобілізації: функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно доЗакону України"Про правовий режим воєнного стану".

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Тобто, Держава в особі Верховної Ради України в умовах воєнного стану визначила бажані, з точки зору Держави, правила, які мають обов`язковий характер, якими функції органу місцевого самоврядування, в частині бюджетних повноважень, покладено на військові адміністрації населених пунктів.

Відповідно достатті 113 Конституції УкраїниКабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цієюКонституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цієюКонституцієюта законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України.

Положеннями частини першоїстатті 117 Конституції Українивизначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Так,постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» від 11 березня 2022 року № 252встановлено, що зметою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64Про введення воєнного стану в Україні, виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно доЗакону УкраїниПро правовий режим воєнного стану.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIIIвійськові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Отже, враховуючи наведене правове регулювання під час запровадження воєнного стану, можна дійти висновку, що з моменту утворення Вараської міської військової адміністрації, остання наділена функціями в частині бюджетних повноважень щодо складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу саме Вараська міська військова адміністрація була наділена повноваженнями щодо прийняття рішень з питань, які стосуються бюджету.

Доводи позивачів про те, що підпункт 5 пункту 22розділу VI «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного Кодексу Українита частина другастатті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»не підлягають застосуванню, оскільки суперечатьстатті 143 Конституції України, суд вважає безпідставними, оскільки на час запровадження воєнного стану в України передбачено певну специфіку регулювання правовідносин щодо бюджетних повноважень з урахуванням особливого правого режиму в державі.

Щодо тверджень позивачів про те, що військова адміністрація населеного пункту створюється лише з метою виконання функцій у сфері оборони та цивільного захисту територіальних громад, а не у сфері фінансової діяльності таких громад, суд зазначає наступне.

Так, повноваження військової адміністрації населеного пункту визначеніЗаконом України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема пунктом 5 частини другої статті 15 якого передбачено, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження зі складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Таким чином, на підставі цієї норми до компетенції Вараської міської військової адміністрації відноситься складання та затвердження бюджету територіальної громади, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Отже, з моменту утворення військової адміністрації населеного пункту повноваження органу місцевого самоврядування обмежуються відповідно до частини другоїстатті 15 Закону № 389-VIII, однак орган місцевого самоврядування зберігає частину своєї самостійності. Орган місцевого самоврядування як суб`єкт владних повноважень та як юридична особа не припиняється, а змінюється обсяг рішень та дій, які він може вчиняти.

Окрім того, повноваження зі складання, затвердження, внесення змін до бюджету прямо визначені за військовою адміністрацією населеного пункту в частині другійстатті 15 Закон № 389-VIII.

Отже, з моменту утворення Вараської міської військової адміністрації вона набула повноважень зі складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету, визначених частиною другоюстатті 15 Закону № 389-VIII, в той час як повноваження Вараської міської ради та її виконавчих органів в цій частині обмежилися, що не суперечитьКонституції Українита чинному законодавству.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу суд зазначає, що наказ № 03 від 06.01.2025 стосується виконання видаткової частини бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік. Наказ видано на підставі: Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; Указу Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 «Про утворення військової адміністрації»; постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану»; наказу начальника Вараської МВА від 16 грудня 2024 року №331 «Про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік» (зі змінами); підпункту 5 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України; частини 2 та частини 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». А відтак суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідачем виданий в межах повноважень, наданих військовій адміністрації населеного пункту в умовах воєнного стану.

При цьому з преамбули наказу та його змісту видно, що наказ виданий з метою забезпечення ефективного та раціонального використання бюджетних коштів Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, враховуючи обмеження, пов`язані з воєнним станом. Наказ спрямований на пріоритетність фінансування захищених та інших необхідних видатків, що забезпечують функціонування бюджетних установ, організацій і неприбуткових комунальних підприємств; заходів щодо відсічі збройної агресії, територіальної оборони та цивільного захисту; підвищення енергоефективності; аварійно-відновлювальних робіт; соціальної підтримки і реабілітації військових та ветеранів, у тому числі щодо створення робочих місць для ветеранів.

Окрім того варто зауважити, що багато з пунктів оскаржуваного наказу містять вказівку на конкретну дату, до якої варто було вчинити ту чи іншу дію (до 13 січня 2025 року, до 14 лютого 2025 року, до 15 січня 2025 року, до 20 січня 2025 року). А відтак, станом на дату розгляду даної справи закінчився строк для вчинення дій, про які йшлося в таких пунктах наказу.

Водночас, не незважаючи на ігнорування позивачами оскаржуваного наказу, бюджет територіальної громади прийнятий, до нього за потреби вносяться зміни, видаткова частина бюджету виконується. При цьому, відповідач не вживав та не вживає заходів щодо примусового виконання оскаржуваного наказу чи притягнення до відповідальності керівників органів, закладів, установ, яких оскаржуваним наказом було зобов`язано вчинити певні дії.

Крім того суд зазначає, що допущення при виданні наказу суто формальних порушень (використання недійсних або неактуальних нормативних актів, неточності зазначення деяких відомостей в додатку до оскаржуваного наказу тощо) не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування наказу, якщо при цьому не встановлено конкретних прикладів зловживань з боку відповідача чи перевищення ним повноважень.

Щодо покликань позивачів на роз`яснення департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій, Державної казначейської служби України, Науково-правовий висновок Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, то суд зазначає, що вказані докази не є джерелами права (ст. 7 КАС України) та не є обов`язковими для застосування судом.

Разом з наведеним суд вважає за необхідне дати оцінку доводам відповідача про те, що оскаржуваним наказом не порушено права та інтереси позивачів.

Так, за змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст (інтерес у вузькому розумінні цього слова) та означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу ;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними діями, рішенням або бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Також, виходячи з положень частини другої статті 264 КАС України, порушення права особи, яка оскаржує нормативно-правовий акт, може бути обґрунтовано застосуванням або можливістю застосування цього акта до цієї особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; далі - Конвенція).

Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

До того ж Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Вараська міська рада та міський голова м. Вараша здійснюють свої повноваження (владні управлінські функції). Оскаржуваний наказ позивачі не виконують. Відповідач не вчиняє жодних дій з метою примусово змусити позивачів виконувати оскаржуваний наказ.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

В ході розгляду справи позивачі не довели факту порушення конкретного права; не встановлено правових наслідків для позивачів; оскаржуваний наказ сам по собі не створює обов`язків, які виходять за межі закону; не суперечить Конституції чи чинному законодавству; не містить прямих ознак перевищення повноважень; не доведено фактичного порушення прав чи інтересів позивачів. На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів сторін суд враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом вище, та їм було надано правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в позовних заявах доводи не вимагають детальної відповіді, оскільки не мають впливу на вище зазначений висновок суду.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, Фінансового управління виконавчого комітету Вараської міської ради, Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради, Виконавчого комітету Вараської міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович

до Вараської міської військової адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рівненська обласна військова адміністрація

про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Департамент культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради (м-р Перемоги, буд.23,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34402, ЄДРПОУ/РНОКПП 44304350)

Позивач - Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради (м-р Вараш, буд.41,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 04590731)

Позивач - Департамент соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Рівненська обл., Вараський р-н,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 44383982)

Позивач - Фінансове управління виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 02771664)

Позивач - Відділ архітектури та містобудування Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 2,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 44236553)

Позивач - Виконавчий комітет Вараської міської ради (майдан Незалежності, буд. 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 03315879)

Позивач - Департамент житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, буд.1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 44402580)

Відповідач - Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області (майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 45356703)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міський голова міста Вараш Мензул Олександр Павлович Адреса: майдан Незалежності, 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна військова адміністрація Адреса: майдан Просвіти, 1, м.Рівне, Рівненська обл., 33013, ЄДРПОУ 13986712.

Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року

Суддя С.М. Дуляницька