Ухвала від 06.06.2025 по справі 600/5186/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5186/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 19.12.2007 № 251-21/07, правонаступником якої є відповідач Кам`янська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, щодо незаконної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4467 га, з них 0,2497 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1970 га для ведення особистого селянського господарства в с. Михальча.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 73245865000:02:002:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №111458. Дану земельну ділянку передано йому у власність на підставі рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 08.11.2006 № 171-9/06. На даній земельній ділянці розташований житловий будинок, у якому він проживаю разом зі своєю сім`єю, а також сільськогосподарські споруди, що підтверджено планом забудови земельної ділянки індивідуального забудовника. Вказана ділянка прилягає до ділянки дороги (проїзду), яка межує з сусідською ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є третя особа по даній справі - ОСОБА_2 . Вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 рішенням № 251-21/07 Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 19.12.2007.

На переконання позивача, рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 19.12.2007 № 251-21/07, правонаступником якої є відповідач, було незаконно передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4467 га, до складу якої увійшла також зазначена вище ділянка дороги - проїзду загального користування, що пролягає між його земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_2 . Вказане рішення відповідача призвело до обмеження доступу до ділянки дороги - проїзду до його домогосподарства та її використання за призначенням, чим порушено його права.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у праві та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Михальчанська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області подала до суду відзив, в якому зазначала, що оскаржуване рішення прийнято в межах та з дотриманням всіх норм чинного законодавства.

На думку відповідача, оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, яке є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене після його виконання.

Крім того, відповідач зазначав, що спірним рішенням не порушено права та законні інтереси позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких, серед іншого, вказував, що позивачем до позову доданий акт розгляду звернення ОСОБА_1 від 20.12.2022 про результати комісійного обстеження заїзду до будинковолодіння позивача по АДРЕСА_2 , яким встановлено, що фактичний заїзд до присадиби позивача здійснюється через земельну ділянку з кадастровим №7324586500:02:002:0149, яка перебуває у приватній власності третьої особи. Зазначений факт підтверджує те, що навпаки, саме діями позивача, які виразились у здійсненні заїзду на свою територію через земельну ділянку третьої особи, при наявності реальної можливості заїзду одразу на свою територію поза межами земельної ділянки третьої особи, порушуються законні права та інтереси третьої особи.

У письмових поясненнях третя особа також зазначала про помилковість доводів позивача наведених у позові, оскільки спірні питання набуття права власності та користування земельною ділянкою не підлягають розгляду в адміністративному суді.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справи, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 685/1346/15-а.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 19.12.2007 № 251-21/07 щодо незаконної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4467 га, з них 0,2497 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1970 га для ведення особистого селянського господарства в с. Михальча.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням від 19.12.2007 №251-21/07 відповідачем незаконно здійснено передачу у власність третій особі ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,4467 га, з яких 0,2497 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1970 га для ведення особистого селянського господарства в с. Михальча. Позивач також вказує, що рішення про передачу у власність позивача його земельної ділянки відбулось раніше рішення про передачу у власність земельної ділянки третій особі. Також, позивач посилається про порушення встановлених меж між розташуванням його та належної третій особі земельними ділянками, що призвело до порушення його прав як власника.

Отже, виникнення спірних правовідносин, у справі яка розглядається, зумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача про передачу у власність третій особі ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,4467 га, з яких 0,2497 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1970 га для ведення особистого селянського господарства в с. Михальча.

Вказане свідчить про те, що позивач вважає, що право на користування земельною ділянкою, мало б належати останньому.

Враховуючи зазначене, зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивача, його прав на користування земельною ділянкою.

При цьому, позивач не був заявником прийнятого відповідачем рішення, приймаючи таке рішення відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не здійснював безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції, відтак позивач не є учасником публічно-правових відносин, які виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваного у цій справі рішення.

Як вбачається із позовної заяви, наявність спору у даній справі обґрунтовується порушенням права позивача на вільне володіння, користування і розпорядження належного йому майна.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є спірні правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою між позивачем та третьою особою.

Крім того, суд звертає увагу, що вирішення спору про право на спірну земельну ділянку, стосується прав третьої особи у справі.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що цей спір подано позивачем на поновлення прав у сфері земельних відносин.

Відтак, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із земельних, цивільних відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства, його слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

За правилами ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.07.2020 у справі № 809/78/16, від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановляння ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв`язку з неналежністю розгляду в порядку адміністративного судочинства, сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 194, 238, 248, 256, 287 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький