Постанова від 28.05.2025 по справі 531/2805/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2805/24 Номер провадження 22-ц/814/1354/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів Обідіної О.І., Чумак О.В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Янка Олександра Олександровича

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2024 року у складі судді Попова М. С.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року позивач ТОВ «КФ.ЮА» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 00020102606 від 21 жовтня 2020 року у розмірі 22 850,77 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 099,00 грн, процентів у сумі 2447,10 грн, інфляційного збільшення у сумі 932,67 грн та процентів поза межами строку дії договору - 15 372 грн, а також 3 028 грн понесених по справі судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020102606, за умовами якого позивач зобов`язався надати та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 099 грн зі строком користування протягом 30 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит не пізніше 19 листопада 2020 року, а також сплатити проценти за користування кредитом у наступному порядку: в розмірі 1,99% в день від суми залишку заборгованості за кредитом (базова процентна ставка), в розмірі 2,5% в день від суми залишку заборгованості за кредитом, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору (частина 2статті 625 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за договором позики щодо надання кредитних коштів позичальнику виконав в повному обсязі. 21 жовтня 2020 року на виконання умов договору ТОВ «КФ.ЮА» було передано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4 099 грн, що підтверджується актом про видачу грошових коштів.

Натомість відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів, з огляду на що позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути заборгованість, яка складає 22 850,77 грн та судові витрати.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2024 року позов ТОВ «КФ.ЮА»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованість згіднодоговору пронадання позикина умовахфінансового кредиту№ 00020102606від 21.10.2020у загальному розмірі 22 850,77 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні докази, які підтверджують факт укладення між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 договору про надання позики на умовах фінансового кредиту та отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «КФ.ЮА». У свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів правомірність нарахування позивачем розрахунку заборгованості чи взагалі б спростовували факт її наявності.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Янко О. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Застосувати строки позовної давності до вимог ТОВ «КФ.ЮА».

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що картка обліку виконання договору не може бути належним та допустимим доказом наявності боргу та його розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази видачі ТОВ «КФ.ЮА» кредитних коштів у сумі 4099 грн, а висновок суду про доведеність правильності нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору в розмірі 15 372 грн не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності, оскільки судом не з`ясовано правову підставу нарахування такої процентної ставки.

Також наголошує, що місцевий суд помилково стягнув з ОСОБА_1 судовий збір, оскільки на момент ухвалення рішення остання мала статус інваліда першої групи, у зв`язку з чим була звільнена від сплати судового збору, згідно Закону України «Про судовий збір».

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020102606 (а. с. 6). Відповідно до вказаного договору ТОВ «КФ.ЮА» зобов`язалося надати відповідачу на споживчі потреби кредит у розмірі 4 099 грн готівкою зі строком користування коштами протягом 30 днів, до 19 листопада 2020 року з можливістю подальшої пролонгації відповідно до пункту 5 п.п.10 Договору, а відповідач зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка) від суми залишку заборгованості за кредитом. У разі користування позичальницею коштами поза межами строку дії договору остання відповідно до частини 2 статті 625ЦК України зобов`язалася сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2,5% в день від суми залишку заборгованості за кредитом.

Згідно пункту 9 договору сторони погодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Паспорт споживчого кредиту, який є додатком до договору містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію (а. с. 7).

Отже, сторони в передбаченій законом письмовій формі уклали договір, узгодили у ньому всі істотні умови, позичальниця погодилася з ними, власноручно підписавши правочин.

ТОВ «КФ.ЮА» виконало свої зобов`язання за договором № 00020102606 від 21 жовтня 2020 року, що підтверджується копією акту про видачу грошових коштів від 21 жовтня 2020 року позичальниці ОСОБА_1 (а. с. 9).

Із картки обліку виконання договору № 00020102606 від 21 жовтня 2020 року вбачається, що станом на 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором не виконала і жодних погашень не здійснила.

За розрахунком позивача станом на 17 вересня 2024 року заборгованість відповідача за договором про надання позики становить 22 850,77 грн, яка складається із: 4 099 грнзаборгованості за тілом кредиту; 2 447,10 грнзаборгованості за процентами; 15 372 грнзаборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом (за період з 20 листопада 2020 року до 18 квітня 2021 року); 932,67 грнінфляційних втрат за період понадстрокового користування кредитом (за період з 20 листопада 2020 року до 23 лютого 2022 року) (а. с. 10).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першоїстатті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Суд першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, надавши їм належну правову оцінку у відповідності достатті 89 ЦПК Україниправильно встановив обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «КФ.ЮА» кредитні кошти за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту, умов цього договору не дотрималась, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 22850,77 грн, яка підлягає стягненню.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості (карта обліку договору), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.

Зокрема, позивачем нараховано на тіло кредиту в розмірі 4 099 грн: проценти за 30 днів в межах строку договору по ставці 1,99% в день (4 099*1,99%*30) = 2447,10 грн; проценти за 150 днів понадстрокового користування кредитом за період з 20 листопада 2020 року до 18 квітня 2021 року по ставці 2,5% в день (4 099*2,5%*150) = 15372 грн; а також інфляційні втрати за період понадстрокового користування кредитом за період з 20 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 932,67 грн (6546,10 грн. (сума боргу)*114,248% (сукупний індекс інфляції за період) = 7478,77 грн (сума боргу з урахуванням інфляції)).

Отже, апеляційний суд погоджується з нарахованим позивачем розміром заборгованості по тілу кредиту, процентам та інфляційним збільшенням у загальному розмірі 22 850,77 грн (4 099+2 447,10+15 372+932,67).

Натомість доводи апеляційної скарги про те, що наведений позивачем розрахунок заборгованості є незрозумілим для відповідача, не можуть бути достатніми для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову, оскільки відповідач не надала жодних доказів на спростування такого розрахунку.

Стосовно твердження представника скаржника про відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів видачі ТОВ «КФ.ЮА» кредитних коштів у розумінні вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», апеляційний судзазначає,що наявнау матеріалахсправи копіяакту провидачу грошовихкоштів єналежним тадостатнім письмовимдоказом фактупередачі готівковихкредитних коштіввід ТОВ «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 , оскільки містить усі обов`язкові реквізити первинного документа бухгалтерського обліку, визначені положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також доводи апеляційної скарги щодо не з`ясування місцевим судом правової підстави нарахування процентної ставки за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору є безпідставними, оскільки в уточненні до п.п. 13 п. 5 договору зазначено про те, що сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом після дати погашення договору вказаної у пп. 5 п. 5 договору, умови щодо нарахування процентної ставки (п.12 п.5 договору) не застосовуються, а застосовується розмір процентної ставки, визначений у п.п.13 п.5 договору. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору (п.п.13 п.5 договору), маються на увазі проценти в розумінні частини другоїстатті 625 ЦК України.

Щодо клопотання представника скаржника про застосування позовної давності до вимог ТОВ «КФ.ЮА» колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини третьоїстатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №367/2259/15 (провадження № 14-333цс18) зазначено, що «Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції».

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не подавала ні відзив на позов, ні заяву про застосування позовної давності, хоча у матеріалах справи містяться докази отримання останньою копій ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками (а. с. 22).

Крім того, відповідно до положень пунктів12,19розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни щодопродовження настрок діїкарантину,встановленого КабінетомМіністрів Україниз метоюзапобігання поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19),строків,встановлених статтями257,258цього Кодексу,та зупиненняна строкдії воєнногостану вУкраїні перебігупозовної давності,строк позовноїдавності з12.03.2020не обраховується.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У свою чергу, стосовно доводів апеляційної скарги з приводу судових витрат, то представник ОСОБА_1 зазначає, що в силу пункту 9 статті 5Закону України«Про судовийзбір» вона звільнена від сплати судового збору.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

До апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Янка О. О. додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 464917, у якій зазначено, що ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності безстроково (а. с. 41).

Відповідно до положень частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 703/686/15-ц).

Згідно з положеннями пункту 9 частини пешої статті 5 Закону України«Про судовийзбір» від сплати судового збору підчас розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, оскільки відповідач є особою з інвалідністю першої групи, остання звільнена від сплати судового збору на підставі вищенаведених положень Закону України «Про судовий збір», тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» судового збору відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У частині четвертій статті 376ЦПК України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янка Олександра Олександровича - задовольнити частково.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору - змінити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (код ЄДРПОУ 41940643) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору, понесених за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Чумак