Постанова від 06.06.2025 по справі 917/2188/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/2188/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Безуглої Тетяни Григорівни, м. Кременчук на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2025 у справі №917/2188/24 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/2188/24

за позовом Громадської спілки Організація колективного управління авторськими і суміжними правами, м. Київ, що виступає в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Безуглої Тетяни Григорівни, м. Кременчук

про стягнення 75 700, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024р. Громадська спілка Організація колективного управління авторськими і суміжними правами, що виступає в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (далі- Позивач) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Безуглої Тетяни Григорівни (далі - Відповідачка) про стягнення 75 700,00 грн за незаконне використання твору.

Також Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з Відповідачки на користь Позивача стягнуто 75700 грн 00 коп. за незаконне використання музичного твору, 3028 грн 00 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/2188/24 Позивачу відшкодовано 15 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Відповідачки.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду, Відповідачка звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просила означені судові рішення, як основне, так і додаткове, скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідачка зазначила, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, рішення ухвалено внаслідок неповного, неправильного дослідження та оцінки доказів, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а саме:

-судом першої інстанції не було враховано, що в закладі «Козацька броварня» за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Соборна, 16/9, свою господарську діяльність в серпні 2024 року здійснювали три фізичні особи підприємці, а саме: ФОП Безугла Тетяна Григорівна, ФОП Ричка Аміна Юрівна та ФОП Стежньова Яніна Володимирівна; інформація про ФОП Стежньову Яніну Володимирівну була відображена в в акті фіксації №10/03/21, проте ані Позивачем, ані судом першої інстанції не було залучено інших осіб до участі в даній справі, а з доказів наявних в матеріалах справи неможливо встановити чи дійсно Відповідачкою було допущено неправомірне використання об`єктів авторського права;

-Позивачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують обставини використання спірного музичного твору (у який спосіб, за допомогою яких технічних пристроїв) та не надано доказів на підтвердження використання творів саме Відповідачкою, однак суд першої інстанції такі обставини не дослідив;

-Позивачем не доведено право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Додаткове рішення, на думку апелянтки, підлягає скасуванню через неспіврозмірність розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/2188/24 від 08.04.2025р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідачки на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи у строк до 21.04.2025.

Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач в межах встановленого судом строку надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив про безпідставність спроби Відповідачки поставити під сумнів результати проведеної фіксації, факт здійснення господарської діяльності Відповідачкою у приміщенні підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів: актом фіксації, самою аудіовідеофіксацією та фіскальним чеком (міститься в матеріалах справи), а факт використання музичного твору безпосередньо пов`язаний із здійсненням господарської діяльності Відповідачки.

Позивач зазначив про орієнтовні витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн., заявив про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідних доказів.

До Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд 23.03.25 року від представника Позивача надійшла заява про надання додаткових доказів понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та покладення їх на Відповідача в розмірі 30 000,00грн.

Обґрунтовуючи надану заяву, Позивач посилався на те, що розмір 30 000,00грн. є фіксованим згідно до умов Додатку до Договору №27/06200 від 27.06.2022, а відповідно до Акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 23.05.2025, загальний обсяг наданих послуг складає 30 000,00 грн, які Позивач просив покласти на Відповідача.

Заперечень від Відповідачки не надходило.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- визначення Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - ГС ОКУАСП; Організація), як організації колективного управління, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 02.02.2022 № 25 (а.с.14-16), відповідно до п.2.2 Статуту якої напрямами діяльності організації є фіксація фактів правопорушень авторського права;

-укладення між ОСОБА_1 (далі - правовласник) і ТОВ «Бест Мьюзік» (видавець) 01.06.2016 Договору про передачу виключних авторських та суміжних прав № 35-ПФ (далі - Договір № 35-ПФ; а.с.34-40), за умовами якого правовласник передає видавцю належні правовласнику виключні майнові права на об`єкти, зазначені в додатках до договору, що означає право видавця використовувати об`єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в пункті 2.2 договору, а за надані виключні майнові права на об`єкти видавець зобов`язується виплачувати правовласнику роялті та виконувати інші зобов`язання, покладені на нього договором;

-передача ОСОБА_1 (правовласник) ТОВ «Бест Мьюзік» (видавець) права на фонограми/виконання, твору - «До нестями», що підтверджується додатком № 1.3 від 01.01.2019 до Договору № 35-ПФ;

-передача майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (далі ТОВ Бест Мьюзік, правовласник, Позивач) в управління ГС ОКУАСП, що підтверджується Договором № АВ110620 про управління майновими правами від 26 червня 2020 року (далі Договір № АВ110620), відповідно до якого Організація отримала повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об`єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об`єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії, передбачені цим договором та законом;

- узгодження сторонами в додатковій угоді № 1 від 01.07.2020 до Договору №АВ110620, що в разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника Організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов;

-уповноваження довіреністю від 01.07.2020 ТОВ «Бест Мьюзік» (довіритель) Організацію (повірений) здійснювати будь-які дії, направлені на реалізацію положень Договору 2, в тому числі звертатись до суду в інтересах і на користь довірителя із стягненням компенсації, збитків або інших сум на рахунок повіреного (для їх подальшого перерахування довірителю на погоджених за договором умовах), реалізовувати право на апеляційне та касаційне оскарження, представляти інтереси довірителя в судах будь-яких інстанцій, в тому числі у Верховному Суді;

- складення 17.08.2024 представником ГС ОКУАСП Барбенко Вікторією Володимирівною 17 серпня 2024 р. на підставі довіреності від 30.12.2023 (а.с.41) акту фіксації № 10/03/21 використання об`єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання (з додатком) про те, що у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 16/9, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Безугла Тетяна Григорівна зафіксований факт публічного виконання музичного твору «До нестями» (виконавець - Яремчук Марія Назарівна), суб`єктом майнових авторських прав щодо якого (музичного твору) є Позивач;

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Факт незаконного використання Відповідачкою об`єктів авторського права - музичного твору «До нестями» (виконавець - Яремчук Марія Назарівна) - стало підставою для звернення до суду про стягнення компенсації в сумі, еквівалентній 25-ти прожитковим мінімумам для працездатних осіб станом на 01.01.2024, що становить 75700,00 грн.

Відповідач в суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх доведеними та обґрунтованими, оскільки:

-матеріалами справи підтверджується належність Позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір, що переданий ним у добровільне управління Організації;

-Організацією доведено право на звернення до господарського суду з цим позовом;

-у Відповідачки відсутній необхідний дозвіл на використання (публічне виконання) спірних музичних творів;

-факт використання Відповідачкою спірних музичних творів шляхом їх публічного виконання та без належної сплати винагороди підтверджений наданими Позивачем доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідачки компенсації за неправомірне комерційне використання музичного твору До нестями (виконавець - Яремчук Марія Назарівна), зважаючи на заперечення Відповідача з приводу його неналежності, оскільки у закладі «Козацька броварня» здійснюють господарську діяльність три фізичні особи підприємці, а саме: ФОП Безугла Тетяна Григорівна, ФОП Ричка Аміна Юрівна та ФОП Стежньова Яніна Володимирівна про що також зазначено в акті про фіксацію №10/03/21.

Відповідачка зазначила, що наданою відеозйомкою зафіксовано лише програвання музичного твору, але не його використання саме Відповідачкою.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Беручи до уваги правову природу розглядуваного спору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють правовідносини з використання права інтелектуальної власності, та інших нормативно-правових актів, зокрема, спеціальних приписів Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» .

За змістом статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

У відповідності до частини 3 статті 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ст. 435 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статтею 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до положень статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Статтею 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

В силу положень пункту 2 частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими що не передані (ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до статті 45 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Правові засади діяльності організацій колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

В Законі України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" законодавець розмежував різновиди колективного управління.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління; розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах, визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права наведений у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19, від 22.02.2021 у справі №910/18772/19.

У відповідності до пункту а статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (ч. 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Бест Мьюзік" на підставі Договору про передачу виключних авторських і суміжних прав № 35-ПФ від 01.01.2019 належать майнові авторські права на музичного твору До нестями» (виконавець - Яремчук Марія Назарівна), а ГС Організація колективного управління авторськими і суміжними правами відповідно до Договору про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020 №АВ110620 має право збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.

Вказані правочини станом на час фіксації порушення були чинними, недійсними не визнавалися.

Отже доводи апеляційної скарги щодо відсутності у Організації права вимоги в межах позову є безпідставними.

До предмета доказування у даній справі належить факт неправомірного використання Відповідачкою об`єктів авторського права - музичного твору "До нестями" (виконавець - Яремчук Марія Назарівна).

Матеріалами судової справи, зокрема відтвореним судом першої інстанції аудіовідеозаписом фіксації факту порушення Відповідачкою авторських прав, підтверджується, що такий запис проводився 17.08.2024 у приміщенні ресторану «Козацька броварня» за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП Безугла Т. Г., в якому звучав музичний твір До нестями» (виконавець - Яремчук Марія Назарівна).

Наведені обставини також підтверджуються фіскальним чеком від 17.08.2024 № ФН 3000801251.

У чеку міститься інформація про ресторан - його назву і місцезнаходження, дату та час розрахунку та відомості про надавача послуг - ФОП Безугла Т.Г.

Отже, належними і допустимими доказами у справі підтверджено, що саме Відповідачка використала у господарській діяльності під час роботи ресторану конкретний музичний твір шляхом публічного виконання без права використовувати у такий спосіб, що є порушенням майнових авторських прав ТОВ "Бест Мьюзік", управління якими здійснює ГС "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами".

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на використання фонограм/музичних творів, зокрема, укладання ліцензійного договору із відповідним правовласником.

Також апелянткою не заперечувався в суді першої інстанції факт використання зазначеного музичного твору.

Особа, яка веде господарську діяльність у закладі харчування, несе відповідальність за виконання законодавчих вимог у сфері інтелектуальної власності. Таке публічне використання музичних творів можливе лише за наявності активної ініціативи відповідача, включаючи свідомий дозвіл на таке звучання.

Варто зауважити, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту, а тому і кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації.

Стягнення компенсації обумовлене тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні обов`язку укласти договір з ГС "ОКУАСП", як організацією колективного управління, і є протиправною формою поведінки, позивач позбавлений можливості отримати відповідну суму коштів (згідно з тарифами), яка є його збитками у вигляді упущеної вигоди.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.07.2019 р. у справі № 910/12033/18, від 30.04.2020 р. у справі № 921/441/18 та від 08 червня 2021 р. у справі № 910/16803/19.

Доказів на підтвердження надання дозволу особою, яка має виключне право дозволяти використання таких об`єктів авторського права, матеріали справи не містять.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що зміст висловлених тверджень апелянтки не спрямований на заперечення самого факту здійснення господарської діяльності Відповідачем з обслуговування клієнтів-відвідувачів відповідного харчового закладу, що також узгоджується із представленим Позивачем фіскальним чеком (а.с. 44) у якому ідентифіковано Відповідача із рестораном «Козацька броварня».

Твердження апеляційної скарги про незалучення інших осіб якості спвівідповідачів також не спростовують покладених в основу переглядуваного рішення обставин допущення Відповідачкою у своїй господарській діяльності у закладі харчування неправомірного використання музичного твору, майнові права щодо якого здійснюються Позивачем, тоді як за змістом ст.ст.14, 47, 48 Господарського процесуального кодексу України визначення кола відповідачів, до яких звернута відповідна вимога, є правом Позивача. Наявність певних правовідносин між різними суб`єктами господарювання щодо організації/розподілу обслуговування клієнтів-відвідувачів ресторану (зокрема, окремий облік та розрахунок за їжу, як у розглядуваному випадку) не впливають на факт здійснення Відповідачкою господарської діяльності, цілком достатній для цілей застосування відповідних заходів відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

Наведене у сукупності із відсутністю відповідного договору на правомірне використання музичного твору, підтверджує факт, відображений актом про фіксацію № 10/03/21 від 17.08.024, публічного виконання твору, що разом із викладеними вище міркуваннями відносно здійснюваної Відповідачкою господарської діяльності у ресторані (фіскальний чек за напої надано від імені Відповідачки саме безпосередньо клієнту), зумовлює обґрунтованість задоволення позову.

Судова колгеія зауважує, що Відповідачка, стверджуючи про недоведеність вимог Позивача щодо використання саме в процесі здійснення її господарської діяльності відповідного музикального твору, безпосередньо такий факт не заперечує та про наявність конкретних обставин, що свідчать про помилковість відповідного висновку Органцізації- не заявляє.

Перевіривши здійснені Позивачем нарахування розміру компенсації за незаконне використання музичного твору становить 75 700,00 грн (25 х 3028,00 грн), які не були спростовані апелянткою, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність здійснення Позивачем розрахунку наведених складових та обґрунтованість їх стягнення.

Відносно залучення додаткових доказів та поновлення строку на їх подання, судова колегія зазначає, що за змістом ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України подання скаржником певних додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду не має наслідком їх автоматичного/безумовного прийняття, врахування та оцінювання апеляційним судом.

За змістом апеляційної скарги, Відповідачкою не тільки не наведено жодного обґрунтування неможливості своєчасного надання додаткових доказів згідно вимог ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції, але й взагалі не сформульоване клопотання про їх залучення на стадії апеляційного перегляду.

Саме лише зазначення в резолютивній частині апеляційної скарги прохання про їх залучення та поновлення строку на їх подання, без наведення та обґрунтування мотивів- не є підставою для розгляду таких доказів та їх залучення.

При цьому, докази, які апелянтка просить долучити не стосуються предмету спору, оскільки вказані особи не залучались судом до участі у розгляді справи, а підстави до їх залучення -відсутні, оскільки прийняте рішення прав та обов`язків інших осіб не стосується.

Встановлено, що кореспонденція суду надсилалась Відповідачці засобами поштового зв`язку на її адресу реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 56) - вул. Вадима Бойка, буд. 19, кв. 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 та на адресу публічного закладу, в якому була проведена фіксація - вул. Соборна, буд. 16/9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (а.с.42).

Однак, вказані поштові відправлення повернулися до суду неврученими, відповідно до довідок АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення - адресат відсутній за вказаною адресою, дата штемпеля організації поштового зв`язку 21.12.2024 (а.с. 60-64) та 08.01.2025 (а.с. 66-70) відповідно.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також на офіційному сайті Судової влади України 17.12.2024 судом розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 65).

Таким чином, суд першої інстанції належно повідомляв Відповідачку про час та місце розгляду справи, порушень норм процесуального законодавства судовою колегією не встановлено.

Отже висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції, відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.

За таких підстав колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 29.01.2025року у справі №917/2188/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Що стосується додаткового рішення, то воно є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

З огляду на те, що судовою колегію залишено без змін на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2025, то додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/2188/24 також підлягає залишенню без змін, оскільки окремих доводів щодо його незаконності або необґрунтованості апеляційна скарга не містить. Твердження Відповідачки про неспівмірність стягнутого розміру з розглядом справи в суді першої інстанції- не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Що стосується вимог Позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000, 00, то судова колегія зазначає наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач заявив про очікування понесення витрат на правову допомогу в сумі 30 000,00грн, потім 23.05.2025р. наслав заяву про покладення на Відповідача витрат на правничу допомогу, понесену ним у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00грн та надання додаткових доказів.

Обґрунтовуючи надану заяву, Позивач посилався на те, що при складанні відзиву на апеляційну скаргу ним було зазначено про очікування понесення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30 000,00грн. і такий розмір є фіксованим, згідно умов Додатку до Договору №27/06200 від 27.06.2022.

Відповідно до Акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 23.05.2025 загальний обсяг наданих послуг складає 30 000,00 грн, які Позивач просив покласти на Відповідача.

На підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 30000,00 грн, Позивачем надано:

копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 27/06/2022 від 27.06.2022, укладений між Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс, додаток від 04.11.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги № 27/06/2022 від 27.06.2022, наказ № 06/2022 від 27.06.2022, свідоцтво адвоката Гуйда Дмитра Миколайовича № 5428 від 03.10.2013, довіреність від 01.11.2024, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 23.05.2025 (відповідно до договору № 27/06/2022 від 27.06.2022 про надання професійної правничої допомоги), платіжна інструкція № 2729 від 02.05.2025 про сплату 30000,00 грн за професійну правничу допомогу.

Відповідно до акту виконаних робіт від 23.05.2025 Позивачу Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс було надано наступні послуги:

1.Підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу з судовою практикою.

2.Підготовка заяви про судові витрати з додатками, підготовка всіх копій документів та їх завірення належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ч.1 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У ч.2 ст.126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 ГПК України.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Колегія суддів вважає занадто завищеними та безпідставними вимоги про покладення на Відповідачку всієї суми відшкодування витрат у розмірі 30000,00грн, що мали місце фактично за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки цей документ більшою мірою складається з наведення норм діючого законодавства та існуючої практики Верховного Суду, що є загальною при розгляді даної категорії позовів, проте в більшій частині не стосується конкретних доводів апеляційної скарги.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що представнику Позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, з урахуванням предмета даного спору та предмета доказування.

Щодо покладення на Відповідачку обов`язку відшкодувати також витрати з підготовки заяви про стягнення судових витрат, то судова колегія враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 2 лютого 2024 року по cправі № 910/9714/22, де зазначено про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Верховний Суд зазначив, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Оскільки зазначена заява не є заявою по суті, вирішення судом апеляційної інстанції даного процесуального питання базувалося не на запереченнях Відповідачки, а на оцінці дотримання заявником вимог процесуального законодавства при їх заявлені, надання оцінки таким клопотанням є суто процесуальними діями суду при підготовці справи до апеляційного розгляду.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу акт виконаних робіт, наданих послуг, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати на користь заявника всю заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням доводів апеляційної скарги, беручи до уваги доведеність Позивачем, відповідно до вимог ст.74 ГПК України, надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідно до ст.129 ГПК України та часткове покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Безуглої Тетяни Григорівни, м. Кременчук на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/2188/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/2188/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Безуглу Тетяну Григорівну, м. Кременчук.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Безуглої Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (вул. А. Аболмасова, буд.5, прим. 57, офіс 1, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (вул. М. Василенко, буд. 7-А, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код 40471053) 2000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова