Рішення від 28.05.2025 по справі 903/148/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2025 року Справа № 903/148/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло, м. Луцьк

до Виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Театральний ЛТД, м. Луцьк

про стягнення 485055,25 грн.,

за участю представників:

від позивача: Запуговиченко О.В. діє в порядку самопредставництва, Милайчук П.П. - діє в порядку самопредставництва,

від відповідача: Микитів А.С. керівник,

в с т а н о в и в:

10.02.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Державного комунального підприємства Луцьктепло про стягнення із Виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Театральний ЛТД 485055,25 грн., з них: 408199,96 грн. заборгованості згідно з договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1-40 від 12.08.2013, 15259,57 грн. пені, 46367,79 грн. інфляційних втрат, 15227,93 грн. процентів річних та судового збору у розмірі 7275,83 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.03.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 17.03.2025.

17.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

17.03.2025 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання з метою забезпечення права відповідача на професійну правничу допомогу, надання часу для пошуку та укладення договору з адвокатом.

19.03.2025 в судовому засіданні представник позивача просив відкласти підготовче судове засідання та надати час для підготовки відповіді на відзив.

19.03.2025 в судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву від 17.03.2025 про відкладення судового засідання та просив надати час для укладення договору з адвокатом.

Ухвалою суду від 19.03.2025 було відкладено підготовче засідання на 02.04.2025; постановлено позивачу подати суду до 31.03.2025 відповідь на відзив відповідача.

31.03.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив №1281/08 від 31.03.2025.

01.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів без доказів надіслання його відповідачу.

01.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів із доказами надіслання його відповідачу.

У клопотаннях представник відповідача просив приєднати довідку від 31.03.2025 №1/25 до матеріалів справи з метою забезпечення принципу змагальності сторін, доведення обставин, що спростовують правомірність пред`явлених вимог.

02.04.2025 в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що 01.02.2025 ним подані два ідентичні клопотання про приєднання доказів: одне із доказами надіслання відповідачу, друге без таких доказів.

02.04.2025 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про приєднання доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач подав відзив на позовну заяву до суду 17.03.2025 з додатками (12 позицій), у відзиві не зазначено про те, що відповідач не може подати доказ у встановлений законом строк з об`єктивних причин.

Клопотання про приєднання доказів не містить причин неподання доказу у строк, встановлений ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, також не містить обгрунтування приєднання доказу до матеріалів справи, а тому на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України судом не приймається до розгляду доказ - довідка ОСББ «Біг Бен» №1/25 від 31.03.2025.

Частина 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не передбачає повернення доказів у разі їх неприйняття судом, а тому довідка ОСББ «Біг Бен» №1/25 від 31.03.2025, приєднується судом до матеріалів справи, але не приймається судом як доказ по справі.

02.04.2025 в судовому засіданні представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2025.

У судовому засідання з 30.04.2025 до 14.05.2025, з 14.05.2025 до 28.05.2025 оголошувались перерви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 12.08.2013 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" як теплопостачальною організацією та Виробничо-торговим товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Театральний" ЛТД як споживачем було укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1-40.

Відповідно до умов договору постачання теплової енергії з урахуванням додаткової угоди теплова енергія постачається у нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул. Лесі Українки, 67; нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, Київський майдан, 11.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав №30068495 від 24.05.2011 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Лесі Українки, 67 належить ВТ ТзОВ "Ресторан "Театральний" ЛТД.

Згідно з витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №10486116 від 25.04.2006 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, Київський майдан, 11 належать ВТ ТзОВ "Ресторан "Театральний" ЛТД.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з п.1.2. договору теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

Відповідно до п.1.4. договору кількість теплової енергії, що постачається за цим Договором, визначається за показами приладу комерційного обліку теплової енергії.

Як узгоджено п.п.2.2.3. п.2.2. договору споживач зобов`язується погоджувати у встановленому порядку з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Підпунктами 3.1.1., п.3.1.2. п.3.1. договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію. Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву, втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з додатком №1 даного договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється сторонами в додатку до даного договору.

Пунктами 3.2. та 3.3. договору визначено, що сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який отримується споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до установленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати;

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується споживачем до 20 числа розрахункового місяця в приміщенні теплопостачальної організації.

Як погоджено у п.п.2.2.13. п.2.2. договору споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за отриману теплову енергію, а в разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплено печатками підприємств.

22.09.2020 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та ВТ ТзОВ "Ресторан "Театральний" ЛТД було укладено додаткову угоду до вказаного договору, яким внесено зміни до договору в частині відомостей про споживача.

Як зазначено у розділі ІІ додаткової угоди від 22.09.2020 у всьому іншому, що не врегульовано даною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору №1-40 від 12.08.2013 та чинним законодавством України.

01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.

За період з 01.11.2022 по 31.12.2024 позивач передав відповідачу теплової енергії на загальну суму 461535,89 грн., що підтверджується рахунками (а.с.11 -36), які згідно з п.3.2. договору є одночасно й актами приймання передачі теплової енергії, відповідач оплатив лише 53335,93 грн., заборгованість на час розгляду справи становить 408 199,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

З рахунків на оплату (а.с.11 36), сформованих позивачем, вбачається, що до складу нарахувань для оплати відповідачем включено:

- втрати теплової енергії у стояках, трубопроводах;

- теплову енергію на загальнобудинкові потреби (ЗБП);

- абонплату.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Отже, плата за теплову енергію на загальнобудинкові потреби (ЗБП) є складовою частиною вартості переданої теплової енергії в цілому, яку відповідач зобов`язувався оплачувати згідно з п.1.1. договору №1-40 від 12.08.2013.

Рахунки позивача містять нарахування за обома нежитловими приміщеннями, які належать позивачу.

Рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію щодо здійсненого нарахування: найменування послуги, адреса точки обліку, споживання у гігокалоріях, тариф (а.с. 11 36).

Рахунки не містять відмітки про отримання їх споживачем. Проте відповідач у процесі розгляду справи не заперечував їх отримання. Разом з цим, обов`язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність від факту вручення споживачу рахунку.

У процесі розгляду справи відповідач не погоджувався з нарахуваннями позивачем плати за послугу з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) за період листопад 2022 року грудень 2024 року.

Як пояснювали у судовому засіданні представники позивача, у зв`язку з набранням чинності Законом України 1060-ІХ від 01.05.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-УІІІ та враховуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.11.2018 №2119- VIII, змінився порядок розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг.

Порядок такого розподілу визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (надалі- Методика).

З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять «загальногобудинкові потреби на функціонування системи» та «витрати тепла на загальнобудинкові потреби» введено поняття «загальнобудинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.

Багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.

Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, на споживача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі займаного приміщення.

Згідно з п. 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Позивач з 01.11.2022 проводив розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вказаної вище Методики, а саме: пункту 8 розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».

Згідно з п.9 розділу IV Методики визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (..б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту X відкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою 25 (формули 25 і 26 наведені у п.9 р. IV Методики).

Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, де в основі наступні вихідні дані: визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал; коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою, де вихідними даними є опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м. кв.; загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м.кв.

Отже, визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, визначається за формулами, при обчисленні яких застосовуються вихідні дані, залежно від обставин.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

У судовому засіданні представники позивача пояснювали, що теплопостачальна організація не володіла повною інформацією про площі місць загального користування та площі допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, у тих будинках, у яких знаходяться нежитлові приміщення відповідача. А тому для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, обсяг був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 % (будинки № 67 по вул. Лесі Українки та № 11 на майдані Київському).

Загальний облік споживання теплової енергії у житловому будинку по вул. Лесі Українки, 67 у м.Луцьку здійснюється на підставі показників вузла комерційного обліку СВТУ 10-М № 23452, прийнятого на комерційний облік встановленому порядку.

Загальний облік споживання теплової енергії у житловому будинку на Київському майдані, 11 у м.Луцьку здійснюється на підставі показників вузла комерційного обліку СВТУ-10М № 22837, прийнятого на комерційний облік у встановленому порядку.

Зазначені нежитлові приміщення є частиною житлового багатоквартирного будинку.

Будинок по вул. Лесі Українки, 67 у м.Луцьку в цілому приєднаний до мереж постачання теплової енергії та має загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії.

Будинок на Київському майдані, 11 у м.Луцьку в цілому приєднаний до мереж постачання теплової енергії та має загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії.

Позивач, враховуючи обсяг споживання теплоенергії будинками в цілому, враховуючи обсяг споживання на загальнобудинкові потреби в цілому та на 1 кв.м., враховуючи встановлені у м.Луцьку тарифи на теплову енергію, пропорційно до належної відповідачу площі обчислив плату за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби за період листопад 2022 року грудень 2024 року.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

У судовому засіданні представники позивача пояснювали, що загальний обсяг споживання теплової енергії на опалення будинку № 67 по вул. Лесі Українки визначено згідно із показами вузла комерційного обліку СВТУ 10М№23452. Вузол комерційного обліку СВТУ 10М№23452 прийнято в експлуатацію 25.11.2016, що підтверджується актом від 25.11.2016 (а.с.41).

Загальний обсяг споживання теплової енергії на опалення будинку № 11 на Київському майдані визначено згідно із показами вузла комерційного обліку СВТУ 10М №22837. Теплолічильник СВТУ 10М№22837 прийнято в експлуатацію 16.10.2015, що підтверджується актом від 16.10.2015 (а.с.42).

Розрахунок нарахування заборгованості за спірний період: листопад 2022 грудень 2024 року міститься у матеріалах справи а.с.52.

Таким чином, облік споживання теплової енергії у будинках № 67 по вул. Лесі Українки та № 11 на майдані Київському у м.Луцьку, нарахування плати за теплову енергію, в тому числі й плати за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, здійснювався позивачем відповідно до вимог законодавства, на підставі показників вузла комерційного обліку, прийнятого на комерційний облік у встановленому законом порядку, нарахування плати за теплову енергію проведено відповідно до встановлених тарифів та згідно з приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.

Обчислюючи плату, позивач використав саме ті площі нежитлових приміщень відповідача, які зазначені у договорі №1-40 від 12.08.2013.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон №417), згідно з якою власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 5 Закону №417 встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2023 року по справі №920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов`язків стосовно утримання спільного майна.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 висловив позицію, згідно з якою співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач, приміщення якого обладнано індивідуальною системою опалення має оплатити надані послуги на забезпечення фукціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) централізованого опалення виконавцю послуг.

Отже, у відповідача, як власника нежитлових приміщень у будинках за адресами: м.Луцьк, вул. Лесі Українки, 67; м.Луцьк, Київський майдан, 11, існують права та обов`язки щодо утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та щодо плати за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення будинку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначено Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (надалі- Правила) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 ( надалі - Методика).

Абзацом 4 п.24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Таким чином, у відповідача, як власника нежитлових приміщень за адресами: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67; м. Луцьк, Київський майдан, 11, у період з листопада 2022 року по грудень 2024 року виникло зобов`язання оплатити надані послуги теплопостачення, й в тому числі на загальнобудинкові потреби на опалення, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 408199,96 грн. на час розгляду справи не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, не спростований відповідачем у процесі судового розгляду.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартості теплової енергії за період з листопада 2022 року по грудень 2024 року, до складу якої входить й нарахування за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби у будинках, у яких знаходяться його нежитлові приміщення, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 408199,96 грн. заборгованості.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 15259,57 грн. пені; 15227,93 грн. процентів річних; 46367,79 грн. інфляційних втрат (розрахунки - а.с.52).

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Пеня нарахована за зобов`язаннями кожного місяця окремо і не виходить за межі 6-ти місяців, що відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати вартості теплопостачання, встановленого п. 3.3. договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 15259,57 грн. пені підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією (а.с. 5), суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Проценти річних, збитки, завдані інфляцією, нараховані за зобов`язаннями кожного місяця окремо і до 31.01.2025.

Таким чином, стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати вартості теплопостачання підлягає 15227,93 грн. процентів річних; 46367,79 грн. збитків, завданих інфляцією.

У процесі судового розгляду відповідач проти позову та нарахованої йому плати у розмірі 408199,96 грн. заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що нежитлові приміщення у будинках за адресами: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67; м. Луцьк, Київський майдан, 11, відокремлені від мереж централізованого опалення.

Враховуючи приписи абзацу 4 п. 24 Правил №830, той факт, що відповідач відокремлений від мереж централізованого опалення, не звільняє його як власника нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідач зобов`язаний брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній плащі приміщення незважаючи на відсутність системи централізованого опалення у його нежитловому приміщенні.

Також обов`язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність від факту вручення споживачу рахунку.

Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Враховуючи зміни у законодавстві, в тому числі й набрання чинності Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методикою, для усіх власників об`єктів нерухомого майна, що знаходяться в багатоквартирних житлових будинках, встановлені обов`язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб. Такі зміни у відносинах постачання теплової енергії для потреб опалення встановлено нормативно, і вони стосуються і тих власників нерухомого майна, об`єкти яких відключені від мереж централізованого опалення.

Заперечення відповідача щодо відключення його нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки враховуючи наведені вище приписи законодавства, обов`язок оплати теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби, власники житлових та нежитлових приміщень несуть незалежно від підключення їх приміщення до мережі централізованого опалення.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, в якій зазначено, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку, така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.

Отже, враховуючи вищевикладене, для усіх власників об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у багатоквартирних житлових будинках, встановлені обов`язки оплати теплової енергії на потреби опалення загальнобудинкових потреб будинку.

Методикою встановлений єдиний підхід щодо порядку розподілу між всіма споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Відповідно до пункту 1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Абзацом шостим пункту 14 Правил передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Наведені норми законодавства спростовують доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок оплати обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби.

Твердження відповідача про те, що об`єкти нерухомості мають окремий вхід, не свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, який визначається пропорційно до площі приміщень, належних відповідачу.

Нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною багатоквартирних житлових будинків. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Таким чином, нарахування теплопостачальною організацією плати за послуги з відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язковий характер.

Відповідач у процесі розгляду справи посилався також на те, що на підставі п.п. 6.2.3. п.6.2. дію договору слід вважати припиненою з 2021 року, коли приміщення за адресою: Київський майдан, 11 у м. Луцьку було відключено від централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідно до п.п. 6.2.3. п.6.2. договору дія даного договору припиняється у разі відключення приміщення споживача від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання у порядку, визначеному законодавством України.

Проте, у встановленому законом порядку було відключено лише одне нежитлове приміщення відповідача за адресою: Київський майдан, 11 у м. Луцьку.

Інше нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67, у встановленому законом порядку від мереж централізованого опалення відключено не було, а тому не можна вважати, що договір №1-40 від 12.08.2013 припинив свою дію, адже договір №1-40 від 12.08.2013 регулював постачання теплової енергії на два нежитлових приміщення відповідача, за двома адресами.

Також судом враховано, що 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

З урахуванням наведеного, договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №1-40 від 12.08.2013, укладений між сторонами спору, є чинним до укладення нового договору.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен помісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Вищенаведена норма кореспондується з пунктом 1 частиною 1 статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи конкретні обставини у цій справі, характер правовідносин, що склалися між сторонами у справі, доводи позивача, заперечення відповідача, на думку суду, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи для того, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 7275,83 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан Театральний ЛТД (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67, код ЄДРПОУ13360467) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43004, Волинська область, м. Луцьк, вулиця Гулака Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925)

- 408199 грн. 96 коп. заборгованості,

- 15259 грн. 57 коп. пені,

- 15227 грн. 93 коп. процентів річних,

- 46367 грн. 79 коп. збитків, завданих інфляцією,

- 7275 грн. 83 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 06.06.2025.

Суддя І. О. Якушева