Рішення від 06.06.2025 по справі 904/1557/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1557/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №16" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про стягнення 16 830,00 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 16 830,00 грн., що складають суму грошових коштів за товар (бензин А-95), який не було відпущено постачальником відповідно до оплачених довірчих документів (скретч-карток) за договором поставки товарів № 41 від 17.02.2022.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів № 41 від 17.02.2022 в частині відпуску на АЗС постачальника 510 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками відповідно до видаткової накладної № 0032/0000010 від 09.01.2023.

У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/1557/25, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.04.2025) до електронного кабінету ТОВ "Лівайн Торг" 09.04.2025 18:49.

Ухвалою від 07.04.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1557/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товарів № 41 від 17.02.2022 в частині відпуску на АЗС постачальника 510 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками відповідно до видаткової накладної № 0032/0000010 від 09.01.2023.

17.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі продавець, відповідач у даній справі) та Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради (далі покупець, позивач у даній справі) укладено договір поставки товарів № 41 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору продавець зобов`язався передати у власність товар: Бензин А-92 (в талонах) за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти. Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару, ціна, кількість, асортимент визначаються в Специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума за договором складає 132 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 22 000,00 грн. (пункт 1.2.).

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець за свій рахунок відвантажує зі свого складу та доставляє товар до складу покупця своїм транспортом за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 19.

Строк поставки товару: до 28.02.2022.

За погодженням сторін договору поставка може бути здійснена достроково.

У пункті 2.3. договору сторонами узгоджено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату отриманого товару протягом 10 робочих днів з дати постачання за видатковою накладною.

Пунктом 1.6. договору встановлено місце поставки товару, а саме: 49069, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 19.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, з урахуванням вимог ст. 631 Цивільного кодексу України, а у відношенні фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 9.1.).

Доказів пролонгації спірного договору матеріали не містять.

В той же час, слід зазначити про те, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним договором, не були припинені.

У матеріалах справи міститься підписана сторонами та скріплена їх печатками специфікація до спірного договору, в якій останні узгодили до поставки бензин А-92 (в талонах) у кількості 4 000 л за ціною 33,00 грн. з ПДВ, загальною вартістю 132 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 22 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у лютому 2022 поставлено позивачеві товар (бензин A-92 Energy у кількості 4 000 л в талонах) на загальну суму 132 000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 0032/0001347 від 22.02.2022 та специфікацією № 0032/0001347-С із зазначенням номерів скретч-карток номіналом 10 л в кількості 200 шт. та 20 л в кількості 100 шт.

Позивачем, в свою чергу, здійснено розрахунки за поставлений позивачем товар (бензин А-92 в талонах), що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 4391 від 23.02.2022 на суму 132 000,00 грн.

У подальшому, як зазначає позивач, його підприємством не було використано всі скретч-картки бензину А-92 Energy, у зв`язку з чим сторонами здійснено повернення/обмін не використаних у 2022 скретч-карток на бензин іншої марки.

Відповідно до накладної на повернення № 0032/0000008 від 09.01.2023 та специфікації № 0032/0000008-С, видаткової накладної № 0032/0000010 від 09.01.2023 та специфікації № 0032/0000010-С сторонами здійснено обмін скретч-карток на отримання бензину А-92 Energy у кількості 1 440 л на загальну суму 47 520,00 грн. з ПДВ (скретч-картки номіналом 10 л в кількості 140 шт. та номіналом 20 л в кількості 2 шт.) на скретч-картки на отримання бензину А-95 в кількості 1 410 л на загальну суму 47 520,00 грн. з ПДВ (скретч-картки номіналом 20 л в кількості 40 шт, номіналом 15 л в кількості 40 шт. та номіналом 10 л в кількості 1 шт.).

У видатковій накладній № 0032/0000010 від 09.01.2023 зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.

Специфікація № 0032/0000010-С від 09.01.2023 містить перелік скретч-карток на отримання бензину А-95 номіналом 20 л (а саме, 303608828030-303608828069), номіналом 15 л (303111392790-303111392829) та номіналом 10 л (303524008615).

Звертаючись з даним позовом до суду КНП "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради зазначає про те, що на протязі 2023 ним було використано для власного автотранспорту 900 літрів бензину А-95 (47 скретч-карток), після чого, починаючи з 2024, відповідач припинив власну господарську діяльність та відпуск на АЗС АВІАС пального за скретч-картами, у зв`язку з чим у позивача залишилися невикористаними скретч-картки у кількості 34 шт. номіналом по 15 літрів бензину А-95 на 510 літрів пального у загальній сумі 16 830,00 грн., що підтверджується інвентаризаційною відомістю його підприємства від 01.03.2025.

До матеріалів справи залучено зазначені вище невикористані скретч-картки на отримання товару (бензину А-95) за спірним договором (303111392790-303111392807, 303111392812-303111392827).

До того ж, за твердженням позивача, факт відмови відповідача в односторонньому порядку від належного виконання зобов`язань за спірним договором підтверджується відповідними Актами №№ 1-3 КНП "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради фіксації неможливості отримання на АЗС дизпалива та бензину за наявними скретч-картами від 17.02.2025 та 18.02.2025.

Вказує позивач і про те, що 24.02.2025 його підприємство звернулось до відповідача із листом № 232 з вимогою про повернення вартості невикористаних 34 скретч-карток на отримання бензину А-95 на суму 16 830,00 грн., на підтвердження чого КНП "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради залучено до матеріалів справи фіскальний чек від 24.02.2025, проте, опису вкладення у цінний лист останнім суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити, які саме документи було направлено відповідачеві відповідно до зазначеного вище фіскального чека.

Вказана вимога залишилась ТОВ "Лівайн Торг" без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, у видатковій накладній № 0032/0000010 від 09.01.2023 до спірного договору сторонами узгоджено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.

Тобто, придбаний позивачем товар (бензин А-95) за спірним договором у кількості 510 л по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред`явлення довірчих документів (скретч-карток).

Згідно з частинами першою, другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення поставки товару шляхом видачі (заправки) з АЗС вказаного у спірних довірчих документах (скретч-картках у кількості 34 шт. номіналом по 15 літрів бензину А-95 на 510 літрів пального у загальній сумі 16 830,00 грн. №№ 303111392790-303111392807, 303111392812-303111392827) об`єму і марки товару відповідач на момент розгляду спору не надав.

Не надано останнім і доказів повернення позивачеві сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 16 830,00 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає про таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Ціна позову у даній справі становить 16 830,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1064 від 31.03.2025.

У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (частина 1 зазначеної вище статті).

Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 605,60 грн. (3 028,00 грн. - 2 422,40 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", за відповідною заявою (відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зі змінами).

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №16" Дніпровської міської ради (49069, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 19, код ЄДРПОУ 01984624) 16 830,00 грн. - основного боргу та 2 422,40 грн. - судового збору.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 19 252,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 06.06.2025.

Суддя І.Ф. Мельниченко