Рішення

від 20.05.2025 по справі 907/394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20 травня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/394/24

За позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ в особі філії Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_1 , смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області

про стягнення 793 960,10 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мацнєва О.В.

представники:

Прокуратури Черненко С.С., прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури

Позивача 1 Пеняк Н.М., представник у порядку самопредставництва

Позивача 2 не з`явився

Відповідача (в режимі відеоконференції) Никитюк Н.О., адвокат, ордер

серії АО 1160741 від 29.01.2025

Третьої особи не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Закарпатською обласною прокуратурою, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ в особі філії Ясінянське лісомисливське господарство, смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області про стягнення 793 960,10 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2024 відкрито провадження у справі №907/394/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловлених позицій щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачу відповідей на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзиву.

Ухвалами суду від 12.06.2024, 22.08.2024, 25.09.2024, 30.10.2024, 28.11.2024 та 06.02.2025 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 19.02.2025 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено гр. ОСОБА_1 , смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області; підготовче засідання відкладено на 06.03.2025.

Ухвалою суду від 06.03.2025 замінено філію відповідача у справі №907/394/24 Ясінянське лісомисливське господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на його правонаступника філію Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Ужгород Закарпатської області; підготовче засідання відкладено на 20.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/394/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.04.2025. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалами суду від 16.04.2025 та 01.05.2025 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

За змістом поданого через підсистему Електронний суд клопотання б/н від 19.05.2025 (вх. №02.3.1-02/4799/25 від 19.05.2025) позивач 2 Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області просить розгляд справи здійснити за відсутності її уповноваженого представника; заявлені прокурором вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 01.05.2025 явка учасників справи в судове засідання 20.05.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача 2 та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 20.05.2025 судом у присутності прокурора у процесі та уповноважених представників позивача 1 і відповідача (в режимі відеоконференції) проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23, який набрав законної сили 01.01.2024, ОСОБА_1 лісничого Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

За твердженням прокурора, вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків у період із 24.10.2022 по 08.11.2022, перебуваючи на робочому місці на території Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство, достовірно знаючи свої права та обов`язки, маючи об`єктивну можливість виконувати їх, через несумлінне ставлення до них, в порушення Положення про державну лісову охорону, посадової інструкції лісничого Станиславського лісництва, положень Лісового кодексу, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва та їх фіксуванню, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів щодо виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву підприємства про факт незаконної рубки дерев на ввіреній йому території лісу, не провів оглядів місць незаконної рубки дерев, не склав актів (протоколів) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство.

Прокурор звертає увагу, що внаслідок неналежного виконання лісничим Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, у період із 24.10.2022 по 08.11.2022 невстановленими досудовим розслідуванням особами на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва проведено незаконну рубку 88 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 793 960,10 грн.

За доводами прокурора, розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства в означеній сумі підтверджується, зокрема, висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1094-Е від 25.04.2023, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва ДП Ясінянське лісомисливське господарство, підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 03.04.2023.

Прокурор також звертає увагу, що факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено протоколом огляду місцевості від 14.03.2023, копії якого долучена до позовної заяви.

Прокурор стверджує, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев; при цьому, неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Водночас прокурор вказує, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №881 від 28.10.2022 Про припинення Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство та затвердження складу комісії з припинення, ДП Ясінянське лісомисливське господарство припинено шляхом реорганізації, а саме, приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

В подальшому, як зазначає прокурор, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №145 від 17.01.2023 затверджено передавальний акт ДП Ясінянське лісомисливське господарство, згідно з яким правонаступником усього майна, прав та обов`язків останнього визнано ДСГП Ліси України (філію Ясінянське лісомисливське господарство).

Відтак, на переконання прокурора, у спірних правовідносинах саме Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Ясінянське лісомисливське господарство, як постійний лісокористувач, зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду в заявленому до стягнення розмірі.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адреси Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області листи-запити №12-202ВИХ-24 від 01.03.2024 і №12-204ВИХ-24 від 01.03.2024 відповідно щодо встановлення факту вжиття позивачами заходів із відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу (в тому числі, в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача суми 793 960,10 грн завданої шкоди). Водночас останніми таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області через підсистему Електронний суд подала письмові пояснення б/н від 03.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4534/24 від 03.06.2024), за змістом яких заявлений прокурором позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Водночас у поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 24.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7432/24 від 24.09.2024) представник позивача 1, конкретизуючи фактичні обставини спірних правовідносин, вказує на те, що спеціалісти Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, на виконання постанови слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Н. Канюка про залучення спеціалістів від 18.01.2023 у кримінальному провадженні №42022072030000194, були залучені для проведення огляду територій Станиславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство.

За твердженням представника позивача 1, під час проведення огляду складено протокол огляду від 14.03.2023 і відомість попневого переліку, а також виявлено незаконну рубку 29 дерев та привласнення буреломних вітровальних дерев, самовільне вирубування сухостійних дерев у кількості 59 шт.

Представник позивача 1 зазначає, що огляд проводився із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки, відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність; при цьому, на основі наданих матеріалів працівниками Інспекції здійснено прогнозований розрахунок розміру шкоди, спричиненої внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 12 виділі 25 Станиславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство, як того вимагають приписи постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

Загальний розмір завданих збитків, за доводами представника позивача 1, становить 793 960,10 грн та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Позивач 2 Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області через підсистему Електронний суд подала письмові пояснення б/н від 05.09.2024 (вх. 02.3.1-02/6844/24 від 05.09.2024), за змістом яких заявлений прокурором позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Водночас у поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 25.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9157/24 від 25.11.2024) позивачем 2 наведено обґрунтування по суті спірних правовідносин, майже аналогічні до тих, що містяться в позові, поданому прокурором.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву б/н від 01.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7630/24 від 01.10.2024), за змістом якого стверджує про те, що згідно з дислокацією працівників державної лісової охорони по ДП Ясінянське лісомисливське господарство (правонаступник ДСГП Ліси України в особі філії Ясінянське лісомисливське господарство), відповідно до нормативів чисельності №106, нормативи дотримані, на підприємстві призначено головного лісничого, на кожному лісництві передбачені посади лісничого, помічника лісничого та посади майстрів лісу.

За доводами відповідача, наказом директора №106 від 27.04.2022 на Швайгера Є.Р. покладено обов`язки лісничого Станиславського лісництва, який, згідно з посадовою інструкцією, організовує виконання лісокультурних, лісогосподарських робіт, заходи з охорони лісів від самовільних рубань, складає протоколи (акти) про лісопорушення.

Відповідач також вказує, що між підприємством та Швайгером Є.Р. укладено Договір про повну матеріальну відповідальність від 02.05.2022, відповідно до якого Швайгер Є.Р. приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством цінностей.

Як стверджує відповідач, при виконанні своїх посадових обов`язків восени 2022 року на території кв. 12 виділу 25 Станиславського лісництва на ділянці виявлено сухостійні дерева, після чого майстром лісу складено повідомлення про погіршення санітарного стану лісу, а спеціалізованою ланкою з відведення і таксації лісосік проведено відвід ділянки для проведення санітарно вибіркових рубок на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва.

Наведені докази та доводи, на переконання відповідача, підтверджують факт вжиття ДП Ясінянське лісомисливське господарство необхідних заходів для забезпечення належної охорони лісового фонду, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування деліктної відповідальності.

Відповідач наголошує, що експертиза, на яку покликається прокурор, була проведена за матеріалами кримінального провадження, методом дослідження матеріалів, наданих експерту органом, який призначив експертизу, із застосуванням спеціальних знань у галузі інженерної екології, шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження.

На думку відповідача, висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей, на підставі яких було здійснено розрахунок, а отже останній не відповідає вимогам, встановленим ГПК України, у зв`язку з чим не може слугувати доказом завданої шкоди.

Відповідач зауважує, що приписи ст. 105 (якого саме нормативно-правового акту не зазначено) не дають правових підстав вважати, що відповідач, який є державним підприємством постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами.

Крім того, як стверджує відповідач, постанова Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, на підставі якої зроблено розрахунок заподіяної шкоди, передбачає розрахунок шкоди, завданої незаконним вирубуванням дерев, а не шкоди, спричиненої внаслідок незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Таким чином, на переконання відповідача, лісові господарства несуть відповідальність у разі вчинення ними самими незаконної рубки.

За доводами відповідача, правила ст. 1166 Цивільного кодексу України застосовуються відносно особи, яка завдала шкоди, а в даному випадку шкоду завдано невстановленими особами, а не відповідачем.

Водночас відповідач вказує, що ДП Ясінянське лісомисливське господарство здійснювало комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується в позовній заяві.

Відтак, на думку відповідача, в даному випадку прокурором не доведено причинно наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 166 Цивільного кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України, а докази, які наявні в матеріалах справи, не є достатніми для правильного встановлення і розрахунку, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, гр. ОСОБА_1 письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подав.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

За змістом поданої через канцелярію суду відповіді на відзив №12-939ВИХ-24 від 08.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8698/24 від 08.11.2024; аналогічна за змістом відповідь на відзив подана прокурором через підсистему Електронний суд 08.11.2024) прокурор стверджує про те, що предметом даного позову, як певної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням навколишньому природному середовищу, а саме, лісовим ресурсам.

При цьому, прокурор зауважує, що вказане обвинувачення стосується не дій обвинуваченого як звичайної фізичної особи, а його бездіяльності як службової особи, до обов`язків якої входило здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, яка в порушення вимог посадової інструкції та ст. 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків допустила незаконну порубку дерев, а відповідач за даним господарським спором прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки його посадова особа має процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

За доводами прокурора, доказами, доданими до позовної заяви, підтверджується, що відповідач є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому, обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення лісопорушення покладено саме на відповідача; при цьому, відомості, наведені останнім у відзиві на позовну заяву, можуть свідчити лише про організацію господарської діяльності на підприємстві відповідача, що спрямована на вжиття ним певних заходів із метою недопущення незаконних порубок лісового фонду, яких, вочевидь, виявилося недостатньо для виконання передбачених законом та Статутом обов`язків постійного лісокористувача, спрямованих на запобігання незаконних рубок лісового фонду ДП Ясінянське ЛМГ.

Прокурор звертає увагу, що на виконання вимог пункту 6 Порядку взаємодії між органами прокуратури, Національної поліції України, Служби безпеки України, уповноваженими органами державного нагляду (контролю), державними спеціалізованими установами під час виявлення та здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.06.2022 №94/363/150/226/356, до Держекоінспекції, її територіальних та міжрегіональних територіальних органів надходять постанови слідчих, прокурорів про залучення спеціалістів, прийняті у відповідності до вимог частини 3 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор наголошує, що до позовної заяви в якості доказів долучені, в тому числі, протокол огляду від 14.03.2023 з додатками, постанова від 18.01.2023 про залучення спеціаліста та висновки експертиз.

Водночас як вказує прокурор, означеним протоколом огляду зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, кількість та діаметри пнів дерев без ознак відведення в рубку, більше того, до протоколу долучені відомості попневого переліку, які підписані всіма особами, що брали участь в переліку та обмірах зрубаних дерев.

Прокурор також зауважує, що у протоколі огляду зазначено, що слідчим за допомогою матеріалів лісовпорядкування та пояснень лісничого встановлено межі виділу, отримано відомості на підприємстві щодо непроведення рубок на вказаній ділянці протягом 2021-2023 років та відомості щодо виписаних лісорубних квитків, а також вказано, що вимірювання діаметрів пнів здійснювалось за допомогою сертифікованої повіреної металевої рулетки.

За доводами прокурора, в постанові Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №925/1598/20 сформульовано висновок про те, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень мають бути оцінені судами як окремо кожен, так і в їх сукупності.

Спростовуючи аргументи відповідача із приводу неналежності висновків експертів у кримінальному провадженні та здійснених останніми розрахунків, прокурор вказує на те, що визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження) безпосередньо належить до компетенції експерта; при цьому, висновки експерта у справі, яка розглядається, ґрунтуються не на припущеннях, а на конкретних документах, на які посилається експерт та які долучені в якості доказів до позовної заяви.

На думку прокурора, матеріалами справи, зокрема, складеним за участю представників відповідача та підписаним останніми без заперечень протоколом огляду від 14.03.2023 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42022072030000194 від 20.12.2021 та доданими до нього відомостями попневого переліку підтверджується, що в ході слідчих дій на території постійного лісокористування відповідача в лісовому фонді кварталу 12 виділу 25 Станиславськогo лісництва виявлено незаконну порубку дерев породи ялина в загальній кількості 88 штук; докази, що вказані дерева були відведені в законному порядку в рубку, в матеріалах справи відсутні.

Також прокурор наголошує, що будь-яких доказів на спростування правильності проведених розрахунків завданої шкоди відповідач не надав, а його аргументи про те, що лісові господарства не є суб`єктами відповідальності за шкоду, завдану внаслідок незабезпечення збереження лісів, а також не можуть відповідати за шкоду, завдану іншими невстановленими особами, спростовуються положеннями ст. 107 Лісового кодексу України, якими визначено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

При цьому, як стверджує прокурор, норми постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 регулюють обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (п. 1 постанови), та їх застосування не пов`язується виключно із вчиненням відповідачем незаконної рубки дерев самостійно, адже в контексті обставин даної справи заподіяна лісу шкода спричинена неналежним та недостатнім вжиттям заходів, спрямованих на запобігання незаконних рубок лісового фонду ДП Ясінянське лісомисливське господарство, що, у свою чергу, свідчить про порушення останнім встановлених правил лісокористування.

Прокурор зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів факт наявності незаконної рубки дерев або заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо.

На думку прокурора, відповідач не надав суду доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності; водночас між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено, свідченням чого є вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23, яким підтверджується бездіяльність посадової особи відповідача, що спричинила до завдання шкоди та, відповідно, наявність причинного зв`язку.

Майже аналогічні за змістом доводи викладені у відповідях на відзив б/н від 22.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9078/24 від 22.11.2024) та б/н від 22.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9079/24 від 22.11.2024), поданих через підсистему Електронний суд позивачем 2 і представником позивача 1.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Під час досудового розслідування кримінального провадження №42022072030000194 від 20.12.2022 старший оперуповноважений 4 ОВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Павлич В.В. 14.03.2023 провів огляд території кварталу 12 виділу 25 Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України у присутності уповноваженої особи відповідача, а також залученого спеціаліста державного інспектора Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, яким, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, роз`яснено їхні права та обов`язки.

В результаті огляду, що відбувся 14.03.2023, складено відповідний протокол, у якому зафіксовано наявність пнів від зрізаних дерев без наявних ознак їх відведення в рубку; водночас під час огляду проведено перерахунок та обмір кожного пня, за наслідками чого складено відомість попневого переліку, в якій відображено кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу.

Згідно з відомістю попневого переліку від 14.03.2023 (додаток до протоколу огляду від 14.03.2023), у 12 кварталі (виділі 25) Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України виявлено та зафіксовано 88 пнів дерев породи ялина без ознак їх відведення в рубку.

Означена відомість попневого переліку містить, у тому числі, інформацію про діаметри пнів, замір яких, відповідно до змісту протоколу огляду від 14.03.2023, здійснювався із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки, а також із використанням засобу фіксування фотокамери.

Судом встановлено, що протокол огляду від 14.03.2023 підписаний усіма учасниками огляду (в тому, числі представником Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України) без будь-яких зауважень та заперечень, а відомість попневого переліку від 14.03.2023 (що є додатком до вищезгаданого протоколу) підписана особами, які брали участь у переліку та обмірі дерев, а саме, старшим оперуповноваженим 4 ОВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Павличем В.В. та державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Лакатош В.І.

При цьому, як вбачається з висновку експерта від 03.04.2023, складеного за результатами проведення наукової ботанічної експертизи у кримінальному провадженні №42022072030000194 від 20.12.2022, дерева, пні від яких виявлено в ході проведення огляду, були зрубані в осінній період 2022 року після завершення вегетаційного періоду росту дерев.

На підставі протоколу огляду від 14.03.2023, а також відомості попневого переліку державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Володимиром Лакатошем 20.03.2023, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу та ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, складено прогнозований розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев у кварталі 12 виділі 25 Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України, згідно з яким такий становить 793 960,10 грн, у тому числі 379 385,57 грн шкоди, спричиненої внаслідок незаконної рубки дерев, та 414 574,53 грн шкоди, завданої привласненням буреломних, вітровальних дерев та самовільним вирубуванням сухостійних дерев.

Як вбачається із висновку експерта №1094-Е від 25.04.2023, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42022072030000194, рубка дерев у кварталі 12 виділі 25 на території Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України проведена без дозвільних документів, тобто з порушенням вимог чинних на момент досліджуваної події нормативних актів, а саме, Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, Лісового кодексу України, Порядку спеціального використання лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007.

В означеному висновку експерта також встановлено, що прогнозовані розрахунки розміру збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України (у кварталі 12 виділі 25), розраховані Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, підтверджуються розрахунково та документально і становлять 793 960,10 грн; водночас до настання наслідків досліджуваної події у кварталі 12 виділі 25 Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України з технічної точки зору призвели дії службових осіб Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України, які не відповідали вимогам чинних галузевих нормативних актів, що безпосередньо регулюють правовий режим ведення лісового господарства в частині збереження природних ресурсів та охорони довкілля.

У висновку №1094-Е від 25.04.2023 експертом також підтверджено, що дерева, пні від яких виявлені у кварталі 12 виділі 25 Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України, були зрубані в осінній період 2022 року.

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23 (який, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, набрав законної сили 01.01.2024) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади лісничого держлісохорони строком на 1 (один) рік, без штрафу. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та відповідно до вимог ст. 76 Кримінального кодексу України покладено на останнього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В означеному вироку Рахівським районним судом Закарпатської області встановлено, що наказом директора підприємства (ДП Ясінянське лісомисливське господарство) №106 від 27.04.2022 на ОСОБА_1 покладено обов`язки лісничого Станиславського лісництва підприємства, а відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 02.05.2022, лісничий Станиславського лісництва Швайгер Є.Р. приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей і, у зв`язку з викладеним, зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства та вживати заходів щодо запобігання збитків; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і подавати в установленому порядку інші звіти про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. У разі незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитку, заподіяного підприємству та його відшкодування здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Судом також констатовано, що відповідно до положень посадової інструкції лісничого Станиславського лісництва, ОСОБА_1 , перебуваючи на вказаній посаді, організовує виконання лісокультурних, лісогосподарських робіт, заходи з охорони лісів від самовільних рубань, здійснює державний контроль за правильністю лісокористування в лісах закріплених за відомствами та організаціями, в зоні діяльності лісництва, забезпечує додержання правил відпуску лісу на пні, рубання лісу, побічного користування, санітарних і природоохоронних правил у лісах, провадить огляд місць заготовленої деревини та іншої продукції лісу, складає протоколи (акти) про лісопорушення, перевіряє правильність складання підлеглими працівниками державної лісової охорони протоколів про лісопорушення, своєчасно подає їх керівництву підприємства, здійснює контроль за якістю виконання таксаторами польових лісовпорядних робіт, провадить приймання цих робіт, забезпечує облік та звітність про виробничу діяльність лісництва, а також внесення змін у матеріали лісовпорядкування та книги обліку лісового фонду.

У вироку від 29.11.2023 у справі №305/1061/23 судом також зазначено, що восени 2022 року на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва на ділянці виявлено сухостійні дерева, після чого майстром лісу складено повідомлення про погіршення санітарного стану лісу, а в подальшому, у вересні 2022 року, спеціалізованою ланкою з відведення і таксації лісосік проведено відвід ділянки для проведення санітарних вибіркових рубок на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва, проте, у 2022, 2023 роках, лісорубний квиток на проведення санітарних вибіркових рубок на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва не виписувався.

В ході досудового розслідування проведено огляд територій кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва, під час виявлено пні 88 самовільно зрубаних дерев, внаслідок незаконної рубки яких на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва підприємства спричинено шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в особі Ясінянської селищної ради, в розмірі 793 960,10 гривень.

Таким чином, Рахівський районний суд Закарпатської області у вироку від 29.11.2023 у справі №305/1061/23 виснував, що лісничий Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків, у період із 24.10.2022 по 08.11.2022, перебуваючи на робочому місці на території Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство, достовірно знаючи свої права та обов`язки, маючи об`єктивну можливість виконувати їх, через несумлінне ставлення до них, в порушення Положення про державну лісову охорону, Посадової інструкції лісничого Станиславського лісництва, положень Лісового кодексу, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва та їх фіксування, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів щодо виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву підприємства про факт незаконної рубки дерев на ввіреній йому території лісу, не провів оглядів місць незаконної рубки дерев, не склав актів (протоколів) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство.

При цьому, за висновком суду, наведеним у вироку від 29.11.2023 у справі №305/1061/23, внаслідок неналежного виконання лісничим Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в період із 24.10.2022 по 08.11.2022 невстановленими досудовим розслідуванням особами на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва проведено незаконну рубку 88 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в особі Ясінянської селищної ради, в розмірі 793 960,10 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками, згідно примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України.

Покликаючись на обставини, встановлені вищеописаним вироком суду, а також на те, що обов`язок із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійного лісокористувача, який відповідає за невиконання або неналежне виконання останнього (в тому числі, в разі незабезпечення його працівником охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев), прокурор вказує на наявність правових підстав для стягнення із правонаступника відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України суми 793 960,10 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 статті 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

При цьому, в розумінні ч. 1 та 2 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним і комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Права та обов`язки постійних лісокористувачів регламентовані статтею 19 Лісового кодексу України, відповідно до ч. 2 якої постійні лісокористувачі зобов`язані: - забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; - дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; - вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; - вести первинний облік лісів; - дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; - забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; - забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

За змістом ст. 63 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, в тому числі, на постійних лісокористувачів.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 27.03.2024 у справі №908/65/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України).

Частиною 1 статті 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту прав і законних інтересів належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Водночас загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 та 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками процесу (в тому числі, відповідачем), Державне підприємство Ясінянське лісомисливське господарство станом на час виникнення спірних правовідносин виступало постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Станіславського лісництва (що є структурним підрозділом підприємства, лісові ділянки якого оглядалися в межах кримінального провадження), а відтак, обов`язки із охорони лісів від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача у справі.

При цьому, судом встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України №881 від 28.10.2022 Про припинення Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство та затвердження складу комісії з припинення припинено Державне підприємство Ясінянське лісомисливське господарство шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (п. 1 наказу); визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство (п. 8 наказу).

Наказом Державного агенства лісових ресурсів України №145 від 17.01.2023 Про затвердження передавального акту державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство затверджено передавальний акт ДП Ясінянське лісомисливське господарство в редакції, доданій до наказу, згідно з якою до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України як правонаступника, зокрема, перейшли речові права (право постійного користування) на земельні ділянки загальною площею 29 470,4 га, які перебували у постійному користуванні Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство.

21.11.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №1003171120030000342 про припинення юридичної особи Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство (підстава: рішення щодо реорганізації); визначено, що правонаступником такого є Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44768034).

В подальшому, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №1830 від 18.10.2024 Про припинення філії Ясінянське лісомисливське господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України припинено філію Ясінянське лісомисливське господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ВП 45001575) шляхом її закриття (п. 1 наказу); визначено термін припинення філії Ясінянське лісомисливське господарство до 31.01.2025 (п. 6 наказу).

Пунктом 1 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №2340 від 31.12.2024 Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Карпатським лісовим офісом, які додаються, зокрема, філії Ясінянське лісомисливське господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

16.01.2025 Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України видано наказ №179 Про затвердження Положення про філію Карпатський лісовий офіс державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в новій редакції, пунктом 1 якого затверджено Положення про філію Карпатський лісовий офіс державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в новій редакції, що додається (далі Положення).

Згідно з пунктом 1.1. Положення, філія Карпатський лісовий офіс державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, код ЄДРПОУ 44768034 (далі підприємство).

Відповідно до п. 2.1. Положення, філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.

Філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства. Філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про філію вносяться до реєстраційної справи підприємства та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п. 3.1., 3.2. Положення).

Пунктами 7.1., 7.4. Положення визначено, що філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, які закріплено за філією, для досягнення мети діяльності філії, згідно з законодавством, Статутом підприємства та цим Положенням, а також майном, яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності філії. За філією закріплюється майно, земельні ділянки, мисливські угіддя на підставі відповідних наказів генерального директора підприємства. Майно філії є складовою частиною майна підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, суд висновує, що саме Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України є правонаступником Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство у спірних правовідносинах.

При цьому, вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23 (який, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, набрав законної сили 01.01.2024) ОСОБА_1 (третю особу в даній справі) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади лісничого держлісохорони строком на 1 (один) рік, без штрафу.

У вказаному вироку судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання лісничим Станиславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в період із 24.10.2022 по 08.11.2022 невстановленими досудовим розслідуванням особами на території кварталу 12 виділу 25 Станиславського лісництва проведено незаконну рубку 88 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами, в особі Ясінянської селищної ради, в розмірі 793 960,10 гривень.

За приписами ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В розумінні положень ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, в тому числі, з урахуванням обставин даної справи, встановленої вироком суду службової недбалості посадової особи постійного лісокористувача. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами, що і встановлено вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23.

Наявними в матеріалах справи документальними доказами, зокрема, складеним за участю представника Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України та підписаним останнім без будь-яких заперечень протоколом огляду від 14.03.2023 в межах досудового розслідування кримінального провадження №42022072030000194 від 20.12.2022, а також доданою до нього відомістю попневого переліку від 14.03.2023 підтверджено, що в ході слідчих дій на території постійного лісокористування відповідача, а саме, у 12 кварталі (виділі 25) Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України виявлено та зафіксовано 88 пнів дерев породи ялина без ознак їх відведення в рубку.

Водночас докази, що вказані дерева були відведені у встановленому законом порядку в рубку, в матеріалах справи відсутні.

За результатами проведення 20.03.2023 державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області розрахунку розміру шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев у кварталі 12 виділі 25 Станіславського лісництва філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України, встановлено, що сукупна сума завданої шкоди складає 793 960,10 грн, у тому числі 379 385,57 грн шкоди, спричиненої внаслідок незаконної рубки дерев, та 414 574,53 грн шкоди, завданої привласненням буреломних, вітровальних дерев та самовільним вирубуванням сухостійних дерев.

Як вбачається зі змісту означеного розрахунку, такий проведено, зокрема, відповідно до чинної на дату їх складання постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток №1) за кожне зрубане дерево в залежності від діаметру дерева у корі біля шийки кореня.

Здійснений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунок шкоди на суму 793 960,10 грн також підтверджується висновком судового експерта Львівського НДІСЕ №1094-Е від 25.04.2023, складеним за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42022072030000194 від 20.12.2022.

При цьому, заслуговує на увагу той факт, що будь-яких доказів на спростування правильності проведених розрахунків завданої шкоди відповідачем суду не надано.

В аспекті викладеного суд також звертається до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, згідно з якими та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах висновки судових експертиз, які було проведено в межах провадження з іншої справи (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/6720/22, від 23.05.2023 у справі №914/1883/22, від 04.07.2019 у справі №922/101/16, від 13.02.2019 у справі №913/112/18).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №923/188/20 та від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).

У постанові від 19.11.2019 у справі №918/204/18 Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема, статей 76 - 79 ГПК України.

Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 вказав наступне:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

Суд критично оцінює посилання відповідача на непроведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території постійного лісокористування відповідача, оскільки чинним законодавством не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №909/131/24.

Водночас суд вважає нерелевантною до спірних правовідносин зазначену відповідачем у відзиві на позов правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі №907/449/22, позаяк у даній справі прокурором доведено належними та допустимими доказами точну кількість незаконно зрубаних дерев, їх ознаки і діаметр, а дійсний розмір шкоди ґрунтується як на розрахунках, здійснених Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, так і на висновку експерта в межах кримінального провадження, по якому судом ухвалено вирок відносно посадової особи відповідача, що набрав законної сили у встановленому законом порядку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд зазначав, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

В аспекті наведеного суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, які би об`єктивно могли спростувати або обґрунтовано поставити під сумнів вірогідність здійснених обмірів та розрахунків спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, належність і допустимість висновку експертизи в межах кримінального провадження або взагалі спростовували би факт наявності незаконної рубки дерев на території постійного лісокористування відповідача чи заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо.

Навпаки, протокол огляду від 14.03.2023 підписаний усіма учасниками огляду (в тому, числі представником відповідача) без будь-яких зауважень та заперечень (у тому числі, в частині здійсненого обрахунку незаконно зрубаних дерев, обмірів їх діаметрів біля шийки кореня тощо).

Водночас відповідачем суду не надано й доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності. При цьому, вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі №305/1061/23 підтверджується факт бездіяльності посадової особи відповідача, що мала наслідком завдання шкоди та, відповідно, наявність причинного зв`язку, а відсутності вини відповідача останнім суду не доведено.

Відхиляються судом також і доводи відповідача про те, що норми ст. 105 Лісового кодексу України та положення постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу не дають правових підстав вважати, що відповідач, який є постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами, позаяк обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень, як зазначалось судом попередньо, покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22.

Безпідставними, на переконання суду, є й аргументи відповідача про те, що він вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до затверджених планів, оскільки вказані заходи можуть свідчити лише про організацію господарської діяльності на підприємстві відповідача, що, за встановлених судом обставин, виявилось недостатнім для недопущення незаконних рубок на території його постійного лісокористування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про те, що прокурором належними й допустимими доказами доведено існування складу правопорушення, вчиненого з боку відповідача у спірних правовідносинах, а саме, обставину незаконної порубки дерев на підвідомчій останньому території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача, наявність шкоди, розмір якої доказово підтверджено, та існування причинно-наслідкового зв`язку шкоди із протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

За таких обставин, суд визнає вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 793 960,10 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, документально доведеними й обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими, а відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. і ст. 3 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Водночас несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі Положення), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення).

Абзацом 1 пункту 1 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах (абз. 6 підп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020).

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є органом, уповноваженим на захист порушених інтересів держави у правовідносинах, що склалися між сторонами наявного спору.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено на адресу позивача 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області лист-запит №12-202ВИХ-24 від 01.03.2024 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).

Водночас позивач 1 листом №582-09 від 20.03.2024 інформував прокурора про те, що заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, в судовому порядку ним не вживались.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлену судом бездіяльність Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в частині реалізації повноважень щодо компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в судовому порядку, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах останньої є обґрунтованим та правомірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Крім того, в розумінні п. б ч. 2 ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Водночас відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, незаконна порубка дерев була проведена в межах лісових масивів Станіславського лісництва Державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство, що за територіальною приналежністю належать до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Аналогічні відомості містяться і в адресованому прокурору листі філії Ясінянське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України №329/21.36-2024 від 18.03.2024 (том 1, арк. спр. 111).

Водночас Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області у спірних правовідносинах є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого підлягають до стягнення збитки, завдані внаслідок незаконної рубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах, із подальшим перерозподілом останніх.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором направлено на адресу позивача 2 Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області лист-запит №12-204ВИХ-24 від 01.03.2024 щодо встановлення факту вжиття останньою заходів реагування на виявлені порушення природоохоронного законодавства (в тому числі, в судовому порядку).

У свою чергу, позивач 2 у відповідь на означений запит листом №07.1-05/553 від 26.03.2024 попросив прокурора самостійно пред`явити до суду позов в інтересах органу місцевого самоврядування.

Відтак, із огляду на встановлену судом бездіяльність позивача 2 як органу, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства. .

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 11 909,40 грн, від сплати якого прокурор звільнений у встановленому законом порядку, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44768034) в особі філії Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Собранецька, будинок 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (код ЄДРЮОФОПтаГФ ВП 45554542) на користь держави в особі Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, вул. Борканюка, будинок 7, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, 90630 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04351452) суму 793 960,10 грн (Сімсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 10 коп) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44768034) в особі філії Карпатський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, вул. Собранецька, будинок 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (код ЄДРЮОФОПтаГФ ВП 45554542) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) суму 11 909,40 грн (Одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 40 коп) судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 26.05.2025 по 28.05.2025 та перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 29.05.2025 по 30.05.2025 включно, повне рішення складено та підписано 06.06.2025.

Суддя Л.І. Пригара