Рішення від 06.06.2025 по справі 908/873/25

номер провадження справи 17/39/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2025 Справа № 908/873/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/873/25

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ДІПЛ-АВТО, 69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, кімната 11

до відповідача: приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив, 69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе/Теплична, буд. 22Б/1

про стягнення 14 823,40 грн

СУТЬ СПОРУ:

02.04.25 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 02.04.25 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю ДІПЛ-АВТО (далі ТОВ ДІПЛ-АВТО) до приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив (надалі ПрАТ Запоріжвогнетрив) про стягнення заборгованості згідно договору на придбання ресурсів № 22/3660 від 17.02.22 у розмірі 14 823,40 грн.

02.04.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/873/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.04.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/873/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 06.06.25 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на придбання ресурсів № 22/3660 від 17.02.22 щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманих ресурсів. За поясненнями позивача, відповідач поставлений Позивачем товар прийняв без зауважень, проте в порушення умов Договору, розрахунки за товар здійснив лише частково, не виконаними на момент подання позову залишаються грошові зобов`язання за договором на суму 14 823,40 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 662, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 173 ,175, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач відніс 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу та зазначив, що докази понесення цих витрат будуть подані у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Від відповідача через підсистему Електронний суд 22.04.25 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що ним не оплаченою залишилась сума 2 749,60 грн за видатковою накладною № 143 від 16.08.22, решта заборгованості була оплачена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду. Несплату вказаної суми відповідач пояснює відсутністю реєстрації позивачем податкової накладної за цією поставкою, у зв`язку із чим відповідач втратив право на включення в податковий кредит суму податку на додану вартість за вказаною накладною у розмірі 2 749,60 грн. Відповідач вважає, що строк оплати в частині 2 749, 60 грн не настав. Відповідач просив в позові відмовити.

Позивач через підсистему Електронний суд 28.04.25 надав відповідь на відзив, в якій частково погодився із доводами відповідача щодо часткового погашення заборгованості. Відносно суми 2 749,60 грн позивач зазначив, що згідно квитанції від 31.10.22 № 9178007304 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №15 від 16.08.22 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач, у відповідності до умов пункту 6.4.1. Договору, не направляв позивачу повідомлення про наявність збитків, зокрема втрати права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, пов`язаних з порушенням Постачальником встановлених чинним законодавством та цим Договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної, а отже не мав права утримувати ці кошти в одностороньому порядку.

Також від позивача через підсистему Електронний суд 28.04.25 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 2 749,60 грн.

Від відповідача додаткових пояснень/заперечень не надходило.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, не порушує інтересів інших осіб, тому прийнята судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 2 749,60 грн заборгованості за договором на придбання ресурсів № 22/3660 від 17.02.22.

Наявні матеріали справи № 908/873/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 06.06.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд також відзначає, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПЛ-АВТО» (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством Запоріжвогнетрив (Покупець, відповідач у справі) 17.02.22 укладено договір №22/3660 на придбання ресурсів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі «Ресурси») на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору, кількість, номенклатура Ресурсів вказується в специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (далі «Специфікації»). Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від придбання всіх або частини Ресурсів шляхом направлення Постачальнику відповідного повідомлення з переліком Ресурсів, від поставки яких він відмовляється, не пізніше 20 днів до дати поставки Ресурсів, зазначених у повідомленні.

За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.5 Договору, поставка Ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Право власності на Ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Ресурсів.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника пов`язані з постачанням Ресурсів.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що оплата Покупцем Ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі. Строк оплати Ресурсів: відтермінування платежу 60 календарних днів з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п. 6.4. цього Договору.

Відповідно до п. 10.5 Договору, цей договір діє до 07 лютого 2024 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у т.ч. гарантійних) за цим договором.

Специфікацією № 01 від 17.02.22 сторони узгодили номенклатуру Ресурсів, якісні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість.

В подальшому, сторони підписали Специфікації № 004 від 12.08.22 та № 005 від 17.11.22 щодо Ресурсів, які поставляються, та визначення умов поставки та оплати.

Так, пунктом 4 Специфікації №004 від 12.08.22 визначено умови оплати: 100% на протязі 14 календарних днів за фактом поставки Ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень передбачені Договором Ресурси на загальну суму 88 940,40 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

- № 143 від 16.08.22 на суму 16 497,60 грн з ПДВ;

- № 215 від 02.12.22 на суму 14 256,00 грн з ПДВ;

- № 216 від 09.12.22 на суму 58 186,80 грн з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем в повному обсязі не виконано. Станом на момент подання позову заборгованість відповідача за поставлені позивачем Ресурси становить 2 749,60 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих Ресурсів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору на придбання ресурсів № 22/3660 від 17.02.22 з Додатками, який по суті є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 5.2 Договору оплата за поставлені Ресурси протягом 60 календарних днів з моменту поставки та надання документів, визначених в п. 6.4 договору.

За умовами пункту 4 Специфікації №004 від 12.08.22 сторони визначили, що зобов`язання з оплати Ресурсів у відповідача виникає на протязі 14 календарних днів за фактом поставки Ресурсів.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманих Ресурсів у визначений у Договорі строк не здійснив.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами, заборгованість в розмірі 2 749,60 грн виникла за видатковою накладною № 143 від 16.08.22.

Відповідач вважає, що строк оплати цієї суми не настав, а її несплату пояснює відсутністю реєстрації позивачем податкової накладної за вказаною поставкою, у зв`язку із чим ним втрачено право на включення в податковий кредит суму податку на додану вартість за вказаною накладною у розмірі 2 749,60 грн.

Доводи відповідача суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до умов пункту 6.4 Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання Ресурсів наступні документи:

- рахунок на оплату Ресурсів (оригінал);

- транспортні та супровідні документи (в тому числі, товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені Ресурси (оригінал) при постачанні автомобільним транспортом; залізничну накладну (копія) при постачанні залізничним транспортом);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (в разі, якщо Постачальник не є виробником);

- пакувальні документи;

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках);

- акт прийому-передачі Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку Постачальника (оригінал);

- інші документи зазначені у Специфікації.

Водночас, за умовами пункту 6.4.1 Договору «Надання податкової накладної», Постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої Постачальником особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладених), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема:

- податкової накладної на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника - з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством, але не пізніше 5-го (п`ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ;

- розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості Ресурсів - з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством, але не пізніше 5-го (п`ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

У разі, якщо внаслідок порушення Постачальником встановлених чинним законодавством та цим Договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/ або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, або первинних документів, пов`язаних з виконанням Договору, Покупець втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, Постачальник зобов`язаний відшкодувати Покупцю всі пов`язані з таким порушенням збитки протягом трьох робочих днів з моменту відправки йому відповідного повідомлення Покупця або в інший термін, узгоджений Сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно квитанції від 31.10.22 за №9178007304 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №15 від 16.08.22 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином. Зазначено, що за результатами розгляду скарги комісією центрального рівня прийнято рішення №57680/33011632/2 від 31.10.22 про задоволення скарги та скасування рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 15 від 16.08.22 в ЄРПП.

Слід також відзначити, що в даному випадку має значення сам факт здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 14 календарних днів з дати поставки Ресурсів.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/), кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкової накладної відповідач мав змогу її відслідковувати та встановлювати факт її реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманих Ресурсів у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставлених Ресурсів у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2 749,60 грн.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача розмірі 2 749,60 грн основного боргу за отримані за Договором ресурси заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, ТОВ «ДІПЛ-АВТО» сплачений судовий збір у розмірі у розмірі 3 028,00 грн за подання позовної заяви (платіжна інструкція № 122462 від 02.04.25).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 242,24 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ «ДІПЛ-АВТО» судового збору в розмірі 242,24 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив (вул. Північне шосе/Теплична, буд. 22Б/1, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний код 00191885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДІПЛ-АВТО (вул. Карпенка-Карого, буд. 60, кімната 11, м. Запоріжжя, 69084, ідентифікаційний код 33011632) - 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 60 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.06.25.

Суддя В.Л. Корсун