Рішення

від 06.06.2025 по справі 915/382/25

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року Справа № 915/382/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, 3, м.Київ, 01011

в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", промзона, м.Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОК Трейд", вул.Літературна, 12, прим.206, м.Одеса, 65016

електронна пошта: office@soctrade.ua

про: стягнення 183 097, 20 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.05.2025 (вх.№7100/25 від 12.05.2025)

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№4027/25 від 17.03.2025) (заява про збільшення позовних вимог від 09.05.2025 (вх.№7100/25 від 12.05.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОК Трейд" пені у розмірі 124 839,00 грн., штрафу 7% в розмірі 58 258,20 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання товару №53-123-01-24-09297 від 19.08.2024 в частині своєчасної поставки товару, що стало підставою для нарахування пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2025 позовну заяву (вх.№4027/25 від 17.03.2025) Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25 березня 2025 позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків (вх.№4639/25 від 25.03.2025) в якій з посиланням на ч.5 ст.29 ГПК України вказує, що оскільки спір виник з договору, в якому визначено місце виконання - м.Южноукраїнськ (Південноукраїнськ) Миколаївська область, то позов пред`явлений за місцем його виконання, що за територіальною підсудність належить до Господарського суду Миколаївської області.

У відповідності до ч.5 ст.29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п.1.3 Договору на постачання товару №53-123-01-24-09297 від 19.08.2024, місцем виконання цього Договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

Таким чином, позивач правомірно звернувся саме до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОК Трейд" про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/382/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СОК Трейд" на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, сформований в системі "Електронний суд 30.04.2025 (вх.№6551/25 від 30.04.2025) в якому, крім іншого, просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.05.2025 та долучити відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.05.2025 продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.05.2025.

Так, відповідач у наданому до суду відзиві не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком суми пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у зв`язку із фактичним продовженням такого строку поставки за згодою сторін. Вказує, що ТОВ «СОК ТРЕЙД» закуповує лабораторне обладнання та відповідні комплектуючі до нього у відомих виробників, у тому числі Компанії Koehler Instrument Company, Inc. (США), у яких здійснено відповідачем замовлення на Програмовану муфельну шафу для озолення К24429, яка, у свою чергу, має бути поставлена позивачу в рамках укладеного Договору. При цьому, Компанія Koehler Instrument Company, Inc. (США) у зв`язку зі збільшенням строків виробництва обладнання, які спричинені затримками постачання електронних компонентів, повідомила про неможливість поставки товару відповідачу у погоджені строки. Зазначає, що листом (вих.№223 від 02.12.2024 року) звернувся до позивача із проханням продовження строку поставки у зв`язку із вищезазначеними об`єктивними обставинами. Листом (вих. № 23-2100/27015-вих. від 05.12.2024 року) позивач відмовив у продовженні строку поставки товару відповідачу та попросив виконати зобов`язання з поставки товару у встановлені терміни в повному обсязі. У подальшому, 27.12.2024 року ТОВ «СОК ТРЕЙД» листом повторно звернувся до позивача з проханням продовжити строк поставки товару до кінця лютого 2025 року у зв`язку із тим, що фактично причиною затримки поставки є виробничі обставини виробника - Koehler Instrument Company, Inc. (США), на які вплинути ТОВ «СОК ТРЕЙД» не в змозі. Вказує, що відповідачем отримано лист від позивача (вих.№23-2100/9838-вих від 16.04.2025 року) в якому визначено, що «філія «ВП «Південноукраїнська АЕС» погодила постачання програмованої муфельної шафи для озолення К24429 за договором від 19.08.2024 № 53-123-01-24-09297 до 28.02.2025 року». Вказує, що погодженим терміном поставки (з урахування його продовження) є термін до 28.02.2025 року. З урахуванням викладеного надає контррозрахунок пені. Зазначає, що не відмовляється від виконання зобов`язання з поставки товару, передбаченого Договором та додатком до нього (Специфікацією № 1), та прикладає усі зусилля для здійснення поставки товару у найближчі строки (терміни). Вважає, що позивачем здійснений невірний розрахунок суми пені, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив від 09.05.2025 (вх.№7093/25 від 12.05.2025) в якій вказує, що 30.04.2025 від відповідача до «Електронного суду» надійшов відзив на позовну заяву позивача від 17.03.2025. Ухвалою Господарського суду Миколаївської від 01.05.2025 у справі 915/382/25 відповідачу продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.05.2025. У зв`язку із затримкою, пов`язаною з отриманням необхідних документів від структурних підрозділів філії «ВП ПАЕС», позивач не встиг, у встановлений ухвалою Господарського суду Миколаївської від 27.03.2025 у справі №915/382/25 строк, направити відповідь на відзив на позовну заяву ТОВ «СОК ТРЕЙД», тому просить суд продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Наведена позиція узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, ухвалі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № №910/7120/17.

З метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, а також з огляду на викладені представником позивача обставини, оскільки неможливість подання позивачем у встановлений судом строк відповіді на відзив зумовлена поважними причинами, суд вважає за можливе продовжити позивачу процесуальний строк для подачі відповіді на відзив до 12.05.2025 та прийняти подану представником позивача відповідь на відзив.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив зазначає, що позивач дійсно направляв відповідачу лист від 16.04.2025 №23-2100/9838-вих, але з метою дізнатись коли відповідач планує здійснити постачання товару за Договором. Оскільки відповідачем було порушені строки постачання товару, встановлені п. 3.1 Договору, він на виконання п. 3.2 Договору, звертався до позивача листами, якими погоджував актуальність здійснення постачання товару на певну наступну дату. Вказує, що листами від 05.12.2024 №23-2100/27015-вих, від 08.01.2025 №23-2100/823-вих від 14.01.2025 №23-2100/1432-вих, позивач у відповідь на листи відповідача, просив виконати зобов`язання за Договором відповідно до його умов та повідомляв про недоцільність та неможливість укладення додаткової угоди про продовження терміну поставки товару. Вказує, що враховуючи той факт, що відповідачем до цього часу не здійснено постачання товару на суму 832 260,00 грн. з ПДВ і сторонами не укладалось жодних додаткових угод про продовження строку постачання товару, нарахування штрафних санкції повинно здійснюватись саме з 11.12.2024.

Також, позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№7100/25 від 12.05.2025) в якій вказує, що у зв`язку з тим, що станом на 09.05.2025 відповідачем не здійснено постачання товару на суму 832 260,00 грн. з ПДВ за Договором від 19.28.2024 №53-123-01-24-09297, позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 124 839,00 грн. нараховану за період з 11.12.2024 по 09.05.2025 та 7% штрафу у розмірі 58 258,20 грн.

Таким чином, судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

19.08.2024 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОК ТРЕЙД" (далі - постачальник) було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-24-09297 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 31680000-6 по ДК 021:2015 - Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання (Шафа лабораторна) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2023 року.

У відповідності до п.1.3 Договору, місцем виконання цього Договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.

Згідно п.2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом без ПДВ: 731 120,00 грн.; крім того ПДВ 20%: 146 224,00 грн.; Всього з ПДВ: 877 344,00 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, за даним Договором оплата відбувається протягом 180 календарних днів після повного постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі товарів та виконання постачальником умов п.п.3.4, 6.1, 6.2 цього Договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

У відповідності до п.3.1 Договору, постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.12.2024, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року, з обов`язковою присутністю представника постачальника. Вантажоодержувач - ПВ філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» для філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».

Пунктом 3.2 Договору визначено, що у випадку порушення постачальником строків постачання встановлених пунктом 3.1 Договору, постачання може відбутися виключно за письмовим погодженням покупця.

У відповідності до п.3.5 Договору, датою постачання вважається дата видаткової накладної на товар, що підтверджує надходження товару на склад вантажоодержувача для подальшого приймання товару згідно п.6.1, 6.2.

Згідно п.6.1 Договору, приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів АТ НАЕК "Енергоатом", зокрема Стандарту ДП НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції для ВП компанії" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті АТ НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: https://old.energoatom.com.ua/app-eng/parts/pdf-file/sou/SOU_NAEK_038_2021.pdf). Належне виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки товару відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту (актів) приймання - передачі товару (п.6.2 Договору).

У п.10.1 Договору визначено, що будь-які зміни і доповнення до даного Договору, крім випадків встановлених п.3.3 Договору, мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені Додатковими угодами, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з боку покупця.

Відповідно до п.12.1.1 Договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 12.3.1 Договору).

У відповідності до п.13.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань, та в частині виконання покупцем зобов`язань по оплаті - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація №1, яка є Додатком №1 до Договору №53-123-01-24-09297 від 19.08.2024, на загальну суму 877 344,00 грн. з ПДВ.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем постачання товару здійснено частково на суму 45 084,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №853 від 25.10.2024 та актом приймання - передачі товарів №07/2285-4 від 06.11.2024.

Постачання товару на суму 832 260,00 грн. з ПДВ (877 344,00 грн. - 45 084,00 грн.) відповідачем у строк визначений договором здійснено не було.

Позивач, у зв`язку з порушенням строків поставки товару визначеного Договором нарахував відповідачу пеню та штраф, які просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у наданому до суду відзиві не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком суми пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у зв`язку із фактичним продовженням такого строку поставки за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом №223 від 02.12.2024 в якому зазначив, що у зв`язку із збільшенням строків виробництва обладнання, що є предметом Договору (програмована муфельна шафа для оголення К24429) просив розглянути можливість продовження строку поставки товару до 15 січня 2025 року включно та внести зміни до п.3.1 Договору шляхом укладення відповідної Додаткової угоди.

Позивач у відповідь на вказаний лист, листом №23-2100/27015 від 05.12.2024 повідомив, що вважає недоцільним укладення додаткової угоди про продовження терміну поставки товару та просив виконати зобов`язання у встановлені терміни в повному обсязі.

У подальшому, відповідач у відповідь на лист №23-2100/27015 від 05.12.2024, листом №257 від 27.12.2024, керуючись п.3.2 Договору просив письмово узгодити оновлений строк поставки товару за Договором - до 28.02.2025 та внести відповідні зміни до Договору.

Позивач у листі №23-2100/9838-вих від 16.04.2025 просив відповідача повідомити про терміни виконання постачання згідно Договору від 19.08.2024 №53-123-01-24-09297. Також, у вказаному листі зазначено, що згідно листа від 27.12.2024 №257 філія «ВП «Південноукраїнська АЕС» погодила постачання програмованої муфельної шафи для озолення К24429 за договором від 19.08.2024 №53-123-01-24-09297 до 28.02.2025.

Позивач у відповіді на відзив, зазначив, що дійсно відповідачу направлявся лист від 16.04.2025 №23-2100/9838-вих, але з метою дізнатись коли відповідач планує здійснити постачання товару за Договором. Також посилаючись на п.10.1 Договору вказав, що будь-які зімни і доповнення до Договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені Додатковими угодами, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з боку покупця. Вказав, що враховуючи той факт, що відповідачем досі не здійснено постачання товарну на суму 832 260,00 грн. та сторонами не укладалось жодних додаткових угод про продовження строку постачання товару, нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватись саме з 11.12.2024.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами Додаткової угоди про будь-які зміни та доповнення до Договору, як то передбачено п.10.1 Договору, зокрема щодо продовження строку поставки товару, а листом №23-2100/9838-вих від 16.04.2025 позивач керуючись п.3.2 Договору погодив саме можливість постачання товару після спливу строку встановленого п.3.1 Договору, то суд доходить висновку, що нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватись саме з 11.12.2024.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 №910/17317/17, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.

У відповідності до п.4.1 Договору, у разі порушення зобов`язань за Договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідач пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, а саме - 832 260,00 грн. за період з 11.12.2024 по 09.05.2025 у розмірі 124 839,00 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що нарахування пені здійснено арифметично правильно, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 58 258,20 грн. за прострочення постачання товару понад 30 днів на суму 832 260,00 грн., розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідачем обґрунтованого клопотання щодо зменшення пені та штрафу до суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір у сумі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, ч. 5 ст. 29, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОК Трейд" (вул.Літературна, 12, прим.206, м.Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 32642016) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (промзона, м.Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 20915546) пені у розмірі 124 839,00 грн., штраф у розмірі 58 258,20 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук