Постанова

від 27.05.2025 по справі 916/3602/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3602/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Клачок Б. О.

АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Кут М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лозовіка Сергія Івановича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 11.03.2025

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючого), Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

та на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

від 15.11.2024

у справі № 916/3602/24

за заявою Фізичної особи - підприємця Лозовік Сергія Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2024 ФОП Лозовік Сергій Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс".

3. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 у справі № 916/3602/24.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 у справі № 916/3602/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ФОП Лозовіку Сергію Івановичу у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс".

Рух касаційної скарги

6. 07.04.2025 Фізична особа - підприємець Лозовік Сергій Іванович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 916/3602/24, яка сформована в системі "Електронний суд" 07.04.2025.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Лозовіка Сергія Івановича у справі № 916/3602/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 916/3602/24 за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Лозовік Сергія Івановича від 07.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 27.05.2025 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись із вказаними ухвалою та постановою суду апеляційної інстанції ФОП Лозовік Сергій Іванович подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції, відмовити у відкритті апеляційного провадження, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 30.08.2024.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Постановляючи ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 916/3602/24 апеляційний суд порушив норми ч. 1 ст. 119, п. 3 ч. 1 ст. 234, ч.ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України, вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц. При цьому, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що щонайменше з 19.09.2024 АТ "Ощадбанк" міг бути обізнаним щодо свого порушеного (у разі наявності такого) права. Разом з тим, протягом 10 днів АТ "Ощадбанк" не вчинялось жодних дій, спрямованих на захист свого порушеного права.

10.2 Апеляційний суд, неправильно застосував положення статей 1, 34, 39 КУзПБ, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 та від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23.

10.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що наявними в матеріалах справи № 916/3602/24 та дослідженими як судом першої, так і апеляційної інстанції доказами, належність та допустимість яких судом апеляційної інстанції не спростована, повністю доведено: укладення між ФОП Лозовік С.І. та ТОВ "Чорноморочка плюс" Договору купівлі - продажу, на підставі якого у ФОП Лозовік С.І. виникло право грошової вимоги; - передачу товару - здійснення господарської операції, в результаті якої ТОВ в "Чорноморочка плюс" виникло право власності на товар, якому кореспондується зобов`язання з його оплати.

10.4 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що наявними в матеріалах справи № 916/3602/24 доказами підтверджується, що як ФОП Лозовік С.І., так і ТОВ "Чорноморочка плюс", є діючими суб`єктами господарювання, зареєстрованими в установленому законом порядку. Обіг товару, що є предметом укладеного між ними Договору купівлі-продажу чинним законодавством не обмежений, необхідність отримання дозвільних документів для його купівлі-продажу не встановлена. Отже, купівля-продаж товару відповідає меті господарської діяльності - одержання прибутку як ФОП Лозовік С.І., так і ТОВ "Чорноморочка плюс", а відсутність в ЄДР відповідних зареєстрованих кодів діяльності не спростовує правомірність укладення Договору купівлі-продажу та його дійсність, що свідчить про хибність висновку апеляційного суду з цього приводу.

10.5 Посилаючись на сумніви в реальності укладеного договору з підстав ненадання інших доказів, апеляційний суд вийшов за межі предмету доказування, порушив встановлені ГПК України вимоги щодо оцінки доказів та вмотивованості ухваленого рішення.

10.6 Судом апеляційної інстанції не враховано, що звернення з претензією є правом, а не обов`язком кредитора, отже не проведення претензійної роботи жодним чином не свідчить про відсутність у кредитора наміру стягнути існуючу заборгованість.

10.7 Апеляційним судом не встановлено наявність визначених ч. 6 ст. 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 27.05.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Арбітражним керуючим Орловою Т.А. подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить задовольнити касаційну скаргу.

13. Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

14. Представник АТ "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні 27.05.2025 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне.

18.1 Фізична особа-підприємець Лозовік Сергій Іванович звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" у зв`язку із наявністю заборгованості.

18.2 Вказану заяву обґрунтовано тим, що станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство загальна сума заборгованості ТОВ "Чорноморочка Плюс" перед кредитором ТОВ ФОП Лозовік С. І. становить 2 092 258, 85 грн., що складається з 1 828 430 грн. основний борг, 174 802,83 грн інфляція, 89 026, 02 грн. 3% річних.

18.3 Між ФОП Лозовік С. І. (Продавець) та ТОВ "Чорноморочка Плюс" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу від 01.11.2022.

18.4 Так, відповідно до пункту 1.1. Договору ФОП Лозовік С.І. зобов`язується передати у власність ТОВ "Чорноморочка плюс" належний Продавцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

18.5 Пунктом 1.2. Договору зазначені відомості про товар: Атракціон "9Д одномісного віртуального кінотеатру" у кількості 10 шт.; пульт управління запуску 9Д кінотеатру (монітор, клавіатура, миша) у кількості 10 шт.; комп`ютер в платформі у кількості 10 шт.; окуляри ЗД у кількості 10 шт.; ліцензійний стерео - контент у кількості 25 шт.; 9Д ігор та 70 шт. 5Д ігор; додаткові окуляри у кількості 4 шт.

18.6 Пунктом 1.3. Договору передбачено гарантійний термін експлуатації товару з моменту його передачі Покупцю становить один рік.

18.7 В пункті 3.1. Договору Сторони визначили загальну вартість товару, що продається в сумі 1 828 430,00 грн без ПДВ. Покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше 25 грудня 2022 року (п. 3.2. Договору).

18.8 Заявником зазначено, що станом на теперішній час, боржником своїх зобов`язань з оплати товари не виконано.

18.9 На виконання умов п.п. 2.2 вказаного Договору купівлі продажу, сторонами складено акт прийому-передачі товару від 04.11.2022.

18.10 Також, сторонами здійснено звірку взаємних розрахунків, про що складено акт від 13.08.2024, за яким боржником визнано наявну заборгованість перед кредитором.

За не виконання ТОВ "Чорноморочка Плюс" умов договору, кредитор скористувався правом для нарахування інфляції та 3% річних.

19. Аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

20. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасниками у справі про банкрутство, зокрема, є сторони. В свою чергу, сторони у справі про банкрутство це конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Забезпеченими виступають кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи, забезпечені заставою майна боржника.

21. Передбачені Законом наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.

22. Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов кредитного договору № 86 від 28.12.2011, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава", 10.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" (іпотекодавець), яке виступило майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (позичальник), та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" з метою забезпечення належного виконання зобов`язань передало в іпотеку, а Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" прийняло в іпотеку у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

23. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" виступає забезпеченим кредитором стосовно боржника, у зв`язку з чим має право на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.

24. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 у справі № 916/3602/24 - залишено без руху.

25. Встановлено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 42 392, 00 грн та надати обґрунтоване клопотання про поновлення прокушеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху

26. 13.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано платіжну інструкцію про сплату судового збору та надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

27. Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі № 398/1739/15.

28. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

29. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

30. Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

31. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

32. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

33. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

34. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

35. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

36. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

37. Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у розгляді справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

38. Згідно частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

39. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

40. Згідно частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

41. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно частини першої статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

42. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у виконавчому провадженні № 55644366 АТ "Ощадбанк" є дійсно стягувачем, а ТОВ "Чорноморочка плюс" боржником.

43. АТ "Ощадбанк" ознайомився в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі АСВП) із заявою ТОВ "Чорноморочка плюс" про зупинення вчинення виконавчих дій, а оскаржувана ухвала була додана до АСВП окремим файлом пізніше.

44. 19.09.2024 АТ "Ощадбанк" на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України засобами електронної пошти було направлено заперечення на заяву ТОВ "Чорноморочка плюс" про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

45. Як встановлено судом апеляційної інстанції, на думку заявника, лише зміст оскаржуваної ухвали не дає змоги визначити чи були порушені права АТ "Ощадбанк", а отже 30.09.2024 представником АТ "Ощадбанк" через електронний суд було подано заяву про втуп у справу № 916/3602/24 у якості представника, а 01.10.2024 о 19:11 з електронного суду надійшло повідомлення представнику АТ "Ощадбанк" щодо надходження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та надано доступ до електронної справи.

46. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ухвала Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс" містить лише посилання на загальні пункти договору купівлі - продажу від 01.11.2022 та не містить будь - яких посилань на вид товару, його кількість, особливості.

47. В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, АТ "Ощадбанк" в своїй апеляційній скарзі посилалося, зокрема, на те, що здійснивши правовий аналіз підстав виникнення грошових вимог ФОП Лозовіка С.І. до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, в цьому випадку, мають місце об`єктивні сумніви щодо обґрунтованості та дійсності кредиторських вимог, оскільки, наявні в матеріалах справи докази не дозволяють однозначно дійти висновку стосовно наявності зобов`язання боржника, яке має явні ознаки фіктивності. Оскільки кредитором жодних додаткових доказів наявності у боржника заборгованості станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали не було надано, заявлені вимоги ФОП Лозовіка С.І. до боржника, як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство, мають бути визнані судом недоведеними.

48. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із твердженнями АТ "Ощадбанк" про те, що тільки після ознайомлення представника АТ "Ощадбанк" зі змістом заяви ФОП Лозовіка С.І. про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс" та додатками до неї, АТ "Ощадбанк" дізнався про порушення свого права.

49. Відтак, суд апеляційної інстанції правомірно погодився із твердженням АТ "Ощадбанк" про те, що фактично днем отримання оскаржуваної ухвали є наступний робочий день 02.10.2024 (оскільки 01.10.2024 о 19:11 год. з електронного суду надійшло повідомлення представнику АТ "Ощадбанк" щодо надходження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та надано доступ до електронної справи), а останнім днем на апеляційне оскарження є 12.10.2024, який є вихідним днем, а тому останнім днем апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 у справі №916/3602/24 є 14.10.2024.

50. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. Зокрема, оцінюючи подібність справи № 521/2816/15-ц на постанову у якій посилається скаржник та справи № 916/3602/24 (справа що розглядається), колегія суддів зазначає наступне.

52. У справі № 521/2816/15-ц предметом розгляду був позов до Польських авіаліній ЛОТ Polskie Linie Lotnicze LOT S.A. (далі - Польські авіалінії), ТОВ "Кристал Тур" про захист прав споживача. Позовна заява мотивована тим, що за укладеним між позивачем і ТОВ "Кристал Тур" договором перевезення позивач придбав квитки на рейси Польських авіаліній за напрямком Одеса-Варшава та Варшава-Одеса, однак, за станом здоров`я не міг ними скористатися, а тому 27.12.2014 звернувся до ТОВ "Кристал Тур" із заявою про повернення вартості квитків. 16.01.2015 він отримав від ТОВ "Кристал Тур" і Польських авіаліній відмову у поверненні коштів. Позивач зазначав про наявність правових підстав для повернення вартості авіаквитків, із урахуванням положень Закону України "Про захист прав споживачів".

53. Натомість у цій справі № 916/3602/24 предметом розгляду була заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс".

54. Отже, предмет спору у наведеній справі № 521/2816/15-ц та у справі, що розглядається № 916/3602/24 не є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин та фактичні обставини у вказаній справі № 521/2816/15-ц не є подібними до змісту правовідносин та фактичних обставин у справі № 916/3602/24, зокрема й щодо наявності або відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень..

55. Відтак, на висновки у наведеній постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц скаржник послався, виокремивши їх із контексту судового рішення, не урахувавши викладених в рішенні правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 916/3602/24 доказів та встановлених фактичних обставин.

56. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 10.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

57. Аргументи скаржника (пункти 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6, 10.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

58. В силу статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор (частина друга статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства).

59. Частинами першою, третьою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

60. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

61. Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

62. Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

63. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої: перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац 1 частини першої); у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга); якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя); за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята); господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста).

64. Отже, системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: (1) наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого (зобов`язання) сплив на дату звернення кредитора до суду; (2) відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; (3) не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

65. Відтак основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

66. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

67. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

68. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.

69. У постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 910/2528/22 судом касаційної інстанції наголошено на тому, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

70. Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство. Відсутність розрахунку тих вимог, що їх наводить ініціюючий кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки покладає на суд тягар арифметичної перевірки викладених у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство сум (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

71. Беручи до уваги важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

72. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20.

73. Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, по суті, є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду. При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

74. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

75. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

76. Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.

77. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 905/1055/19.

78. У постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/13242/21, Суд наголошує, що оцінюючи обґрунтованість вимог заявника, суду належить, в першу чергу, дослідити первинні документи, які підтверджують наявність боргу.

79. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі заява Фізичної особи-підприємця Лозовіка Сергія Івановича про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" обґрунтована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо оплати товару.

80. Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.1. договору купівлі - продажу від 01.11.2022 (далі -Договір) ФОП Лозовік С.І. зобов`язується передати у власність ТОВ "Чорноморочка плюс" належний Продавцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

81. Пунктом 1.2. Договору зазначені відомості про товар: Атракціон "9Д одномісного віртуального кінотеатру" у кількості 10 шт.; пульт управління запуску 9Д кінотеатру (монітор, клавіатура, миша) у кількості 10 шт.; комп`ютер в платформі у кількості 10 шт.; окуляри ЗД у кількості 10 шт.; ліцензійний стерео - контент у кількості 25 шт.; 9Д ігор та 70 шт. 5Д ігор; додаткові окуляри у кількості 4 шт.

82. Пунктом 1.3. Договору передбачено гарантійний термін експлуатації товару з моменту його передачі Покупцю становить один рік.

83. В пункті 3.1. Договору Сторони визначили загальну вартість товару, що продається в сумі 1 828 430,00 грн без ПДВ. Покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше 25 грудня 2022 року (п. 3.2. Договору).

84. Водночас, проаналізувавши види економічної діяльності як ТОВ "Чорноморочка плюс" так і ФОП Лозовіка С.І., судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений договір купівлі - продажу не відповідає видам їх господарської діяльності.

85. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, сумнівним є укладення договору купівлі - продажу такого специфічного товару на суттєву суму, який взагалі не стосується діяльності ТОВ "Чорноморочка плюс", в той момент, коли підприємство з 2016 року не в змозі виконати рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі № 916/1771/16 про стягнення грошових коштів на користь ТОВ "Азбука життя".

86. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, крім договору купівлі - продажу та акту прийому - передачі товару, не додано інших документів, які б вказували на реальність укладеного договору, а саме: документи на придбання вказаного товару ФОП Лозовіком С.І.; специфікація товару (найменування товару, виробник, технічні характеристики товару, рік виробництва і ін.).

87. Судом апеляційної інстанції, з огляду на вищезазначене, правомірно вказано про те, що відсутність зазначених документів ставить під сумнів сам факт укладення договору, не дає змоги пересвідчитись у реальній ринковій вартості товару, що є підґрунтям штучного завищення вартості товару.

88. Реальність укладеного договору також постановлено під сумнів судом апеляційної інстанції і у зв`язку з відсутністю доказів проведення претензійно - позовної роботи з повернення грошових коштів ФОП Лозовіком С.І. До матеріалів справи не додано жодного документу, який би свідчив про наміри кредитора стягнути грошові кошти з боржника, не зважаючи на суттєвість суми заборгованості.

89. Частиною другою статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

90. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи не вбачається вчинення ФОП Лозовіком С.І. будь - яких дій щодо повернення товару або стягнення грошових коштів за товар з 2022 року, що свідчить про фіктивність зазначеної заборгованості.

91. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у цьому випадку, враховуючи встановлені обставини у цій справі, з метою здійснення судового контролю у справі про банкрутство зважаючи на принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (оскільки відкриття провадження у справі про банкрутство створює передбачені статтями 40, 41, 44 КУзПБ правові наслідки не тільки для боржника, а й для третіх осіб, зокрема, інших його кредиторів) господарському суду необхідно було врахувати обставини того, що зобов`язання щодо оплати товару за Договором купівлі-продажу виникло у 2022 році, а з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника Кредитор звернувся лише у серпні 2024 року, крім того кредитор не звертався з позовом про стягнення заборгованості, або повернення товару, при цьому не надавши господарському суду жодних пояснень щодо вчинення дій задля отримання суми заборгованості.

92. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі № 916/735/23 про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс".

93. У випадку наявності у суду обґрунтованих сумнівів у добросовісному користуванні своїми правами ініціюючим кредитором та боржником, а також у разі підтвердження відповідними доказами факту зловживання такими правами з метою уникнення майнової відповідальності боржника чи створення перешкод для задоволення обґрунтованих та документально підтверджених вимог інших кредиторів (частіше за все забезпечених кредиторів банків), правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

94. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.08.2024 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 55644366 направлено повідомлення про результати визначення вартості майна та виставлено на продаж заставне майно.

95. Крім того, постановою Верховного Суду від 22.08.2024 у справі 916/735/23 про банкрутство ТОВ "Чорноморочка плюс", касаційну скаргу ініціюючого кредитора ТОВ "Азбука життя" залишено без задоволення, а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 про закриття провадження у справі про банкрутство - без змін. В зазначеній справі № 916/735/23 про банкрутство ТОВ "Чорноморочка плюс", Верховний Суд підтвердив фіктивність кредиторських вимог ТОВ "Азбука життя", недобросовісність поведінки ТОВ "Чорноморочка плюс" та їх зловживання процесуальними правами.

96. З огляду на викладене, здійснивши правовий аналіз підстав виникнення грошових вимог ФОП Лозовіка С.І. до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цьому випадку, мають місце об`єктивні сумніви щодо обґрунтованості та дійсності кредиторських вимог, оскільки, наявні в матеріалах справи докази не дозволяють однозначно дійти висновку стосовно наявності зобов`язання боржника, яке має явні ознаки фіктивності.

97. За вказаних обставин, на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування.

98. Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/430/22 стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

99. Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 30.08.2024 у справі № 916/3602/24 та про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою Фізична особа-підприємець Лозовік Сергій Іванович про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс".

100. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

101. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

102. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

103. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

104. Як вже було зазначено, відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

105. При цьому, аргументи скаржника (пункти 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6, 10.7 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

106. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 та від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 916/3602/24 доказів та встановлених судом апеляційної інстанцій фактичних обставин.

107. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

108. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

109. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

110. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

111. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

112. Оскаржувані ухвала та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

113. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

114. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

115. Оскільки підстав для скасування ухвали та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лозовік Сергія Івановича від 07.04.2025 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 916/3602/24 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 916/3602/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк